5. Відповідальність за порушення законодавства про будівельну діяльність

Учасники господарських відносин у сфері будівельної діяль­ності несуть господарську відповідальність за скоєні ними право­порушення шляхом застосування до них господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом. Застосування гос­подарських санкцій спрямоване на відшкодування втрат (збитків) учасників господарських відносин та держави внаслідок правопо­рушення, забезпечення правопорядку у будівництві. У сфері буді­вельної діяльності застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-гос­подарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

Згідно з Господарським кодексом України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує неустойку, а та­кож відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою сторо­ною витрати, втрату або пошкодження її майна). Крім того підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок недоліки, вияв­лені при прийнятті робіт (об'єкта), у строки, погоджені з замов­ником. У разі порушення строків усунення недоліків підрядник несе відповідальність, встановлену договором.

Згідно із Законом майнова відповідальність застосовується до підрядників і замовників, що допустили невиконання або неналеж­не виконання договірних зобов'язань. Майнова відповідальність є істотною умовою контракту і передбачає стягнення за вимогою по­терпілої сторони неустойки (пені), а також відшкодування збитків (витрат, втрат або пошкодження майна, неодержаних доходів) у ча­стині, не покритій неустойкою (пенею), з винної сторони відповідно до умов закону. Сторони контракту зобо-в'язані стягувати в установ­леному порядку вказану неустойку та вимагати відшкодування збитків. У разі недотримання цього зобов'язання сума неустойки, що не була стягнена з винної сторони, стягується за рішенням госпо­дарського суду до державного бюджету як із сторони, яка не заяви­ла ці вимоги, так і з сторони, що не виконала договірних зобов'язань.

Інвестори, в тому числі міністерства, інші органи виконав­чої влади, виконавчі органи рад, які забезпечують фінансування будівництва об'єктів, несуть відповідальність за дії, що спричи­нили порушення умов контракту внаслідок неналежного виділен­ня та перерахування коштів на будівництво, та відшкодовують замовнику фактично сплачені ним підряднику суму неустойки за порушення строків платежів за виконані роботи, передбачених умовами контракту, та збитки у частині, не покритій неустойкою.

У разі порушення з вини підрядника строків завершення виконання робіт (здачі в експлуатацію об'єктів), передбачених контрактом, підрядник сплачує замовнику за кожний день про­строчення неустойку (пеню), розмір якої обчислюється від дого­вірної ціни робіт, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, збільшеної в 1,5 раза. Якщо у порушенні вказаних строків вини підрядника немає, замовник на підставі обгрунтувань підрядни­ка переглядає ці строки, про що укладається додаткова угода.

У разі порушення з вини замовника строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи (послуги) замовник спла­чує підрядникові за кожний день прострочення неустойку (пеню), розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу в по­рядку, аналогічному зазначеному вище.

Якщо замовник не сплатив за виконані роботи протягом 30 календарних днів після закінчення встановленого строку плате­жу, підрядник має право припинити виконання робіт, але не раніш як через 10 календарних днів після повідомлення про це замовника. У разі затримки перерахування платежів більш як на 90 календарних днів підрядник має право розірвати кон­тракт відповідно до його умов і вимагати сплати неустойки та відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою.

Згідно із Законом суми сплаченої (стягненої) неустойки та відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов контракту, відносяться на результати фінан­сово-господарської діяльності підрядників і замовників -суб'єктів господарювання, як тих, що їх сплатили, так і тих, що їх отримали. Якщо замовник порушив умови контракту внаслі­док несвоєчасного надходження бюджетних коштів, або якщо замовником є місцевий орган державної влади, виконавчий орган ради, дирекція об'єкта, що будується, сплата неустойки та відшкодування збитків здійснюються за рахунок коштів на фінансування будівництва, передбачених відповідними бюдже­тами. Кошти, одержані замовником - місцевим органом держав-. ної влади, виконавчим органом ради, дирекцією об'єкта, що будується, від підрядника внаслідок застосування до нього майнової відповідальності, перераховуються до відповідного бюджету.

Відшкодування замовникові додаткових витрат на будів­ництво, зумовлених сплатою ним підряднику неустойки за недо­тримання строків платежів внаслідок порушення плану фінан­сування, здійснюється органами виконавчої влади, виконавчи­ми органами рад за рахунок коштів відповідних бюджетів. Додаткові витрати, пов'язані із застосуванням майнової відпо­відальності щодо названих органів, які забезпечують фінансу­вання будівництва об'єктів, відшкодовуються за рахунок змен­шення коштів на фінансування діяльності цих органів.

Щодо інших договорів підряду (контрактів) на капітальне будівництво, крім тих, що здійснюються за державним замов­ленням (за рахунок державних коштів), відповідальність за по­рушення зобов'язань сторони мають право передбачати в дого­ворі. Положення про підрядні контракти у будівництві Ук­раїни, затверджене Науково-технічною радою Мінбуду (протокол від 15.12.1993 № 9), рекомендує регулювання відносин відпові­дальності між учасниками будівництва з урахуванням вимог за­конодавства, вітчизняного та зарубіжного досвіду і особливос­тей становлення ринкових відносин у будівництві.

Положення рекомендує передбачати в контракті, що підряд­ник до передачі закінчених робіт замовнику матеріально відпо­відає за збереження незавершеного будівництва, наслідки його пошкодження або загибелі з власної вини і не може вимагати від замовника оплати за виконані, але знищені (пошкоджені) робо­ти. Після приймання об'єкта відповідальність за його збережен­ня несе замовник.

Підрядник не може відповідати за пошкодження та заги­бель незавершеного будівництва, іншого майна, нести іншу май­нову відповідальність, якщо його дії відповідали умовам кон­тракту і він не міг запобігти небажаним наслідкам. Якщо підряд­ник у процесі виконання робіт виявляє прорахунки і недоліки у проектній документації, матеріальних ресурсах постачання за­мовника або його вказівках, які можуть негативно вплинути на хід, якість і строки будівництва об'єкта, він має негайно інфор­мувати про це замовника у письмовій формі. Якщо після цього замовник у письмовій формі наполягає на продовженні виконан­ня робіт, підрядник приймає це рішення до виконання, але він не відповідає за можливі наслідки того, про що він зробив поперед­ження. Якщо підрядник не попередив замовника про зазначені вище прорахунки і недоліки, що достатньо очевидні, і йому нале­жало виявити їх виходячи зі своїх професійних зобов'язань, він має нести відповідальність за їх наслідки. Замовник має довес­ти, що підрядник несе таку відповідальність.

Якщо в процесі виконання робіт будуть заподіяні неперед­бачені збитки третій особі, за виникнення яких на законних підставах відповідають обидві сторони, то вони мають нести со­лідарну відповідальність, якщо в контракті не передбачено інше. Якщо збитки третьої особи є наслідком дій замовника, то він са­мостійно відповідає за їх відшкодування. Непередбачені збитки третій особі, у тому числі внаслідок неправомірних, неузгодже-них дій одного з учасників, компенсуються стороною, яка допус­тила ці дії (наприклад, вторгнення підрядника без дозволу на су­сідню ділянку або пошкодження її, пошкодження діючих мереж, запозичення та відсипання грунту або інших матеріалів за межі передбачених майданчиків тощо).

Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов'язан­ня через обставини непереборної сили або з вини іншої сторо­ни, зобов"язана повідомити про це іншу сторону в обумовлений строк. Несвоєчасність повідомлення позбавляє сторону права по­силатись на це надалі. В окремих випадках факт неможливості виконання договірних зобов'язань через обставини неперебор­ної сили повинен підтверджуватись двостороннім актом чи, за згодою сторін, документом компетентної організації. Підстави для звільнення від відповідальності контрагентів сторін (суб­підрядників, постачальників тощо) поширюються і на саму сто­рону.

Положення про звільнення сторони договору підряду від відповідальності у зв'язку з невиконанням іншою стороною своїх обов'язків не завжди знаходить відображення у практиці госпо­дарських судів. Так, Постановою Вищого арбітражного суду України від 25.06.2001, прийнятою за результатами перевірки рішення арбітражного суду Донецької області у справі № 1, вста­новлено, що замовником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається виконання ним своїх зобов'язань, передбачених роз­ділом договору підряду «Зобов'язання замовника». У зв'язку з цим наявне незабезпечення замовником підрядника електрое­нергією, водою та іншими необхідними для проведення будівель­них робіт умовами є підставою для звільнення підрядника від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.

Щодо звільнення сторін договору підряду від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань через обставини неперебор­ної сили, то до зазначених обставин сторони інколи відносять обста­вини, які ніяк не можуть бути такими. Так, договором підряду було обумовлено звільнення сторін повністю або частково від виконання умов договору при настанні форс-мажорних обставин. Поряд зі сти­хійним лихом були вказані як форс-мажорні обставини рішення ком­петентних державних органів. Господарський суд м. Києва рішен­ням від 1999 р. у справі за позовом підрядника про стягнення з за­мовника заборгованості за цим договором підряду не визнав форс-мажорними обставинами заборону демонстрації рекламних плакатів у відповідності з приписом Головного управління з контро­лю за благоустроєм міста Київської міськдержадмінстрації від 1999 р. щодо приведення цих плакатів у відповідний технічний стан та заміни сюжетів на об'єктах зовнішньої реклами. Форс-мажорними обставинами, говориться у рішенні Господарського суду м. Києва, є надзвичайна і непереборна за даних умов сила (стихія, страйк, лока­ут, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, ре­волюція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська де­монстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, нестача води через погодні чи довкільні умови, вибух, вина чи невиконання стан­цією своїх зобов'язань), дію якої неможливо упередити застосуван­ням високопрофесійної практики персоналу і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Посилан­ня позивача на форс-мажорні обставини, якими є приписи Головно­го управ ління контролю за благоустроєм міста Києва міської дер­жадміністрації, не може бути прийняте судом, оскільки для роз-

міщення рекламних плакатів контрагенти позивача мали отрима­ти дозвіл відповідних органів.

Положення від 15.12.1993 з метою посилення матеріальної відповідальності сторін за виконання своїх зобов'язань пропонує пе­редбачати у контракті (договорі) штрафні санкції. Вибір санкцій є правом сторін. їх величина має залежати від важливості договір­них зобов'язань, ступеню їх порушень. Обов'язково до контракту слід вносити санкції за несвоєчасну здачу об'єкта в експлуатацію та не­своєчасну оплату робіт. Контрактом можуть передбачатися також інші санкції за порушення договірних зобов'язань підрядником, у тому числі за недоробки, виявлені при здачі об'єкта в експлуатацію, використання неякісних матеріалів, несвоєчасну передачу виробни­чих площ під монтаж устаткування, що виконується іншими вико­навцями, залученими замовником, за інші порушення умов контрак­ту. Замовнику доцільно пред'являти штрафні санкції за несвоєчасну передачу проектної документації, будівельного майданчика, устат­кування та інших матеріальних цінностей, за інші порушення догов­ірних зобов'язань. При цьому можливе застосування положень За­кону "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів", Правил про договори підряду на капітальне будівництво (затвер­джених постановою Ради Міністрів СРСР від 26.12.1986 № 1550), а також відповідних рекомендацій Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників з субпідрядними організац­іями (затверджене Науково-технічною радою Держбуду, протокол від 14.12.1994 № 4, має рекомендаційний характер).

Потерпіла сторона, крім пред'явлення санкцій, має право на відшкодування фактичних збитків від порушення договірних зобов'язань, що перевищує суму одержаних санкцій. Розраху­нок збитків необхідно здійснювати з урахуванням фактичних витрат потерпілої сторони. Виплата санкцій і компенсація збитків не звільнює винну сторону від виконання договірних зо­бов'язань, якщо інше не передбачено контрактом.

Оперативно-господарські санкції використовуються сторо­ною договору в односторонньому порядку у відповідь на порушен­ня договірних зобов'язань іншою стороною з метою припинення або попередження цих порушень. У cфеpi будівництва основними

таких санкцій є відмова замовника від прийняття недоброякісно виконаних робіт (об'єктів) та додаткових робіт, виконаних підряд­ником без узгодження з замовником, відмова від оплати вказаних робіт (об'єктів), призупинення робіт і розірвання контракту.

Об'єкти з недоробками та дефектами, додаткові роботи, що ви­конані підрядником без узгодження із замовником, а також робо­ти, при виконанні яких допущено відхилення від проекту, не прий­маються і не оплачуються замовником. На його вимогу і в уста­новлені ним строки вказані недоліки усуваються підрядником і роботи (об'єкти) приводяться у відповідність із документацією. Якщо підрядник відмовився усунути недоліки, замовник має пра­во доручити цю роботу іншим виконавцям з компенсацією витрат за рахунок підрядника, у тому числі шляхом утримання відповід­них сум при розрахунках за виконані роботи. Оплата підряднику за додаткові роботи може здійснюватись, якщо замовник визнає їх необхідність і якщо він без затримки був повідомлений про них.

Призупинення робіт і розірвання контракту є крайньою мірою розв'язання конфліктів і проблем, що виникли між сто­ронами. Замовник може розірвати контракт у разі суттєвого по­рушення договірних зобов'язань підрядником, яке створює пе­редумови для невиконання замовлення у встановлені строки (при відставанні строків виконання робіт від запланованих графіка­ми, грубих порушеннях вимог будівельних норм і правил тощо). Розірвання контракту підрядником може мати місце, якщо за­мовник протягом обумовленого строку не виконує своїх зобов'я­зань (передача будівельного майданчика, документації, устатку­вання тощо) і цим зумовлює неможливість нормальної діяльності підрядника, якщо замовник не оплачує протягом встановленого строку виконані підрядником роботи. Сторона, яка приймає рішення про розірвання контракту, зобов'язана письмово повідо­мити про це іншу сторону, обгрунтувати причини і надати їй строк для усунення допущених порушень.

Адміністративно-господарські санкції, які застосовують­ся до суб'єктів господарювання за порушення містобудівного за­конодавства, встановлені законом України "Про відпові­дальність підприємств, їх об"єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.1994.

3. виробництво, реалізацію або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'яз­ ковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі двадця­ ти п'яти відсотків вартості реалізованої продукції;

4. виконання будівельних робіт, що не відповідають держав­ ним стандартам, нормам і правилам або проектним рішен­ ням, - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;

5. прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушен­ ням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень, - у розмірі п'яти відсотків вартості відповідних об’єктів.

6. здійснення окремих видів господарської діяльності у бу­ дівництві, що підлягають ліцензуванню, без отримання у встановленому порядку ліцензії - у розмірі плати за ви­ дачу ліцензій на відповідний вид господарської діяльності у будівництві;

3. ухилення від виконання або несвоєчасне виконання при­ писів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3. передачу проектною організацією замовнику робочої до­ кументації для реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта, в якій передбачено внесення змін з по­ рушенням вимог архітектурно-технічного паспорта заз­ наченого об'єкта, - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вар­ тості розробленої робочої документації;

9) експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі деся­ ти відсотків вартості виконаних робіт;

10. затвердження містобудівної документації з порушенням встановлених державних стандартів, норм і правил, вихі­ дних даних на проектування - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості розробленої містобудівної документації;

11. недотримання регіональних або місцевих правил забудо­ ви під час планування і забудови населених пунктів, режи­ му використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, - у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє підприємство від усунення до­пущених порушень і відшкодування заподіяних ними збитків.

Справи про вказані правопорушення розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування затверджене постановою Кабінету міністрів

України від 06.04.1995 № 244 (із змінами). Підставою для розг­ляду справи про правопорушення є протокол, складений уповно­важеною на те особою інспекції державного архітектурно-буді­вельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоко­лом складається припис про усунення допущених порушень. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення, а у разі несплати стягується у судовому порядку. Рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування може бути оскаржено до господарського суду.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на будівництво об'єктів незалежно від форм власності. Вони уповноважені давати у ме­жах своїх повноважень учасникам будівництва та виробникам будівельних виробів обов'язкові для виконання приписи щодо усу­нення порушень. Крім накладення штрафів вони мають право зу­пиняти будівельні роботи, які не відповідають встановленим вимогам, проектним рішенням або місцевим правилам забудови, здійснюються без дозволу на їх виконання, а так само виробницт­во і застосування у будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів. Інспекції вносять подання відповідним органам про анулювання або зупинення дії ліцензій на право здійснення окремих видів гос­подарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуван­ню, підприємствами, які допускають грубі порушення державних стандартів, норм і правил, вихідних даних, затверджених проек­тних рішень або місцевих правил забудови населених пунктів.

20