1.3. Плата за договором транспортного експедирування.

Договір транспортного експедирування є відплатним. Плата за договором транспортного експедирування визначається статтею 931 ЦКУ, в якій зазначається, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату [17].

Клієнт (вантажовідправник або вантажоодержувач) зобов'язаний сплатити обумовлену договором плату в належному розмірі, порядку та строк, крім випадків, коли ціна (тарифи, розцінки, тощо), строк та порядок сплати не встановлені уповноваженими державними органами відповідно до норм законодавства [10, ст.587].

Відсутність погодження сторін щодо ціни або механізму для її встановлення у договорі не звільняє клієнта від обов'язку оплатити надання послуг транспортного експедирування. Тягар доведення обставин, якими слід керуватися для визначення ціни, лежить нз експедиторові.

Презумпція відплатності договору транспортного експедирування, в силу загальної норми ст.903 ЦК про плату за договором про надання послуг, зобов'язує клієнта оплатити надані експедиторські послуги.

У разі укладення договору безоплатного транспортного експедирування відповідно до загальної норми ст.904 ЦК клієнт має відшкодувати всі фактичні витрати, понесені експедитором для виконання договору. В свою чергу, експедитор має належним чином поінформувати клієнта про витрати, необхідні для виконання ним такого договору. Тягар доведення відповідності понесених витрат необхідним для виконання договору лежить на експедиторові.

Разом із тим, необхідно підкреслити, що відповідно до ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" розмір плати експедитору є істотною умовою договору транспортного експедирування[3]. Згідно цієї статті платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Якщо ж у договорі відсутні умови про строк та порядок виплати, винагорода сплачується після надання послуги у розмірі, вякому за подібних обставин звичайно сплачується винагорода за такі послуги (ст.632 ЦК). Але це положення не відповідає підприємницькому характеру договору транспортного експедирування [10, ст585].

Розумною платою слід вважати плату, визначену виходячи із звичайної ціни, що склалася на аналогічні послуги на момент укладення договору транспортного експедирування[9,ст.816].

За відсутності згоди між сторонами щодо права, яке має застосовуватися до договору транспортного експедирування, застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є експедитором (ст.6 Закону про зовнішньоекономічну діяльність).

Відсутність погодження сторін щодо ціни або механізму для її встановлення у договорі не звільняє клієнта від обов'язку оплатити надання послуг транспортного експедирування. Тягар доведення обставин, якими слід керуватися для визначення ціни, лежить нз експедиторові.

Як показує судова практика, спори про оплату за договором транспортного експедирування дуже часто розглядаються судами.

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеро-Експрес”, с. Київ до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м. Стрий Львівської області про: стягнення 6908,12 грн. Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеро-Експрес”, м. Київ, надалі –позивач, до Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м. Стрий Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 6908,12 грн., в тому числі 4814,02 грн. заборгованості, 407,29 грн. трьох процентів річних та 1686,81 грн. інфляційних нарахувань. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається, зокрема, на наявність договору транспортного експедирування та неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті наданих йому позивачем послуг.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

У відповідності до 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Нормою ст. 930 Цивільного кодексу передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів обґрунтовано позовні вимоги лише в частині, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог [18].