Змістовний модуль № 1

Тема I. Травматизм сільськогосподарських тварин

План

1. Поняття травму та травматизм.

2. Види травматизму:

а) експлуатаційний;

б) статевий;

в) операційний;

г) транспортний;

д) кормовий травматизм;

е) стресовий;

є) спортивний.

3. Основні та спеціальні заходи з профілактики травматизму.

4. Профілактики окремих видів травматизму:

а) експлуатаційного;

б) статевого;

в) операційного;

г) транспортного;

д) кормового;

е) стресового;

є) спортивного.

1. Поняття травми та травматизму.

Травма- це комплекс морфологічних і функціональних порушень, які виникають в окремих органах або частинах організму внаслідок дії травмуючи факторів.

Залежно від особливостей травмуючи факторів, розрізняють три види основних видів травм: механічні, фізичні та хімічні.

Механічні травми – бувають відкритими (рани) і закритими (ушиби, гематоми, лімфоекстравазати) та поодинокими та множинними.

Фізичні– виникають під дією високих та низьких температур, електроструму, радіаційних уражень.

Хімічні– обумовлені дією різних хімічних речовин – лугами, кислотами, солями важких металів, фосфором.

Травми, що виникли внаслідок одночасної дії двох і більше травмуючих факторів, називають комбінованими.

Класифікація травматизму за анатомічними ознаками:

• екзогенний або зовнішній

• ендогенний або внутрішній

• змішаний.

До екзогенного травматизму відносять: сільськогосподарський, експлуатаційний, статевий, операційний, транспортний, військовий, спортивний.

До ендогенного травматизму відносять: кормовий.

Змішаний травматизм об’єднує різні пошкоджуючи фактори зовнішнього та внутрішнього травматизму.

Травматизм– це сукупність травмуючи факторів, які викликають пошкодження у певного виду тварин, що знаходяться в однакових умовах утримання, годівлі та експлуатації.

Серед незаразних хвороб сільськогосподарських тварин на травматизм припадає до 20-30%. Часто травматизм зумовлений організаційними недоліками, відсутністю необхідних умов утримання та догляду.

2.Види травматизму:

а) експлуатаційний травматизм

Експлуатаційний травматизм пов’язаний із використанням техніки та експлуатації тварин з метою отримання від них продуктів тваринництва.

Причинами його є механічні, фізичні та хімічні травми: захворювання вимені, пов’язані з порушенням правил машинного доїння; удари поверхні сосків вимені грубою резиною пульсуючого доїльного стакана та передоювання призводять до порушення геодинаміки та травмування молочної залози; механічні пошкодження виникають при неправильній підгонці збруї у коней та експлуатації тварин на нерівній та обмерзлій дорозі; захворювання та пошкодження виникають при порушенні правил відбору сперми у самців-плідників.

До цього виду травматизму відносять травми нанесені стригальною машинкою або ножицями, гноетранспортером, при порушені правил та невмілому використанні методів фіксації та повалу тварин.

До цієї групи відносять також електроравми, пов’язані з порушенням техніки безпеки при роботі з електроприладами та хімічні опіки, які виникають при порушенні правил проведення дезінфекції, лікувальному та профілактичному купанні тварин.

б) статевий травматизм

У самок пов'язаний зі складними родами та пологовими травмами, особливо при наданні некваліфікованої акушерської допомоги. При цьому виявляють розриви та прободіння, вивороти та випадіння матки, розриви піхви, травми тазового пояса, травми кишечника, гематоми та набряки родових шляхів, післяродовий парез, шоковий стан та колапс внаслідок великих кровотеч. Прогноз при цьому обережний.

Корови при цьому знижують молочну продуктивність до 25% та до 45% відтворювальну здатність.

У биків плідників при механічних пошкодженнях статевого члена та стінок припуція виникають розлади функції розмноження. У ділянці статевого члена при травмі виникають подряпини, рани слизової оболонки, виразки, фімози та парафімози.

Також у биків плідників пошкоджується сухожилково-зв’язковий апарат тазових кінцівок (розтяги та розриви зв'язок суглобів, запалення сухожилків та сухожилкових піхв).

Основними причинами статевого травматизму тварин у господарствах є безприв’язне утримування не кастрованих биків, спільне утримування самців та самок в період статевого дозрівання, відсутність планової роботи з попередження росту рогів у тварин.

в) операційний травматизм

Операційний травматизм – це сукупність травм, які вимушено завдаються тваринам з лікувальною та діагностичною метою при незаразних, інфекційних та інвазійних захворювань, а також для підвищення їх продуктивності (кастрація) та з метою профілактики травматизму (ампутація хвостів і рогових відростків). А також може виникати при недостатньому або відсутньому знеболюванні при оперативних втручаннях.

г) транспортний травматизм

Транспортний травматизм включає закриті та відкриті механічні пошкодження шкіри, м’яких та щільних тканин, які виникають при перевезенні тварин залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту або мають місце при довготривалих перегонах (ферма-вокзал, вокзал-м’ясокомбінат тощо.)

Основні причини транспортного травматизму:

• погано обладнані естакади для вантаження та розвантаження тварин;

• наявність травмуючих сторонніх предметів у засобах транспортування (бите скло, проломи в підлозі, виступаючі гвіздки, несправне внутрішнє обладнання);

• невміло проведене транспортування із боку водіїв та машиністів (ривки з місця, різке гальмування, перевищення швидкості, особливо на поворотах);

• порушення норм завантаження тварин у транспортні засоби;

• низькі борти автомашин, що призводить до падіння тварин;

• грубе поводження обслуговуючого персоналу з тваринами під час їх завантаження та розвантаження;

• відсутність ветеринарного обслуговування на трасі і перевезення або перегону худоби;

• відсутність спеціальних профілактичних заходів, спрямованих на профілактику травматизму (видалення рогів, підрізання їх гострих кінців, розчищення копитець, несвоєчасне комплектування груп тварин, призначених для перевезення).

д) кормовий травматизм

Кормовий травматизм виникає при згодовуванні худобі грубих кормів, комбікормів які містять різні гострі металеві предмети або скло, а також які сильно забруднені остюками злакових рослин (травматичний езофагіт, травматичний ретикулін та ретикулоперикардит). До кормового травматизму відносять і закупорку стравоходу при поїдання коренебульбоплодів, кукурудзяними, капустяним качанами та просвіту шлунково-кишкового тракту сторонніми тілами рослинного та тваринного походження (пилобезоари та фітобезоари).

Причиною травматичних захворювань внутрішніх органів великої рогатої худоби є різні гострі предмети. Цьому сприяють жадібне поїдання кормів тваринами, недостане пережовування, відносно невисока чутливість слизової оболонки ротової порожнини, фізіологічна особливість будови язика, наявність на ньому сосочків, спрямованих до глотки.

Важливим фактором сприяючим фактором кормового травматизму є дефіцит в організмі тварин макро- та мікроелементів та вітамінів А,Д. Мінерально-вітамінне голодування призводить до розвитку лизухи, і тварини і тварини із спотвореним апетитом із жадібністю поїдають неістинні предмети.

До групи кормового травматизму можна віднести бурсити холки на заключному етапі відгодівлі бичків, коли, дістаючи корм із годівниці, вони хронічно травмують ділянку холки об металеві чи дерев’яні перекладини, змонтовані для запобігання перескакування тварин, особливо молодих на кормові проходи.

Випадки канібалізму у свиней також можна віднести до групи кормового травматизму. Адже доведено, що підгризання хвостів у поросят частіше спостерігаються при порушенні режиму годівлі, коли свині голодні.

Дрібні тварини (собаки, коти) часто травмують ротову порожнину, інші відділи травного тракту кістками, голками, металевими кульками, ялинковими прикрасами тощо.

е) стресовий травматизм

Стресовий травматизм виникає у тварин під впливом стресових факторів емоційного характеру в результаті дії навколишнього середовища через зорові та слухові органи на нервові центр і через них на ендокринну систему.

При стресовій травмі виникає адаптаційна напруженість, у результаті якої порушується механізм генетичної адаптації, декомпенсації, проходять зміни в гомеостазі та розвиваються патологічні реакції дистрофічного характеру. Відхилення гомеостазу бувають настільки значними, що ставлять під загрозу біологічну узгодженість роботи організму в цілому, тобто виникає стан напруження – стрес (хвороба адаптації).

Доведено, що перевезення тварин з одних регіонів у інші, особливо з різними кліматичними умовами, завантаження та транспортування їх, перегрупування і масові профілактичні, протиепізоотичні або проти паразитарні обробки посилюють стресову напругу, викликають зниження адаптаційних можливостей організму, призводять до шокового стану і навіть до загибелі (зустрічається у молодняка великої рогатої худоби).

Супроводжуючі фактори при цьому: гіподинамія, нераціональна годівля, порушення параметрів мікроклімату.

є) спортивний травматизм

Спортивний травматизм виникає частіше у коней на змаганнях та при неправильному тренінгу. Найчастіше уражуються кінцівки (розтяги сухожилків, особливо пальцевих згиначів, розтяги відповідних зв'язок на віражах, забивання і засікання підковування, копитами, шипами, особливо на швидкіх алюрах; асептичні запалення сухожилків, сухожилкових піхв, суглобів).

Зустрічаються інколи і досить важкі механічні ушкодження при подоланні різних спортивних бар’єрів, з переломами кісток і навіть хребта, особливо в шийному та поперековому відділі.

3. Основні та спеціальні заходи з профілактики травматизму.

До основних належать:

• оздоровлення навколишнього середовища та профілактика забруднення ґрунту, води та повітря;

• дотримання науково обґрунтованих норм будівництва тваринницьких ферм;

• забезпечення повноцінної годівлі, дотримання зоогігієнічних та ветеринарних норм утримання та режиму експлуатації тварин;

• виведення стресостійких і спокійних порід, стійких до умов утримання.

До спеціальних заходів включають:

• проведення регулярних оглядів стану тваринницьких приміщень з метою своєчасного виявлення та ліквідації поламок стійл, станків, кліток, підлоги, годівниць, механізмів для роздачі кормів, видалення гною та ін.;

• огляду стану вигульних майданчиків, літніх таборів, пасовищ та місць зберігання кормів;

• навчання обслуговуючого персоналу правилам догляду, утримування, годівлі та експлуатації тварин;

• огляд та розчистка копит, спилювання рогів та видалення ікл у свиней;

• додержання правил формування груп тварин;

• дотримання режиму праці доїльних апаратів та стригальних машин для овець;

• проведення клінічних оглядів (комплексної диспансеризації) тваринне менше двох разів на рік. Першу диспансеризацію проводять при переведенні тварин у літні табори, другу при постановці їх на зимово-стійлове утримування.

3. Профілактики окремих видів травматизму:

а) профілактика експлуатаційного травматизму

Полягає у дотриманні правил експлуатації тварин. При цьому не слід допускати перевантаження фізичних, статевих та інших фізіологічних можливостей організму.

У коней слід дотримуватися правил припасування упряжі, контролювати стан дорожнього транспорту, уникати важких перевезень по болоті, грузькому ґрунті. Важлива роль при ортопедичному розчищенню та підковування копит з урахуванням форми експлуатації тварин.

Профілактика травматизму биків-плідників зводиться до дотримання правил догляду та експлуатації тварин: правильний підбір чучел чи підставних биків. У приміщенні для взяття сперми підлога не повинна бути слизькою, тому її покривають гудроном з асфальтом, цим тваринам розчищають копита.

Для попередження травм молочної залози при машинному доїнні корів дотримуються правил експлуатації установок з низьким вакуумом.

б) профілактика статевого травматизму

Наданні кваліфікованої акушерської допомоги. Прив’язне утримування не кастрованих биків, окреме утримування самців та самок в період статевого дозрівання, наявність планової роботи з попередження росту рогів у тварин. При паруванні кобилі вдягати парувальну шлею, підв’язують хвіст та знімають підкови із задніх копит; жеребця розковують на передні копита.

в) профілактику операційного травматизму

Попереджають правильною фіксацією тварин, використання засобів знеболення, дотримання правил асептики й антисептики під час операції та відповідним утриманням і годівлею їх у післяопераційний період.

г) профілактика транспортного травматизму

Передбачає:

• правильне формування груп тварин для перевезення;

• дотримування правил завантаження, розміщення, перевезення та розвантаження;

• не допускати підвищення швидкості руху транспорту. Різких зупинок і поворотів;

• огляд вагонів, кузовів автомашин, естакад та усунення всіх факторів здатних спричинити травму;

• перевезення тварин спеціалізованим транспортом;

• періодичний моціон під час зупинок при перевезенні тварин у вагонах на великі відстані, а при неможливості – масаж кінцівок;

• при перегоні тварин уникати шосейних чи асфальтних доріг.

д) профілактика кормового травматизму

Зводиться до попередження забруднення кормів предметами, що травмують шлунково-кишковий тракт, а також до відповідної підготовки грубого корму до згодовування (подрібнення, запарювання). Не рекомендується згодовувати коренебульбоплоди, яблука та качани кукурудзи голодним тваринам.

Для попередження поїдання неістинних предметів в наслідок збочення апетиту (лизуха) балансують годівлю за вітамінами, мікро- та мікроелементами.

На комбікормових заводах потрібно монтувати магнітні пристрої для виловлювання металевих предметів (електромагніти), введення в передшлунки нетелів та корів магнітних кілець.

Розтюковування сіна і соломи проводять у спеціально відведених місцях, а дріт чи синтетичний шпагат відразу прибирають.

Попередити кормовий травматизм у свиней при годівлі сухим кормом можна регулярним забезпеченням їх водою, а також своєчасною їх годівлею.

е) профілактика стресового травматизму

Зводиться у великої рогатої худоби до:

• виведення стресостійких порід худоби;

• дотримання норм розміщення худоби та недопущення їх скупченого утримання;

• обмеження шуму та больових подразників при догляді за тваринами;

• спокійний догляд та раціональна годівля;

• дотримання параметрів мікроклімату приміщень.

Зводиться у свиней до:

• недопущення виникнення виразкової хвороби (проводити ранню діагностику та лікування шлунково-кишкових захворювань, контролювати умови утримання свиней, які знімають стресові явища, виконання режиму годівлі, недопущення частих перегрупувань);

• застосуванню різних хіміотерапевтичних препаратів (введення в раціон вітаміну U, та ін.)

• з метою стійкості до неблагоприємних факторів застосовують вітаміни А,Д,Е,С,В, пантотенову, фолієву кислоти та додають мікроелементи.

є) профілактика спортивного травматизму

Передбачає:

• організацією правильних тренувань коней (враховують фізіологічні особливості кожного коня);

• ретельно перевіряють збрую, правильність підковування коней, якість бігових доріжок та ін.