- •1. Системне зображення матеріального світу.
- •Аспекти системного підход.
- •2. Поняття про систему і її складові.
- •3. Різновиди систем і їх властивості.
- •4. Теорія класифікації систем
- •5. Таксономія
- •6. Аерономія
- •7. Основні поняття та методи кодування
- •8.Закономірності систем.
- •Закономірності взаємодії частини та цілого
- •2. Закономірності здійсненності систем
- •3. Закономірності функціонування і розвитку систем
- •4. Закономірності цілеутворення
- •9. Моделювання систем
- •10. Методи моделювання складних систем
- •11. Класифікації методів моделювання систем
- •Методи формалізованого представлення систем.
- •Методи, спрямовані на активізацію використання інтуїції та досвіду фахівців
- •14 Класифікація економіко-математичних моделей
- •15. Представлення системи як точки в п-мірному просторі
- •16. Лінійна модель функціонування первинного елементу виробничої системи
- •17. Структурна матриця системи
- •18. Управління в соціально-економічних системах
- •19. Інформація та складні інформаційні динамічні системи
- •20. Зворотний зв'язок у системі управління
- •21. Основні поняття і методи тектології
- •22. Основні організаційні механізми
- •1. Механізм формуючий
- •23. Поняття і сутність синергетики
- •24. Синергетика в сучасній науці
- •26. Цілі, напрями й основні принципи державної політики в науковій діяльності, її фінансування
- •27. Елементи державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності
- •28. Наукові знання та наукові дослідження
- •29. Процес наукового дослідження
- •30. Поняття методу та методології наукових досліджень
- •31. Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження
- •32. Часткові та спеціальні методи наукового дослідження
- •34. Планування науково-дослідної роботи
- •35. Основні джерела наукової інформації
- •36. Особливості збору інформації для економічних досліджень
- •37. Інформаційно-пошукові системи в економіці
- •41. Особливості підготовки та захисту курсових і дипломних робіт
- •42. Наукова доповідь та її особливості
- •43. Науково-технічна ефективність досліджень(44,45,46)
- •Аналіз підсумкового результату.
- •Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •44. Оцінка ефективності наукових робіт
- •45. Аналіз підсумкового результату
- •46. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •48. Поняття інновації. Інноваційний процес
- •49. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •50. Система та правовий статус органів державного управління інноваційною діяльністю в Україні
- •52. Організаційні форми забезпечення інноваційного розвитку
30. Поняття методу та методології наукових досліджень
Метод наукового дослідження - це спосіб пізнання об'єктивної дійсності.
Спосіб є певною послідовністю дій, прийомів, операцій.
Залежно від змісту об'єктів, що вивчаються, розрізняють методи природознавства та методи соціально-гуманітарного дослідження.
Методи дослідження класифікують по галузях науки: математичні, біологічні, медичні, соціально-економічні, правові і т. д.
Залежно від рівня пізнання виділяють методи емпіричного, теоретичного та метатеоретичного рівнів.
До методів емпіричного рівня відносять спостереження, опис, порівняння, рахунок, вимірювання, анкетне опитування, співбесіду, тестування, експеримент, моделювання і т. д.
До методів теоретичного рівня зараховують аксіоматичний, гіпотетичний (гіпотетико-дедуктивний), формалізацію, абстрагування, загальнологічні методи (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію) і ін.
Методами метатеоретичного рівня є діалектичний, метафізичний, герменевтика, метод системного аналізу й ін.
Залежно від сфери застосування і ступеня спільності розрізняють методи:
-
загальні (філософські), такі, що діють у всіх науках і на всіх етапах пізнання;
-
загальнонаукові, які можуть застосовуватися в гуманітарних, природних і технічних науках;
-
часткові - для споріднених наук;
4) спеціальні - для конкретної науки, області наукового пізнання. Під технікою дослідження розуміють сукупність спеціальних прийомів для використання того або іншого методу, а під процедурою дослідження - певну послідовність дій, спосіб організації дослідження.
Методика — це сукупність способів і прийомів пізнання.
Будь-яке наукове дослідження здійснюється певними прийомами і способами, за певними правилами. Вчення про систему цих прийомів, способів і правил називають методологією. Кожна наука має свою методологію.
Таким чином, під методологією наукового дослідження розуміють вчення про методи пізнання, тобто про систему принципів, правил, способів і прийомів, призначених для успішного вирішення пізнавальних задач.
Існують наступні рівні методології:
-
Загальна методологія, яка є універсальною по відношенню до всіх наук і в зміст якої входять філософські та загальнонаукові методи пізнання.
-
Часткова методологія наукових досліджень для групи споріднених наук, яку утворюють філософські, загальнонаукові та часткові методи пізнання.
-
Методологія наукових досліджень конкретної науки, в зміст якої включаються філософські, загальнонаукові, часткові та спеціальні методи пізнання.
31. Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження
Серед загальних (філософських) методів найбільш відомими є діалектичний і метафізичний. Ці методи можуть бути пов'язані з різними філософськими системамиг
Так, діалектичний метод у К. Маркса був сполучений із матеріалізмом, а у Г. Гегеля - з ідеалізмом.
Для дослідження економічних явищ застосовують діалектичний метод, бо закони діалектики мають загальне значення, властиві розвитку природи, суспільства та мислення.
При вивченні предметів і явищ діалектика керується наступними принципами:
1. Розглядати об'єкти, що вивчаються, у світлі діалектичних законів:
а) єдності та боротьби протилежностей;
б) переходу кількісних змін в якісних; в)заперечення заперечення.
-
Описувати, пояснювати та прогнозувати явища, що вивчаються, і процеси, спираючись на філософські категорії: загального, особливого й одиничного; зміст і форми; суть і явища; можливості та дійсності; необхідного та випадкового; причини і наслідку.
-
Відноситися до об'єкта дослідження як до об'єктивної реальності.
-
Розглядати досліджувані предмети та явища:
а) всесторонньо;
б) у загальному зв'язку і взаємозалежності;
в) у безперервній зміні, розвитку;
г) конкретно-історично.
5. Перевіряти отримані знання з практики.
Всі загальнонаукові методи для аналізу доцільно розподілити на три групи: загальнологічні, теоретичні і емпіричні.
Загальнологічними методами є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія.
Аналіз - це розчленовування, розкладання об'єкта дослідження на складові частини. Він лежить в основі аналітичного метода дослідження. Різновидами аналізу є класифікація та періодизація.
Синтез - це з'єднання окремих сторін, частин об'єкта дослідження в єдине ціле.
Індукція - це рух думки (пізнання) від фактів, окремих випадків до загального положення. Індуктивні висновки "наводять" на думку, на загальне.
Дедукція — це виведення одиничного, часткового з якого-небудь загального положення; рух думки (пізнання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедуктивних висновків "виводять" певну думку з інших думок.
Аналогія - це спосіб отримання знань про предмети та явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому зі схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться висновок про їх схожість і в інших ознаках.
До методів теоретичного рівня зараховують аксіоматичний, гіпотетичний, формалізацію, абстрагування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, історичний, метод системного аналізу.
Аксіоматичний метод - спосіб дослідження, який полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім по певних логічних правилах з них виводиться решта знань.
Гіпотетичний метод - спосіб дослідження за допомогою наукової гіпотези, тобто припущення про причину, яка викликає дане слідство, або про існування деякого явища або предмета.
Різновидом цього методу є гіпотетико-дедуктивний спосіб дослідження, суть якого полягає в створенні системи дедуктивно зв'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про емпіричні факти.
Формалізація — відображення явища або предмета в знаковій формі якої-небудь штучної мови (наприклад, логіки, математики, хімії) і вивчення цього явища або предмета шляхом операцій з відповідними знаками.
При формалізації замість міркувань про об'єкти дослідження оперують із знаками (формулами).
Формалізація є основою для алгоритмізації та програмування, без яких не може обійтися комп'ютеризація знання і процесу дослідження.
Абстрагування — уявне відвернення від деяких властивостей і відносин предмета, що вивчається, і виділення властивостей і відносин, що цікавлять дослідника. Зазвичай при абстрагуванні другорядні властивості та зв'язки досліджуваного об'єкта відділяються від істотних властивостей і зв'язків.
Узагальнення - встановлення загальних властивостей і відносин предметів і явищ; визначення загального поняття, в якому відображені істотні, основні ознаки предметів або явищ даного класу.
Історичний метод полягає у виявленні історичних фактів і на цій основі в такому уявному відтворенні історичного процесу, при якому розкривається логіка його руху.
Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто певній сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компонентів і їх зв'язків із зовнішнім середовищем.
До методів емпіричного рівня відносяться: спостереження, опис, рахунок, вимірювання, порівняння, експеримент, моделювання.
Спостереження - це спосіб пізнання, заснований на безпосередньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою органів чуття. Перше полягає в спостереженні з боку, коли дослідник - стороння по відношенню до об'єкта особа, що не є учасником діяльності спостережуваних.
Друге характеризується тим, що дослідник відкрито або інкогніто включається в групу, її діяльність як учасник.
Опис - це фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встановлюються, наприклад, шляхом спостереження або вимірювання.
Рахунок - це визначення кількісних співвідношень об'єктів дослідження або параметрів, що характеризують їх властивості.
Вимірювання - це визначення чисельного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.
Порівняння — це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.
Експеримент - це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється гіпотеза, що висувається.
Експерименти можуть бути класифіковані за різними підставами:
Дослідник не обмежується пасивним спостереженням явищ, а свідомо втручається в природний хід їх протікання. На сьогодні експериментальний метод вважають відмінною особливістю всіх наук, що мають справу з досвідом і конкретними фактами.
Моделювання - це отримання знань про об'єкт дослідження з допомогою його замінників — аналога, моделі.