МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОДІЛЬСЬКИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗЕМЛЕУСТРОЮ І КАДАСТРУ

«КАДАСТРОВІ СИСТЕМИ»꞉ конспект лекцій та методичні рекомендації

для виконання лабораторно-практичних робіт за ОКР «Спеціаліст» з напрямку «Геодезія, картографія та землеустрій» для студентів VI курсу заочної форми навчання

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, 2010

Рекомендовано до друку

Методичною радою ПДАТУ

Протокол №

Укладач: к.н.держ.упр. Шелепницька І.П.

Рецензент:

Тема 1. Предмет, мета і задачі курсу « Кадастрові системи». Основні поняття та визначення в кадастрових системах.

1. Предмет, мета і задачі курсу «Кадастрові системи»

2. Поняття кадастр, «кадастрова система»

3. Елементи кадастрової системи.

4. Сутність та призначення багатоцільвих кадастрів.

5. Поняття кадастрових систем.

6. Мета та цілі кадастрової системи.

7. Кадастрова система як інструмент ефективного функціонування ринкової економіки, реалізації земельної політики.

8. Складові моделі реєстрації.

9. Концепція кадастрової системи.

Проблема утворення сучасного державного земельного кадастру, як ефективного механізму державного управління, за останнє десятиліття набула широкого висвітлення як у засобах масової інформації так і в дослідженнях науковців та державотворців. В умовах глобалізації суспільства, визнання європейських орієнтирів Україною, стало зрозумілим, що задля налагодженого, оперативного та ефективного здійснення управління державою, зокрема основним національним її багатством, яким є земля, не є достатнім зосередження всієї уваги лише на створенні державного земельного кадастру. Постає проблема осмислення та розроблення цілісної національної концепції державної кадастрової системи. Тому виникає необхідність на науковій основі чітко означити поняття «кадастрова система» «національна кадастрова система» «організаційна структура кадастрової системи», «елементи кадастрової системи». Адже запровадження ефективного державного механізму раціонального природокористування неможливе без чіткої, сучасної системи обліку природних ресурсів, інформаційним носієм та регулятором якої має стати кадастрова система, функціонування якої, в свою чергу, є безсистемним та позбавленим корисності без продуманої, ефективної системи управління та ігнорування кращих світових практик.

Світова практика утворення систем обліку сягає давніх давен. До нас дійшли згадки про утворення у Стародавньому Єгипті (4 тис. років тому) спеціальних фараонових служб, до яких входили службовці-таксатори, що двічі на рік займалися обліком удобрених розливами Нілу земель. В Туреччині у 2200 році до нашої ери була створена перша кадастрова карта, а у Китаї вже у ІІІ тисячолітті до нашої ери була всановлена класифікація грунтів. Римський імператор Август (27 р. до н.е. - 14 р. н.е.) славетний запровадженням першого кадастру, який становив опис земель, класифікованих за їх якістю.

В сучасному світі на зміну моноцільовим кадастрам приходять поліфункціональні багатоцільові кадастри, які являють собою за суттю цілісні інформаційні системи. Серед сучасних світових стандартів побудови кадастрово-реєстраційних систем особливого визнання набули Кадастр 2014, ISO 19100, EULIS, Open GIS, INSPIRED.

У Земельному Кодексі України (ст. 193) визнається, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів . І саме державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Земельно-кадастрова діяльність полягає у цілеспрямованій діяльності вповноважених інституцій, підприємств з ведення земельного кадастру та організації здійснення земельно-кадастрових робіт ( рис. 1).

Мова йде про державний земельний кадастр, але відслідковуючи останні світові досягнення у досліджуваній проблематиці, можемо стверджувати, що сьогодення вимагає більш потужного інформаційного базису, інфраструктури даних про природні ресурси. Це в свою чергу призведе до утворення цілісної інфраструктури, пов’язаної з забезпеченням ведення кадастрів, як єдиної системи, з відповідним розподілом інформації, юридичним забезпеченням тощо.

Рис. 1. Земельно-кадастрова діяльність

Сьогодня в Україні ведеться низка галузевих кадастрів.

Державний лісовий кадастр – система обліку, що включає відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів. Ведеться на основі державного земельного кадастру .

Державний водний кадастр – складається з  метою  систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів .

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин – система відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин .

Державний кадастр природних територій курортів України –це система відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природо-охоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України – є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання .

Кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду - система обліку та оцінки кількісного та якісного стану територій та окремих об'єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена для забезпечення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб достовірними даними про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, виховну, рекреаційну та іншу цінність з метою охорони, збереження та ефективного управління функціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду .

Державний кадастр рослинного світу — це система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.

Державний кадастр тваринного світу — систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу .

Містобудівний кадастр населених пунктів – система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови .

Регіональні кадастри природних ресурсів – є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також про обсяг, характер і режим їх використання (рис. 2). Вони ведуться з метою створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів .

Рис.2 Інформаційне наповнення Регіональних кадастрів природних ресурсів

Управління та відповідальність за ведення цих кадастрів покладається на різні центральні органи виконавчої влади, як то Державний комітет земельних ресурсів України, Державний комітет з питань лісового господарства, Державний комітет водного господарства, Науково-виробниче підприємство “Державний інформаційний геологічний фонд України”, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державна служба заповідної справи тощо. Всі ці кадастри мають за мету створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів і призначені для оперативного забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про природні ресурси.

Всі кадастри є визнаними на законодавчому рівні, їх запровадження регулюється рядом нормативно-правових актів. Документація кадастрів базується на просторовій інформації щодо ресурсів, яку отримують за результатами проведення кадастрових зйомок.

Таким чином, кадастрову систему України, можна розглядати з декількох аспектів:

1. За структурою моделі реєстрації, як інформаційну інфраструктуру представлену сукупністю юридичної, науково-технічної, фінансової та організаційної організаційні складових.

2. За інформаційним наповненням: як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру.

3. За архітектурою побудови: як кадастрову систему регіону, національну кадастрову систему.

4. За організаціійною будовою управлінської та виконавської складових.

Об’єднання галузевих кадастрів у цілісну кадастрову систему уможливиться за допомогою інтеграції даних кадастрів, на єдиній геопросторовій основі в єдиній державній системі координат. Розглянувши кадастрову систему як як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру, можемо сформулювати наступне. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок по даному напрямку.

Світовий досвід показує, що кадастрова система є необхідним інструментом для ефективного функціонування ринкової економіки, реалізації земельної політики, підтримки земельно-іпотечного кредитування, підтримки економічного розвитку держави та вирішення питань управління земельними ресурсами. Інформація про земельні ділянки, що міститься у цій системі є базисом для прийняття рішень, пов’язаних з розвитком, управлінням та інвестиціями, як у приватному так і публічному секторах. На думку ряду вчених, на даний момент не існує однозначно визначеної концептуальної моделі земельної реєстрації. Проте, така модель потрібна як з теоретичних так і практичних міркувань. Для того, щоб процес реєстрації виконувався якісно знання з таких галузей як кадастр, геодезія, інформаційний менеджмент, право та організаційна теорія повинні широко використовуватися в сучасній практиці землевпорядника. Іншими словами, модель реєстрації повинна складатися з технічних, юридичних, фінансових та організаційних компонентів. Усі ці компоненти певною мірою впливають на структуру кадастрової системи. Модель реєстрації можна представити у вигляді формальної системи:

MR=J, T, F, O, де J – юридичні аспекти, T- науково-технічні рішення, F – фінансові аспекти, О – організаційні аспекти.

У «Концепції   єдиної системи нормативно-правових актів у сфері державного земельного кадастру» (ЄСНПА) подано терміни та визначення понять:

Нормування у сфері державного земельного кадастру - установлення норм розроблення земельно-кадастрової документації, правил створення та оновлення кадастрової інформації складу, змісту та порядку ведення державного земельного кадастру, а також надання інформації.

Стандарт - створений на основі консенсусу та ухвалений уповноваженими органами нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування вимоги, норми, правила, настанови, вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу користувачів.

Національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації.

Комплекс стандартів - сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної сфери стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.

Сфера стандартизації - сфера діяльності, що охоплює взаємопов'язані об'єкти стандартизації.

Об'єкт стандартизації - об'єкт, що має бути застандартизований.

Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом виконавчої влади, у якому визначено склад, зміст та характеристики документації у сфері державного земельного кадастру або пов'язані з нею процеси чи способи розробки, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим.

Класифікатор - документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об'єкти класифікації розподілено на угрупування і цим угрупуванням надано коди у вигляді послідовностей літер, цифр.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, їх розподілі між власниками землі та землекористувачами.

Земельно-кадастрова документація - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами, земельних ділянок, власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, їх кількість, якість, економічна цінність та вартість, розподіл земель по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах та інших адміністративно-територіальних утвореннях.

Автоматизована система державного земельного кадастру - це єдиний на всю територію України програмно-технічний комплекс збору, обробки, систематизації, збереження, аналізу та захисту відомостей і документів державного земельного кадастру в електронному вигляді.

Земельно-кадастрова діяльність - це наукова, технічна, виробнича і управлінська діяльність спеціально уповноваженого органу з питань земельних ресурсів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", наукових установ, землевпорядних організацій з ведення земельного кадастру, організації та здійснення земельно-кадастрових робіт.

Земельно-кадастрові роботи - це роботи з кадастрового зонування території, кадастрових зйомок і складання індексних кадастрових карт (планів), кадастрових планів, бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, грошової оцінки земельних ділянок, а також роботи, пов'язані із забезпеченням ведення державної реєстрації земельних ділянок, обліку кількості та якості земель.

Система державного земельного кадастру - це сукупність взаємопов'язаних організаційно-правових, технологічних, економічних та методичних заходів по створенню і веденню земельного кадастру. Вона включає: законодавчо визначену діяльність у сфері державного земельного кадастру та його правове регулювання; державне управління у сфері державного земельного кадастру; здійснення земельно-кадастрових робіт та ведення державного земельного кадастру на загальнодержавному, регіональному, місцевому рівнях та в підприємствах, організаціях і установах; державний і самоврядний контроль за здійсненням земельно-кадастрових робіт; наукове, кадрове та фінансове забезпечення державного земельного кадастру.

Нормативно-технічні документи - це документи, які встановлюють порядок організації і виконання земельно-кадастрових робіт, склад і зміст, вимоги до них, норми і правила їх виконання.

Система технічних та правових норм у сфері державного земельного кадастру - сукупність взаємоузгоджених технічно-правових регламентів, правил і нормативів, які встановлюють вимоги до складу, змісту та нормування документації із державного земельного кадастру, в тому числі інформації, яка вноситься до Автоматизованої системи державного земельного кадастру на підставі загальної мети.

Єдина система нормативно-правових актів у сфері державного земельного кадастру - це норми і правила, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що регламентують здійснення земельно-кадастрових робіт, розробку і реалізацію документації у сфері державного земельного кадастру з урахуванням соціальних, технічних, екологічних, економічних та інших умов.

Сучасна кадастрова система визнається більшістю спеціалістів як багатоцільова система, яка за допомогою найсучасніших інформаційних технологій поєднує в собі всі функції раніше окремих систем реєстрації прав на нерухомість та кадастру.

До нормативно-правових актів, що складають правову основу стандартизації у сфері державного земельного кадастру належать:

1. Конституція України (N 254 від 28.06.96);

2. Земельний кодекс України (N 2768-III від 25.10.2001),

3. Закони України:

4. Про оцінку земель (N 1378-IV від 11.12.2003);

5. Про землеустрій (N 742-IV від 15.05.2003);

6. Про охорону навколишнього природного середовища (N 1264-XII від 25.06.91);

7. Про охорону земель (N 962-IV від 19.06.2003);

8. Про державний контроль за використанням та охороною земель (N 963 від 19.06.2003);

9. Про державну експертизу землевпорядної документації (N 1808-IV від 17.06.2004);

10. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (N 899-IV від 05.06.2003);

11. Про розмежування земель державної та комунальної власності (N 1457-IV від 05.02.2004);

12. Про електронні документи та електронний документообіг (N 851-IV від 22.05.2003);

13. Про електронний цифровий підпис (N 852 від 22.05.2003);

14. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності (N 3164-IV від 01.12.2005);

15. Про стандартизацію (N 2408 від 17.05.2001);

16. Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність (N 353-XIV від 23.12.98);

17. Про інформацію (N 2657-XII від 02.10.92);

18. Про Національну програму інформатизації (N 74/98-ВР від 04.02.98);

19. Указ Президента України від 2 грудня 1995 року N 1118/95 "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення";

20. Указ Президента України від 14 вересня 2000 року N 1072 "Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу";

21. Указ Президента України від 21 листопада 2005 року N 1643/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель";

22. Указ Президента України від 14 лютого 2008 року N 121/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2008 року "Про стан виконання Указу Президента України від 21 листопада 2005 року N 1643/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель".

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 року №1355 “Про затвердження Програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру”.

24. Концепція   єдиної системи нормативно-правових актів у сфері державного земельного кадастру Наказ Держкомзему 12.12.2008 N 610.

Усім документам, які забезпечують створення системи та ведення державного земельного кадастру і включені до єдиної системи нормативно-правових актів, присвоюються децимальні номери, які будуються за класифікаційною ознакою. Для позначення класифікаційної ознаки призначення документу у сфері державного земельного кадастру використовуються такі позначення:

0 - розповсюдження документа для всіх рівнів;

1 - розповсюдження документа на національному рівні;

2 - розповсюдження документа на регіональному рівні;

3 - розповсюдження документа на місцевому рівні.

Для позначення класифікаційної ознаки змісту документів у сфері державного земельного кадастру використовуються такі позначення:

"З" - документ загального змісту;

"С" - документ, що регламентує склад і зміст земельно-кадастрової документації та інформації;

"Т" - технологічний документ, що регламентує порядок ведення державного земельного кадастру;

"П" - документ, що регламентує порядок надання земельно-кадастрової інформації.

Для класифікації ознаки документа, що вказує на обов'язковість їх застосування, використовується позначення "О" і для документа, що має рекомендований характер, - "Р", які позначаються після класифікаційної ознаки групи документів через крапку (наприклад "П.О" або "Т.Р").Повне позначення документів єдиної системи нормативно-правових актів у сфері державного земельного кадастру (децимальний номер) включає:

- букви "ДЗК", що вказують на приналежність документа до комплексу документів ЄСНПА ДЗК;

- класифікаційної ознаки призначення документа ДЗК (цифри "0", "1", "2" чи "3");

- класифікаційної ознаки змісту документа ДЗК ("З", "С", "П", "Т"); ознак, які вказують на обов'язковість виконання документа "О" чи "Р"; порядковий номер документа в класифікаційній групі за змістом; ознака версії документа; рік затвердження документа.

Приклад позначення полів номера документа ДЗК-1-З.С.О.-02-01-08

ДЗК	Документ ЄСНПА ДЗК
1	Застосування на національному рівні
З	Документ загального змісту
С	Документ, що регламентує склад і зміст земельно-кадастрової документації та інформації
О	Документ обов'язкового застосування
02	Порядковий номер документа в групі "Э"
01	Ознака версії документа
08	Рік затвердження документа

Ефективне державне управління як вид діяльності держави, що полягає у здійсненні держави через органи держави управлінського (організуючого) впливу на сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом застосування державно-владних повноважень не можливе без належного забезпечення його інформаційною інфраструктурою.

Важливою умовою запровадження в Україні сучасної кадастрової системи є розробка та прийняття законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, яке базуватиметься на єдиній методології і відповідатиме сучасним вимогам до кадастрово-реєстраційної діяльності.

Для вирішення проблем, пов’язаних з екологічною безпекою суспільства, раціональним використанням та охороною природних ресурсів, встановленням правових відносин щодо нерухомості та іншого майна, реформуванням економіки, утворенням ринкових засад господарювання, необхідна дієва, сучасна кадастрова система, яка буде забезпечена потужною інфраструктурою та висококваліфікованими кадрами. Кадастрова система, що матиме багатофункціональне призначення, адмініструватиметься єдиним державним органом центральної виконавчої влади та слугуватиме прийняттю оптимальних та ефективних управлінських рішень.

Концепція кадастрової системи. Розглянемо більш детально світові погляди на теорію кадастрових систем. Переважна більшість фахівців з управління земельними ресурсами та іншим нерухомим майном стверджують, що правова база кадастрової системи є підґрунтям для захищеного законодавчо землевпорядкування, тому що основною функцією кадастрової системи є захист прав власності на нерухомість з боку держави. Землевласник не може фізично ані перемістити земельну ділянку, ані, юридично кажучи, знищити її. Влада власника обмежується використанням або розпорядженням певних прав на неї. Володіння землею є особливим, тому що досить часто це не є справою лише однієї особи, а охоплює інтереси багатьох сторін, що породжує в свою чергу цілу низку питань та суперечок навколо власності. Для вирішення такої ситуації потрібна кадастрова система, яка б враховувала права та обов’язки різних складників суспільства . Це є дуже складна інформаційна система, тому що зв’язки між людьми та ділянками нерухомості є “багато до багатьох”. Більш того, система повинна бути гнучкою та водночас надійною по відношенню до земельних та майнових трансакцій, іпотеки, сервітутів та ін. Фінансування даної системи повинно регламентуватися статутом – чи така система має бути прибутковою, або брати платню від зацікавлених сторін, що покриває лише витрати на здійснення реєстраційних робіт, або мати повністю державне фінансування. Також потребує уваги питання створення компенсаційного фонду, грошові кошти з якого б використовувалися для компенсації втрат користувача, пов’язаних з некоректною роботою системи.

  Теоретично, кадастрова система є підсистемою більш широкої земельної інформаційної системи (ЗІС), яка є інструментом для прийняття економічних, адміністративних, юридичних рішень, а також планування та розвитку територій. ЗІС складається, з одного боку, з бази даних, що містить дані про землю на певній території, а з іншого боку, з процедур та технік для систематичного збору, оновлення, обробки та розповсюдження цих даних . Таким є визначення ЗІС Міжнародної федерації геодезистів. Проте, існують також інші думки стосовно визначення ЗІС. FIG розглядає ЗІС як початкову систему, що є джерелом для географічної, картографічної, ресурсної, екологічної та соціально-економічної систем, тоді як австралійські науковці стверджують, що географічна інформаційна система (ГІС) є початковим поняттям. При розробці будь-якої ЗІС існують контрастні інтереси між суспільним та приватним секторами, як у формулюванні будь-якої земельно-інформаційної політики так і в її виконанні. Група експертів ООН з питань земельного менеджменту закликала уряди усвідомити відповідальність за розробку земельних інформаційних систем, оскільки:

• результат роботи земельної інформаційної системи повинен сприяти прийняттю багатьох політичних рішень;

• результат може означати успіх або невдачу у здійсненні багатьох урядових рішень, наприклад таких як пошук та експлуатація ресурсів, індустріалізація та земельна реформа;

• ефективна робота ЗІС може вимагати нового законодавства або модифікацій існуючого законодавства, що може вплинути певною мірою на роботу різних міністерств та установ.

Голландський науковець Хенссен зробив дослідження з питань використання існуючих світових кадастрових систем. Зокрема, він визначив завдання земельної політики, задля якої використовується кадастрова система . До них відносяться:

• послідовне стимулювання ринку землі та інвестування в землю, особливо за допомогою довгострокового кредитування землі та іншої нерухомості;

• механізм визначення та збору податків;

• планування та розвиток усіх видів політики (міське планування, житлова політика та ін.);

• ведення аграрної статистики, електоральних реєстрів, реєстрів підприємств;

• підтримка виконання інших урядових завдань (існує тенденція використовувати кадастрові системи для кращого управління навколишнім середовищем).

Отже, сучасна кадастрова система визнається більшістю спеціалістів як багатоцільова система, яка за допомогою найсучасніших інформаційних технологій поєднує в собі всі функції раніше окремих систем реєстрації прав на нерухомість та кадастру.