3. Як співвідноситься стан профзахворюваності та медико-санітарне обслуговування в Україні?

Нагальним завданням є сьогодні реорг-ція с-ми медико-санітарного обслуговування працюючих. Слід знайти прийнятну модель служби медицини праці. Одна з осн. умов успішної її д-сті — об'єднання зусиль гігієністів і фізіологів праці, профпатологів, інженерів з техніки безпеки, організаторів в-ва і охорони здоров'я, економістів, юристів, соціологів тощо. При цьому обов'язково мають бути враховані потреби дрібних п-в. З-ни зобов'язують роботодавців забезпечувати здорові і безпечні умови праці, але через фінансову скруту це далеко не завжди можливо.

Для поліпшення ситуації з професійною захворюваністю необхідно постійно об'єднувати зусилля керівників п-в, поліклінік, лікарень, санепідстанцій, науковців, юристів, соціологів та ін. фахівців з метою розробки і впровадження еф. профіл. технологій з урахуванням особл-тей умов праці і стр-ри профзахворюваності.

Медичне обсл-ня громадян Укр. потребує якісного покращення. Причиною цьому служать погіршення стану здоров'я і висока смертність працездатних людей, скорочення терміну життя і неоднакові можливості населення отримати належне медичне обсл-ня. Такі в-ки зроблені в концепції держ. програми розвитку перв. медико-саніт. допомоги на основі заг. практики – сімейної медицини на 2006 - 2010 рр.

Незадовільний стан медичного обсл-ня населення Укр., на думку фахівців, пов'язаний з упущеннями в орг-ції перв. медико-саніт. допомоги, і з вибраним пріоритетом вузької спец-ції. Що привело до невиправданого викор-ня дорогих видів мед. допомоги – амбулаторного, спеціаліз. і стаціон. лікування.

Безкоштовне лікування населення України стало практично неможливим через невірний розподіл ресурсів які виділяються на орг-ю здоров'я. У концепції держ. програми говориться, що на утримання лікув. установ здатних надати мед. обсл-ня 80 % пацієнтів, відводилося менше 20% засобів, що виділяються на охорону здоров'я. А на первинну медико-санітарну допомогу, всього 5%.

Ек-но доцільніше і гуманніше зд-ти профіл. заходи, спрям. на поліпшення умов праці і мед. обсл-ня. Рівень травматизму і проф. захвор-сті прямо пов'язаний з умовами праці на в-ві. Нині абсол. безпеки праці досягти майже неможливо. Тому у контексті нової ідеології профілактичної медицини безпека на виробництві має розглядатись як прогн-ня й оцінка ризиків та упр-ня ними.

Стр-ра професійної захворюваності в Укр. протягом ост. 10–12 років в основному визначається хронічними хворобами (до 95%) за невеликої к-сті хронічних інтоксикацій і гострих форм патології.

У стр-рі проф. захвор-сті 1 місце належить хворобам органів дихання (силікоз та ін. форми пневмоконіозів, хронічні бронхіти). Вони стали сьогодні серйозною проблемою, причому не тільки гігієнічною, а й соц.-ек. Наступні рангові місця посідають хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини, вібраційна хвороба і кохлеарний неврит. Майже не реєструються численні профес. патології: захворювання шкіри (за наявності тисяч випадків контактних дерматитів та екзем); хронічні інтоксикації; бурсити у робітників вугільних шахт; випадки професійного туберкульозу у медпрацівників; електроофтальмії і перегрівання; гострі професійні отруєння (наприклад, пестицидами у сільському господарстві). Хронічні профзахворювання (пневмоконіоз, вібраційно-шумова патологія) частково реєструються на пізніх стадіях їх розвитку.

Отже, професійні захворювання і медико-сан.обслуг-ня в Укр. тісно взаємоповязані.

Варіант 4.1. Власник п-ва, установи і орг-ї або уповноважений ним орган несе мат. відп-сть за шкоду, заподіяну прац-кові каліцтвом або ін. ушкодженням здоров'я, пов'яз. з виконанням ним труд. обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фіз. чи псих. впливу небезп. або шкідл. умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною морал. шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, за заг. правилом, зд-ся щоміс. платежами. Проте за наявності обставин, що мають істотне значення, та з урахуванням мат. становища ФО, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачено одноразово, але не більш ніж за 3 роки наперед.

Морал. шкода відшкодовується за заявою потерпілого про х-р морал. втрати чи в-ком мед. органів у вигляді одноразової грош. виплати або в ін. мат. формі, розмір якої визнач-ся в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від ін. б.-я виплат.

2. Ел. струм – це упорядкований (спрямований) рух електрично заряджених часток. Для ураження ел. струмом мають значення: 1) властивості ел. струму; 2) умови його дії; 3) інд. особл-сті організму. Х-ки ел. струму: напруга, сила, вид і частота. Величина напруги ел. струму має надзвичайно важливе значення. Небезпечний струм як низької (110-220 вольт), так і високої (понад 220вольт) напруги. Небезпечним для життя вважається струм у 50 міліампер ісмертельним - у 100 міліампер. Змінний струм напругою до 450-500 вольт небезпечніший за постійний; обидва види струму понад 450-500 вольт однаково небезпечні. Особливо небезпечний змінний низькочастотний струм (40-60 коливань за секунду,тобто струм, який використовується в освітлювальній і технічній мережах). Із зб-ням частоти небезпечність струму падає. Струми дуже високої частоти з десятками і сотнями періодів коливань за секунду безпечні. Вони застосовуються в медицині для лікувальних цілей.

Заходи та засоби захисту людини від дії ел. струму поділяють на орг. заходи та тх заходи і засоби захисту. До орг. заходів належать: а)вимоги до електротехнічного персоналу; б)усі роботи в електроустановках виконуються, як правило, за нарядом, і тільки для оперативно-чергового персоналу припускається виконання робіт з усного розпорядження із записом в оперативному журналі.

До тх заходів нал.: а)відключення місця роботи, тобто струмопровідних частин або устаткування, на яких будуть виконуватися ремонтні роботи або роботи з налагодження; б)встановлення попереджувальних, забороняючих плакатів і огороджень місця роботи; в)перевірка відсутності напруги; г)накладення переносних захисних заземлень на відключені струмопровідні частини з усіх боків, звідки може надходити напруга.

3. При проведенні досліджень було виявлено, що у професійних операторів частіше всього зустрічаються порушення органів зору, опорно-рухового апарату, центральної нервової системи та захворювань шкіри. Також необхідно сказати, що вже в перші роки впровадження ВДТ в Європі та США було зафіксовано значна кількість скарг операторського персоналу на недомагання, передчасне стомлення, головний біль, порушення функції зору.

Таблиця №1. Рівень захворюваності (%) осіб, тривалість та інтенсивність використання ВДТ у яких була різною.

Стан здоров’я Групи користувачів ВДТ Контрольна група

1 2 3

1.Функціональні

порушення ЦНС 15,6 8,2 6,3 2,7

2.Хвороби системи

кровообігу 57,7 60,3 29,2 23

3.Хвороби органів

дихання 20 21,7 11,2 4,1

4.Хвороби органів

травлення 40 38,6 29,8 18,9

5.Здорові 6,7 20,1 29,8 46,6

З наведених даних таблиці №1 видно, що фізіологічні порушення частіше спостерігаються в осіб, які довше та інтенсивніше використовували ВДТ, але загального висновку поки що зробити не можна. Крім того, за даними ряду факторів, у користувачів які інтенсивно використовують комп’ютер в умовах значних напружень, досить часто виникають психологічні та поведінкові порушення (нервозності, роздратування, тривога, нерішучість, замкненість і т.д.).

Щодо характеристики скарг операторів комп’ютерної техніки, то можна визначити, що найбільше скарг надходить про біль та різь в очах, головний біль, біль в області спини, загальну втому, втому м’язів рук, підвищену роздратованість, порушення сну, погіршення пам’яті.

+Варіант №5. 1. Обґрунтувати право громадянина на ОП при укладанні трудового договору і право прац-ків на ОП під час роботи на п-ві.

Дані права чітко регламентуються у ЗУ «Про ОП» від 14 жовтня 1992 року в статтях 5 та 6:

Умови труд. договору не можуть містити положень, що cуперечать з-нам та ін. н.-п.а. з ОП. Під час укладання труд. договору роботодавець повинен проінформувати прац-ка під розписку про умови праці та про наявність на його роб. місці небезп. і шкідл. вир. ф-рів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права прац-ка на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відп-но до зак-ва і колект. договору. Прац-ку не може пропонуватися робота, яка за мед. в-ком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.Усі прац-ки зг. із з-ном підлягають загальнообов'язк. держ. соц. страхуванню від нещасного випадку на в-ві та профес. захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Умови праці на роб. місці, безпека тл процесів, машин, мех-мів, устаткування та ін. засобів в-ва, стан засобів колект. та інд. захисту, що викор-ся прац-ком, а також сан.-побут. умови пов. відповідати вимогам зак-ва.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо ств-лася вир. ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для вир. сер-ща чи довкілля. Він зоб-ний негайно повідомити про це безпос-го кер-ка або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з ОП п-ва за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої прац-ками особи з питань ОП (якщо професійна спілка на п-ві не ств-лася), а також страхового експерта з ОП.

За період простою з причин, передб. частиною 2 цієї ст., які виникли не з вини прац-ка, за ним зберігається сер. заробіток. Прац-к має право розірвати труд. договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує зак-ва про ОП, не додержується умов колект. договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передб. колект. договором, але не менше тримісячного заробітку. Прац-ка, який за станом здоров'я відп-но до мед. в-ку потребує надання легшої роботи, роботодавець пов. перевести за згодою прац-ка на таку роботу на термін, зазначений у медичному в-ку, і у разі потреби встановити скорочений роб. день та організувати проведення навчання прац-ка з набуття ін. професії відповідно до зак-ва.

На час зупинення експлуатації п-ва, цеху, дільниці, окремого в-ва або устаткування органом держ. нагляду за ОП чи службою ОП за прац-ком зберігаються місце роботи, а також сер. заробіток.

2. Як співвідносяться НТП та охорона праці. У своєму розвитку ОП пройшла вел. істор. шлях, але інтенсивного розвитку набула з початком машинного в-ва, яке поруч з полегшенням праці, підвищенням її прод-сті становило небезпеку для життя і здоров'я працюючих. НТП поряд з благами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Людина — творець НТП — стала його заручником. Так, щорічно в Укр. у процесі сусп. в-ва травмується майже 35 тис. осіб, з них близько 1,4 тис. гине. На п-вах 40 % робітників працює в умовах, що не відповідають сан.-гігієн. нормам та н.-п. актам про ОП. Гол. метою ОП є ств-ня на кожному роб. місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обл-ня, зменшення або повна нейтралізація дії шкідл.і небезп. вир. ф-рів на організм людини і, як наслідок, зниження вир. травматизму та проф. захворювань. Важл. місце в ОП належить саме закон. регулюванню ОП. Ост. часом ств-ся нац. зак-во про ОП. Зд-ся заходи щодо викор-ня в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої д-сті з Росією, Німеччиною, Великобританією, ін. країнами.

НТП вносить принципові нововведення в усі сфери мат. в-ва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація й електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.

Застос-ня досягнень науки і техніки в промисловості, в-ві за рах. механізації, електрифікації та автоматизації вир. процесів, викор-ня програмних пристроїв, лічильно-обчислювальних і ЕОМ, АСУ змінюють умови і х-р праці людини. Все це безповоротно тягне за собою комплекс проблем у взаємовідносинах людина з технікою. Тому існує низка проблем при викор-ні рез-тів НТП. Передусім потрібні висококваліф., знаючі свою справу працівники. Сучасному в-ву необхідно все більше кваліфік. РС. Навчання робітника стає все складнішим, довготривалішим і дорожчим.

Крім того, к-сть одночасно керованих об’єктів потребує зб-ня обсягу інф-ї, значно ускладнює аналіз і оцінку вир. стану, призводить до підвищення нервово-психічних навантажень. Твердження про те, що механізація й автоматизація труд. процесів полегшують фіз. працю, нині потребує певної конкретизації. Безумовно, якщо оцінювати важкість праці лише за величиною енерговитрат, то праця людини, яка обслуговує суч. машини, складні тх комплекси, конвеєрні лінії, різні види транспорту, може вважатися легкою. Але високомеханізована праця зд-ся в умовах обмеженої рухомості, пов’язаної з тривалою м’язовою напругою, а це викликає сильну втому. Праця в умовах надзвичайно нервового напруження й тривалого статичного навантаження з обмеженою рухомістю людини призводить до виникнення неврозу, нервово-психічних і серцево-судинних захворювань.

У період переходу від часткової механізації до компл. значного поширення набула конвеєрно-поточна орг-ція праці, пов’язана з монотонністю, що призводить до втоми, зниження уваги, а отже, до зростання травматизму і захворюваності. НТП притаманне також зб-ня видів і числа небезпечних та шкідл. Вир. ф-рів, зокрема широке застос-ня в різних сферах д-сті токсичних речовин, вел. к-сть яких (до 500 і більше) щорічно синтезується. Більшість з цих речовин має значну біол. активність.

Підвищення тх рівня в-ва тісно пов’язано з широким викор-ням радіоелектроніки, радіозв’язку, телебачення, оптичної квантової електроніки та оптичних квантових генераторів. Усі ці пристрої, як і установи, що генерують електромагнітні поля, є дж-лами електромагнітного вимірювання. Коло осіб, що підлягає впливу такого випромінювання, весь час розширюється.

3. В чому особливості працездатності операторів ВДТ та як вона залежить від режиму роботи? Робота з викор-ням перс. комп'ютерів (ПЕОМ) супроводжується зоровим і нерв.-емоц. напруженням, негат. зрушеннями в кістково-м'язовій с-мі людини. Слабкі рівні неіонізуючих й іонізуючих випромінювань, що ств-ся відеодисплейними терміналами (ВДТ) на ел.-променевих трубках, несуть загрозу зб-ня онкопатологій, негат. впливу на вагітних і плід. У всіх розвинених країнах, у т. ч. в країнах Європейської спільноти, існують сотні документів, які регламентують вимоги не тільки до комп'ютерів, а й до орг-ї роб. місць з їх викор-ням. Т. ч., безконтрольне викор-ня комп. тх може призвести до негат. впливу на зд-я користувачів комп'ютерів.

Встан-ся такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від х-ру праці: для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ; для операторів із застосування ЕОМ слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години; для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.

У всіх випадках, коли вир. обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години. При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встан-ся в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній роб. зміні, а протягом останніх 4 годин роботи, незалежно від х-ру труд. д-сті, через кожну годину тривалістю 15 хв. З метою зм-ня негат. впливу монотонності є доцільним застосовувати чергування оп-й усвідомленого тексту і числ. даних (зміна змісту роботи). Чередування вводу даних та редагування текстів. Для зниження нерв.-емоц. напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятл. наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільні деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ. В окр. випадках – при хронічних скаргах працюючих з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ на зорове втомлення, незважаючи на дотримання сан.-гігієн. вимог до режимів праці і відпочинку, а також застос-ня засобів локал. захисту очей – допускаються інд. підхід до обмеження часу робіт з ВДТ, зміни х-ра праці, чергування з ін. видами д-сті, не пов'яз. з ВДТ. Акт. відпочинок має полягати у виконанні комплексу гімнастичних вправ, спрям. на зняття нервового напруження, м'язове розслаблення, відновлення ф-цій фізіол. с-м, що порушуються протягом трудового процесу, зняття втоми очей, поліпшення мозкового кровообігу і працездатності. За умови високого рівня напруженості робіт з ВДТ показане психологічне розвантаження у спеціально обладнаних приміщеннях (в кімнатах психологічного розвантаження) під час регламентованих перерв або в кінці роб. дня.

+Варіант №11. 1. В чому полягають особливості ЗУ "Про загальнообов'язкове держ. соц. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та профес. захворювання, які спричинили втрату працездатності"?

Поява З-ну була необх. для багатьох прац-ків, які втратили здоров’я на в-ві, набули каліцтва, профес. захворювання. З-н введений в дію 1.04.01 р., склад-ся з 11 розділів і 55 статей, визначає правову основу, ек. мех-зм та орг. стр-ру загальнооб. держ. соц. страх-ня громадян від нещ. випадку на в-ві та профес. захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на в-ві.

Розділ I “Заг. положення”(ст1-14) – визнач-ся осн. завдання страх-ня від нещ. випадку, якими є: проведення профіл. заходів, спрям. на усунення шкідл. і небезп. вир. ф-рів, запобігання нещ. випадкам на вир-ві, профес. захвор-ням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих; відшкодування шкоди, а також зд-ня страх. виплат непрацезд. членам сімей потерпілих. Дія цього З-ну поширюється на осіб, які працюють на умовах труд. договору, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - СПД. Перелічено осн. пр-пи страх-ня від нещ. випадку. Вказано, що суб'єктами страх-ня від нещ. випадку є застраховані громадяни, а в окр. випадках - члени їх сімей та ін. особи, страхув-ки та страховик; об'єктом страх-ня від нещ. випадку є життя, здоров'я та працездатність застрахованого. Перелічено осіб, які підлягають обов'язк. страх-ню від нещ. випадку. У розділі визначено поняття “страх. ризик”, “страх. випадок”, “нещасний випадок”, “професійне захворювання”. Розділ II “Упр-ня страх-ням від нещ. випадку” (ст 15-20). Упр-ня Фондом соц. страх-ня від нещ. випадків зд-ся на паритетній основі д-вою, представниками застрахов. осіб і роботодавців. Безпосереднє упр-ня Фондом соц. страх-ня від нещ. випадків зд-ть його правління та вик. дирекція. До складу правління Фонду включ-ся представники д-ви; застрахов. осіб; роботодавці. Вик. дирекція є постійно діючим вик. органом правління Фонду. Розділ III (ст 21-25) визначає обов'язки фонду соц. страх-ня. Розділ IV “Нагляд у сфері страх-ня від нещ. випадку” (ст 26-27). Нагляд за д-стю Фонду зд-є наглядова рада; держ. нагляд – зд-ть спец-но уповноважені ЦОВВ, спрямовує і координує роботу зазначених органів КМУ. Розділ V “Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я” (статті 28-34). Страховими виплатами є грош. суми, які виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. У розділах VI-X йдеться про порядок розгляду справ про страхові виплати; порядок і строки проведення страхових виплат; права та обов'язки застрахованого та роботодавця як страхувальника; фінансування страхування від нещасного випадку; відповідальність фонду соціального страхування від нещасних випадків, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які надають соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків, вирішення спорів. Розділ XI містить прикінцеві положення.

Варіант 11 2. Дайте загальну характеристику видам шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Шкідл. вир. ф-р – ф-р сер-ща і труд. процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати профес. захвор-ня, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекц. захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Шкідл. вир.ф-рами є: 1.Фіз. ф-ри: мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання); неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти, електромагнітні випромінювання радіочастотного, оптичного діапазону); іонізуючі випромінювання; вир. шум, ультразвук, інфразвук; вібрація (локальна, загальна); освітлення (природне , штучне). 2. Хім. ф-ри: речовини хім. походження, деякі речовини біол. природи, отримані хім. синтезом, та/або для контролю яких викор-ся м-ди хім. аналізу. 3. Біол. ф-ри - мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми. 4. Ф-ри труд. процесу: важкість праці – х-ка труд. процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функц. с-ми організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його д-сть; напруженість праці – х-ка труд. процесу, що відображає навантаження переважно на цн нерв. с-му, органи чуттів, емоційну сферу прац-ка.

Небезпечний вир. ф-р – ф-р сер-ща і труд. процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Зал. від кільк. х-ки рівнів і тривалості дії окрем шкідл. вир. ф-ри можуть стати небезпечними. Також класифікують небезп. і шкідл. ф-ри: • за походженням: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані; • за часом дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні; • за локалізацією: пов’язані з літосферою, атмосферою, гідросферою, космосом; • за наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки; • за збитками: соціальні, технічні, екологічні тощо; • за сферою прояву: побутові, спортивні, виробничі, військові тощо; • за структурою: прості і похідні, які породжуються взаємодією простих; • за впливом на людину: активні, пасивно-активні, пасивні.

Варіант 14 3. Обґрунтуйте необхідність застосування методів боротьби з шумом. Вплив шуму на людину до певного часу не був об'єктом спец. досліджень. Нині дію звуку, шуму на функції організму вивчає ціла галузь науки - аудіологія. Добре відомо, що виробничі шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їхню працездатність (продуктивність ручної праці може знизитись до 60%, а кількість помилок при розрахунках зростає більше, ніж на 50%), викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем і проявляються: астенічними реакціями, астено-вегетативним синдромом (хворі скаржаться на головний біль тупого характеру, відчуття загального нездужання, важкість та шум у голові, що з'являються наприкінці робочої зміни, запаморочення, порушення ритму сну: сонливість удень, тривожний сон уночі, швидку стомлюваність, зниження працездатності та уваги, підвищену пітливість, особливо під час хвилювань), астено-невротичним синдромом (хворих турбує підвищена дратівливість, навіть агресивність; люди, які піддаються постійній дії шуму, часто стають важкими у спілкуванні), ангіоспастичним синдромом (похолодіння, мерзлякуватість кінцівок), нейроциркуляторною дистонією за кардіальним або гіпертонічним типом (неприємні відчуття в ділянці серця -поколювання, серцебиття, що виникають за нервово-емоційного напруження, підвищення артеріального тиску), поліневритичний синдром (характеризується легкими порушеннями больової і вібраційної чутливості в дистальних відділах кінцівок).

На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервовий та психічний розлади, із боку органів травлення – зм-ся виділення шлунк. соку та його кислотність, що сприяє розвитку гастриту та виразки шлунку. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.

Особливо важко переносяться раптові різкі високочастотні звуки. Дуже сильний шум (понад 110 дБ) призводить до так званого шумового сп'яніння, а потім - до руйнування тканин тіла, і перш за все - слухового апарату. Жінки більш чутливі до дії сильного шуму, і в них за умов звукового дискомфорту виникають ознаки неврастенії.

Вплив шуму на організм людини інд-ний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а в ін. воно не настає і через декілька років роботи в шумі. Установлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння. Дія шуму зал. також і від особ. ставлення до нього. Так, шум, ств-ний самою людиною, не турбує її, тоді як невел. сторонній шум може викликати сильний дратівливий ефект.

При роботі в умовах підвищеного рівню шуму в обов’язковому порядку необхідно користуватись засобами індивідуального захисту органів слуху, виконувати режими праці та відпочинку, проходити періодичні медичні огляди для раннього виявлення патології.

Варіант 7. 1. Дайте заг. х-ку ЗУ «Про загальнообов'язкове держ. соц. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 № 1105-XIV

ЗУ «Про загальнообов'язкове держ. соц. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та професійного захворювання, які спричинили втрату працезд-сті» від 23.09.99 № 1105-XIV був введ. в дію 1 квітня 2001 р.

Поява цього З-ну була дуже необх. для багатьох прац-ків, які втратили здоров’я на в-ві, набули каліцтва, профзахворювання, а також важливий для сімей тих, хто загинув на в-ві. Цей З-н відповідно до К Укр та Основ зак-ва України про загальнооб. держ. соц. страх-ня визначає прав. основу, ек. мех-зм та орг. стр-ру загальнооб. держ. соц. страх-ня громадян від нещ. випадку на в-ві та профес. захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на в-ві (далі - страхування від нещ. випадку). Страх-ня від нещ. випадку є самост. видом загальнооб. держ. соц. страх-ня, за доп. якого зд-ся соц. захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової д-сті. ЗУ «Про загальнооб. держ. соц. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та профес. захворювання, які спричинили втрату працездатності» склад-ся з 11 розділів та 55 статей. Розділ 1 «Заг. положення» визначає осн. завдання страх-ня від нещ. випадку (ст. 1) Сфера дії З-ну пошир-ся на осіб, які працюють на умовах труд. договору (контракту) на п-вах, в установах, орг-ях, незал. від їх форм власності та госп-ня (далі – п-ва), у ФО, на осіб, які забезп-ть себе роботою самостійно, та громадян - СПД. В статті 5 зазнач-ся осн. пр-пи страх-ня від нещ. випадку. Суб'єктами страх-ня від нещ. випадку (ст. 6) є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є ФО, на користь якої зд-ся страх-ня (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окр. випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соц. страх-ня від нещ. випадків на в-ві та профес. захворювань Укр. (далі - Фонд соц. страх-ня від нещ. випадків). Об'єктом страх-ня від нещ. випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працезд-сть. У статті 8 визнач-ся особи, які підлягають обов'язковому страх-ню від нещ. випадку. У розділі II «Упр-ня страх-ня від нещ. випадків» зокрема ст. 15 зазнач-ся що страх-ня від нещ. випадку здійснює Фонд соц. страх-ня від нещ. випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соц. страхування від нещасних випадків є ЮО, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. У розділі III «Обов’язки соціального страхування від нещасних випадків» говориться про соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків (ст.21), про профілактику нещасних випадків (ст. 22) тощо. У розділі IV «Нагляд у сфері страхування від нещасних випадку» зазначається що нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду. Розділ V, що має назву «Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодження його здоров’я» визначає що таке страхові виплати (ст. 28)та їх перерахування (ст. 29), ступень втрати працездатності потерпілим (ст. 30), тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу (ст. 31), щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди (ст. 34)та ін. Розділ VI «Порядок розгляду справ про страхові виплати» передбачає які документи потрібні для розгляду справ про страхові виплати (ст. 35), розгляд справ про страхові виплати (ст. 36), відмову у страхових виплатах і наданні соціальних послуг (ст. 37), припинення страхових виплат і надання соціальних послуг (ст. 38). Розділ VII «Порядок і строки проведення страхових виплат» визначає, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду (ст. 40). Розділ VIII «Права та обов’язки застрахованого та роботодавця як страхувальника» визначає права та обов’язки застрахованого (ст. 43 і 44) і роботодавця як страхувальника (ст. 45)

У розділі IX «Фінансування страхування від нещасного випадку» говориться про систему фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ст. 46) про бухгалтерський облік та звітність Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ст. 48) про взаємовідносини органів соціального страхування від нещасних випадків та про платників страхових зборів з банківськими установами (ст. 49)

Розділ X «Відповідальність Фонду соц. страхування від нещасних випадків страхувальників, застрахованих, а також осіб, які надають соціальні послуги, за невиконання своїх обов’язків. Вирішення спорів» визначає, що Фонд соц. страх-ня від нещ. випадків несе відп-сть зг. із зак-вом за шкоду, заподіяну застрахованим особам внасл. невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встан-них (ст. 50) зак-вом. Зокрема у ст. 52 говориться про те що страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соц. страх-ня від нещ. випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Розділ XI Прикінцеві положення

2. В чому особливості функціонування системи управління охороною праці. С-ма упр-ня ОП є складовою частиною заг. с-ми керування п-вом, установою. Мета впровадження системи упр-ня ОП – це всебічне сприяння виконанню вимог, які повністю ліквідовують, нейтралізують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шкідливих ф-рів вир. середовища, забезпечують усунення джерел небезпеки, ізолювання від них персоналу, використання засобів, що усувають небезпечні ситуації та підвищують технічну безпеку, створюють надійні сан.-гігієн. та ергономічні умови.

Об’єктом упр-ня в СУОП є д-сть функц. служб і структ. підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств з метою забезп-ня безпечних, нешкідл. та сприятл. умов праці на робочих місцях, вир. ланок, у цехах і на п-ві в цілому. Для забезпечення функц-ня СУОП власник: 1) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечення вирішення конкретних питань охорони праці, затверджують інструкції, про їх обов’язки, прав та відповідальність; 2) розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для встановлених нормативних з охорони праці, впроваджує професійних технології засоби механізації та автоматизації в-во; 3) забезпечує усунення причин, що призводить до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання професійних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; 4) організовує проведення лаборат. досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються зак-вом; 5) розробляє і затверджує положення, інструкції, ін. нормат. акти про охорону праці, що діють у межах п-ва та встановлюють правила виконання робіт поведінки працівників на території підприємства, у вир. приміщеннях; 6) зд-є пост. контроль за дотриманням прац-ками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами. устаткуванням та іншими засобами в-ва; 7) організовує пропаганду безпечних умов праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці.

3. Що таке первинні засоби пожежегасіння? Гарна орг-я пожежної служби має поєднувати забезп-ня достатньої к-сті перв. засобів пожежегасіння. До перв. засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Для визначення видів та к-сті перв. засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок. Необх. к-сть перв. засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

Покривала пов. мати розмір не менш як 1 x 1 м. Вони призначені для гасіння невел. осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря.

Бочки з водою встан-ся у вир., складських та ін. приміщеннях, спорудах у разі відсутності вн. протипожежного водогону та за наявності горючих мат-лів, а також на тер-рії об’єктів, у садибах індивідуальних жилих будинків, дачних будиночках тощо. Їх к-сть у приміщеннях визнач-ся з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв. м захищуваної площі. Пожежні щити (стенди) встан-ся на тер-рії об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 кв. м. Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати: захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями); зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники — 3 шт., ящик з піском — 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 x 2 м — 1 шт., гаки — 3 шт., лопати — 2 шт., ломи — 2 шт., сокири — 2 шт.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 куб. м та бути укомплектованими совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є ел-том конструкції пожежного стенду, повинні бути місткістю не менше 0,1 куб. м. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

На території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель, складів, майстерень встановлюються пожежні щити (стенди) та бочки зводою.

8 варіант.1. Що таке служба з ОП: охарактеризуйте основні завдання служби ОП, функц. обов’язки і права. Згідно з ЗУ «Про ОП» від 14 жовтня 1992р. №2694-ХІІ, служба ОП ств-ся роботодавцем для орг-ції та виконання прав., орг.-тх, саніт.-гігієн., соц.-ек. і лікувал.-профілакт. заходів, спрямов. на запобігання нещ. випадкам, профес. захворюванням і аваріям у процесі праці.

Зг. з Типовим положенням про службу ОП, СОП підпорядковується безпосередньо роботодавцю і створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На п-ві з к-стю працюючих менше 50 осіб функції служби ОП можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На п-ві з к-стю працюючих менше 20 осіб для виконання ф-цій служби ОП можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Осн. завдання служби ОП: організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників; Вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників; Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці; інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці; Контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; Забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; Забезпечення професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, пропаганду безпечних методів праці; Забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих; Забезпечення професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Функц. обов’язки СОП: Розроблення спільно з ін. підрозділами п-ва компл. заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці; Проведення спільно з представниками ін. структ. підрозділів перевірок дотримання працівниками вимог н-п а. з ОП; Проведення з прац-ками вступного інструктажу з ОП; Ведення обліку та проведення аналізу причин вир. травматизму, профес. захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди; Складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці; Розгляд питань щодо ОП на п-ві та скарг прац-ків; Організація пропаганди з питань ОП, забезпечення підрозділів н.-п. а. та актами з ОП; Участь у розслідуванні нещ. випадків, профес. захворювань та аварій складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні мед. огляди; Контроль за своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування та ін.

Працівники СОП мають право видавати кер-кам структ. підрозділів п-ва обов'язкові для виконання приписи; зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю.

2. Дайте х-ку заходів і засобів захисту працюючих від впливу промислових газів, парів і пилу. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.

Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відб-ся розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Уражаюча дія пилу в основному визн-ся дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею. Шкідливість вир. пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози. Шкідл. речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину, тому державою чітко встановлені гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

Для контролю концентрації шкідл. речовин в повітрі виробничих приміщень та роб. зон використовують наступні м-ди: експрес-метод, який базується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні; лаборат. м-д, що полягає у відборі проб повітря з роб. зони і проведенні фізико-хім. аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лаборат. умовах. Цей метод дозволяє одержати точні рез-ти, однак вимагає значного часу; м-д неперервної автомат. реєстрації вмісту в повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (фКГ-ЗМ на хлор, „Сирена-2" на аміак, „Фотон" на сірководень). Запиленість повітря можна визначити ваговим, електричним, фотоелектричним та іншими методами.

Заг. заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на в-ві та захисту працюючих включають: вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими; удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо); автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами; герметизація вир. уст-ня, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить; нормальне функц-ня систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу; попередні та періодичні мед. огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілакт. харчування, дотримання правил особистої гігієни; контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі роб. зони; викор-ня засобів інд. захисту.