2. Програмоване навчання.

Програмованим навчанням називається самостійне і індивідуальне навчання за попередньо розробленою програмою та за допомогою особливих засобів навчання (програмованого підручника, особливих машин, комп’ютерів тощо), які забезпечують кожному учневі врахування його індивідуальних особливостей (темпу навчання, особливих шляхів оволодіння навчальним матеріалом).

Перші навчаючі пристрої з’явилися на початку 20-х років ХХ ст. і пов’язані з розробками у військовій сфері. В Росії перший такий пристрій з’явився у 1925 році, це був макет «електрифікованої гвинтівки зразка 1891 року», який був виготовлений в Ленінграді при військовій типографії.

В 1926 році американський психолог Сідней Прессі описав «апарат, який дозволяє тестувати, підраховувати результати і навчати». За допомогою цього апарату проводили самоконтроль знань учнів. Пристрій Прессі ставив учням питання і надавав можливість обрати з чотирьох наведених відповідей одну вірну. Після вибору вірної відповіді пропонувалося нове запитання і т.д. Спеціальний калькулятор реєстрував кількість вірних і невірних відповідей. Таким чином, за допомогою програмованого апарату можна здійснювати масове навчання.

Починаючи з 1947 року здійснюються нові спроби пришвидшити процес навчання і полегшити засвоєння програми в середній школі, а також при підготовці робочих масових спеціальностей.

Група психологів Московського державного університету під керівництвом О.М. Леонтьєва і П.Я. Гальперіна практично досліджують в московських школах способи розвитку у дітей прийомів раціонального мислення і вірних навичок роботи з навчальним матеріалом. Дослідження довели при цьому добрий рівень засвоєння навчального матеріалу та покращення активності учнів. Також дослідження цієї проблеми проводилися і в Науково-дослідному інституті в м. Київ (50-ті роки ХХ ст.).

У 1954 році Б.Ф. Скіннером (США) була доведена позитивна роль програмованого навчання при засвоєнні учнями навчального матеріалу. У своїх статтях автор підкреслював обов’язковість підтвердження правильності чи неправильності відповідей учнів.

Вітчизняний дослідник Л.М. Ланда та інженер С.П. Хлебніков у 1961 році створили машину для навчання, яка дозволяла аналізувати складні речення, виконувати навчання та екзаменувати учнів. Почалося впровадження програмованого навчання в школи. Відбуваються конференції. В газетах та журналах друкують багато матеріалів, присвячених дослідженням і перевірці на практиці питань програмованого навчання. У 1960-1964 роках починають з’являтися програмовані підручники у вузах Москви, Києва, Харкова.

Особливість програмованих підручників у тому, що:

• навчальний матеріал розбивається на «порції» (завершені, логічно поєднані частини інформації),

• перехід до нової навчальної «порції» відбувається лише після відповіді на контрольні питання,

• програмуванню підлягає лише основний, найважливіший матеріал,

• додаткові відомості повинні міститися в методичних рекомендаціях до теми або в переліку додаткової літератури, яку повинні, за бажанням, самостійно опрацювати учні.

Навчальні програми, залежно від розташування матеріалу:

1. Лінійні програми (Б.Ф. Скіннер) – «порції» навчального матеріалу розташовуються послідовно. Це відповідає поданню матеріалу як у більшості книг та журналів. Учень безперервно переходить з однієї сторінки на іншу. Програма повинна бути не надто складною, щоб учні не втрачали інтерес до навчання. У ході роботи учнів інформують про правильність чи помилковість їх відповіді. Навчання йде у зручному для кожного темпі. При переході від однієї «порції» матеріалу до іншої завдань стає більше.

Текст 1

Контрольне завдання

Вірна відповідь

Текст 2

Контрольне завдання

Вірна відповідь

Текст 3

…

Картка 1. Картка 2.

Пам'ять – це пізнавальні процеси запам’ятовування, збереження, відтворювання і забування індивідом свого досвіду.

Успішність запам’ятовування залежить від:

- ступеня завершеності дій запам’ятовування (перервані, незавершені дії в двічі краще запам’ятовуються, бо мета діяльності утримує матеріал у пам’яті);

- інтересу й нахилу особистості;

- ставлення особистості до тієї чи іншої діяльності (і використання в діяльності);

- емоційного настрою;

- вольових зусиль.

Пам'ять – це … процеси запам’ятовування, …, … і забування індивідом свого …

Успішність запам’ятовування залежить від:

- ступеня … … запам’ятовування (перервані, … дії в двічі краще запам’ятовуються, бо мета діяльності утримує матеріал у пам’яті);

- … й нахилу особистості;

- ставлення особистості до тієї чи іншої діяльності (і використання в діяльності);

- …;

- вольових зусиль.

2. Розгалужені програми (Н.Краудер) – «порції» матеріалу розгалужені, в залежності від відповідей учня. Учень засвоює знання не по порядку аркушів. Аркуші з основним матеріалом (для добре встигаючих) чергуються з додатковою інформацією для слабковстигаючих учнів. Опрацювавши одну основну сторінку (логічний блок) здібний учень відповідаючи вірно на запитання переходить до іншої основної сторінки (логічного блоку) і т.д. Якщо учень дає невірну відповідь, то він переходить до додаткової, допоміжної сторінки, де впевнюється в своїй помилці, після чого дає вірну відповідь і переходить до другої основної сторінки.

Приклад розгалуженої програми:

… …

Порівняльний аналіз програм

Лінійна	Розгалужена
1. розбиття матеріалу на найдрібніші «порції» для усунення помилок 2. учні активно конструюють відповіді 3. спочатку натяки і підказки є максимальними, а потім діє принцип зникаючої підказки (1. пам'ять - це … процеси запам’ятовування, …, … і забування індивідом свого … 2. пам'ять – це …) 4. негайний контроль правильності відповіді	1. більш крупні одиниці матеріалу 2. вибирають з альтернативних відповідей 3. провокація помилок (дуже схожі відповіді одна на одну) 4. відстрочений контроль (якщо учень невірно відповідає, то йому надається додаткова інформація)

3. Змішані програми – поєднання лінійної і розгалуженої програм навчання.

4. Адаптивні програми надають учневі можливість самому вибирати рівень складності нового матеріалу, змінювати його в міру засвоєння, звертатися до електронних довідників, словників, посібників тощо.

Також, за конструкцією розрізняють підручники у вигляді:

• паперових стрічок з текстом,

• картотеки,

• 

• блокнота,

• комп’ютерної книги-програми.

Розглянемо позитивні і негативні сторони програмованого навчання:

«+» - вивчають матеріал велика кількість учнів,

- відповідно, витрачається невеликий проміжок часу,

- програмовані машини дозволяють здійснювати контроль знань студентів замість вчителя, накопичення даних про хід навчання,

- індивідуалізація навчання, кожен учень засвоює знання в своєму темпі,

- матеріал розбитий на логічні «порції».

«-» - багато часу йде на створення програмованих машин та підручників,

• автори повинні мати творчі та методичні вміння,

• немає спілкування з учителем, виключається радість спільного відкриття істини, примушення дітей думати в межах програми,

• не всякий матеріал піддається програмуванню,

• якщо програмоване навчання здійснюється за допомогою комп’ютеру - негативний вплив на хребет (викривлення), зір тощо.