- •Загальні відомості щодо проникаючої радіації та радіоактивного забруднення
- •Різних матеріалів, см
- •Методика виконання практичної роботи
- •І. Оцінка стійкості цеху до впливу радіаційного випромінювання
- •Іі. Визначення рівня радіації у сховищі, коли робітники можуть його залишати, переходити у приміщення цеху і працювати там на протязі робочої зміни
- •"Цех – сховище"
- •Додатки
- •1. Варіанти вихідних даних для розрахункової роботи
Різних матеріалів, см
Матеріал перегородки |
Вид випромінювання |
||
Гама-випромінювання проникаючої радіації |
Гама-випромінювання радіоактивного забруднення |
Нейтрони |
|
Сталь Свинець Скло Кладка цегляна Грунт Бетон Лід Дерево Поліетилен |
3,0 2,0 - 15,0 14,4 10,0 26,0 33,0 24,0 |
1,8 1,5 7,7 8,7 8,1 5,6 14,5 30,0 14,0 |
11,5 12,0 - 10,0 12,0 12,0 3,0 9,7 2,7
|
Властивість різних матеріалів послаблювати рівень радіації враховується при будівництві захисних споруд (сховищ, протирадіаційних укриттів). В захисну споруду можна перетворити виробниче приміщення чи навіть житлову кімнату, якщо своєчасно позакривати двері, вікна, кватирки, максимально ущільнити приміщення і, у такий спосіб, унеможливити потрапляння всередину до нього радіоактивних речовин. Здатність захисної споруди зменшувати шкоду, що завдає здоров’ю людини радіаційне випромінювання, характеризують коефіцієнтом ослаблення радіації (К). К показує у скільки разів рівень радіації зовні приміщення вище, ніж всередині. Величина цього показника залежить від типу захисної споруди, товщини і матеріалу перекриттів і стін, місця розташування і може складати, якщо:
Будівля виробнича одноповерхова………………….……….7
Адміністративна триповерхова будівля:
І поверх………………………………………………….……..5
ІІ поверх…………………………………………….………….8
ІІІ поверх………………………………………………….……6
Дерев’яний житловий одноповерховий будинок…….….…..2
Автобус, кабіна автомобіля, бульдозера, екскаватора………4
Радіоактивні речовини, які випадають із хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. З рухом хмари і випаданням з неї радіоактивних речовин розмір забрудненої території поступово збільшується. Слід у плані має, як правило, форму еліпса. В залежності від виду ядерного вибуху, напрямків і сили вітру на різних шарах атмосфери, відстані від поверхні землі до верхньої межі радіоактивної хмари слід може набувати і іншої форми, може мати сотні і навіть тисячі кілометрів у довжину і кілька десятків кілометрів у ширину.
Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризують двома показниками – рівнем радіації (Рh, рентген за годину) і дозою опромінення до повного розпаду радіоактивних речовин (D, рентген). В залежності від значень цих показників територію радіоактивного сліду прийнято ділити на чотири зони:
зона А – помірного забруднення;
зона Б – сильного забруднення;
зона В – небезпечного забруднення;
зона Г – надзвичайно небезпечного забруднення.
Уяву про те, яким чином створюються ці зони і еталонні (максимальні) значення рівня радіації на зовнішніх межах відповідних зон, ілюструє р и с. 1. Характеристики площ зон у процентах від площі сліду, а також сумарної дози випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин в межах зон, представлені у т а б л. 3.
Рис. 1. Слід радіоактивної хмари наземного ядерного вибуху з рівнями радіації через 1 год. після вибуху
1 – напрямок середнього вітру; 2 – вісь сліду; А – зона помірного забруднення; Б – зона сильного забруднення; В – зона небезпечного забруднення; Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення; L – довжина сліду; b – ширина сліду.
Таблиця 3. Характеристики зон радіоактивного забруднення
Індекс зони |
Доза опромінення в межах зони, рентген |
Площа зони, у процентах від площі сліду |
А Б В Г |
40…400 400…1200 1200…4000 Понад 4000 |
78…80 10…12 8…10 До 4 |
Рівні радіації в межах зон забруднення не залишаються постійними. Маючи максимальні значення на час формування сліду відповідно 8, 80, 240 і 800 Р/год (див. рис.1) у наступному ці значення знижуються відповідно до періоду напіврозпаду радіоактивних речовин, що створили слід, і часу, що пройшов після його формування.
Для ядерних вибухів, що можуть бути застосованими у воєнних цілях, рівні радіації на місцевості знижуються в 10 разів через кожні 7-кратні відрізки часу. Наприклад, через 7 годин після вибуху рівень радіації зменшується у 10 разів, через 49 годин – у 100, через 343 годин – у 1000 разів і т.д. Для визначення рівня радіації на різний час після вибуху для умови, коли відомий рівень радіації через годину після вибуху, можна користуватися даними, що наведені у т а б л и ц і 4.
Таблиця 4. Рівні радіації , Р/год., на різний час після ядерного вибуху
Час, що пройшов після вибуху, годин |
||||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
15 |
24 |
48 |
10 |
4,3 |
2,7 |
2 |
1,5 |
1,2 |
1 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
0,4 |
0,2 |
0,1 |
15 |
6,6 |
4 |
3 |
2,2 |
1,7 |
1,5 |
1,3 |
1,1 |
1 |
0,6 |
0,3 |
0,15 |
20 |
9 |
5,5 |
4 |
3 |
2,2 |
2 |
1,7 |
1,5 |
1,3 |
0,8 |
0,4 |
0,2 |
25 |
11 |
7 |
5 |
3,7 |
3 |
2,5 |
2 |
1,8 |
1,6 |
1 |
0,6 |
0,25 |
35 |
16 |
10 |
7 |
5 |
4 |
3,5 |
3 |
2,5 |
2,2 |
1,4 |
0,7 |
0,35 |
50 |
23 |
14 |
10 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3,7 |
3,2 |
2 |
1 |
0,5 |
65 |
30 |
18 |
13 |
10 |
7,5 |
6,5 |
5,5 |
5 |
4 |
2,5 |
1,4 |
0,6 |
80 |
35 |
23 |
16 |
12 |
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
3 |
1,7 |
0,8 |
100 |
43 |
27 |
19 |
15 |
12 |
10 |
8 |
7 |
6 |
4 |
2 |
1 |
150 |
66 |
40 |
30 |
22 |
17 |
15 |
13 |
11 |
9,5 |
6 |
3 |
1,5 |
200 |
90 |
55 |
40 |
30 |
23 |
20 |
17 |
15 |
13 |
8 |
4 |
2 |
250 |
110 |
70 |
50 |
37 |
30 |
25 |
20 |
18 |
16 |
10 |
5 |
2,5 |
500 |
230 |
140 |
100 |
70 |
60 |
50 |
40 |
37 |
32 |
20 |
10 |
5 |
3000 |
1350 |
800 |
600 |
440 |
340 |
300 |
250 |
220 |
200 |
120 |
65 |
30 |
Представленими у табл. 4 даними користуються у такий спосіб – якщо відомо, що через годину після вибуху, коли у даній точці місцевості рівень радіації набув максимального значення, наприклад 100 Р/год., то через дві, три, чотири години у цьому ж місці поступово знижуючись, він буде набувати значень, відповідно 43, 27, 19 Р/год.