3. Повна матеріальна відповідальність у зв’язку з тим, що шкоду завдано діями працівника, які містять ознаки діянь, що переслідуються в кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 кЗпП України).

Повна матеріальна відповідальність за цією підставою наступає передусім тоді, коли шкода завдана діями працівника, що містять ознаки злочину. Доказом факту здійснення працівником злочинних діянь може слугувати вирок суду.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода завдана діями працівника, що містять ознаки діянь, які переслідуються в кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення терміну давності або внаслідок акту амністії, а також, якщо провадження у кримінальній справі відносно працівника припинено у зв’язку з притягненням його до адміністративної відповідальності, або передачею винного на поруки, або внаслідок зміни обстановки, за іншими підставами, передбаченими законом.

Зниження розміру відшкодування шкоди не допускається, якщо вона заподіяна злочином, вчиненим із корисливою метою. При притягненні до повної матеріальної відповідальності на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України суд має право покласти на підсудних солідарну відповідальність, якщо буде встановлено, що шкода завдана спільними умисними діями кількох працівників.

4. Повна матеріальна відповідальність, пов’язана із нанесенням шкоди працівником, який перебував у нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП України).

Для залучення до відповідальності за цією підставою не мають значення спеціальність працівника, його посада, а також форма вини. У кожному конкретному випадку необхідно довести факт перебування працівника у нетверезому стані, який повинен бути засвідчений належним чином (висновок відповідного медичного органу, складений акт, свідчення свідків тощо).

5. Повна матеріальна відповідальність, пов’язана із завданням шкоди недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), зокрема під час їх виготовлення, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, організацією, установою працівнику в користування (п. 6 ст. 134 КЗпП України).

Повна матеріальна відповідальність працівника за цією підставою настає лише у випадках умисного знищення або умисного псування виданих працівнику предметів. Тому слід мати на увазі, що завдання власника полягає в тому, щоб довести умисел працівника. Якщо відповідальність у розмірі середнього місячного заробітку наступає в разі псування або знищення майна через недбалість, то повна — при недостачі, а також при умисному знищенні, умисному псуванні того ж майна.

6. Повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, організації, установі, якщо відповідно до законодавства на працівника покладено таку відповідальність (п. 6 ст. 134 КЗпП України).

При притягненні працівника до повної матеріальної відповідальності за цією підставою необхідно мати на увазі, що це має бути передбачено спеціальним законом або іншим нормативним актом, а тому в кожному конкретному випадку необхідно з’ясувати, за який вид шкоди встановлено таку відповідальність і чи належить працівник до категорії осіб, які передбачені у відповідному законодавчому акті.

7. Повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну не під час виконання трудових обов’язків (п. 7 ст. 134 КЗпП України).

Матеріальну відповідальність за цією підставою несуть працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємством, але правопорушення здійснене або у вільний від роботи час, або в робочий час, однак працівник безпосередньо не виконував свої трудові обов’язки, а діяв відповідно до своїх власних інтересів. Наприклад, під час використання автомобіля підприємства для особистих цілей працівник потрапив у аварію, чим заподіяв шкоду підприємству. У цьому випадку винною особою відшкодовується шкода у повному розмірі.

8. Повна матеріальна відповідальність посадовця, винного в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП України).

Цим пунктом покладається обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою незаконно звільненому або незаконно переведеному працівнику часу вимушеного прогулу або часу нижчеоплачуваної роботи посадовцем, за наказом якого було здійснене звільнення або переведення працівника з порушенням трудового законодавства або якщо було затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При притягненні до повної матеріальної відповідальності за цією підставою форма вини не має значення.

9. Матеріальна відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що спричинило виплату компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Після ухвалення цієї норми керівник, винний у порушенні строків виплати заробітної плати, може притягуватися власником або уповноваженим ним органом до повної матеріальної відповідальності. Порушення строків виплати заробітної плати, виплати у зв’язку з цим компенсацій призводить до зменшення доходу підприємства, тобто до реальної дійсної шкоди. Цю шкоду посадовці повинні відшкодувати за власний рахунок.

Схема. Види матеріальної відповідальності