2. Цінний і рідкісний документ

Документний пам'ятник – це ціннісна категорія, що охоплює результати людської діяльності, що значним чином відобразили культуру й історичні особливості тієї або іншої епохи та внаслідок цього стали об'єктами ціннісного відношення.

У фондах бібліотек, архівів, музеїв, інформаційних центрів разом з цінними є нецінні документи – з обмеженим терміном зберігання.Цінність – це особлива соціальна значущість документа, перевага одного документа іншому за певною істотною ознакою або їх сукупністю.

Експертиза цінності документа здійснюється з урахуванням критерію цінності – комплексу науково обґрунтованих ознак, на підставі яких визначається цінність документа.

За ступенем цінності розрізняють такі види документів: цінний, особливо цінний, унікальний і рідкісний документ.

Цінний документ має політичне, соціально-економічне, наукове, культурне значення й на цій підставі підлягає державному обліку та прийому на державне зберігання.

Особливо цінний документ має для держави неабияке значення і незамінний при втраті.

Унікальний документ не має собі подібних за інформацією, що міститься в ньому, чи зовнішніми ознаками.

Рідкісний документ – зберігся або випущений у порівняно малій кількості примірників і має художню, наукову, культурну, бібліографічну чи іншу цінність.

Основною ознакою рідкісної книги є обмежена кількість існуючих або таких, що збереглися примірників видання, що мають особливу соціально-культурну цінність. Рідкість може мати природний або штучний характер. Природна рідкісність –це малий наклад цінної книги. Штучна рідкісність – спад накладу прямо пропорційно до віку книги. Якщо перша характеристика зумовлена обставинами видання книги, то друга – умовами побутування книги в суспільстві (зношуваність, знищення цензурою, стихійними лихами і т. ін.). Тут велику роль відіграє часовий чинник – документи найдавнішого періоду увійдуть до категорії рідкісних документів (видань, книг)[6, с.74].

2. Книжкові і документальні пам’ятки

Назва "Документальні пам'ятники" походить від слова "документ" (лат. documentum – доказ, свідчення). Документами в розмовній мові називають ділові папери, посвідчення, юридично підтверджуючі який-небудь факт або право на щось. У прийнятому в науці сенсі слова під документом розуміють матеріальний носій запису (папір, фото- і кіноплівка, магнітофонна стрічка, перфокарта і т. д.) із зафіксованою на ньому інформацією, призначеною для її передачі в часі і просторі [7,5-10]. Відповідно документи можуть містити тексти, зображення, звуки, а з пам'ятників писемності документальними визнаються не тільки акти органів державної влади і органів державного управління, але і інші письмові документи – рукописні і друкарські. Історичними пам'ятниками, пам'ятниками історії і культури або просто пам'ятниками можна визнати все, що відобразила пам'ять про людей, є слідами їх діяльності. У цьому сенсі пишуть про пам'ятники матеріальної і духовної культури. Термін "пам'ятник" міцно закріпився в слововживанні, знайшов віддзеркалення в законотворчості, в музейній практиці, в науковий ужиток входить термін "памятникознавство". Пам'ятник історії і культури, включений до складу музейних зібрань (який звичайно вже пройшов всі стадії наукової обробки), називають музейним предметом [20, с. 7-9].

Під "пам'ятником" мають на увазі і ціннісну категорію, тобто те, що важливе для збереження пам'яті і подальшого розвитку культури, або об'єкт природи, що розглядається як цінність. Документальними пам'ятниками в цьому плані можна визнати всі документи, що зберігаються в державних архівах, музеях, бібліотеках і в суспільних сховищах.

Визначення ступеня цінності документального пам'ятника – це визначення цінності історичного джерела. При цьому мається на увазі і зміст одержуваної історичної інформації (про те або інше історичне явище, подію, особу та ін.), і час створення пам'ятника, і авторство, і історія його походження, побутування (тобто функціонування, розповсюдження, зберігання і вивчення), і зовнішні його особливості.

Істотною відмінною рисою документальних пам'ятників є те, що вони можуть містити інформацію (іноді навіть унікальну) і про інші види пам'ятників історії і культури (а також і про інші документальні пам'ятники – опис або відтворення їх або їх фрагментів). У документальних пам'ятниках виявляються дані про походження і особливості речовинних і інших видів пам'ятників, їх функціонування, долю, їх виявлення і вивчення, зокрема, відомості і про музейні предмети [3, с. 24].

Книжковий пам'ятник – видання, що поєднує в собі кількісні і якісні ознаки рідкісної і цінної книги. Це різновид документного пам'ятника. Книга розглядається у ряді інших пам'ятників історії і культури – наукових, літературно-художніх, образотворчих, архітектурних, музичних і т. д., – але як особливий пам'ятник. Його специфіка визначається суттю книги як єдність опублікованого твору і способу його матеріального існування (видання).

Книжковий пам'ятник може бути літературно-художнім, науковим та ін. Крім того, він несе інформацію про те, де, коли, ким він надрукований, прокоментований, поліграфічно виконаний відповідно до поставленого завдання і об'єктивних можливостей – тобто інформацію про книжкову культуру часу, про відбиту в кожному конкретному виданні сучасну йому історію і культури суспільства.

Ціннісна характеристика книжкового пам'ятника обумовлена поєднанням цінності твору і видання (наприклад, перше видання класичного твору). Вона не може визначатися тільки цінністю опублікованого твору (наприклад, звичайне, рядове видання класичного твору), оскільки створення твору – це не тільки книготворча діяльність. В той же час матеріальне втілення твору може у ряді випадків самостійно визначати цінність книжкового пам'ятника (наприклад, чудово ілюстроване і надруковане видання видатного твору), оскільки тут йдеться про результат саме книготворчої діяльності.

Групу книжкових пам'ятників складають видатні в історико-культурному відношенні видання:

1) створені на початкових етапах історії книги;

2) що втілили найбільш значні досягнення різних областей людської діяльності – соціально-політичної, економічної, технічної, наукової, культурної;

3) що дають уявлення про прогресивний розвиток самої книги, її репертуару, типів, видів, і редакторської підготовки, текстології, довідкового апарату, художнього оздоблення, поліграфічного виконання, матеріальної основи та ін. [6, с. 74-74].

Загальновизнаними центрами колекцій книжкових пам'ятників є бібліотеки. Фонд рідкісних і цінних видань в бібліотеках складають наступні групи документів: стародавні рукописні книги різних періодів, манускрипти, інкунабули, палеотипи і т. д.; першодруковані видання країн сходу; видання XV-XII ст., надруковані глаголицею і кирилицею; західноєвропейські видання XVI-XVII ст.; українські національні видання (1574-1923 роки), надруковані цивільним шрифтом; першодруковані видання окремих регіонів України; видання, що є пам'ятниками подій і епох великої історичної важливості (Парламентська республіка П. Скоропадського, Директорія, епоха Б. Хмельницького, визвольна революція 1917-1920 років, Велика Вітчизняна війна та ін.); перші і прижиттєві видання творів видатних учених, письменників, а також кращі їх перевидання; конфісковані і заборонені видання творів суспільно значущого змісту; книги з автографами видатних громадських діячів, вчених, письменників; особисті бібліотеки відомих діячів науки і культури, а також значні в історико-культурному відношенні бібліофільські зібрання; видання, оформлені і ілюстровані видатними художниками; видання в цінних художніх палітурках; кращі мініатюрні видання і видання незвичайних форм; документи, розмножені незвичайним способом (гравіровані, літографовані, гектографовані, з витканим текстом і т. д.); надруковані на особливих матеріалах (шовк, корок, кольоровий папір); тематичні колекції, що традиційно склалися, пов'язані з історією установи-фондовласника, місцевості.

Книжкові пам'ятники зберігаються в спеціально побудованих або пристосованих ізольованих приміщеннях. Для забезпечення гарантованого збереження артефактних документів створюються їх мікрокопії, страхові фонди [9, с. 85-86].