- •13. Витратний та порівняльний підходи оцінки ринкової вартості нематеріальних активів
- •7. Особливості оцінки оцінки техніко-технолог потенціалу
- •2. Класифікація об'єктів оцінки
- •9. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання
- •16. Технологія застосування порівняльного підходу до оцінки вартості бізнесу
- •Майнові методи оцінки вартості бізнесу
- •Сутність і класифікація нематеріальних активів п-ва
- •5. За ступенем впливу на фінансові результати підприємства:
- •6. За ступенем правової захищеності:
- •Особливості оцінки вартості нематеріальних активів
- •Доходний підхід оцінки ринкової вартості нематеріальних активів
7. Особливості оцінки оцінки техніко-технолог потенціалу
Техніко-технологічний потенціал підприємства реалізується безпосередньо у виробничому процесі і поряд з кадровим потенціалом складає основу цього процесу. Його використання покликано забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, збереження необхідного обсягу виробничих і товарних запасів, проведення транспортних, вантажно-розвантажувальних, фасувальних і інших підготовчих операцій, пов'язаних з виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку працівникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці й ефективності господарської діяльності всього підприємства. Тому об'єктивна його оцінка відіграє важливу роль у процесі формування й оцінки сукупного потенціалу підприємства.
Серед відмінних рис машин і обладнання, що обумовлюють специфічність їх як об'єктів оцінки на відповідному ринковому сегменті, можна виділити такі:
1) не пов'язані жорстко з землею і можуть бути переміщені в інше місце без заподіяння непоправних фізичних пошкоджень як самим собі, так і тій нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;
2) неможливо надати характеристику об'єктам за допомогою узагальнюючих техніко-економічних показників
3) функціональні, конструктивні, експлуатаційні характеристики об'єктів і, відповідно, їх цінові параметри змінюються більш динамічно та радикально, ніж для об'єктів нерухомості, що обмежує можливості використання середніх цін;
4) більш актуальною порівняно з нерухомістю є проблема фізичного та функціонального зносу;
5) необхідність урахування відповідності вимогам стандартів, технічних умов і іншої нормативно-технічної документації;
6) необхідність урахування наявності або відсутності системи гарантійного та постгарантійного обслуговування, а також ступеня ремонтоздатності;
7) ціни аналогів далеко не завжди засновані на собівартості, ціні придбання або залишковій балансовій вартості і можуть бути занижені або завищені
8) необхідно враховувати стадію життєвого циклу об'єкта оцінки й об'єкта-аналога
9) наявність різноманіття видів, класів, моделей, виробників і продавців, що породжує істотну варіацію в рівні цін;
10) об'єктами оцінки можуть бути як самостійні інвентарні одиниці та їх комплектуючі, так і технологічні комплекси.
В практиці оцінної діяльності все різноманіття цілей оцінки машин і обладнання залежно від ступеня розмежування процесу оцінки машин і обладнання й інших видів майна підприємства може бути зведене до трьох різних цільових настанов:
1) незалежна від інших видів майна оцінка машин і обладнання. Як об'єкт такої оцінки звичайно виступають окремі інвентарні одиниці, що являють собою закінчені предмети або комплекси предметів із усіма пристосуваннями, приналежностями, що відносяться до об'єкта оцінки. Метою визначення їхньої ринкової вартості є купівля-продаж, надання в оренду, лізинг, заставу і т. ін. У цьому випадку має місце оцінка «розсипом».
2) оцінка безлічі умовно-незалежних одна від одної одиниць машин і обладнання як один з етапів оцінки (переоцінки) основних фондів. У цьому випадку має місце оцінка «потоком» або «групова оцінка»;
3) оцінка машин і обладнання як один з етапів оцінки підприємства в цілому (при його купівлі-продажу, перерозподілі прав власності або ліквідації). За таких умов первинними об'єктами оцінки, як правило, виступають уже не окремі інвентарні одиниці, а цілі технологічні комплекси, що складаються з машин і допоміжних пристроїв з урахуванням наявних виробничо-технологічних зв'язків як між їх окремими елементами, так і з оточуючою їх інженерно-технічною інфраструктурою. Такі технологічні комплекси виділяються в єдину систему або за технологією виробництва кінцевої продукції, або за місцем їх встановлення - корпус, цех, ділянка і т. ін. Уданому випадку має місце «системна оцінка» або «оцінка виробничо-технологічних систем».