7. Модульне навчання

В останнє десятиліття XX ст. в Україні активного теоретичного розвитку набули різні модифікації модульного навчання, батьківщиною якого вважається Англія.

Першим європейським досвідом використання кредитної системи у ВНЗ стала Європейська система трансферта кредитів (ECTS). Вона виникла у 1988 році у рамках програми «Еразмус» і була апробована протягом 16 років 145-ма ВНЗ європейських країн.

Дана система була покликана вирішити 3 проблеми:

1) структуризувати навчальні плани ВНЗ різних країн з метою забезпечення їх сумісності;

2) розширення можливостей для мобільності студентів;

3) академічне визнання отриманих дипломів.

Основна мета впровадження модульного навчання - досягнення переходу студента на позиції дійсного суб'єкта навчальної діяльності, здатного активно й самостійно, з урахуванням вимог часу та власних можливостей, розв'язувати навчальні, а надалі й виробничі завдання. Реалізація мети передбачає зосередження уваги насамперед на психолого-педагогічних і соціально-психологічних детермінантах (причинах) успішності навчання.

Одним із структурних елементів ECTS є навчальний кредит – одиниця вимірювання виконання студентом роботи (аудиторної, самостійної, заліків, екзаменів, проходження практики тощо). Так, в рамках ECTS академічний рік дорівнює 60 кредитам (по 30 за семестр). Для рівня «бакалавр» (4 роки навчання) – це 240 кредитів. Наприклад, курс «Загальна психологія» розрахована на 4,5 кредити (162 години). Курси «Вікова психологія», «Педагогічна психологія» - на 3 кредити (108 годин).

Модульна форма передбачає поділ навчального матеріалу на окремі тематичні блоки, або модулі. "Модуль" – відносно самостійна частина навчального процесу (певний функціональний вузол і цілісний блок інформації), яка містить одне чи кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів і принципів.

У цьому розумінні принцип модульності по відношенню до змісту навчального матеріалу є похідним від відомого психологічного положення про те, що цілісність, структурованість і компактність матеріалу, що пропонується до засвоєння, є головною умовою поглибленого осмислення його і найповнішого засвоєння за одиницю часу.

Відомо, що найбільш розвивальною з позиції педагогічної психології формою організації навчальної діяльності студентів є їхня самостійна робота. Тому використання навчального модуля передбачає перерозподіл бюджету часу, що його виділено на засвоєння певного курсу. Переважна частина часу відводиться на самостійну роботу студентів з навчально-методичною літературою та на виконання навчальних завдань, а наступний за часовими рамками інтервал перепадає на практичні й лабораторні заняття з обов'язковим використанням активних методів навчання (проблемних ситуацій, ділових ігор, дискусій) зі здійсненням поточного контролю. Найменша частина часу відводиться лекційним заняттям, які за змістом є вступними (установчими) або оглядовими і, як правило, читаються на початку і в кінці модуля.

Як засвідчило експериментальне навчання, така схема організації навчального процесу є оптимальною для максимальної індивідуалізації навчання студентів. Реалізація її як першочергового дидактичного завдання передбачає забезпечення кожного студента всіма необхідними матеріалами для самостійної роботи над навчальним курсом.

Орієнтовний хід навчального процесу:

Засвоювань модуля починається оглядово-установчою лекцією. Далі передбачається індивідуальна самостійна робота студентів, консультування їх педагогом, ряд групових занять за матеріалами першоджерел, що їх опрацювали студенти. Після цього вони можуть здавати певний модуль. Здати модуль можна і в режимі суто індивідуального навчання, тобто відвідування всіх аудиторних форм роботи не є обов'язковим для студентів.

За таких умов організації навчання системоутворюючою ланкою навчального процесу стає самостійна робота студентів. Функції викладача при цьому зміщуються в бік здійснення підготовки модульної програми й відповідних методичних матеріалів (ними в обов'язковому порядку забезпечуються всі студенти), а також управління самостійною роботою кожного студента через його індивідуальне консультування та контроль засвоєння модулів.

Стимулюючими чинниками при функціонуванні навчальних модулів є такі:

• оцінкові бали за виконання навчальних завдань на стадіях поточного (під час аудиторних занять), проміжного (у кінці кожного модуля) та підсумкового (на завершення вивчення курсу) контролю. Оцінковий бал роботи з навчальними завданнями встановлюється як усереднений показник психофізіологічної ціни їх виконання (часові витрати, використання додаткової літератури, наявність необхідного рівня розвитку пізнавальних здібностей). Підсумковий контроль повинен враховувати наступні критерії:

• глибину розуміння і викладу питання;

• критичність, конструктивність і самостійність у судженнях, оцінках, висновках;

• зв'язок з іншими питаннями теми, розділу, курсу, суміжними дисциплінами;

• чіткість викладу, розуміння понять, термінів, логіка викладу, вільність володіння матеріалом;

• ерудиція, начитаність (кількість використаних першоджерел, вміння використовувати матеріал з джерел).

• бали, що нараховуються за своєчасне відвідання аудиторних занять і консультацій викладача. Бали відвідання занять у порівнянні з оцінковими балами невеликі. В основному їх розраховано на слабко встигаючих студентів, для яких наявність їх - додатковий шанс вийти на рівень допуску до іспиту (до 60 балів). Це ще забезпечує й частіший контакт таких студентів з викладачем, якого вони об’єктивно потребують більше, ніж їхні колеги, які успішніші в навчанні.

• рейтинг студентів за результатами набраних балів за весь час вивчання курсу. Рейтинг – це порядок, який позначає оцінку для первинної класифікації студентів за ступенями виявлення загальної для всіх якості. Установлюють її шляхом ранжування. Рейтинг дозволяє:

• показати досягнення студента на окремих етапах роботи, семестрах,

• зацікавити студентів у підвищенні оцінок,

• активізувати самостійну роботу студента,

• враховувати наукову роботу студента, участь в олімпіадах, конференціях, семінарах тощо,

⁼ все це дозволяє отримати моральне задоволення від власних успіхів.

Як засвідчило експериментальне навчання, з позиції психологічного аналізу рейтинг успішності є дієвим механізмом розвитку особистості студента, насамперед через реалізацію його мотивації досягнень.

Для організації навчання за модульною системою у школі, ВНЗ необхідно створити наступні умови:

- замість 5-7 щоденних предметів залишити 2-3, що дає змогу заглибитися у вивчення нового модуля на уроці та вдома;

- створити умови для самостійної пізнавальної діяльності кожного учня;

- розробити технологію діяльності вчителя щодо конструювання модулів та проектування організації навчання.

У цілому переваги модульно-рейтингової технології організації навчання очевидні: педагогові вона надає можливість оновлювати зміст кожного модуля з урахуванням потреб ринку праці, що забезпечує дієвість і оперативність навчальних знань і їхніх систем, гарантує йому умови для різнобічного й гнучкого методичного консультування.

Така система сприяє виробленню у студентів продуктивних навичок самостійної роботи, закладаючи основу їхньої подальшої післядипломної освіти, привчає кожного працювати систематично, привносить у навчання елемент змагання й дає змогу студентам з різними індивідуально-психологічними характеристиками навчальної діяльності однаково успішно засвоювати матеріали програми навчання.

18