2. Сучасний стан виробничої (промислової) безпеки України.

Україна має великий інтелектуальний і технологічний потенціал

майже в усіх основних галузях промисловості. Проте цей потенціал створювався не як єдиний комплекс України, а як частина народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Це призвело до величезних диспропорцій між окремими галузями і підгалузями промисловості, високого рівня мілітаризації та концентрації виробництва, відсутності замкнутих технологічних виробництв і багатьох видів сировини, необхідних для функціонування промисловості незалежної України. За останні роки намітилися нові негативні тенденції.

Не здійснено переорієнтацію підприємств військово-промислового комплексу (далі - ВПК) на випуск товарів широкого вжитку, незважаючи на те, що виробництво військової техніки за останніх чотири роки скоротилося більш як на 90 відсотків.

Різко зменшилося фінансування науково-дослідних і ослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) промислового виробництва, яке в 1994 році становило 17 відсотків від обсягів 1990 року, а фінансування фундаментальної та прикладної науки становило близько 0,4 відсотка внутрішнього валового продукту (далі - ВВП).

Знижується інноваційна активність, втрачається інтелектуальний потенціал країни.

Значні структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціноутворенні створили величезну нішу для накопичення потенціалу інфляції витрат.

Зберігається негативна тенденція підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості, заборгованості підприємств перед бюджетом, збільшується дефіцит власних обігових коштів підприємств, однією з причин якого стала жорстка кредитна політика.

Існуюча законодавчо-нормативна база не стимулює інвестицій в

промислове виробництво з боку внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Механізм "сертифікаційної" приватизації не тільки не дає необхідних інвестиційних ресурсів, але й веде до дроблення капіталу і власності.

Дуже повільно здійснюються структурні перетворення у промисловості, особливо в галузях, спрямованих на виробництво товарів кінцевого споживання, триває некерована конверсія, що призводить до зменшення високотехнологічних виробництв.

Стан промислового комплексу визначається такими негативними

рисами:

недостатня орієнтація на виробництво продукції кінцевого споживання;

домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини;

застарілі технологіі у більшості галузей (за наявності унікальних високотехнологічних виробництв), технологічний розрив у рівнях розвитку цивільних і оборонних галузей, надмірна мілітаризація за відсутності завершених технологічних циклів військового виробництва;

висока матеріало- та енергоємність виробництва при майже монопольній залежності від імпорту енергоресурсів;

втрата традиційних ринків збуту в СНД і країнах Східної Європи;

розрив кооперованих зв'язків у межах СНД;

високий ступінь зношеності основних фондів;

деформована структура виробництва;

неконкурентоспроможність більшої частини вітчизняної продукції через низьку якість і моральну застарілість, що поглибилась у зв'язку із встановленням світових цін на енергоносії;

відсутність платоспроможного споживчого попиту і недосконалість пропозицій через недорозвиненість системи дослідження кон'юнктури ринку і маркетингу.

Існуюча система реалізації промислової політики не дає можливості зберегти наявний промисловий потенціал і його науково-технічну базу, здійснювати структурні зміни, свідомо захищати і підтримувати вітчизняних виробників, тому ця Концепція визначає нові пріоритети і підходи у справі відновлення і розвитку промислового комплексу з урахуванням умов перехідного періоду.