3. Значення нагляду за виробничим середовищем і лабораторного контролю на п-ві.

Нагляд за виробничим середовищем і лабораторний контроль дає можливість: • виявлення й оцінку факторів виробничого середовища, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників; • оцінки санітарно-гігієнічних умов на виробництві і факторів в організації праці, котрі можуть бути потенційно небезпечними для здоров'я працівників; • оцінки засобів колективного та індивідуального захисту; • оцінки, в разі потреби, впливу на працівників небезпечних факторів, використовуючи надійні і загальноприйняті методи контролю; • оцінки систем захисту, призначених для ліквідації або зниження впливу небезпечних факторів. Такий нагляд повинен здійснюватись у взаємодії з іншими технічними службами підприємства, а також у співробітництві з відповідними працівниками та їхніми представниками на підприємстві або з комітетом з безпеки та гігієни праці, де такі є. 1) Відповідно до національних законодавства й практики результати нагляду за виробничим середовищем слід належним чином реєструвати й надавати у розпорядження роботодавців, працівників та їхніх представників на відповідному підприємстві або комітету з безпеки та гігієни праці, де такі є. 2) Ці дані слід використовувати на конфіденційній основі й виключно для орієнтації і консультування щодо поліпшення виробничого середовища, охорони здоров'я та безпеки працівників. 3) Компетентний орган повинен мати доступ до цих даних. Служба гігієни праці може передавати їх третім особам тільки за згодою роботодавця і працівників чи їхніх представників на підприємстві або за згодою комітету з безпеки та гігієни праці, де такі є. У межах нагляду за виробничим середовищем персонал, що надає послуги в галузі гігієни праці, повинен здійснювати огляди, потрібні для вивчення факторів виробничого середовища, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників, санітарно-гігієнічні умови на робочому місці та умови праці.

Варіант 25. 1. Дайте х-ка класиф-ї умов праці за шкідливістю та небезпечністю. Згідно наказу МОЗ України від 27.12.2001 №528 прийнята гігієн. клас-ція праці за пок-ками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. За нею в розділі 3 вводяться терміни і їх визначення.

Умови праці – сук-сть ф-рів труд. процесу і вир. середовища в якому зд-ся д-сть людини: шкідливі, і небезпечні, допустимі та оптимальні.

Гігієнічна клас-ція праці необхідна для оцінки конкр. умов та х-ру праці на роб. місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятл. вир. факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієн. клас-ції умов праці за пок-ками шкідливості та небезпечності факторів вир. середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1  клас — оптимальні умови праці — такі умови, при якихзберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумовидля підтримування високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнямифакторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3  клас — шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу. До факторів виробничого середовища належать: показники мікроклімату; вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості. Вищеназвані фактори розглянуті в наступних розділах підручника. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном "важкість праці" розуміють ступінь запучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

2. Вкажіть на загальні пр-пи профілактики психоемоційних стресів. Профілактика та корекція базується на чотирьох принципах валеології.1. Підвищення стійкості до стресу. Потрібно підготовлюва­ти людей до різних ситуацій, вчити керувати своїми емоціями.2. Позбавлення від психічної напруги, оптимальна реакція на негативні емоції. 3. Психокорекція. При гострих короткочасних стре­сах вона викликає:а) комплекс рухів, особливо ритмічних і досить важких, за яких катехоламіни використовуються, руйнуються; б) релаксація; в) самонавіювання; г) використання зовнішніх розслаблюючих факторів (музика, запахи, природні фактори). При хронічних стресах, що є результатом умов жит­тя, людині потрібно позбавитись стрес-продукуючих моментів і стереотипів, змінити образ життя, поведінку, образ думок і почуттів на більш позитивні. 4. Фармакологічна корекція, тобто застосування зас­покійливих засобів, інгібіторів перекисного окислення (для зменшення руйнування клітинних мембран), бетадреноблокаторів (для профілактики порушень діяль­ності серця).

Психоемоційний стрес може стати основою психо-комплексів. Психокомплекс — це утворення у несвідомості, яке обумовлює напрямок і структуру свідомості. Він фор­мується на ранніх етапах життя, в тому числі під час внутрішньоутробного розвитку, і супроводжує людину протягом усього життя, деформуючи її психіку. Позбавитись від психокомплексу можна шляхом ви­тіснення його з підсвідомості, усвідомлення його прояву.

3. Обгрунтуйте значення організаційно0технічних заходів та засобів охорони праці. Важливою функцією упр-ня ОП є пл.-ня орг.-техн. заходів щодо ОП, яке має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці. Слід зазначити, що планування роботи з охорони праці на підприємствах ведеться переважно нецілеспрямовано, і тому вся робота не дає вагомого зниження виробничого травматизму. На більшості підприємств не проводиться необхідна аналітична передпланова робота, зокрема прогнозування цієї діяльності. Тому важливого значення набуває застосування методів інженерного прогнозування небезпечних та шкідливих виробничих факторів шляхом аналізу проектно-конструкторських і технологічних розробок та діючих виробничих процесів, визначення головної і локальних стратегій роботи з охорони праці на підставі встановлення причин виробничого травматизму й профзахворювань, вивчення стану умов праці за результатами паспортизації та атестації робочих місць, збору пропозиції від працівників, уповноважених з охорони праці і профспілок, аналізу експертних оцінок. Планування робіт з охорони праці може бути перспективне, поточне (річне) та оперативне (квартальне, щомісячне, декадне). При цьому використовуються: плани ек. і соц. розвитку п-ств; плани орг..-технол. заходів, спрямив. на поліпшення умов праці; матеріали атестації робочих місць; матеріали розслідування нещ. випадків на в-ві; пропозиції комісії з ОП.

Важливе значення в с-мі пл.-ня має розробка розділу «ОП» колект. договору п-ва. Колект. договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) й працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань умов і охорони праці. Це ствердження випливає з вимог Законів України «Про охорону праці» та «Про колективні договори і угоди», якими передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівниками своїх прав та соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються насамперед за допомогою колективного договору (угоди).

Укладенню колект. договору (угоди), як відомо, повинні передувати колект. переговори, які розпочинаються сторонами за 3 місяці до закінчення строку дії попереднього договору. У підготовчому періоді особлива увага звертається на збір і вивчення пропозицій працівників щодо вирішення найактуальніших питань з охорони праці в кожному виробничому підрозділі підприємства, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної і виробничо зумовленої захворюваності, на розробку найнеобхідніших заходів щодо поліпшення умов праці. Зобов’язання, які пропонується включити до колективного договору (угоди) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання колективного договору вони стають обов’язковою для виконання локальною нормою, що діє в межах підприємства (галузі). Визначаючи загальні принципи формування двосторонніх зобов’язань з охорони праці, слід підкреслити, що ці зобов’язання не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги й компенсації, передбачені для працівників чинним законодавством, мають вважатися мінімальними, обов’язковими для виконання за будь-яких умов. Водночас за наявністю на підприємстві (в об’єднанні підприємств) певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися й застосовуватися у більших розмірах на підставі додаткових зобов’язань згідно з колективним договором (угодою). Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені відомим списком), додаткового комплекту спецодягу понад установлені норми; обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін) у тих виробництвах, де нормами це не передбачено; встановлення залежно від конкретних умов праці додатково оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення чи скороченої тривалості робочого часу тощо.

Колект. договір (угода) повинен обов’язково містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, потерпілих на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців та членів сімей загиблих. Ідеться про відшкодування завданої їм шкоди; оплату одноразової допомоги; компенсацію витрат на придбання ліків, на проходження додаткового платного лікування; надання потерпілим легшої роботи відповідно до медичного висновку із збереженням середнього заробітку; організацію навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці; надання інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань (навіть якщо вони вже не працюють на підприємстві за станом здоров’я) тощо. Трудовий колектив може приймати окреме рішення щодо визначення безпосередньо в колективному договорі розміру одноразової допомоги. З цією метою може бути рекомендовано включення до даного договору своєрідної шкали розмірів допомоги залежно від певних факторів, а саме: важкості ушкодження здоров’я, складу сім’ї (наявності утриманців), ступеня вини потерпілого тощо

ВАРІАНТ 26. 1.Зак-во Укр. про ОхПР. Прав. основою зак-ва щодо ОП є К Укр, З-ни України: „Про ОП", „Про охорону здоров'я", „Про пожежну безпеку", „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст. 43 К Укр записано: „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 К У). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 К Укр вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним зак. документом в галузі охорони праці є ЗУ „Про ОП", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.