- •Розділ 1.Природні умови господарства
- •1.2.Рельєф
- •1.3.Рослинність
- •1.4.Материнська порода
- •1.5.Процес ґрунтоутворення
- •Розділ 2.Грунт господарства
- •2.1. Номенклатурний список ґрунтів господарства
- •2.2.Генетико-морфологічна будова грунту
- •Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
- •Забарвлення ґрунту
- •Класифікація механічних елементів ґрунтоутворюючих порід і ґрунтів (за м.А. Качинським)
- •Структура ґрунту
- •Новоутворення і включення в ґрунтах
- •Класифікація, номенклатура та діагностика ґрунтів
- •2.3.Гранулометричний склад грунту
- •2.4. Водно-фізичні властивості чорнозему південного
- •2.5.Фізико-хімічні властивості чорнозему південного
- •2.6.Вміст поживних речовин
- •2.7. Запаси гумусу у грунті
- •2.8.Розрахунок балансу гумусу Заходи покрашення родючості ґрунтів
- •Список використаної літератури
Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
Поняття про ґрунтовий профіль і профільний метод вивчення ґрунтів в науку ввів В.В.Докучаєв в кінці минулого століття. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. В сучасному ґрунтознавстві під генетичним горизонтом розуміють однорідні шари ґрунту, з яких складається ґрунтовий профіль і які різняться між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями.
Сукупність генетичних горизонтів називають ґрунтовим профілем.
Для кожного природного типу ґрунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно пов’язані і взаємно зумовлені. Вони формуються в процесі генезису ґрунту з материнської породи одночасно як єдине ціле. Отже, профіль ґрунту – це генетична цілісність всіх його горизонтів.
За системою В.В. Докучаєва виділяють такі генетичні горизонти:
А0 – лісова підстилка або степова повсть – шар відмерлих органічних решток рослин і тварин.
А – гумусний – поверхневий горизонт акумуляції гумусу та елементів живлення з вмістом органічної речовини до 15%.
Аорн - орний – поверхневий гумусний горизонт, змінений обробітком.
А1 – гумусно-елювіальний – верхній горизонт, в якому є ознаки руйнування та вилучення мінеральних речовин.
А2 – елювіальний – освітлений, білястий, розташований під гумусним горизонт інтенсивного руйнування мінеральної частини ґрунту та виносу продуктів руйнування (підзолистий, осолоділий та ін.).
В – ілювіальний – горизонт, який формується під гумусним або елювіальним горизонтом і в який вимиваються продукти руйнування з розташованого вище горизонту. В залежності від поступаючих речовин виділяють ілювіально-гумусний (Вh), ілювіально-залізистий (Вf), ілювіально-глинистий (Вt), сольовий (Вsa) горизонти. В чорноземах та каштанових ґрунтах вертикальне переміщення речовин не проявляється, тому горизонт В має назву перехідного і по інтенсивності забарвлення ділиться на В1 і В2.
G – глейовий – горизонт, що формується в умовах постійного надмірного зволоження, має сизе або оливкове забарвлення, іноді з іржавими плямами.
С – материнська порода, на якій утворився ґрунт.
D – підстілаюча порода, виділяється у тих випадках, коли ґрунтові горизонти утворилися на одній породі, а її підстилає порода з іншими властивостями.
Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманітність ґрунтових профілів. За характером співвідношення генетичних горизонтів всі ґрунтові профілі поділяють на дві великі групи: прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів ґрунтових профілів.
До групи простих профілів належать ґрунти з примітивним, неповнорозвиненим, нормальним, слабкодефереційованим і еродованим профілями.
До групи складних профілів належать профілі реліктового, багаточленного, полі циклічного, перевернутого глибоким обробітком, строкатого мозаїчного ґрунтів. Переважна кількість сучасних зональних і інтрозональних ґрунтів мають нормальний тип будови профілю, який і потрібно детально вивчити.
Забарвлення ґрунту
Забарвлення горизонтів ґрунту залежить від фізичних властивостей і хімічного складу. Недаремно багато типів ґрунтів названо за їх забарвленням. Забарвлення ґрунту – перша морфологічна ознака, за якою виділяють генетичні горизонти. За забарвленням можна характеризувати як окремі горизонти, так і профіль ґрунту в цілому. Забарвлення ґрунту частково успадковується від забарвлення ґрунтоутворюючої породи, а частково (інколи значною мірою) набувається в процесі ґрунтоутворення.
Чорне забарвлення ґрунту зумовлено, як правило, накопиченням гумусу і, зокрема, гумінових кислот. Фульвокислоти надають ґрунтам світлого забарвлення. Крім гумусу чорного забарвлення ґрунтам надають деякі хімічні сполуки: оксид марганцю, деревне вугілля, магнетит та ін. Біле забарвлення ґрунту залежить від наявності кварцу, каолініту, вапна, водорозчинних солей, вівіаніту, гіпсу тощо. Червоне і жовте забарвлення зумовлюють оксиди заліза. Синє або сизе забарвлення мають глейові горизонти. Пурпурове забарвлення вказує на високий вміст оксидів марганцю (трапляється дуже рідко). Оливкове (зелене) забарвлення характерне для ґрунтів з надмірним зволоженням, які містять зеленуваті глинисті мінерали з увібраним залізом.
При описанні ґрунтів преобладаючий тон в забарвленні вказують на останньому місці.