Тема 4.Ординалістська теорія поведінки споживача
1.Система переваг споживача та її основні елементи
2.Осоливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій. Крива байдужості
3.Бюджетне обмеження і можливості споживача
1.Система переваг споживача та її основні елементи
Аксіоми теорії поведінки споживача:
1.Суверенітет, споживач приймає рішення самостійно.
2.Гіпотеза раціональної поведінки споживача
а)споживач знає що він бажає
б)може порівняти доступні набори благ
в)вибирає набір товарів якому він віддає найбільшу перевагу
Існують 2 підходи до аналізу корисності:
1.Кординалістський (кількісний) передбачає, що корисність може бути зображена у вигляді функції.
2.Ординалістський (порядковий) передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності.
Теорія споживчого вибору ґрунтується на наступних постулатах:
1. Множинність видів споживання. Кожен споживач бажає споживати безліч різноманітних індивідуальних благ.
2. Ненасиченість. Споживач прагне мати більша кількість будь-яких товарів і послуг, вона не пересичений жодним з них. Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна.
3. Транзитивність. Теорія споживчого вибору виходить зі сталості і визначеної погодженості смаків споживача. Логічно це може бути виражене в такий спосіб: якщо А, В и С є комбінаціями яких-небудь благ і споживач байдужний у виборі між наборами А и В і між В и С, те він так само байдужний у виборі між А и С.
4. Субституція. Споживач згодний відмовитися від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замість більша кількість блага-субституту.
5. Спадна гранична корисність. Гранична корисність якого-небудь блага зменшується зі збільшенням загальної кількості, яким розташовує споживач.
Велика кількість товару має більше переваг ніж менша кількість. Перед кожним споживачем постають три запитання:
1.Що купити?
2.Скільки коштує товар чи послуга?
3.Чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку?
2.Особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій. Крива байдужості
Корисність блага (U) - це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг.
Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця (грн.), витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця (грн.), витрачена на другий продукт і так далі, принесуть однакову кількість додаткової чи граничної корисності.
Гранична норма заміни МRSxy = ∆ Qy/ ∆ Qx
Гранична норма заміщення характеризує смаки споживачів, тобто відносну цінність благ. Чим більше МRSxy, тим більше блага Y вимагає споживач за відмову від одиниці блага X, тим ціннішим є для нього продукт X.мал.1.
Гранична норма заміщення може бути пов'язана з граничною корисністю товару X і товару Y:
∆ Qy МUx= - ∆ QxМUy
Рис. 1. Гранична норма заміщення
Крива байдужості зображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що рівень корисності кожного набору однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. Рис. 2
Рис.2. Крива байдужості
Карта кривих байдужості – це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб .мал.3
Рис. 3. Карта кривих байдужості
Крива байдужості в троьхвимірному просторі - це лінія корисності усі точки, якої характеризують набори товарів, що забезпечують споживачеві однаковий рівень корисності
Властивості кривих байдужості:
1. Криві байдужості мають негативний нахил.
2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих.
3. Криві байдужості не перетинаються.
4. Криві байдужості опуклі.