2.7. Інформаційні джерела

1. Роговий С.І. Основи будівництва: Навчальний посібник. – Полтава: ПУСКУ, 2008. –204 с.

2. Материалы и технологии в современном строительстве / В.Г. Соха, Е.К. Карапузов, Т.Е. Остапченко. – К., 2004. – 216 с.

3. Забельская М. Теплоизоляционные материалы для фасадов // Буд-Майстер. – 2003. – № 22. – С. 38–41.

4. ДБН А.2.2-1-95. Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впли­ву на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і бу­дівництві підприємств, будівель і споруд. Основні положення про­ектування.

5. ДБН В.2.6-22-2001. Конструкції будинків і споруд. Улаштування покриттів із застосуванням сухих будівельних сумішей. – Київ, 2002. – 17 с.

6. СНиП 2.03.13-88. Полы. – М., 1988. – 16 с.

7. СНиП 2.08.02-89. Общественные здания и сооружения. – М., 1989. – 62 с.

8. СНиП П-3-79**. Строительная теплотехника. – М., 1986. – 32 с. (Зі змі­ною № 1, затвердженою наказом Держкомітету України з місто­будування й архітектури від 27.06.1996, №117).

9. Справочник по строительным материалам и изде­лиям: Керамика. Стекло. Древесина. Пластмассы. Краски / Ю.Д. Нациевский, В.П. Хо­­менко, В.В. Бегле­цов. – К.: Будівельник, 1990. – 144 с.

Тема 3. Громадські будівлі та їх конструктивні елементи

3.1. Методичні поради до вивчення теми

При самостійному вивченні цієї теми слід ознайомитися з основ­ними конструктивними елементами громадських будівель. До яких відносять основи та ґрунти, фундаменти, каркас, стіни й перегородки, стовпи (колони), перекриття, підлоги, дахи, сходи, вікна й двері.

Потрібно уяснити, що вибір конструктивних елементів будівель повинен виконуватись у відповідності з їх конструктивною системою і схемою на основі уніфікації об’ємно-планувальних параметрів бу­дівель, розмірів конструкцій і будівельних виробів, які здійсню­ються за вимогами Єдиної модульної системи (ЕМС) – сукупності правил координації розмірів будівель і їх елементів із дотриманням кратності цих розмірів установленій одиниці, тобто модулю. Як основний мо­дуль у будівництві (М) прийнята величина 100 мм.

3.1.1. Загальні відомості

До основних конструктивних елементів будівель відносять: фун­даменти, стіни й перегородки, стовпи, перекриття, підлоги, дахи, схо­ди, вікна й двері. Вибір конструктивних елементів будівель, що про­ектуються повинен виконуватись відповідно до їх конструктивної системи і схеми.

Фундаментом називається підземна частина будівлі, яка сприймає і передає всі навантаження на основу. Фундаменти встановлюються під вертикальними несучими елементами будівлі – стінами або ко­лонами (стійками каркаса). Мінімально необхідна висота заглиблення підошви фундаменту від поверхні землі визначається залежно від рельєфу місцевості, фізико-механічних характеристик шару ґрунту, що використовується як основа, кліматичних особливостей району будівництва, що обумовлюють промерзання ґрунту, та деяких інших фак­торів, які враховуються при розрахунках та проектуванні фун­да­ментів.

Стіни за своїм призначенням і місцем розташування в будівлі діляться на зовнішні й внутрішні. Розрізняють несучі й ненесучі стіни. Несучі стіни називаються капітальними. Вони приймають наван­та­ження від перекриттів і безпосередньо опираються на фундамент. Не­сучими можуть бути як зовнішні, так і внутрішні стіни. Ненесучі сті­ни – це здебільшого перегородки, які сприймають навантаження тіль­ки від власної ваги. Під ними фундаменти можуть не влаштовуватися, якщо їхня вага передається на інші конструкції. Нижня частина стіни, що знаходиться нижче рівня підлоги, називається цоколь. По верхній частині цоколю, яка розміщується нижче рівня підлоги, влаш­тову­єть­ся шар гідроізоляції для захисту наземних елементів будівлі від ґрун­тової вологи. Також гідроізоляція влаштовується по бокових по­верх­нях цоколю, які контактують з вологим ґрунтом.

Каркас будівлі складається з вертикальних (стійки або колони) і горизонтальних (ригелі) стрижневих елементів, які сприймають усі навантаження, що діють на будівлю. Такі навантаження через колони передаються безпосередньо на фундаменти. Каркас застосовується за­мість несучих стін або в сполученні з ними при необхідності забез­печення великого внутрішнього простору будівлі і його багаторазової трансформації.

Перекриття – горизонтальні несучі конструкції. Вони сприймають вертикальні й горизонтальні силові впливи та передають їх на несучі стіни або каркас. Залежно від розташування розрізняють перекриття:

міжповерхові – між двома суміжними по висоті поверхами;

горищні – між верхнім поверхом і горищним простором;

цокольні – між першим поверхом і підвалом або технічним під­піллям;

перекриття над проїздами – між поверхом і простором проїзду під будівлею.

Функції перекриттів визначаються залежно від їхнього розта­шу­ван­ня в будівлі. міжповерхові перекриття є внутрішніми огородженнями. Перекриття горищні, над проїздами й підпіллями є зовнішніми ого­род­женнями.

Дах захищає приміщення й конструкції будівлі від атмосферних опадів і складається із двох основних елементів: несучої частини й зовнішньої оболонки – покрівлі, що безпосередньо піддається впливам атмосферних опадів.

Призначення даху – захист будівлі від несприятливих впливів зов­нішнього середовища. Дах повинен бути досить міцним, сприймати навантаження від ваги усіх власних елементів, впливи вітру й сейсміч­ного навантаження, стійким до впливу зовнішнього середовища. Пло­щини даху (скати), розташовувані під кутом до обрію для забезпе­чен­ня стоку дощових і поталих вод. Ухил даху залежить від виду по­крівельного матеріалу. Максимальний ухил потрібно для дахів з листових матеріалів, мінімальний – для покриттів із багатошарових рулонних килимів (плоскі дахи звичайно мають ухил 1,5–5 %).

Несучими конструкціями «плоских дахів» є панелі перекриттів верхніх поверхів або покрівельні залізобетонні панелі й вертикальні конструкції (стіни, стовпи, колони), що їх підтримують і розташовані в горищному просторі, який іноді називають технічним поверхом.

Сходи служать для сполучень між поверхами. Приміщення, в яких розташовуються сходи, називаються сходовими клітками. Кон­струк­ція сходів в основному складається з маршів і площадок.

Сходи за призначення розрізняють: основні – для зв’язку між по­верхами; допоміжні – для зв’язку з підвалом або горищем; службові – для обслуговуючого персоналу громадських будівель; аварійні – для евакуації з будівель; пожежні – для забезпечення виходу на дах.

Вікна – це світло-прозорі огородження, призначені для освітлення й провітрювання приміщень. Різновидом вікон є: вітрини-вікна, при­значені для експозиції товарів, вітрини-стіни – для оздоблення фасад­них поверхонь стін.

Двері – це рухливі огородження в прорізі стін або перегородок.

[Вгору] [Вниз]