3.2. Роздержавлення і приватизація власності в Україні як метод реформування відносин власності в Україні

Для характеристики процесів перетворення відносин власності в економічній теорії знайшли розуміється не тільки зміна власника державного майна, а й скорочення втручання держави в економіку, тобто вкладається той зміст, який у вітчизняній економічній термінології означає роздержавлення. Разом з тим слід зазначити, що в країнах колишнього Союзу цей, а також «орендні підприємства», а під приватизацією – «придбання у власність громадян і створених ними юридичних осіб підприємств товариств».

В Концепції майнових комплексів на користь фізичних осіб і їх господарських об’єднань у приватну власність в її індивідуальній, колективній і змішаній формах.

В Законі України «Про приватизацію майна державних підприємств» поняття «приватизація» характеризується з юридичної точки зору, тобто як відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних,тобто «підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України».[1,с.1]

Як зазначено вище, приватизація передбачає часткову чи повну передачу (безоплатно чи на державне майно фізичним чи недержавним юридичним особам.

Правовою основою здійснення приватизації є закони України про власність, малу, велику приватизацію, приватизаційні цінні папери, державну програму приватизації, з особливостями її здійснення в наступні роки.

Важливим аспектом приватизації, що забезпечує досягнення зазначених вище цілей, є громадянами (у тому числі з суттєвими пільгами трудовим колективам), другий - переважний продаж державного майна. Якщо перший підхід обґрунтовується тим, що він не потребує тривалого часу, а державне майно створювалося усіма членами суспільства і тому його розподіл обумовлюється необхідністю додержання принципу соціальної ринковій економіці, а в разі безоплатного отримання майна воно не буде цінитися новими власниками як кровне.

У зв’язку з тим, що шляхи здійснення приватизації відображали економічні платформи різних компромісом зазначених підходів. Саме тому достатньо дискусійними є окремі принципи приватизації, зокрема [3, с.6]:

• надання громадянам права на придбання державного майна;

• надання пільг для майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

• забезпечення соціальної захищеності і рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;

• платності державного майна.

Так, у відповідності з на 1997 р. групи об’єктів визначаються таким чином:

• група Б - об’єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. до 170 млн. грн., а, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного майнового (крім об’єктів групи Г), а також науково-дослідні інститути, науково-дослідні та проектні організації, мають мобілізаційні резерви, незалежно від вартості основних фондів;

• група В - об’єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. до 170 млн. номінальну вартість приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів (крім об’єктів групи Г);

• група Г - об’єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн. грн., а основних фондів;

• порядку;

• об’єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою;

• об’єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за договорами України.[14]

Приватизаційний процес розпочався в Україні 1992 року й характеризується неоднорідністю темпів проходження, що пов’язано з певними труднощами. Однак ринкової реформи виникли ще тоді, коли Україна була у складі Радянського Союзу.

Як свідчать зниження обсягів надходження коштів від приватизації цих об’єктів [9,с.159].

Ця тенденція залишається актуальною і донині. Крім того, існує проблема недостатньої приватизаційної відкритості щодо стану справ об’єктів, які виставляються на продаж. У переліку об’єктів зазначалися лише назви підприємств.

В остаточному підсумку роздержавлення передбачає, що дер­жавна власність повинна перейти до рук окремих юридичних або фізичних осіб, що й складає основний зміст приватизації.

Роздержавлення власності - головна мета еко­номічної політики на сучасному етапі, оскільки: а)забезпечує рівність усіх форм власності; б)створює необхідні передумови для розвитку ринкових відносин; в)через персоніфікацію власності посилює трудову й підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва. У той же час повна ліквідація державної власності на засоби виробництва й передання її у приватні руки (індивідуальні, колективні) може породити нові негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання економіки й створення приватних монополій тощо.

Зокрема, в Законі «Про приватизацію майна державних підприємств» взято за основу третій підхід, доповнений елементами першого й другого. Він передбачає такі способи прива­тизації для різних груп об'єктів: викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців; викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації; викуп державного майна, зданого в оренду; продаж на аукціоні та за конкурсом; продаж акцій відкритих акціонерних товариств. Перераховані способи не виключають й інші, якщо вони не суперечать чинному законодав­ству.[2, с.1-2]

Викуп об'єктів малої приватизації - це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Цей спосіб не передбачає конкуренції покупців.

Викуп державного майна підприємства згідно з альтерна­тивним планом приватизації - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта (або його частки) стає товариство покупців, яке запропонувало план, альтернативний тому, що розробила комісія з приватизації.

Викуп державного майна, зданого в оренду - спосіб, за яким власником об'єкта стає орендар відповідно до договору оренди.

Продаж на аукціоні та за конкурсом - спосіб, за яким влас­ником об'єкта стає покупець, котрий запропонував у ході аукціону максимальну ціну, або на конкурсі - найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта, а за рівних умов - найвищу ціну.

Продаж акцій відкритих акціонерних товариств - спосіб, за яким власниками акцій державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, на конкурсних засадах стають ті покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації частини їх на пільгових умовах.

Таким чином, якщо мова йде про роздержавлення власності в широко­му розумінні, то воно скероване на подолання державного моно­полізму в економіці й створення умов для формування багатоукла­дної економіки. У вузькому розумінні - це передача власності від держави в колективний і приватний сектор, тобто, приватизація.