5. Запровадження християнства на Русі

1.Язичницькі вірування

2.Хрещення Русі

1. Життя давніх слов’ян залежало від оточуючого середовища. В зв’язку з цим розвинулося язичництво – тобто система вірувань і звичаїв, пов’язаних з обожненням сили природи.

У слов’ян-язичників переважали культи вогню, води, землі, предків. Серед множини різних богів найбільш шанованими були : Перун(бог грому і блискавки), Стрибог, Дажбог, Хорс, Макош. Їм поклонялися в так званих капищах, де стояли ідоли – символічні зображення богів. Навколишню природу за уявленнями язичників населяли дрібні духи, такі як водяники, лісовики, русалки. Носіями релігійних знань були волхви, котрі зналися також на астрономії, медицині, математиці.

2. Язичницьке багатобожжя консервувало племінну розрізненість Русі та гальмувала політичну консолідацію держави. Тому князь Володимир Святославович взявся за проведення релігійної реформи. Спочатку він запровадив єдиний для всіх пантеон із шести язичницьких богів. Коли нововведення не прижилося, князь ознайомився з канонами великих світових релігій: мусульманством, іудаїзмом, християнством римо-католицького і православного обряду. З огляду на давні зв’язки з Візантією Володимир Святославович обрав православ’я і в 988 р. охрестив Русь. Запровадження християнства:

• Зміцнило політичну єдність Русі та її зв’язки з європейськими країнами;

• Принесло нову мораль;

• Сприяло розвитку писемності, освіти і культури;

Отже, прийняття християнства виявилося важливою подією в історії східних слов’ян.

6. Київська Русь в період феодальної роздробленості

В Київській державі родоплемінні стосунки відходили в минуле, їм на зміну прийшов феодалізм – порядок життя, похідний від власності на землю. Суспільну верхівку формували князі і бояри, котрим належало право великого землеволодіння. Вільні общинники (смерди) поступово втрачали свої наділи поповнюючи собою такі категорії залежного населення як рядовичі, закупи, холопи. Тривалий час не існувало чітко визначених правил спадкування, що провокувало феодалів на ворожнечу і збройну боротьбу. Під час міжусобиць гинули люди, розорялося господарство, зростала загроза з боку кочових орд половців. В 1097 р. на з’їзді в Любечі князі затвердили новий порядок спадкування: від батька до сина. Рішення Любецького з’їзду не стримали міжусобні війни, але створили умови для формування вотчинного (спадкового) землеволодіння і посилення удільних князів. Як наслідок почали зростати нові військово-політичні центри Русі. Серед них виявилися Чернігівське, Галицьке. Волинське, Суздальське князівства.

Таким чином в 12-13 століттях Русь переживала період феодальної роздробленості. При цьому вона перетворилася на феодальну монархію, де головні напрямки політики визначалися групою найвпливовіших князів.

7. Монголо-татарське нашестя

1.Битва на річці Калка

2.Монгольське нашестя

1. На початку 13 століття племена монголо-татар на чолі з Чингізханом утворили в Центральній Азії власну державу. Вона слугувала монгольській знаті інструментом для нових завоювань. Поневоливши Північний Китай, Середню Азію, Іран, Закавказзя монголи з’явилися в причорноморських степах, де кочували половці. Половецький хан Котян закликав на допомогу руських князів і в травні 1223 р. на річці Калка русько-половецьке військо зіткнулося з пришельцями. Від самого початку походу руським князям не вистачало злагоди. Навіть на полі битви їх дружини діяли розрізнено, без єдиного командування і взаємодопомоги.

Таким чином на берегах Калки русько-половецьке військо зазнало поразки.

2. Монгольське нашестя на Київську Русь в 1237-41 рр. очолював онук Чингізхана – Батий. Спочатку його стотисячна орда спустошила землі Північно-Східної Русі, далі він спрямував удар на Південно-Західну Русь. В грудні 1240 р. завойовники штурмом захопили Київ, після чого рушили на Галичину і Волинь. Всюди монголи зустрічали відчайдушний опір, проте об’єднати сили для спільної боротьби руські князі так і не спромоглися. Внаслідок цього:

• Руські землі зазнали непоправних втрат і потрапили в тяжку залежність, яку прийнято називати монгольським ігом;

• Київська держава припинила своє існування;

• Держава хана Батия, що називалася Золотою Ордою, простяглася від Уралу до Чорного моря;

Таким чином епоха Київської Русі відійшла в минуле.