Вимоги до оформлення

За якістю оформлення курсове дослідження має відповідати сучасним вимогам, які висуваються до таких робіт, зокрема:

1. Структура роботи:

• титульний аркуш (дод. А);

• перелік умовних скорочень, позначень (за потреби);

• зміст;

• вступ;

• основна частина (структурована відповідно до змісту);

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки (за потреби).

2. Об’єм курсової роботи – 20 – 30 сторінок основного тексту (за винятком вступу, висновків, додатків)

3. Робота оформлюється на стандартному папері, формату А4 (210х295 мм) з дотриманням таких технічних вимог:

• має бути надрукована шрифтом текстового редактора Word розміру 14;

• надрукований текст повинен мати рівномірний інтервал між знаками (звичайний, масштаб 100%), бути контрастним й чітким;

• мати береги – зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу не менше 20 мм;

• абзацний відступ – п’ять знаків;

• номери сторінок – праворуч зверху арабськими цифрами без знака №, без крапки в кінці;

• титульний аркуш включають до загальної нумерації, але номер сторінки не проставляють;

• нумерація аркушів із додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.

4. У роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення термінів, напр.: клас – кл, таблиця – табл., рисунок – рис. і т.д.

5. Заголовки структурних частин роботи слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці. Відстань між заголовком і текстом має бути не менше, ніж два рядки. Нові розділи треба починати з нової сторінки. Такі структурні частини, як зміст, перелік скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера.

6. Розділи, підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу, наприклад: 2.4. (четвертий підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Підрозділи можуть ділитися на пункти, які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу, наприклад: 2.1.2. Пункт може не мати заголовка.

7. Таблиці та ілюстрації служать додатковим поясненням і доповненням до тексту роботи. Ілюстраціями в курсових роботах з методики навчання української мови можуть бути: схеми, графіки, діаграми тощо. Нумерація таблиць та ілюстрацій здійснюється окремо. Вони нумеруються в межах розділу із зазначенням його номера, напр.: таблиця 1.2. (друга таблиця в першому розділі). Якщо зміст (план) курсової роботи простий, то нумерація таблиць та ілюстрацій наскрізна по всій роботі (за винятком таблиць та ілюстрацій, поданих у додатках). Якщо в роботі подано одну таблицю чи ілюстрацію, то їх нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують у правому верхньому куті над заголовком таблиці (друкується жирним шрифтом по центру) за допомогою повного слова «Таблиця» та зазначення її номера.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» (рисунок), наприклад: «Рис. 1.1», «Рис 1.3» і т.д. Кожна ілюстрація повинна мати точну й коротку назву, а в окремих випадках – і необхідний пояснювальний текст. Номер ілюстрації, її назву й пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. У тексті, якого стосується та чи інша ілюстрація, робиться посилання на неї в дужках (рис. 2.5).

8. Використані джерела в списку літератури можна розміщувати в алфавітному порядку чи порядку згадування їх в тексті з наскрізною нумерацією. Більш поширеним є перший спосіб. Не слід включати до списку роботи, на які не було посилання в тексті. Бібліографічний опис виконується мовою оригіналу з дотриманням вимог, наведених у додатку В.

9. Якщо в ході дослідження створено багато додаткового матеріалу (приклади вправ, ігровий матеріал, плани-конспекти уроків мовно-літературного циклу початкової ланки, комп’ютерні програми, допоміжні таблиці та ілюстрації, протоколи опитувань), його розміщують після списку літератури, нумерують або підписують. У тексті повинні бути посилання на додатки. Кожний додаток починається з нової сторінки, має спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі симетрично тексту, над заголовком посередині рядка друкують слово “Додаток”. Позначають додатки послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

10. Робота повинна бути написана в логічній послідовності, грамотно, літературною мовою з дотриманням усіх норм та культури наукового мовлення:

• широке використання термінів (до кожного терміна, крім загальновідомих, має подаватися визначення чи пояснення), слів з абстрактним значенням, відсутність емоційно забарвлених слів, фразеологізмів, діалектизмів, жаргонізмів, просторічних слів; слід уникати також тавтології;

• постійне застосування таких засобів мовного зв’язку: слів причинно-наслідкового значення (таким чином, отже, оскільки, адже), переліку (по-перше, по-друге), градації (так... як, оскільки...то, так...адже), ствердження (справді, дійсно, так – на початку речення) та ін.;

• неприпустимість калькування будови слів і виразів зі споріднених мов ґрунтуючийся, даний етап, на протязі навчання); натомість слід використовувати українські відповідники (що ґрунтується, цей (певний) етап, упродовж навчання);

• постійне використання мовних штампів, характерних для наукового стилю (слід зазначити, зауважимо, на погляд ..., на думку..., з огляду на..., у плані... тощо);

• строге дотримання логічного зв’язку між реченнями – кожне наступне має логічно витікати з попереднього чи попередніх і бути тісно пов’язаним з ними за змістом;

• початок нової думки оформлюється з нового абзацу із обов’язковим зазначенням відношення розгляду цієї думки до того, що викладалося раніше;

• виклад не від першої особи однини: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку» і т.ін., – а від І особи множини: «Ми отримуємо», «Ми спостерігаємо», «Ми маємо» і т.д.; найкращим же варіантом є звороти зі збереженням першої особи множини, у яких виключається займенник «ми», тобто вживаються означено-особові речення: «спостерігаємо», «встановлюємо», «маємо на увазі» тощо;

• значна кількість простих речень, ускладнених однорідними членами, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, відокремленими членами речення, а також складнопідрядних речень з підрядними причини, мети, наслідку, допустовими, пояснювальними та ін.;

• не слід прагнути до використання у науковій роботі тільки складних синтаксичних конструкцій, що обтяжують виклад та заважають ясності викладу думки, а також надмірно коротких, лаконічних фраз (так званий виклад гаслами), слабко пов’язаних між собою логічно, з подвійним тлумаченням і т.ін.;

• називаючи в тексті прізвища осіб, їх ініціали слід друкувати перед прізвищем (К.Д.Ушинський, а не Ушинський К.Д., як це прийнято в списках літератури).

11. Курсова робота має бути переплетена або зброшурована в спеціальній папці.