43.Питання удосконалення держ.Ладу у програмах політ партій Росії.

44. Маніфест 17 жовтня.На початку місяця розпочався всеросійський політичний страйк, у якому взяли участь 2 млн осіб. Прагнучи придушити його, уряд 14 жовтня запровадив воєнний стан у багатьох містах. Університети було закрито. Фабрики й заводи взяли під свій контроль поліція та війська. Одначе страйк поширювався. І тоді голова уряду граф С. Вітте наполіг на кардинальних реформах. 17 жовтня Микола п підписав іще один маніфест, який "дарував" народові громадянські свободи - недоторканність особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Декларувалося скликання Державної думи.Маніфест забезпечив самодержавству досягнення двох позитивних результатів. По-перше, було здобуто прихильність фінансових кіл, від яких залежало надання кредитів Росії" французькими, британськими та німецькими урядами. Вони вбачали у маніфесті запоруку впровадження конституційної форми правління в Росії та переходу до парламентаризму. По-друге, маніфест довершив розкол російської опозиції, помірковане крило якої або відкрито вітало його, або сприймало обережно, вважаючи, втім, що основне питання революції вже вирішено. Радикальне крило - соціалісти-революціонери та соціал-демократи - не пішло на компроміс із  самодержавством. Із цього розколу царизм згодом скористався, не виконавши більшої частини своїх обіцянок.Маніфест не зміг зняти всієї гостроти напруженості в суспільстві, а ліберальна опозиція не була спроможна стримати хвилю насильства та очолити революційне піднесення мас Восени воно продовжувало зростати.Різко посилився селянський рух. За весь осінньо-зимовий період 1905 р. сталося 1590 виступів селян, які охопили головно Симбірську, Курську, Чернігівську, Саратовську губернії. Дія боротьби проти повсталих царський уряд використовував регулярні військові частини, вводив надзвичайний стан.Дух свободи проникнув і в казарми. Восени 1905 р. сталося 195 масових революційних виступів солдат і матросів; деякі з них переросли в повстання, зокрема у Кронштадті (26-27 жовтня) та Севастополі (11-16 листопада).

45.Державна рада та Державна дума в Росії.

46.Лютнева революція та Тимчасовий уряд в Росії. Лютне́ва револю́ція 1917 ро́ку в Росії — революційні події лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії у Російській імперії. Участь Росії у Першій світовій війні 1914—1918 років поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів. 27 лютого (10 березня) до загального страйку петроградських робітників приєднались солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановлення зв'язку з урядовими установами і особами — такі завдання поставив перед собою Тимчасовий комітет Державної Думи (голова — М. Родзянко), створений вранці.Того ж дня ввечері відкрилось перше засідання Петроградської. В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів Росії заявив, що він бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.Того ж дня цар Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який 3 березня також відмовився від трону. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Г. Львовим, який до скликання Установчих зборів взяв на себе всю повноту влади в країні (Тимчасовий Уряд).

47.Жовтнева революція 1917 р.Жовтнева революція 1917р. в Росії — збройне повалення Тимчасового уряду і прихід до влади партії більшовиків, що проголосила встановлення Радянської влади, початок ліквідації капіталізму і переходу до соціалізму. Повільність і непослідовність дій Тимчасового уряду після Лютневої революції у вирішенні робітничого, аграрного, національного питань, участь Росії у війні призвели до поглиблення загальнонаціональної кризи і створили передумови для посилення позицій лівих партій у центрі й націоналістичних партій на околицях країни.Найбільш енергійно діяли більшовики, що проголосили курс на соціалістичну революцію в Росії, яку вони вважали початком світової революції.До кінця серпня — початку вересня вони завоювали більшість в Радах Петрограда і Москви і приступили до підготовки збройного повстання, приуроченого до відкриття II Всеросійського з'їзду Рад. У ніч з 24 на 25 жовтня (6—7 листопада) озброєними робітниками, солдатами Петроградського гарнізону й матросами Балтійського флоту був захоплений Зимовий палац і заарештований Тимчасовий уряд. З'їзд, на якому більшовикам разом з лівими есерами належала більшість, схвалив повалення Тимчасового уряду, прийняв Декрети про мир і про землю, сформував уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.Подавивши в Петрограді і Москві опір сил, вірних Тимчасовому уряду, більшовикам вдалося швидко встановити владу в основних промислових, містах Росії. Головний противник — партія кадетів була оголошена поза законом, арештовано ряд її лідерів, заборонена опозиційна преса. Незважаючи на це, на виборах до Установчих зборів (12 (24) листопада 1917 р.) більшовики отримали лише бл. 25% голосів виборців.Установчі збори (Петроград, 5 (18) січня 19І8 p.), що відмовилися прийняти ряд ультимативних вимог більшовиків, були ними розігнані. Це сприяло подальшому розколу країни, початку Громадянської війни. До березня 1918 р. радянська влада була встановлена на значній території Росії, націоналізовані банки, почалася націоналізація підприємств, укладене перемир'я з Німеччиною. Спроби країн Антанти перешкодити виходу Росії з війни і затвердженню влади Рад призвели до інтервенції іноземних держав. Перехід до політики «воєнного комунізму», створення каральних органів для боротьби з контрреволюцією та саботажем — Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією (ВНК) (грудень 1917 p.), організація масової Червоної Армії обумовили перемогу більшовиків в Громадянській війні і встановлення їхньої однопартійної диктатури. Жовтнева революція 1917 р. мала величезний вплив на розвиток Росії і всього світу в XX ст. Існує широкий спектр оцінок Жовтневої революції: від оцінки її як національної катастрофи, що призвела до значних жертв і встановлення тоталітарної системи, до апологетичних тверджень про те, що революція була спробою створення соціалізму як демократичного ладу соціальної справедливості. ДЕКРЕТИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ - - законод. акти найвищих органів держ. влади та управління Рад. д-ви в перші роки її існування. Були найпоширенішою формою законод. актів. «Декретами радянської влади» дуже часто називали взагалі всі акти Рад. д-ви того часу. Вони відображали політику більшов. партії і Рад. д-ви, спрямовану на т. з. соц. перетворення в економіці й культурі. Найвідоміші перші Д. р. в., які були прийняті 2-м Всерос. з'їздом рад 26.X (8.XI) 1917: Декрет про мир 1917, Декрет про землю 1917, Декрет про роб. контроль та ін. Взагалі у формі декретів видавалися акти з'їздів рад, ВЦВК, Раднаркому, а після утворення Союзу РСР - ЦВК СРСР, Президії ЦВК та РНК СРСР. Проте провести чітке розмежування між декретами та ін. формами законод. актів (зверненнями, постановами, деклараціями) важко. Можна лише зазначити, що декретами називалися особливо важливі законод. акти.Відповідно до резолюції 1-го Всеукр. з'їзду рад від 12 (25).XIІ 1917 «Про організацію влади на Україні» ЦВК Рад. України постановою від 14(27).XII 1917 поширив на тер. республіки дію декретів і розпоряджень уряду Рад. Росії. Така практика застосовувалася і надалі. Водночас кілька декретів було видано й органами влади Рад. України, які, зокрема, стосувалися питань націоналізації підприємств, створення рад. держ. апарату, заміни старих органів управління новими, «соціалістичної» перебудови науки і культури та ін. Конституція СРСР 1924, Конституція УСРР 1929 містили положення про видання декретів як законод. актів, що визначали заг. норми політ, та екон. життя. Конституцією СРСР 1936 та Конституцією УРСР 1937 видання декретів уже не передбачалося.

48.Конституція РРФСР 1918 г. Конституция РСФСР 1918 года — первая конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики (Советской России).III Всероссийский съезд Советов в январе 1918 года выдвинул подготовку Конституции РСФСР в качестве одного из приоритетов Советской власти и поручил Центральному Исполнительному Комитету подготовить новому съезду Советов основные положения Конституции РСФСР, однако в связи с усложнением внутреннего положения и обострением международной обстановки работа ВЦИК по разработке Конституции была временно отложена.Конституция была принята V Всероссийским съездом Советов на заседании 10 июля 1918 года и была опубликована в «Собрании Узаконений РСФСР». Содержала 6 разделов, 17 глав и 90 статей. Основные принципы, лёгшие в основу Конституции РСФСР 1918 года (как и Конституции СССР 1924 года), были изложены в «Декларации прав трудящегося и эксплуатируемого народа». Конституция 1918 года закрепила диктатуру пролетариата. Лица, жившие на нетрудовые доходы или использовавшие наемный труд были лишены политических прав. Данная Конституция была самой идеологизированной из всех советских конституций. Она в основном утратила силу в связи с принятием Конституции (Основного Закона) РСФСР, утверждённой Постановлением XII Всероссийского съезда Советов рабочих, крестьянских, казачьих и красноармейских депутатов от 11 мая 1924 года. Однако статья 25 Конституции 1918 года действовала вплоть до 1937 года в связи с тем, что на неё прямо ссылалась статья 20 Конституция РСФСР 1925 года.