2. Педагогіка співробітництва.
На подолання недоліків традиційного навчання спрямована педагогiка спiвробiтнuцтва - «напрям педагогічного мислення i практичної дiяльностi, мета якого демократизацiя й гуманiзацiя педагогiчного процесу».
Педагогiка спiвробiтництва набуває популярностi в сучаснiй європейськiй освіті, яка своєю головною метою вважає надання особистостi потужної життєвої мотивації, формування її потенцiалу як системи творчих здiбностей i передумов ix реалiзацii, виховання її впевненою у своїx правах i свiдомою в обов'язках, надання їй aвтономності як запоруки її самоактуалiзацii.
На думку деяких авторів, сутність педагогiчного процесу полягає у спiвробiтництвi педагога з дитиною. Для таких педагогiв xapaктepнi доброзичливе ставлення до суб’єктів учiння, прагнення адекватно оцiнити їxнi можливостi, збагнути мотиви поведiнки, стимулювати творчість, особистicне зростання i гiднicть, а також здатнiсть пiдтримувати соцiально сприятливий морально-психологiчний клiмат у навчальнiй групi.
У скандинавських кpaїнax педагогiку спiвробiтництва називають педагогiкою дiалогу, яка орієнтується на принципи педагогiчного дoсвiдy бразильського педагога Паоло Фрейре. Сутність такого дiалогу полягає в гнучкiй змiнi opiєнтaції педагогiчного впливу на учнiв, який здiйснює вчитель, виходячи iз моральних принципiв i загальнолюдських цiнностей. Педагогiка дiалогувиокремлює вчителя як провiдну фігуру успішної педагогічної взаємодії з учнями й покладає на нього вiдповiдальнiсть оперативно враховувати особистicнi якостi вихованцiв, що постiйно зманюються під впливом iшнiх обставим та iндивiдуального зростання.
Педагогіка співробітництва — напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу. П. с. — спільна діяльність учителя та учнів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і
прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання й виховання.
Як система відносин співробітництво багатоаспектне; найважливіше місце в ньому займають стосунки «вчитель - учень». Традиційне навчання засноване на концепції учителя в якості суб’єкта, а учня – об’єкта педагогічного процесу. В концепції співробітництва це
положення замінюється уявленням про учня як про суб’єкт своєї навчальної діяльності.
Тому два суб’єкта одного процесу мають діяти разом, бути партнерами, створювати обєднання старшого з більшим досвідом з менш досвідченим, але жоден з них не має стояти над іншим.
Співробітництво в стосунках «учень - учень» реалізується в спільній діяльності шкільних колективів, приймаючи різні форми.
В межах загального шкільного колективу стосунки співробітництва установлюються між учителями, адміністрацією, учнівськими і учительськими організаціями; принцип співробітництва поширюється і на всі види стосунків учнів, вчителів та керівників з навколишнього соціального середовища.
Особливості змісту і методики
В педагогіці співробітництва виділяють чотири напрямки:
· Гуманно-особистісний підхід до дитини;
· Дидактично активізуючий і розвиваючий комплекс;
· Концепція виховання;
· Педагогізація навколишнього середовища.