1) Власне психопрактичні:

- надання психологічної допомоги людям, що мають психологічні труднощі та проблеми;

- надання психологічної допомоги людям в особливих умовах життєдіяльності;

- створення умов для розвитку особистості;

- формування окремих психологічних властивостей;

- коригування окремих психологічних властивостей;

- формування діяльнісних та поведінкових новоутворень;

- визначення психологічних особливостей людей;

- запровадження психологічної просвіти;

- запровадження психогігієни та психопрофілактики;

- контроль за професійною діяльністю та підвищення кваліфікації практичних психологів;

- сприяння підвищенню психологічної культури суспільства тощо;

2) Науково-дослідні:

- створення загальної теорії психологічної практики;

- розробка методологічних основ діяльності практичного психолога;

- розробка умов, методів і засобів професійного застосування психологічних знань в умовах різних соціальних систем;

- розробка психодіагностичного інструментарію;

- методичне обґрунтування діяльності служб практичної психології;

3) Прикладні:

- створення соціально-психологічних служб та служб екстреної психологічної допомоги;

- розробка та запровадження систем психологічного супроводу навчання, праці, лікування тощо;

- аналіз та характеристика робочих місць;

- розробка програм підготовки, перепідготовки й атестації кадрів;

- розробка спеціальних навчальних програм;

- розробка проектів нормативних документів;

- розробка методичних рекомендацій;

- розробка психологічних рекомендацій.

Поняття ,,психологічна практика” вживають в широкому (як увесь простір практичної психології) і вузькому (як конкретна практична психологічна діяльність) значеннях. В обох випадках психологічна практика – це вид специфічної соціальної практичної діяльності. Окремі практичні завдання визначають конкретні цілі професійної діяльності психолога в психологічних службах, установах і організаціях різного профілю, у спеціалізованих психологічних кабінетах і центрах у формі надання психологічної допомоги конкретним особам та колективам.

2. Психотехнічна теорія, її головні поняття

Як зазначено, поняття ,,практична психологія” не виключає, а навпаки, передбачає наявність пізнавального, або теоретичного, компонента.

Психопрактичні теорії і поняття – це засіб узагальнення величезного емпіричного досвіду, здобутого різними видами психологічної практики; вони є ознакою розвитку самої психологічної практики. Як визнають багато науковців, практична психологія не може продуктивно розвиватися без теорії; у той же час, вона не може розраховувати на академічну теорію (Б. С. Братусь, Ф .Є. Василюк, А. А. Пузирєй, В. І. Слободчиков, В. О. Татенко, Т. С. Яценко). Практичній психології потрібна власна система понять і уявлень, власна теорія, співвідносна з її особливим предметом – теорія дії, теорія практики. Таку теорію ще з часів В. Штерна називають психотехнічною. За визначенням Ф. Є. Василюка, психотехнічна теорія – це не теорія психологічного ,,об’єкта” (психіки, діяльності, поведінки), а теорія психологічної роботи-з-об’єктом [3]. Семантичне підтвердження такої формули він вбачає в назвах, які дали, наприклад, З. Фрейд або П. Я. Гальперін своїм психотехнічним за змістом системам: не теорія несвідомого, а психоаналіз, не теорія розумової діяльності або мислення, а теорія поетапного формування розумових дій. В обох випадках – теорія практичної діяльності психолога (аналізу, формування) [там же]. Таке розуміння поняття ,,психотехнічна теорія” наведене в багатьох публікаціях, що презентують конкретний психопрактичний досвід.

Систему базових психотехнічних понять становлять такі поняття, які є загальнозначущими для різних напрямів і шкіл практичної психології (застосовують у більшості з них). Узяті в сукупності, ці поняття утворюють систему, що відображає реальні закономірності психологічної практики, які є фактом для будь-якого фахівця.

Основою такої системи виступають поняття психологічної практики, психопрактичної системи і психопрактичного процесу.

Центральною категорією практичної психології є поняття ,,психологічна практика”. Усі види психологічної практики є подальшим розвитком, уточненням, конкретизацією цієї категорії (наприклад, психологічне консультування, психологічний тренінг, психологічна допомога, психологічний супровід тощо). При цьому в понятті ,,психологічна практика” (,,психопрактика”) зафіксована цілісність конкретної психологічної практичної діяльності. Поняття ,,психопрактична система” позначає системний характер психологічної практики. Термін ,,психопрактичний процес” позначає динамічний аспект психопрактичної системи. Таким чином, наведені поняття відтворюють той самий феномен в аспектах цілісності, системності та динамічності.

Відтак різні аспекти психопрактики конкретизовано в поняттях: ,,психотехніка”, ,,психотехнологія”, ,,клієнт”, ,,консультант”, ,,психологічна проблема”, ,,оцінка проблеми”, ,,вплив”, ,,соціальний запит”, ,,клієнтський запит”, ,,самодіагноз”, ,,терапевтичні відношення”, ,,емпатія”, ,,прийняття”, ,,самосприйняття”, ,,динаміка” (групова та індивідуальна), ,,саморегуляція”, ,,ідентифікація”, ,,конгруентність”, ,,розвиток”, навчальний”, ,,корекційний” та ,,психотерапевтичний ефекти”, ,,генералізація” тощо.

Психотехніка – це практичні операції, реальні навички й уміння, необхідні для практичних дій з об’єктами в певній соціальній системі. У публікаціях, де наведено досвід психопрактичної роботи, подана велика кількість визначень психотехніки. К. В. Ягнюк називає технікою ,,певний вид реакцій з боку консультанта, спрямованих на досягнення проміжних та кінцевих цілей психологічного консультування”. Відносно завершені окремі частини психопрактичного процесу, якщо їх виділяють як окремі дії, також розглядають як психотехніки. Сучасна психопрактика накопичила багато відпрацьованих технік (циркулярне інтерв’ю, позитивне переформулювання, рольові ігри тощо). Це дозволяє їх класифікувати. Певним групам психотехнік дають власні назви (техніки терапевтичного втручання; зняття страху та інших гострих негативних станів; особистісних змін тощо). Окремі техніки краще співвідносити з певними проблемами та клієнтами.

Психотехнологія - це сукупність психотехнічних дій, або психотехнік, на які вона може бути розділена. Цей розподіл може бути виконаний з різним ступенем деталізування. Психотехнологія – це певна послідовність психотехнік (наприклад, психотехнологія ,,системна сімейна психотерапія”).

Таким чином, психотехніка та психотехнологія корелюють з поняттям методу психологічної практики, складають його структуру. Важливим моментом психотехнічної теорії є відповідність (єдність) концепції і методу.

Опрацювання психотехнічної теорії, окремих психотехнік та психотехнологій майбутнім практичним психологом неможливе без актуалізації механізмів екстеріоризації-інтеріоризації та рефлексії щодо власних психотехнічних дій. Потужна професійна рефлексія може бути і ознакою, і критерієм професійного мислення, загалом професіоналізму практичного психолога.