Склад документації кадастру.

Документація кадастру включає:

• Форму 1ДКПЗФ "Картка первинного обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" ;

• Форму 2ДКПЗФ "Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" ;

• Форму 3ДКПЗФ "Карта-схеми розташування територій та об'єктів ПЗФ України": регіонів - у масштабі 1:200000, України - в масштабі 1:500000 ;

• Форму 4ДКПЗФ "Зміни у складі природно-заповідного фонду України.

Організація ведення кадастру, координація діяльності, пов'язаної з виконанням кадастрових робіт, забезпечення розробки нормативно-правових актів та методичних матеріалів, необхідних для ведення кадастру, покладається на Державну службу заповідної справи. Державний контроль за дотриманням порядку ведення кадастру здійснюється Мінприроди.

За результатами обліку, обстеження та інвентаризації природних комплексів, оцінки стану об'єктів ПЗФ, аналізу і узагальнення даних інших джерел на кожний об'єкт ПЗФ заповнюється Форма 1ДКПЗФ "Картка первинного обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України". Переоформлення Форми 1ДКПЗФ здійснюється один раз на 10 років.

Заповнення Форми 1ДКПЗФ щодо природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, зоологічних парків здійснюють адміністрації цих установ ПЗФ.

Заповнені Форми 1ДКПЗФ передаються адміністраціями установ ПЗФ до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим та територіальних органів Мінприроди в термін до 1 лютого року опублікування даних кадастру.

Заповнення Форми 1ДКПЗФ щодо всіх інших об'єктів ПЗФ забезпечують спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим та територіальні органи Мінприроди у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим та територіальні органи Мінприроди здійснюють облік об'єктів ПЗФ, накопичення, оброблення та узагальнення кадастрової інформації щодо об'єктів ПЗФ, розташованих на закріпленій за ними території, та передають її у вигляді заповнених форм 1ДКПЗФ Державній службі заповідної справи у термін до 1 березня року опублікування даних кадастру.

Державна служба заповідної справи формує та забезпечує опублікування матеріалів кадастру в термін до 1 червня відповідного року.

Опублікування даних кадастру здійснюється один раз на 5 років (за станом на 1 січня відповідного року).

Дані кадастру включають:

• дані за Формою 2ДКПЗФ "Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" для регіонів і держави в цілому;

• дані за Формою 3 ДКПЗФ "Карта-схеми розташування територій та об'єктів ПЗФ України" у межах адміністративно-територіальних одиниць та держави в цілому.

Оброблення даних за формами 1ДКПЗФ та складання даних кадастру за Формою 2ДКПЗФ здійснюються шляхом використання Автоматизованої інформаційної системи ведення державного кадастру територій та об'єктів ПЗФ, яка функціонує у формі мережі, що включає центральний пункт оброблення інформації в Державній службі заповідної справи та периферійні пункти збирання і оброблення інформації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим та територіальних органах Мінприроди.

Форма 1ДКПЗФ "Картка первинного обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" заповнюється на всі території та об'єкти ПЗФ (що існують на 1 січня року опублікування даних кадастру.

Якщо об'єкт ПЗФ має в своєму складі декілька окремих ділянок, які розташовані в межах різних адміністративно-територіальних одиниць, то Картка заповнюється як в цілому на об'єкт ПЗФ, так і окремо на ділянки в межах кожної АТО.

У разі якщо деякі з показників Картки на момент її заповнення відсутні або наявні не повністю, дані обстеження, інвентаризації тощо, то у відповідному рядку Картки дається примітка "дані відсутні" або наводяться наявні дані з приміткою "орієнтовні".

Картка складається з 28 розділів, що містять інформацію про окремі показники (групи показників). Номер розділу позначається трьома першими розрядами коду.

Номер реєстрації складається з 12 символів (арабських цифр та літер українського алфавіту - 010 00 000 0000 - назва об'єкта ПЗФ та номер його реєстрації ) на підставі інформації про: значення, категорію, підпорядкування (в чиєму віданні перебуває), територіальне розташування (АТО) об'єкта ПЗФ та його порядковий номер.

Номер реєстрації будується (шляхом кодування параметрів) та присвоюється автоматично при заповненні центральної бази даних кадастру.

Об'єкт ПЗФ позначається на фрагменті топографічної мапи у масштабі 1:200 000.

1. Об'єкти ПЗФ площею до 50 га позначаються крапкою, всі інші - полігоном;

2. Для об'єктів, площею від 0,01 до 100,0 га надається викопіювання з матеріалів лісовпорядкування (для об'єктів, розташованих на землях лісового фонду) та з проектів землеустрою сільських рад (для об'єктів, розташованих на інших землях) у масштабі 1:10 000 та викопіювання з матеріалів землеустрою за адміністративними районами у масштабі

1:25 000;

3. Для об'єктів площею від 100,1 до 1000,0 га надається викопіювання з матеріалів землеустрою за адміністративними районами у масштабі

1:25 000, а для об'єктів, розташованих на лісових землях, - ще і викопіювання з матеріалів лісовпорядкування в масштабі 1:25 000;

4. для об'єктів площею більше 1000,0 га подається викопіювання з матеріалів землеустрою в масштабі 1:50 000;

5. для об'єктів ПЗФ, розташованих у межах міст (селищ міського типу), подається картосхема розташування об'єкта на фрагменті топокарти у масштабі 1:500, або 1:2000, або 1:5000.

Мапа має бути погоджена в установленому порядку районним, міським відділом земельних ресурсів та містити:

• експлікацію земель об'єкта ПЗФ та прилеглих територій;

• межі об'єкта ПЗФ;

• межі функціональних зон об'єкта ПЗФ;

• межі охоронної зони об'єкта ПЗФ (якщо вона виділена).

Для автоматичного занесення інформації з окремих Карток до Бази даних кадастру, Форма 1ДКПЗФ заповнюється за допомогою спеціальної програми "Kadastr».

Рис. Цифрова (геокодована) карта лісових насаджень ПЗ "Розточчя"

На прикладі ПЗ "Розточчя" розробляється геоінформаційна система, яка відображатиме фоновий, еталонний стан навколишнього природного середовища, диференціацію ландшафтів та інших природних комплексів, враховуватиме особливості динаміки зміни лісового покриву, сприятиме поліпшенню прогнозування змін на різних рівнях організації екологічних систем. На сьогодні нами вже створено цифрову карту місцевості на основі крупномасштабних топографічних карт і планів лісонасаджень заповідника масштабу 1:25000. Створення цифрової карти здійснювали за допомогою MapInfo Professional 7.5. Цифрова карта була прив'язана до зональної системи плоских прямокутних координат, що дало змогу отримання геокодованого зображення.

Тема 7: Кадастри рослинного й тваринного світу. Регіональні кадастри природних ресурсів.

Флора та фауна України. Кадастр рослинного свту Кадастр тваринного свту. Регіональні кадастри природних ресурсів.

Україна відноситься до країн з великою різноманітністю флори. З 300-350 тис. видів вищих рослин Земної кулі, наприклад в Україні налічується понад 25 тис., у тому числі водоростей — близько 4 тис., грибів і слизовиків — понад 15 тис., лишайників — більше ніж 1 тис., мохоподібних — майже 800 і судини стих рослин — понад 6,5 тис. видів. Природна флора судинних рослин налічує 4523 види, тоді як у Білорусії — 1460, Молдові — 1762, Польщі — 2300 видів. В Україні значно більша кількість видів припадає на один рід — 4,45; У Білорусії — 2,66, Польщі — 3,00. Найбагатшими за видовим складом є родини айстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих, гвоздикових: росте близько 80 видів дерев, 280 чагарників, 985 однорічних трав’янистих рослин, з вищих рослин 600 видів є ендотермічними; майже стільки ж рідкісних і зникаючих рослин. Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної книги України, яку було засновано в 1976 р. (до другого видання потрапило вже понад 400 видів судинних рослин). Особливо багато ендемічних, рідкісних та зникаючих видів є в Кримських горах і Карпатах — майже половина всіх ендемічних і близько 30 % усіх рідкісних та зникаючих видів. Природна рослинність збереглася лише на 20 % території; культивується більше тисячі видів рослин. У процесі виробничої діяльності рослинний світ суттєво змінився: протягом XVI — XIX століть у Лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більш ніж у п’ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX ст. зменшилася на чверть. Понад 30 % площі України припадає на масиви, де збереглася природна чи вторинна напівприродна рослинність, серед якої широкий видовий склад лікарських (100 видів), вітамінних (понад 200), жиромасличних (300), медоносних (понад 1000), дубильних та фарбувальних (по 100). Шкідливими в флорі України є близько 600 видів бур’янів. Природна рослинність переважно збереглася в лісах, заповідних територіях, на постійних луках і пасовищах, схилах балок і яруг. Понад 100 видів налічують в Україні деревні рослини. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 — науковою медициною. (Інші застосовуються лише в народній медицині).

Державний облік і кадастр рослинного світу ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також власників та користувачів (в тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, відомостями про стан рослинного світу. Ведення відповідного кадастру покладається на Мінприроди України.

Державний кадастр рослинного світу — це система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.

Нормативне регулювання веденням кадастру здійснюється згідно з Постановою кабінету Міністрів України N 195 від 22 лютого 2006 р «Про затвердження Порядку ведення державного обліку і кадастру рослинного світу », ст. 38 Закону України "Про рослинний світ".

Ведення державного обліку і кадастру рослинного світу передбачає:

• визначення конкретних територій (акваторій), де виконуються облікові і кадастрові роботи, опрацювання матеріалів, що містять інформацію про флору, гриби, природні рослинні угруповання та природні рослинні ресурси на цих територіях;

• облік об'єктів рослинного світу, визначення їх основних характеристик безпосередньо у навколишньому природному середовищі;

• оброблення матеріалів обліку об'єктів рослинного світу із складенням зведеної відомості у розрізі Автономної Республіки Крим областей та районів;

• узагальнення одержаної інформації, ведення комп'ютерної бази даних.

Організація ведення державного обліку і кадастру рослинного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням цих робіт, зберіганням кадастрової інформації та її публікацією, здійснюється Мінприроди, його територіальними органами в областях, мм. Києві та Севастополі, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.

Узагальнені матеріали державного обліку і кадастру рослинного світу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя розміщуються один раз на п'ять років на веб-сторінках Мінприроди, його територіальних органів, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища та видаються на паперових носіях.

Тваринний світ України нараховує майже 45 тис. видів, ділиться на найпростіших (понад 1200 видів), плоских червів (1290), трематод (540), членистоногих (39 тис.), риб (понад 270), птахів (344), ссавців (108). До першого видання Червоної книги України занесено 85 видів і підвидів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних, 18 комах), а у друге майже 400 видів безхребетних і хребетних тварин. В Україні нараховується понад 6640 видів прісноводних і солонувато водних тварин. Повсюдно поширені мисливські тварини: 263,6 тис. копитних і 64,0 тис. пушних звірів і чимало пернатої дичини.

Згідно з географічним районуванням, проведеним О. Кістяковським, в Україні виділяються Голарктична область у складі Європейської та Середземноморської під областей. До складу Європейської під області входять такі провінції.

№	Провінція	Фауна
	Змішано-лісова зоогеографічна провінція, співпадає з Поліссям, розташована в північно-західній частині України, займає північну і центральну частину Волинської і Рівненської областей, всю територію Житомирщини (за винятком крайньої південної частини), північну Київщину і північний захід Чернігівщини.	тритон гребінчастий, вугор, карась, щука, лящ, чехонь, жаба звичайна, жаба трав’яниста, гадюка звичайна, ящірка, вуж, тетерук, глухар, рябчик, чорний лелека, бекас, лісові кулики, вальдшнепи, дятли, дрозди, синиці, яструб, полівка, кріт сірий, річковий бобер, заєць, бурозубка звичайна, буро зубка мала, дикий кабан, видра, олень благородний, вовк, лісова кішка та ін
	Лісостепова зоогеографічна провінція розташована на південний захід від Змішано-лісової, простягається з південного заходу на південний схід.	тритон гребінчастий, карась, щука, лящ, сом, чехонь, лісовий полоз, степова гадюка, крапчастий суслик, сіра куріпка, яструб, лисиця, лісовий жайворонок, борсук, тхір, куниця, дикий кабан, кажан двокольоровий, вихухоль, підковоніс великий, козуля, благородний олень та ін
	Степова зоогеографічна провінція займає південну та південно-східну територію України. Ця провінція розширюється в південно-східному напрямку. Вона включає також північну степову частину Криму.	степова фауна — жаба зелена, ропуха зелена, водяний вуж, степова гадюка, жовтобрюхий полоз, жайворонок, степовий орел, степовий журавель, сіра куріпка, земляний заєць, малий ховрах, пацюк, малий сліпак, зубаті кити, дельфіни, нутрія, сірий горностай, хом’ячок, полівка гуртова, бабак, європейський муфлон, лань та ін.
	Карпатська провінція займає Українські Карпати та прилеглу до них територію Передкарпаття та Закарпаття в межах Закарпатської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківській областей.	альпійський та карпатський тритони, прямиста саламандра, жаба звичайна, чорний дятел, орел-беркут, білка, дикий кабан, видра, благородний олень, вовк, рись, лісова кішка, лисиця, бурий ведмідь, зубр та ін.
	Середземноморська під область представлена в Україні округом Гірського Криму та Позазональними долинно-річковими, водосховищами і приморськими районами.
	Округ Гірського Криму включає крайню південну і південно-східну частину півострова — Гірський Крим і Південний берег Криму	кримська і скальна ящірки, кримський гекон, леопардовий полоз, морські чайки, сизий голуб, південний соловей, чорний гриф, благородний олень, муфлон та ін.
	Позазональні долинно-річкові, водосховищні і приморські райони прибережні райони дніпровських, дністровських та інших водосховищ, бузько-дніпровські, дунайські, дністровські плавні.	рибні ресурси та водоплавні птиці, болотна та водна фауна. Поширені дунайський оселедець, ставрида, лящ, карась, рибець, сом звичайний, щука, сом, болотна черепаха, лебідь-шипун, велика біла чапля, чапля руда, довгоносий баклан, баклан великий, малі баклани, пелікани, сірі гуси, річкові качки, видра, бобер та ін. У Чорному та Азовському морях нараховується понад 2400 видів тварин.

Державний кадастр тваринного світу — систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу. Нормативне регулювання веденням кадастру здійснюється згідно з Постановою кабінету Міністрів України N 772 від 15 листопада 1994 р. «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу».

Державний кадастр тваринного світу ведеться на всій території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні за окремими видами (групами видів) тварин із застосуванням єдиних, установлених для кожної конкретної групи методології та уніфікованих форм звітної кадастрової документації.

Організація ведення Державного кадастру тваринного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням кадастрових робіт, а також державний контроль за якістю і вірогідністю даних, що включаються до кадастру, здійснюються Мінприроди та його органами на місцях.