1.4.Виконання договору транспортного експедирування.

Виконання договору транспортного експедирування визначається статтею 932 ЦКУ[1].

Виконання експедитором своїх обов'язків підпорядковується загальним правилам про виконання цивільно-правових зобов'язань.

Норма ст.932 ЦК про те, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, відповідає загальному правилу приватного права про можливість перекладення виконання зобов'язання на третю особу, зокрема, у договірних відносинах транспортного експедирування (ст.ст.528, 902 ЦК), а також відповідальності боржника перед кредитором за дії третіх осіб, на яких було покладено виконання (ст.618 ЦК)[10, ст.587].

Слід зазначити, що порівняно із загальним правилом ст.528, ст.932 ЦК дає всі підстави стверджувати, що повноваження експедитора із залучення третіх осіб є найширшими порівняно з іншими договорами, що, власне, повністю відповідає особливостям цього договору.

Згідно із частиною 2 статті експедитор не знімає з себе відповідальності за виконання договору третьою особою, якому передане виконання зобов'язання. Аналогічне правило встановлене ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно якої експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії [3].

Також, можна зазначити, що Закон «Про транспортно-експедиторську діяльність» не повною мірою врегульоване одне з важливих питань про можливість діяльності транспортного експедитора як представника одночасно декількох осіб, що беруть участь у транспортному процесі, - вантажовідправника (вантажоодержувача) та перевізника. Таке представництво має стосовно транспортно-експедиторської діяльності свої особливості, які до теперішнього часу вивчені недостатньо глибоко.

Розділ 2.Права та обов’язки клієнта і експедитора

2.1. Права експедитора і клієнта.

Під час виконання своїх обов’язків з організації перевезення експедитор має такі права (ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»)[3]:

— обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування;

— відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування;

— на відшкодування в погоджених із клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього під час виконання договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта;

— притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов’язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування;

— не приступати до виконання обов’язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов’язків, передбачених договором транспортного експедирування[13, ст.532].

У свою чергу клієнт має такі права:

— визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту;

— вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу;

— давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору;

— змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлює, що договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.