Аналіз показників особистісного розвитку за рівнем прояву типу виховання «авторитарна гіперсоціалізація»

Показники розвитку		Низький рівень	Середній
Тенденція до діяльності	Відсутня	88,9	66,7
	Є	11,1	33,3
Тенденція до рефлексії	Відсутня	55,6	66,7
	Є	44,4	33,3
Креативність	Низький р.	38,9	33,3
	Середній р.	33,3	16,7
	Високий р.	27,8	50
Значення думки оточуючих	Незначима	61,1	50
	Значима	38,9	50
Значення захопленості оточуючими	Незначима	88,9	91,7
	Значима	11,1	8,3
Егоцентризм	Відсутній	44,4	66,7
	Є	55,6	33.3
Самооцінка	Низька	27,8	16,7
	Адекватна	16,7	50
	Висока	55,6	33,3
Тривожність	Низький р.	27,8	41,7
	Середній р.	33,3	33,3
	Високий р.	38,9	25
Виснаженість	Низький р.	38,9	33,3
	Середній р.	44,4	16,7
	Високий р.	16,7	50
Агресивність	Низький р.	27,8	58,3
	Середній р.	27,8	25
	Високий р.	44,4	16,7

Дуже цікавим є той факт, що майже за всіма показниками особистісного розвитку діти мають оптимальний рівень при середньому рівні прояву даного типу виховання, що говорить про те, що дитину треба вміти контролювати. Тобто не нав'язувати їй своїй думки та бажання, не слідкувати за кожним її кроком та діями, а надавати певний простір для самостійності та ініціативності, коригуючи певні помилки дитини, пояснюючи чому потрібно робити саме так, а не інакше.

Так, за при середньому рівні прояву типу виховання «авторитарна гіперсоціалізація» спостерігаємо у дітей вищий рівень креативності, нижчий рівень егоцентризму, у більшості адекватну самооцінку, більш низький рівень тривожності та агресивності, але більш високий рівень виснаженості, астенічності (діти не прагнуть до активності поведінки та діяльності, ініціативності та самостійності).

В 30 сім'ях (100%) виявлено низький рівень прояву стилю виховання «маленький невдаха», тож порівнювати немає можливості.

Таким чином, в результаті проведеного емпіричного дослідження ми можемо зробити наступні висновки:

1. Найбільш поширений серед нашої вибірки стиль виховання (за оцінками батьків) - кооперація(93,3%). Тобто для більшості сімей характерна співпраця між дитиною та батьками, розуміння та повага до дитини з боку батьків, врахування її думки та бажань при прийнятті рішення стосовно її долі.

2. За оцінками дітей найбільш виражений тип виховання «сприятлива ситуація в сім'ї» (близько 64 %), що, в принципі, відповідає оцінкам батьків. Тобто більшість дітей відчувають любов, увагу та піклування з боку батьків, відчувають, що їх розуміють, поважають та підтримують.

3. Також ми виявили, що стосовно дівчат батьки у вихованні більш поблажливі та надають їм більше можливостей бути самостійними, адже дівчата зазвичай більш слухняні та спокійні, ніж хлопці.

4. При порівнянні показників особистісного розвитку при різних рівнях вираження того чи іншого стилю виховання, ми виявили, що при сприятливій обстановці в сім'ї (за оцінками) дітей у них краще розвивається креативність, вони більш впевнені в собі, в своїх можливостях, тобто їм не притаманні тривожність, агресивність та низька самооцінка, також, наслідуючи батьків, дитина навчається спілкуватися з оточуючими, поважати їх, тобто в неї не розвиваються егоцентричні якості. В той час як при інших ситуаціях в сім'ї: ворожості, тривожності, конфліктності, неповноцінності у дитини може в більшій мірі розвиватися тривожність, агресивність, але в меншій мірі креативність та адекватна самооцінка.

5. За оцінками батьків, найбільш сприятливим для особистісного розвитку дитини стилем виховання є «прийняття» та помірний рівень використання ними контролюючих методів. Тобто, якщо батьки приймають дитину такою, як вона, враховують її потреби, думку, поважають її, але при цьому вміло контролюють та коригують її поведінку, то у дитини, за результатами нашого емпіричного дослідження, спостерігаємо найоптимальніші показники особистісного розвитку.