- •1. Системне зображення матеріального світу.
- •Аспекти системного підход.
- •2. Поняття про систему і її складові.
- •3. Різновиди систем і їх властивості.
- •4. Теорія класифікації систем
- •5. Таксономія
- •6. Аерономія
- •7. Основні поняття та методи кодування
- •8.Закономірності систем.
- •Закономірності взаємодії частини та цілого
- •2. Закономірності здійсненності систем
- •3. Закономірності функціонування і розвитку систем
- •4. Закономірності цілеутворення
- •9. Моделювання систем
- •10. Методи моделювання складних систем
- •11. Класифікації методів моделювання систем
- •Методи формалізованого представлення систем.
- •Методи, спрямовані на активізацію використання інтуїції та досвіду фахівців
- •14 Класифікація економіко-математичних моделей
- •15. Представлення системи як точки в п-мірному просторі
- •16. Лінійна модель функціонування первинного елементу виробничої системи
- •17. Структурна матриця системи
- •18. Управління в соціально-економічних системах
- •19. Інформація та складні інформаційні динамічні системи
- •20. Зворотний зв'язок у системі управління
- •21. Основні поняття і методи тектології
- •22. Основні організаційні механізми
- •1. Механізм формуючий
- •23. Поняття і сутність синергетики
- •24. Синергетика в сучасній науці
- •26. Цілі, напрями й основні принципи державної політики в науковій діяльності, її фінансування
- •27. Елементи державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності
- •28. Наукові знання та наукові дослідження
- •29. Процес наукового дослідження
- •30. Поняття методу та методології наукових досліджень
- •31. Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження
- •32. Часткові та спеціальні методи наукового дослідження
- •34. Планування науково-дослідної роботи
- •35. Основні джерела наукової інформації
- •36. Особливості збору інформації для економічних досліджень
- •37. Інформаційно-пошукові системи в економіці
- •41. Особливості підготовки та захисту курсових і дипломних робіт
- •42. Наукова доповідь та її особливості
- •43. Науково-технічна ефективність досліджень(44,45,46)
- •Аналіз підсумкового результату.
- •Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •44. Оцінка ефективності наукових робіт
- •45. Аналіз підсумкового результату
- •46. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •48. Поняття інновації. Інноваційний процес
- •49. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •50. Система та правовий статус органів державного управління інноваційною діяльністю в Україні
- •52. Організаційні форми забезпечення інноваційного розвитку
42. Наукова доповідь та її особливості
При підготовці доповіді потрібно мати на увазі, що суть роботи багатьом учасникам обговорення буде відома, а при офіційному захисті фахівці, які беруть участь у засіданні, матимуть можливість заздалегідь познайомитися зі змістом роботи. Виходячи з цього, в доповіді необхідно зосередити зусилля на обґрунтуванні висунутої наукової гіпотези, розкриття нових наукових положень, результатів теоретичних і експериментальних досліджень, їх прикладної значущості для відповідної галузі знань, економічного та соціального життя суспільства.
У структурному відношенні доповідь претендента з урахуванням накопиченого досвіду можна умовно розділити на три частини, кожна з яких має свою логіку побудови. Проте ці частини повинні складатися в єдине ціле, кожна наступна частина повинна логічно розвивати ідеї попередньої.
Перша частина доповіді - ввідна. У ній автор повинен сформулювати своє розуміння актуальності вибраної теми і привести підтвердження, спираючись на літературні дані, наявності проблемної ситуації по обговорюваній темі, що вимагає розв'язання у відповідній галузі знання. Тут дається короткий порівняльний аналіз результатів досліджень інших авторів, їх критична оцінка, визначення їх достоїнств і недоліків Тут же претендент дає характеристику об'єкта та предмета досліджень, пояснює методологію свого наукового пошуку, особливу увагу приділяючи вживаним методам досліджень. У кінці цієї частини чітко формулюються наукові положення, які виносяться на захист, і розкривається їх наукова новизна.
Друга частина доповіді, основна і найбільша за об'ємом, повинна містити результати теоретичних і експериментальних досліджень і їх аналіз, підтверджуючи винесені на захист наукові положення. Послідовність викладу результатів дослідження визначається логікою дисертаційного дослідження і бажанням самого автора. Найчастіше план цієї частини виступу претендент вибудовує виходячи зі структури самої роботи. У доповіді крок за кроком, спираючись на основні результати і висновки, сформульовані в кінці розділів, підтверджуючи їх ілюстраціями, доповідач формує у слухачів позитивне сприйняття своїх результатів. Найбільш виграшні з погляду наукової новизни і практичної значущості результати слід освітлювати в першу чергу і детально, другорядні можна тільки згадати. Підбираючи ілюстративний матеріал, можна готувати підсумкові таблиці та графіки шляхом об'єднання фрагментів з різних таблиць і ілюстрацій дисертації. Претендент повинен продумати кожну тезу свого виступу з позицій, чи не викличе він у аудиторії питання, ґрунтовну та вичерпну відповідь на які претендент не в змозі дати.
Доповідь закінчується завершальною частиною, яка засновується на висновках роботи. У цій частині повинні прозвучати всі основні наукові досягнення, їх результативність, теоретична і практична значущість, можливість і об'єм їх впровадження у відповідних галузях народного господарства, культурної і соціальної сфер. Якщо є впровадження якихось розробок по роботі, то це необхідно показати в завершальній частині доповіді, називаючи відомства і підприємства, де воно відбулося, з вказівкою об'ємів і перспектив подальшого застосування. Переконливими виглядають відомості про публікування наукових робіт, якщо це має місце. Монографії, публікації в наукових журналах за профілем роботи і в збірках наукових праць провідних НДІ і вузів країни і за кордоном свідчать про те, що наукові досягнення відомі науковій громадськості.
До тексту доповіді можуть бути підготовлені відповідні ілюстрації: схеми, фотографії, таблиці, графіки, діаграми, номограми і т. д. у вигляді плакатів або слайдів. Ці допоміжні матеріали сприяють доказу положень, що висуваються доповідачем, і сприяють чіткості викладу матеріалу досліджень. Кількість таких матеріалів у принципі не обмежена, проте значна їх кількість може привести до розмивання ідеї доповіді і несприйняттю отриманих результатів слухачами.
Треба пам'ятати, що не тільки зміст доповіді, але і стиль її викладу самим автором, і впевнена манера поведінки під час відповідей на питання створюють сприятливу атмосферу для позитивної оцінки роботи. Узагальнення накопиченого досвіду публічних захистів наукових робіт дозволяє сформулювати наступні рекомендації:
- мова доповідача повинна бути спокійною, неквапливою, ясною, граматично точною й упевненою, що дозволить зробити її переконливою і зрозумілою слухачам, при цьому треба пам'ятати, що квапливість, "проковтування" закінчень слів значно знижує враження від виступу;
-
доповідь не повинна бути спрощеною, в ній повинна поєднуватися наукова строгість аргументації з розумінням широкою аудиторією фахівців з даних питань;
-
необхідно чітко дотримуватись норм літературної вимови, зокрема правила застосування наголосів у словах і словосполученнях, особливо складних для сприйняття;
-
слід під час доповіді повторювати іменники, уникаючи займенників;
-
бажано використовувати чіткі та короткі ствердні пропозиції;
-
не слід перенавантажувати доповідь складнопідрядними реченнями.
Під час публічного виступу важливо уміти подати себе і свою доповідь так, щоб наочно переконати присутніх у своїй науковій зрілості та значущості роботи. Елегантність, чіткість, зібраність і упевненість створюють сприятливе враження про доповідача. І навпаки, сумбурність, метушливість, тавтологія і зайва самовпевненість знижують оцінку виконаної роботи. Цьому ж сприяє і нестриманість, що полягає в спробах дострокової відповіді на ще не до кінця сформульоване питання. Бажано на поставлене питання відповідати відразу ж, а не вислуховувати всі питання, а потім на них відповідати. При цьому треба пам'ятати те, що логічна й аргументована відповідь на попереднє питання може виключити подальше.