13. Витратний та порівняльний підходи оцінки ринкової вартості нематеріальних активів

Ринковий підхід до оцінювання нематеріальних активів передбачає порівняння об'єкта оцінювання з представленими на ринку аналогічними об'єктами. Найпоширенішим указаний підхід став у методі порівняльних продаж. Його суть полягає в прямому порівнянні об'єкта оцінювання з аналогічним за корисністю, якістю та призначенням нематеріальним активом, що вже купувався або продавався за інформацією минулих ринкових угод.

Основні умови використання даного методу: · наявність достатньої інформації (прийнятної якості) стосовно колишніх комерційних угод за нематеріальними активами подібного призначення та корисності;· наявність конкретних технологій врахування відмінностей між зіставними об'єктами.

Витратний підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується методом обліку початкових витрат, методом вартості заміщення та методом відновної вартості. Як правило, витратні методи використовуються для оцінювання нематеріальних активів, що спрямовані на отримання соціальних ефектів, тощо. У разі оцінки бізнесу витратний підхід застосовується в тих випадках, коли не передбачається отримання доходів від підприємницької діяльності протягом достатньо тривалого часу, а також якщо існує реальна загроза банкрутства.

14. Необхідність, особливості та методичні підходи до оцінки вартості бізнесу

Особливості:1) відмінною рисою бізнесу як об'єкта оцінки є необхідність урахування поряд з вартістю складових Майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії. 2)особливість бізнесу як об'єкта оцінки, полягає в тому, що підприємство є і юридичною особою, і суб'єктом, що господарює, тому його вартість повинна враховувати наявність певних юридичних прав.

Підходи: 1)Доходний- заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом і відіграє домінуючу роль в оцінці його вартості. Сутність методів доходного підходу полягає в про­гнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства.

2) Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами.

3) Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань.

Підхід	Переваги	Недоліки
1. Доходний	- враховує майбутні очікування; - враховує ринковий аспект (через ставку дисконту); - враховує економічне застарівання.	- трудомісткість прогнозування; - результати мають імовірнісний характер.
2. Порівняльний (ринковий)	- цілком ринковий метод; - відображає реальне співвідношення попиту та пропозиції, практику угод.	- заснований на минулому без урахування майбутніх очікувань; - вимагає великого числа виправлень; - труднощі зі збиранням необхідної інформації.
3. Майновий	- ґрунтується на реально існуючих активах; - єдино можливий для деяких видів підприємств.	- не враховує вартість деяких нематеріальних активів; - не враховує майбутні очікування; - не враховує ефективність використання активів

15. Методи доходного підходу до оцінки вартості бізнесу

2 групи: - методи, засновані на прогнозах грошових потоків; 1) метод капіталізації прибутку- використовується в тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті доходи підприємства та грошові потоки. Якщо темпи зростання їх будуть помірними і передбачуваними, коли очікується, то підприємство протягом тривалого часу буде отримувати приблизно однакові величини прибутку,  або темпи його росту будуть постійними. Показник чистого прибутку використовується у випадку, якщо в активах підприємства переважають швидко зношувані засоби. Якщо на підприємстві багато основних засобів - використовують грошовий потік, необхідна ще ставка капіталізації. Якщо збільшення прибутку є стабільним, то беруть більш низьку ставку капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни.

2) Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам. Визначення вартості бізнесу методом дисконтування грошового потоку базується на передбаченні про те, що потенційний інвестор не сплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від даного бізнесу. Даний метод оцінки вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційних мотивів, оскільки інвестор купує не набір активів, а потік майбутніх доходів, який дозволяє йому окупити вкладені засоби і отримати прибуток.

- методи, засновані на „надприбутку”.

Дана група включає два основних методи:

1) метод економічної доданої вартості (ЕVА) Це означає, що при визначенні вартості, яка створюється підприємством в будь-який період часу (тобто її економічного прибутку або економічної доданої вартості), потрібно враховувати не тільки втрати, які фіксуються на бухгалтерських рахунках, але також і альтернативні витрати залучення капіталу, інвестованого в бізнес.

2)Метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО) заснований на побудові грошових потоків для власного капіталу підприємства з урахування його рентабельності та вартості. Суть її, як і у випадку концепції економічної доданої вартості, полягає в тім, що вартість підприємства визначається наявними активами та «наддоходами». Формально величина вартості дорівнює сумі балансової вартості власного капіталу та дисконтованої вартості «надприбутку» на власний капітал (прибутку, який отримується завдяки перевищенню прибут­ковості підприємства над рівнем середньогалузевої при­бутковості).