1. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві нпаоп 0.00-6.02-04

1. Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

2. Дія цього Порядку поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці);осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

7. Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний: терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

10. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно: 1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок;робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою; підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі; установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); 2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.11. До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

13. Комісія зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

64. Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і виконувати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

66. Органи державного управління охороною праці, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, профспілки перевіряють в межах своєї компетенції ефективність роботи з профілактики нещасних випадків.

67. Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ведуть облік усіх нещасних випадків.

ПЕРЕЛІК обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні.Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого та надурочного часу.Приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни, час руху по території цеху, підприємства тощо перед початком роботи і після її закінчення.Виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні.Проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем.Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого роботодавцем порядку.Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за наявності розпорядження або доручення роботодавця).Ліквідація аварій, наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, які використовуються підприємством.Подання необхідної допомоги або рятування людей, запобігання нещасним випадкам з іншими особами протягом робочого та надурочного часу.Раптове погіршення стану здоров'я або смерть унаслідок гострої серцево-судинної недостатності працівника під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком. Скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення строку перебування його у рейсі, обумовленого колективним договором, або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.Оголошення працівника померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.Заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків чи дій в інтересах підприємства, незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з'ясування потерпілим особистих стосунків.Одержання працівником травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, крім випадків, коли основною причиною цієї події стало алкогольне чи наркотичне сп'яніння потерпілого, не обумовлене виробничим процесом, що підтверджено медичним висновком, і якщо цей працівник до нещасного випадку був відсторонений від роботи згідно з порядком, визначеним правилами внутрішнього трудового розпорядку.Раптове погіршення стану здоров'я працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків унаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.Перебування працівника на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів, тренувальних занять.Вплив на здоров'я працівника шкідливих виробничих факторів, унаслідок якого у нього встановлено професійне захворювання.

3. В чому полягає значення д-сті лабораторії умов праці по атестації роб. місць управлінців? Лабораторія умов праці – установа, створена з ціллю проведення саніт.-гігієн. досліджень та вимірювань факторів вир. сер-ща для атестації роб. місць за умовами праці і реалізації прав прац-ків на пільги та компенсації, в залежності від шкіл. та небезп. вир. ф-рів. Лабораторія умов праці забезпечена засобами вимірювальної техніки, випробувальним обладнанням, допоміжним устаткуванням, нормативною документацією, мірним посудом, реактивами та іншими засобами для виконання вимірювань і випробувань в галузі акредитації, транспортними засобами, необхідним приміщенням згідно діючих норм.

Атестація роб. місць за умовами праці — це компл. оцінка усіх ф-рів вир. сер-ща і труд. процесу, супутніх соц..-ек. ф-рів, які впливають на здоров’я і працездатність працюючих. У ході атестації проводиться сан.-гігієн. дослідження вир. сер-ща, встан-ся пар-ри хім.. і фіз. ф-рів, а також показники важкості та напруженості праці, що існують на даному робочому місці.

Оскільки праця управлінців – це нерв.-емоц., розумова праця, що потребує нерв. напруження і творчу розумову працю, засвоєння вел. обсягу інф-ції, вона потребує відпов. умов праці. Забезп-ню таких відп-них умов праці сприяє д-сть лабораторії умов праці по атестації роб. місць управлінців. Відп-но до цього вирішується питання надання пенсій за віком на пільгових умовах, інших пільг та компенсацій, а також розробляються і реалізовуються організаційні, технічні, економічні та соціальні заходи колективного договору, щодо поліпшення умов трудової діяльності управлінців.

Варіант 10. 1. Дайте х-ку держ. упр-ня ОП. Державне упр-ня ОП – це д-сть органів зак., викон. влади та МС по забезп-ню безпеки праці, збереженню життя, здоров‘я та працезд-сті людей на в-ві через форм-ня та впровадження прав., соц..-ек., орг..-техн. та медико-профіл. заходів, м-дів і засобів. Воно є підс-мою в системі держ. соц..-ек. упр-ня і передбачає розвиток чинної с-ми упр-ня в д-ві, регіонах, галузях, на виробництві, забезпечує їх взаємодію та сприяє сполученню та поєднанню їх інтересів у сфері ОП на підставі розширення повноважень і підвищення відп-сті за вирішення пот. та перспект. проблем ОП.

Пр-пами держ. упр-ня ОП є: попереджувальний х-р упр. д-сті щодо виникнення вир. ризиків у труд. процесі; орієнтація на можливий і реально досяжний рівень ОП; забезп-ня реал-ї законодавчо закріплених прав і гарантій у сфері ОП; компл. соц. захист працюючих; ек. зацікавленість д-сті (поведінки) щодо забезпечення ОП; гласність та інф. відкритість у сфері ОП; чіткий розподіл відп-сті за незабезпечення (недодержання) вимог ОП між роботодавцем і працівником, невідворотність покарання; наукове забезпечення упр-ня ОП. Отже, держ. упр-ня ОП відіграє важл. роль, адже сприяє безпечній праці робітників, захисту їх здоровя, життя, забезпечення нормальних умов праці.

3. Природна вентиляція приміщень зумовлена різницею темпера­тур зовнішнього і внутрішнього повітря. Для посилення природної вентиляції проводять провітрювання приміщень через вікна, ква­тирки, фрамуги. Особливої уваги в цьому плані заслуговують, пере­важно в холодну пору року, фрамуги, їх влаштовують у верхній частині вікна і відкривають всередину під кутом 30-45°. Зовнішнє холодне повітря йде спочатку вгору до стелі, потім, змішуючись з повітрям приміщення і нагріваючись, опускається вниз. Кватирки в житлових приміщеннях роблять розміром не менше 0,3 м2.

На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність вико­нуваної ними роботи, температура внутрішніх приміщень. Різно­манітні побутові процеси - приготування їжі, прання білизни, опа­лювання печей тощо також призводять до погіршення якості по­вітря. Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вугле­цю, а при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3.

Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиля­ційний об'єм і кратність повітрообміну.

Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м3), яке надхо­дить у приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтра­ційного і вентиляційного повітр'я. Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в буді­вельних конструкціях тощо. Найбільш повітропроникними є шлакоблокові, керамзитобетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою час­тиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщен­ня через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали.

Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення ха­рактеризує інтенсивність вентиляції.

Кратність повітрообміну — це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Враховуючи виділення діоксиду вуглецю людиною в спокої, вчені підрахували, що мінімальний об'єм венти­ляції на одну людину в житлових приміщеннях повинен бути не меншим ЗО м3 за 1 годину. Оптимальні ж умови повітряного середо­вища для людини, що фізично працює, забезпечуються при об'ємі вентиляції 80-120 м3/год.

Коефіцієнт аерації (відношен­ня площі підлоги до площі кватирки) повинен бути не меншим 1:50.

Найкращий ефект природної вен­тиляції досягається при наскрізному провітрюванні, коли вікна розкриті на протилежних сторонах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100 разів на годину. На інтенсивність вентиляції також впли­ває різниця температур зовні і всере­дині приміщення, сила і напрямок вітру. Вітровий тиск з однієї сторони "заганяє" з допомогою інфільтрації повітря через пори і нещільності будівельного матеріалу і будівельних конструкцій, а з протилежної (підвітряної) "відсмоктує" його із приміщення.

До засобів, які посилюють природну вентиляцію, відносять внут-рішньостінні вентиляційні канали. У житлових квартирах їх дореч­но влаштовувати у всіх приміщеннях, особливо на кухні, у ванній, туалеті. Істотним недоліком природної вентиляції є її нерівномірність, тому радикально покращити повітрообмін можна штучною венти­ляцією. Особливо це стосується кухні або приміщення, де трива­лий час знаходиться велика кількість людей.

3. Обґрунтуйте методи і засоби гасіння пожеж, які на даний час застосовуються в Україні. Осн. методами гасіння пожеж в Укр. є: Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури; Ізоляція осередку горіння від кисню; Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами; Хімічне гальмування швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї; Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу; Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.

Практична реалізація м-дів гасіння пожеж може бути досягнута за доп. вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей. Викор-ся такі осн. види вогнегасних речовин: вода; вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність; піна; газові вогнегасні суміші; вогнегасні порошки; комбіновані вогнегасні суміші. Кожному методу гасіння пожежі відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на: охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.); ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.); засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).Отже, визначаючи методи і засоби пожежогасіння, розраховують на досягнення максимального ефекту за мінімальних витрат вогнегасних речовин.

Варіант 6

Питання 1. Х-ка Типового положення про навчання з питань ОП.

Типове положення про навчання з питань ОП (далі - Типове положення) спрямоване на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти (далі - ЗО).

Типове положення встановлює порядок і види навчання, а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та осіб, які проходять навчання в ЗО.

Вимоги даного нормативного акта є обов'язковими для виконання усіма цн і місц. ОВВ, асоціаціями, концернами, корпораціями, ін. об'єднаннями п-в, п-вами, установами, орг.-ми (далі - підприємства), незалежно від форм власності та видів д-сті.

На п-вах на основі цього Типового положення, з урахуванням специфіки в-ва та вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, розроблюються і затверджуються наказами керівників відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

Дане положення складається із 5 розділів. Перший включає Загальні положення, другий - Навчання з питань ОП при прийнятті на роботу і в процесі роботи. (Орг-цію навчання та перевірки знань з питань працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником п-ва доручена орг-ція цієї роботи); третій - Вивчення питань охорони праці в закладах освіти (Навчальні плани (інші документи, що регламентують перелік навчальних дисциплін, їх обсяги в годинах, види занять та форми контролю знань) ЗО усіх рівнів, незалежно від їх галузевого підпорядкування і форм власності, повинні передбачати вивчення питань охорони праці), четвертий - Інструктажі з питань охорони праці (За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий), п’ятий - Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи (Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін).

Питання 2. В чому суть класифікації речовин за характером впливу на організм і загальних умов безпеки їх використання.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на: загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін); подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук); канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест); мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід); що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Важливими факторами впливу є підвищена температура і вологість як і значне м'язове напруження, що в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовиин.

Для того, щоб використання названих речовин було максимально безпечним, необхідно дотримуватися усіх правил безпеки, яких вимагає індивідуально кожна речовина, зокрема застосовувати ті, чи інші засоби захисту, дотримуватись нормування небезпечних речовин, здійснювати профілактичні заходи щодо попередження можливості виникнення надзвичайних ситуацій.

Питання 3. В чому значення державного упр-ня ОП. Держ. упр-ня ОП в Україні здійснюють: КМУ; спеціально уповноважений ЦОВВ з нагляду за ОП; мін-ва та інші ЦОВВ; Рада міністрів АРК, МДА та ОМС.

КМУ: забезпечує реалізацію держ. політики в галузі ОП; подає на затвердження ВРУ загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища; спрямовує і координує д-сть мін-в, ін. ЦОВВ щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за ОП; встановлює єдину державну статистичну звітність з питань ОП.

З метою координації діяльності органів державного управління ОП ств-ся Нац. рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Мін-ва та ін. ЦОВВ: проводять єдину науково-технічну політику в галузі ОП; розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища за участю профспілок; здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці та ін.

+Варіант 12. Дайте заг. х-ку Положення «Про мед. огляд працівників певних категорій» від 31.03.94 року №45 та поясніть як співвідносяться мед. огляди і професійна захворюваність в Україні

Положення «Про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» прийняте 31 березня 1994 року і затверджений наказом Мін-ва охорони здоров'я України. Дане положення містить 4 пункти і 7 додатків: Пункт 1. Загальні положення В даному пункті вказується що саме встановлюються даним положенням, вказується, що організацію і проведення медичних оглядів забезпечують: власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності і органи та заклади Міністерства охорони здоров'я України. Також в даному пункті зазначається в яких випадках проводяться попередні і періодичні огляди тощо. Пункт 2. Порядок організації медичних оглядів власником В даному пункті зазначається порядок організації медоглядів – власник направляє осіб для проходження попереднього медогляду, знайомить особу з шкідливими і небезпечними виробничими факторами, з нормативними актами з охорони праці, виділяє асигнування на організацію медоглядів, видає наказ про проведення медоглядів, сприяє створенню або покращенню матеріально-технічної бази медичних частин, виділяє приміщення для проведення медоглядів, направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад, тощо. Пункт 3. Порядок організації і проведення медоглядів закладу Міністерства охорони здоров'я України В даному пункті вказується порядок організації і проведення медоглядів:

• лікувально-профілактичнм закладом. Зокрема, він розробляє, погоджує з власником і санепідстанцією план-графік проведення медоглядів, проводить медичний огляд працівників їз залученням інших спеціалістів, контролює строки проходження медоглядів, робить висновок про стан здоров'я кожного працівника тощо.

• санітарно-епідеміологічним закладом. Він визначає контингент осіб, які підлягають медоглядам, направляє власнику розпорядження щодо поіменного списку осіб, які підлягають медоглядам, здійснює нагляд за достовірністю обліку власником шкідливих і небезпечних факторів тощо.

• науково – дослідним інститутом. Він розробляє нормативні і методичні документи з основ проведення медичних оглядів, критерії визначення контингентів осіб, які підлягають медичним оглядам і показники ризику розвитку професійних захворювань, а також методи профілактики, ранньої діагностики і лікування профзахворювань, проводить на договірних засадах медичні огляди працівників, здійснює підвищення кваліфікації фахівців тощо.

Пункт 4. Права, обов'язки і відповідальність власника, працівника, закладу Міністерства охорони здоров'я В даному пункті визначаються такі основні права, обов’язки і відповідальність власника, працівника, лікувально-профілактичного закладу, санітарно-епідеміологічного закладу.

В першому додатку наводиться перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, в другому – зразок картки особи, яка підлягає медичному огляду, в третьому – зразок заключного акта  за результатами періодичного медичного огляду працівників, в четвертому – зразок акту визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, в п’ятому - зразок  розпорядження головного державного санітарного лікаря  щодо проведення медичного огляду працівників певних категорій, в шостому – зразок направлення  на обов'язковий попередній медичний огляд працівника і у сьомому – зразок контрольної картки диспансерного нагляду за особами групи ризику розвитку профпатології і з професійними захворюваннями

Що ж до співвідношення медичних оглядів і профзахворювань в Україні, то дане співвідношення не на користь профілактичним плановим медоглядам : 51,9% профзахворювань виявляється при медоглядах і 48,1% при зверненні хворих, тоді як раніше це співвідношення становило 70,0 – 30,0%. Основними причинами низького виявлення і реєстрації профзахворювання є зміна структури виробництва і небажання власників забезпечити виявлення профзахворювань на ранніх стадіях їх розвитку, щоб уникнути витрат на лікування та реабілітацію потерпілих, а також незацікавленості самого працівника у виявленні профзахворювання через можливість втратити роботу. Про це свідчить «раптова» смерть шахтарів на робочому місці, а також значний відсоток встановлення інвалідності.

2. Вкажіть на причини вир.травматизму на п-вах Хмельн. області. Протягом 2008 р. в Хмельн.області зареєстровано 281 нещасний випадок, пов’язаний з в-вом. Під час цих випадків травмовано 291 особу, 25 з яких, на жаль, загинули. Однак слід зазначити, що протягом трьох останніх років спостерігається тенденція зниження виробничого травматизму. Хоча в цілому ризик загибелі чи травмування працівників у галузях економіки поки що залишається вищим, ніж у розвинених європейських країнах.

Які ж фактори призводять до вир. травматизму? Насамперед, це порушення вир. і труд. дисципліни, порушення вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, механізмів, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, відсутність або недосконалість системи управління охороною праці, незадовільна організація виробництва, низький рівень відповідальності за безпеку праці, як керівництва підприємства, так і працюючих. Вир. травматизм є наслідком недоліків і упущень у роботі керівників підприємств та фахівців з охорони праці. Начальник терупр-ня Держгірпромнагляду по Хмельн. області зазначив, що в області серед  причин, які призвели до нещасних випадків переважають: порушення правил дорожнього руху; порушення технологічного процесу; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, машин, механізмів; незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, засобів виробництва та транспортних засобів; порушення трудової та виробничої дисципліни.

3. Дайте х-ку м-дів захисту від впливу електромагнітних випромінювань. Осн. м-ди захисту – орг., інжен.-техн. та лікув.-профіл.. Зд-ня орг. покладено передусім на органи саніт. нагляду. п-ва та установи, які викор-ть дж-ла ЕМП, пов. проводити пот. саніт. нагляд за об'єктами, здійснювати орг.-метод. роботу з підготовки спеціалістів. Ще на стадії проектування пов. бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, якеб зводилоб до мінімуму інтенсивність опроміненя. Потрібно зменшити ім-сть проникненя людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненям. Потужність дж-л випромінювання мусить бути мінімально потрібною. Також до орг.. заходів відносять проведення дозиметричного контролю, мед. оглядів, дод. відпустки, скорочення роб. часу тощо.

Важливе значення мають інжен.-техн. м-ди захисту: колект., локал. та інд.. Колект. захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати прир. екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену нагорі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населенний пункт, у багато разів. Для екранування можна використовувати рослинність.

Локал. захист дуже еф-ний і викор-ся часто. Він базується на викор-ні радіозахистних мат-лів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з провідністю. Захист приміщеннь від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозповсюджується в просторі та потрапляє на інші об'єкти.

До інжен.-техн. засобів захисту також нал.: конструктивна можливість працювати на зниженій потужності в процесі налагоджування та профілактики; робота на еквівалент навантаження; дистанційне керування. Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури. Поряд із віддзеркалюючими широко розповсюджені екрани з матеріалів, що поглинають випромінювання. З метою підвищення ефективності поглинача поверхня екрана виготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Засоби інд. захисту викор-ся у тих випадках коли ін. заходи недостатньо ефективні: при переході через зони зб-ної інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності опромінення. Для захисту тіла використовується одяг із металізованих тканин та радіопоглинаючих матеріалів. Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Раніше використовували рукавички та бахили, зараз вважають непотрібними, оскільки допустима величина щільності потоку енергії для рук та ніг у багато разів вища ніж для тіла.

Згідно «Держ. саніт. норм і правил при роботі з дж-лами електромагн. полів» лікув.-профіл. заходи передбачають проведення попер. і період. мед. оглядів в порядку, установленому наказом МОЗ Укр. Усі особи з поч. клінічними проявами порушень, обумовлених дією радіохвиль, а також із загальними захворюваннями, перебіг яких може обтяжуватись під впливом несприятливих факторів виробничого середовища, слід брати на диспансерний облік з проведенням відпов. гігієн. і терапевт. заходів, спрямов. на оздоровлення умов праці і відновлення стану здоров'я працівників. Тимчасове або постійне переведення прац-ків на ін. роботу зд-ся у випадках, що х-ся прогресивним перебігом хвороби, вираженими формами професійної патології, або при виникненні в результаті дії фактора загальних захворювань. Переведенню на іншу роботу підлягають також жінки в період вагітності і годування немовлят. Підлітки до 18 років до роботи на установках, які є джерелами ЕМП, не допускаються.

Варіант 16.  1 Значення закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».  ЗУ «Про забезп-ня саніт. та епідем. благополуччя населення» відіграє важл. роль щодо врегулювання процесів в с-ві, що стосуються таких важл. складових як саніт. та епідемічне благополуччя, визначає відпов. права і обов'язки держ. органів, п-в, установ, орг-й та громадян, встановлює порядок орг-ї держ. санітарно-епідеміологічної    служби    і    здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Важлива роль належить визначенню понятійного апарата даної теми. Так в першому розділі закону визначаються ключові поняття щодо врегулювання вищезазначених відносин. Що особливо важливо закон визначає основні засади фін-ня саніт. і протиепідемічних заходів, а також програм забезпечення саніт. та епідем. благополуччя, ін. програм, спрямованих на профілактику захворювань населення. Дане фін-ня  зд-ся за рахунок держ. і місц. бюджетів, коштів п-ств,  установ та орг-цій, а також позабюджетних коштів. Також закон визначає правовий статус суб’єктів , що розглядаються в контексті прав та обов’язків громадян підприємств ,установ організацій щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. Особливе значення даного закону полягає в тому що до нього можуть апелювати та послуговуватись ним ті суб’єкти правовідносин, які зацікавлені в покращені санітарно епідеміологічної ситуації, яка безпосередньо їх турбує.

2 Що таке іонізуюче випромінювання. Його вплив на організм людини. Нормування випромінювання. Іонізуюче випромінювання має природнє і штучне походження. До недавнього часу, до середини ХХ ст., основним джерелом іонізуючого випромінювання були природні джерела – Космос, гірські породи та вулканічна діяльність. У різних регіонах Землі рівень природної радіації сильно різниться, збільшуючись у десятки й сотні разів у районах родовищ уранових руд, радіоактивних сланців тощо. Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Під час радіоактивного розпаду утворюються a(альфа)–, b(бета)– і g(гамма)–частинки. Альфа–випромінювання є потоком позитивного заряджених ядер гелію, бета–випромінювання – потік негативно заряджених швидких електронів і гамма–випромінювання – короткохвильове випромінювання електромагнітної природи. Альфа–випромінювання проникає на відстань від кількох сантиметрів у повітрі й кількох міліметрів – у тканинах, гамма – випромінювання – на відстань до сотень метрівВідзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато–стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації). Для вимірювання ступеня радіаційної небезпеки використовують такі показники: Поглинена доза — енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа–випромінювання більш небезпечним ніж гамма– або бета–випромінювання. Еквівалентна доза — поглинена доза, що помножена на коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях — зівертах (Зв).

 №3 Дайте х-ку психофізіологічних факторів та умов праці , їх вплив на безпеку праці. Умови праці — це сук-сть взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини. Відповідно до рекомендацій МОП основними психофізіологічними умовами праці є : - фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне; - нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене; -  робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне; - монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена. Тривала дія психофізіологічних факторів може призвести до втоми та перевтоми організму. Це зумовлює зміни в фізіологічному та психічному станах . зокрема спостерігається погіршення сприйняття подразників, посилення мимовільної уваги до побічних подразників, погіршення запам’ятовування, погіршуються процеси мислення, підвищення дратівливості, поява депресивних станів. Наслідком даних процесів можуть бути зростання травматизму та помилок при роботі, можливі збої устаткування та обладнання , брак продукції і т.д.

Вараінт 14. 3.Охарактеризуйте сутність вир. шуму та захист від нього. Насичення в-ва машинами і механізмами супроводжується інтенсивними шумом та вібрацією, які справляють негат. вплив на працездатність і здоров’я працівників. Механ. коливання вузлів і деталей викликають коливання повітря і сприймаються органами слуху людини як звуки. Комплекс хаотичних звуків, різних за частотою та інтенсивністю, які викликають неприємні суб’єктивні відчуття, називається шумом.

Шумонебезпечними в-вами є видобувна, дерево-, метало-, каменеобробна промисловість, ткацьке в-во, машино-, авіа- та суднобудування тощо. До шумонебезпечних належать професії гірників, клепальників, шліфувальників, полірувальників, бетонярів, наждачників, заточувальників, слюсарів, випробувачів двигунів, котельників, чеканників, молотобійців, ковалів, бляхарів, мідників, листобійників тощо. Експлуатація різноманітних машин і механізмів у різних галузях промисловості супроводжується виробничим шумом, що різниться інтенсивністю і спектральним складом.

Шкідл. вплив вир. шуму виявл-ся як у вигляді специ. ушкодження органів слуху, так і у вигляді порушень багатьох інших органів, в першу чергу центральної нервової системи. Інтенсивний виробничий шум призводить до часткової або повної втрати слуху. Зміни слуху наступають при дії шуму більше 80 дБ і відбуваються протягом 3—5 років залежно від фізичного стану працівника. Ознаками розвитку приглухуватості є погане сприйняття розмови пошепки та шум у вухах.

Збільшення тривалості роботи в умовах підвищеного шуму супроводжується прогресивним розвитком втрати слуху. При цьому спочатку виникає слухова адаптація — зниження слухової чутливості і швидке відновлення слуху після припинення дії шуму. Згодом процес відновлення слуху затягується, а втома слухового аналізатора переходить у перевтому. Тривалий (більше 10 років) вплив шуму вище 90 дБ на працівника може викликати не тільки приглухуватість, але й абсолютну втрату слуху внаслідок дегенерації чутливих клітин внутрішнього вуха в зв’язку з їх перенапруженням. Такі розлади слуху у працівників кваліфікуються як незворотні.

Осн. напрямками боротьби з шумом на в-ві є розробка і впровадження заходів техн. х-ру, які виключали б причини генерування шуму; виведення персоналу із зон з високим рівнем шуму за рахунок впровадження дистанційного управління; впровадження фізіол. обґрунтов. режимів праці і відпочинку; застосування інд. захисних засобів тощо.

Варіант 21. 2. Вкажіть на наслідки впливу електро-магнітних полів у вир. середовищі. Усі ЕМП і випромінювання поділяють на природні й антропогенні. Під впливом ЕМП та випромінювань спостерігаються загальні слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад, головний біль, біль в ділянці серця. З'являється роздратування, втраті, зростає тривалість мовнорухової та зоровомоторної реакцій, підвищується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, які є свідченням порушення роботи окремих органів — шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та Інших залоз. Пригнічуються харчовий та статевий рефлекси.

Реєструються зміни артеріального тиску, частота серцевого ритму, форма електрокардіограми. Це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, збільшується вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація альбуміну та зростає вміст глобуліну, збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають й інші зміни складу крові.

Кількість скарг на здоров'я в місцевості поблизу радіостанції значно (майже вдвічі) вища, ніж поза її межами. Загальна захворюваність в селищі з радіоцентром, в основному зумовлена порушенням діяльності нервової та серцево-судинної систем.

Отож є досить багато методів захисту свого здоров’я від небезпеки на робочому місці з підвищенним електромагнитним фоном. Крім того треба вимагати від керуючих органів дотримування державних стандартів України та не порушувати їх норм.

Ступінь ушкодження залежить в основному від інтенсивності та тривалості опромінення. Із зростанням частоти, напруженості ЕМП, яка викликає ушкодження зору, — зменшується.

3.Обгрунтуйте необхідність профілактики перенапруження. Боротьба із перенапруженням, в першу чергу, зводиться до покращення сан.-гігієн. умов вир. середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, рац. освітлення тощо). Особл. роль у запобіганні втомі прац-ків відіграють профес. відбір, орг-ція роб. місця, прав. робоче положення, ритм роботи, рац-ція труд. процесу, викор-ня емоц. стимулів, впровадження рац. режимів праці і відпочинку тощо.

Крім того, для профілактики перенапруження прац-ків застосовуються специ. м-ди, до яких можна віднести засоби відновлення функт. стану зорового та опорно-рухового апарату, зм-ня гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, опт-цію розум. д-сті.

Гігієн. вимоги до пар-рів вир. приміщень, орг-ї та обл.-ня роб. місць, режимів праці та відпочинку при роботі на комп'ютеризованому робочому місці, а також комплекс вправ для очей, рук та хребта для поліпшення мозкового кровообігу та комплекс прийомів психофізіологічного розвантаження.

Найважл. ф-рами профілактики і нейтралізації перенапруження служать фіз. виховання і щоденна рухова активність. З метою усунення негат. впливу гіпокінезії на дієздатність у різноман. фахівців, особливо якщо вона поєднується з пост. нервово-псих. перенапруженням, рекомендуються наступні заходи: 1. Організовувати короткочасні (2 -5 хвилин) паузи для проведення гімнастики в музичному супроводі. 2. Розробити спеціальні комплекси фізичних вправ для домашніх фізкультурних пауз, корисні при самостійних заняттях. Необхідно піклуватися про зб-ня виробництва домашніх портативних тренажерів, про випуск спеціальної літератури, включаючи «пам'ятки» про проведення комплексів фізичних вправ, пристосованих до самостійного виконання. 3. Поширювати проведення масових фізкультурно-оздоровчих заходів в неробочий час.

Варіант 14. 1. Дайте заг. х-ку с-мі упр-ня ОП в галузі. СУОПГ – складова частина системи управління охороною праці в державі та системи управління функціонування галузі в цілому. Основна функція СУОПГ - забезпечення на галузевих об’єктах безпечні та нешкідливі умови праці. Завдання СУОПГ – об’єднати зусилля різних структурних підрозділів в галузевих об’єктах по охороні праці для вирішення найважливіших питаннях безпеки праці. СУОПГ передбачає такі основні заходи: щоденний розгляд питань охорони праці в низових ланках; звіти керівників структурних підрозділів про кількість виявлених порушень. Важливим моментом ефективного функціонування СУОПГ є діяльність системи управління безпеки праці (СУБП)

СУБП – упр. комплекс, що забезпечує впровадження профілактичних заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки в усіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм господарювання. Ця профілактична робота передбачає централізоване керівництво цими питаннями зі сторони міністерств, відомств і трудових колективів.

Для розробки СУБП необхідно вивчити і проаналізувати галузеві фактори, які впливають на умови діяльності працівників залежно від специфіки тих чи інших видів робіт.

Всі галузеві фактори можна умовно поділити на такі групи: санітарно-гігієнічні (освітлення, мікроклімат, вібрація, шум); психофізіологічні (фізичні і нервово-психічні перенавантаження, монотонний режим праці та відпочинку, ступінь ризику, травмонебезпечність); соціально-психологічні (мікроклімат в колективі, між групами); естетичні (архітектура, облаштування робочого місця).

Основні напрямки розвитку СУОПГ: розробка, конструювання і впровадження нових технічних систем, машин і механізмів, обладнання і технологічних процесів;ліквідація шкідливих і небезпечних факторів в умовах діючих галузевих організацій; дотримання правил, норм, впровадження стандартів безпеки праці (ССБП (ССБТ)); розробка комплексу соціальних, санітарно-гігієнічних заходів для створення сприятливих умов праці, покращення культури виробництва

Для нормального функціонування СУБП необхідна нормативно-правова база, прогнозування, економічне стимулювання.

Варіант 14 2. В чому полягає основна сутність компенсації втрат особам, що втратили здоров’я на в-ві? Нещасний випадок на в-ві законодавець розглядає як обмежену в часі подію або раптову дію на працівника виробничого чинника, або обставин, які трапилися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяна шкода його здоров’ю або настала смерть.

Відповідальність щодо відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, передбачено розділом 82 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), Кодексом законів про працю України, а також З-нами Укр. «Про ОП» та «Про загальнообов’язкове державне соц.. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних виплат. Моральна шкода, заподіяна смертю ФО, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам, що проживали з нею однією сім’єю. Фізична або юридична особа, що заподіяла шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним унаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності. А також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання необхідних ліків тощо. Отже, як ми бачимо із наведеної правової норми, всі ці компенсації і витрати, пов’язані з відшкодуванням шкоди, цілком і повністю покладаються на плечі керівників підприємства.

Шкода, заподіяна каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов’язань (наприклад, за договором перевезення, оренди транспортного засобу тощо), розглядається судом на підставах, передбачених статтями про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки і загальними підставами відповідальності за заподіяну майнову шкоду. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, є процесом, який за своєю сутністю, дуже складний та трудомісткий.

Ця шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, з утриманням частини, яка приходилась на нього самого і працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали право на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія; суми, що належать йому за договором довічного відшкодування та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, що втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, підрахований для будь-якої з осіб, що мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахунку, окрім таких випадків, як: народження дитини, зачатої за життя і яка народилася після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, зайнятим доглядом за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Час знаходження на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується в стаж роботи для призначення пенсії по віку, а також в стаж роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Певний порядок і специфіку має відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю, за яким суб’єктом відшкодування шкоди є юридична особа, що припиняє свою діяльність. У разі реорганізації юридичної особи процес відшкодування відбувається простіше – законодавець покладає виплату щомісячних платежів на його правонаступника. У разі ліквідації юридичної особи платежі, що належать потерпілому або особам, вказаним вище, повинні бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам. Під капіталізацією законодавець розуміє узагальнення всіх платежів в єдину суму за весь прогнозований термін виплат. У випадках відсутності у ліквідованої юридичної особи засобів для капіталізації платежів, що підлягають сплаті, обов’язок по капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду по позову потерпілого. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, вимоги її кредиторів в першу чергу задовольняються щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю.

Отже, основна сутність компенсації втрат особам, що втратили здоров’я на виробництві полягає в тому, що вона покликана до відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; а також відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення виплат непрацездатним членам їх сімей.

3. Що таке ультразвук і інфразвук? Охарактеризуйте їх вплив на працівників. Ультразвук — це механічні пружні коливання і хвилі, які відрізняються від звуку вищою частотою коливань (понад 20 кГц) і не сприймаються вухом людини. Ультразвукові коливання, як і звукові, поширюються у вигляді змінних стиснень і розріджень і характеризуються довжиною хвилі, частотою і швидкістю поширення. Частотна характеристика і довжина хвилі визначають особливості поширення коливань у навколишньому середовищі (повітряному, рідинному і твердому) — від 1,12-Ю4 до 1,0-109 Гц. Що вища частота ультразвукових коливань, то більше вони поглинаються середовищем і менше заглиблюються у тканини людини. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища. Швидкість поширення ультразвуку залежить від властивостей середовища — його щільності, пружності, в'язкості та температури.

У вир. умовах можливий вплив низькочастотного ультразвуку на працюючих як через повітря, так і при безпосередньому контакті з рідким або твердим середовищем зі збудженими коливаннями. Контактна дія спост-ся при утримуванні інструмента, чи оброблюваної деталі (при лудінні та паянні), при завантажуванні виробів в ультразвукові ванни і розвантажуванні їх, зварюванні та інших операціях. Розрізняють короткочасну та періодичну контактну дію.

Ультразвукові коливання, які генеруються промисловим устаткуванням, несприятливо впливають на організм людини. При тривалій системат. дії ультразвуку, який пошир-ся через повітря, можуть виникати порушення нервової, серцево-судинної і ендокринної систем, слухового аналізатора, системи крові.

Хар-ним є розвиток вегетосудинної дистонії і астенії. Ступінь вираженості змін, що відбуваються в організмі людини під впливом ультразвуку, залежить від інтенсивності й тривалості його дії і може посилюватися за рахунок наявності у спектрі високочастотного шуму і можливості контакту із середовищем, яке озвучується.

Біологічна дія ультразвуку на організм при контактному його передаванні залежить від потужності ультразвукових коливань, їх частоти, тривалості дії, способу випромінювання ультразвукової енергії (безперервного, імпульсного), чутливості тканин, інтенсивності кровопостачання і стану метаболізму у тканинах. Найчутливіші до дії контактного високочастотного ультразвуку вегетативна і периферична нервові системи.

В осіб, які працюють в умовах інтенсивного ультразвуку, що супроводжується шумом, поряд із змінами функцій нервової системи спостерігається зниження судинного тонусу, особливо в місцях контакту з джерелами ультразвуку. Загальноцеребральні порушення часто поєднуються з помірним вегетативним поліартритом рук, парезом пальців, кистей і передпліччя. Іноді у працівників спостерігаються вестибулярні розлади, підвищення температури тіла тощо.

Під час контактної дії ультразвуку підвищується серцевий ритм, помітно змінюється ЕКГ; при збільшенні його інтенсивності виникає аритмія, а в окремих випадках — зупинка серця (у піддослідних тварин). Аналогічні реакції спостерігаються і в людей: виникають неприємні відчуття при озвучуванні грудної клітки, згодом розвиваються тахікардія та стенокардія.

Зміни в нирках, печінці, статевих органах, ендокринних залозах відбуваються внаслідок впливу ультразвуку на гіпоталамус, який регулює діяльність внутрішніх органів рефлекторним і нейрогуморальним шляхами. Спостерігається зміна морфологічної картини крові; зменшується кількість еритроцитів та лейкоцитів. Зміни нагадують такі, що відбуваються під впливом радіоактивного випромінювання. Виявляються вегетативно-судинні ураження рук (парез пальців, кистей і передпліччя, вегетативний поліневрит). Ступінь вираженості патології залежить від рівня ультразвукового тиску. Негативні наслідки більшою мірою виражаються у працівників, які зазнають одночасного впливу ультразвуку через повітря і контактно. Істотно підвищує негативний вплив ультразвуку шум чутного діапазону.

Під інфразвуком розуміють акустичні коливання з частотою до 20 Гц. Фізична природа чутного звуку, ультразвуку та інфразвуку однакова, їх поділ зумовлений особливостями сприйняття їх слуховим аналізатором людини. Для інфразвуку характерні дуже великі пороги слухового сприйняття, що робить його практично нечутним. Фізичні особливості інфразвукових коливань зумовлені їх малою частотою і великою довжиною хвиль. Характерною ознакою інфразвуку є його здатність поширюватися на значну відстань без істотної втрати енергії, огинати перепони внаслідок дифракції або проникати крізь них.

Джерелами інфразвуку можуть бути природні явища: вітер, грозові розряди, морські хвилі, процеси, що відбуваються в земній корі (обвали, землетруси, виверження вулканів тощо). При цьому в окремих випадках рівень звукового тиску в інфразвуковому діапазоні частот може досягати 140 дБ.

Біологічна дія інфразвуку на людину полягає у наступному. Інфразвук сприймається слуховим аналізатором, однак пороги чутності його значно вищі, ніж звуку. При сприйнятті інфразвуку втрачається відчуття тональності, а сприймаються тільки окремі поштовхи звукового тиску. Крім слухового аналізатора інфразвукові коливання сприймають вестибулярний і шкірний аналізатори.

В осіб, які працюють в умовах дії інфразвуку з найпоширенішими у промисловості рівнями тиску 90-110 дБ, специфічної патології не виявлялося. Працівники скаржились на млявість, пригніченість, швидке втомлення. У них спостерігалися значні зміни функції вестибулярного і слухового аналізаторів, дихальної і серцево-судинної систем.

Інфразвук має подразнюючу дію, що найбільшою мірою виявляється при виконанні роботи у приміщеннях без джерел шуму. За цих умов інфразвук може призвести до швидкої втоми і знизити якість виконуваної роботи. Відомі дані і про маскуючий ефект інфразвуку, який призводить до зниження розбірливості мови. Клініко-фізіологічних даних про дію інфразвуку з великими рівнями звукового тиску у промислових умовах поки що немає, хоча в окремих випадках його рівень може сягати 150 дБ. Експериментальні дані, одержані під час короткочасного впливу інфразвуку цих рівнів на людину, свідчать про його виражену дію: підвищення слухового порога, погіршення функції рівноваги, зміну ритму серцевих скорочень і артеріального тиску, функціонального стану центральної нервової системи.

Експериментальні дані, одержані в результаті досліджень на тваринах, свідчать про те, що за тривалої дії інфразвуку з великими рівнями тиску виявляються патологічні зміни у біохімічних, імунологічних і морфологічних показниках. Встановлено, що рівні інфразвуку понад 180 дБ смертельні. Потенціальна небезпека інфразвукових коливань визначає необхідність нормування інфразвуку на робочих місцях.

Варіант -15. 1. У чому полягають особл-сті оцінки еф-сті функт-ня СУОПГ та СУОПП, та які критерії такої оцінки застосовуються? Упр-ня — це сук-сть дій, спрям. на підтримання та поліпшення функт-ня об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функт-ня. С-ма упр-ня ОП в галузі (СУОПГ) – це складова частина с-ми упр-ня ОП в д-ві та с-ма упр-ня функц-ня галузі в цілому. Осн. завданням СУОПГ є: забезпечити на галузевих об’єктах безпечні та нешкідл. умови праці. С-ма упр-ня ОП на п-ві (СУОПП) є складовою підс-мою заг. с-ми упр-ня п-вом, оск. лише за вис. рівня ОП може бути забезпечено еф. виконання завдань, що постають перед п-вом, і досягнення найкращих ек. рез-тів. До осн. критеріїв еф-сті ф-ня СУОПГ та СУОПП відносяться: надійне ф-ня СУБП (мінімізація к-сті нещ. випадків та профзахворювань); наявність повної та достовірної інф-ції про вир. сер-ще; прав. орг.-ція робіт з ОП; прав. пл-ня заходів з ОП; с-ма навчання нормам і правилам з ОП. Коефіцієнт рівня ОП:

К_оп = (Коеф._{дотрим.правил з ОП} + Коеф._{безп.обладн}. + Коеф_{.викон.план.робіт з ОП}) / 3;

Коефіцієнт дотримання правил з ОП:

Коеф._{дотрим.правил з ОП} = Кіл-сть працівн-ів, що дотр.правил / Заг-на кіл-сть прац-ів;

Коефіцієнт безпеки обладнання:

Коеф._{безп.обладн} = Кіл-сть безпечної техніки / Заг.кіл-сть приладів;

Коефіцієнт виконання планових робіт з ОП:

Коеф_{.викон.план.робіт з ОП =} Виконана кіл-сть планових робіт / Заг-на кіл-сть заплан-х робіт з ОП;

2. Що таке невідкладна медична допомога при нещасних випадках і травмах на в-ві? Наслідки нещасних випадків зал. від того, наскільки швидко і кваліфіковано надано потерпілому першу мед. допомогу. Затримка долікарської допомоги або неправильне її надання може призвести до серйозних ускладнень у лікуванні, інвалідності та навіть до смерті потерпілого.

Не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його мертвим тільки за відсутності таких ознак життя, як дихання та пульс. Майже завжди травма трапляється раптово і викликає в людини почуття безпорадності, розгубленості. Не всі знають, що треба робити, як швидко визначити характер і тяжкість травми. В таких випадках необхідні спокій, рішучість, уміння швидко і правильно організувати надання першої невідкладної допомоги до прибуття медичних працівників.

Тому кожен учень і працівник повинні знати, як надавати долікарську допомогу: зупинити кровотечу, зробити штучне дихання та зовнішній масаж серця, накласти шину при переломі, перев’язати рану, промити очі, вжити необхідних заходів при гострих отруєннях парою, газом тощо.

Схема послідовності дії при наданні першої долікарської допомоги: Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок. Надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо). Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів. Розпочати проведення необхідних заходів: зупинити кровотечу; зафіксувати місце перелому; надати реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця; Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу; Повідомити керівників установи про те, що трапилося.

3. Дайте х-ку порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, згідно Постанови Кабінету Міністрів від 01.08.1992р. Атестація роб. місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, орг-ї в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. До проведення атестації можуть залучатися проектні і науково-дослідні установи, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника, профспілкового комітету, трудового колективу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. Відп-сть за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника п-ва.

Атестація роб. місць передбачає: установлення ф-рів і причин виникнення несприятл. умов праці; сан.-гігієн. дослідження ф-рів вир. сер-ща, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням;

Відомості про рез-ти атестації роб. місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Рез-ти атестації викор-ся при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств. Контроль за якістю проведення атестації покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Варіант 13. 1.Заг. х-ка Закону України "Про пожежну безпеку". Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 № 3745-XII визначає загальні правові, ек. та соц.. основи забезпечення пожежної безпеки на терито­рії України, регулює відносини державних органів, юридичних і ФО у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно З-ну, заб-ня пож. безпеки є склад. части­ною вир. та ін. д-сті посадових осіб, прац-ків п-ств, установ, орг.-цій та підприємців, всього населення Укр. Це повинно бути відображено у трудових договорах (кон­трактах) та статутах п-ств, установ та орг.-цій, посадових інструкціях, тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організа­цій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожеж­ної безпеки регламентовані статтею 5 Закону України «Про пожежну безпе­ку». Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані: забезпечувати дотри­мання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, виконувати вимоги приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які виробляють продукцію протипожежного призначення та надають послуги, пов'язані з запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт.

Підприємства, установи та організації, які мають або утримують пожежні команди з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачуються на утримання цих команд).

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і біль­ше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-тех­нічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці.

Закон відводить важливе значення у справі попередження пожеж і мінімі­зації їх наслідків навчанню працівників, всього населення України з питань пожежної безпеки. Навчальні плани загальноосвітніх і професійних навчаль­но-виховних закладів, вищих навчальних закладів, навчальних закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів повинні передбачати вив­чення правил пожежної безпеки.

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до чинних нор­мативів. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожеж­ною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних норматив­них актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (1 раз на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення регулюються статтею 10 Закону.

Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засо­би, що вводяться в дію після завершення будівництва або реконструкції, тех­нічного переоснащення, технологічні процеси та продукція повинні відпові­дати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових техноло­гій, випуск пожежно-небезпечної продукції без попередньої експертизи (пере­вірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування цих робіт може проводитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житло­вих та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробниц­тво зразків нових пожежно-небезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотри­манням проектних рішень з пожежної безпеки при будівництві, реконструк­ції, технічному переоснащенні та експлуатації запроектованих ними об'єктів.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні про­цеси, що впроваджуються у виробництво, а також продукція, в стандартах на які є вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат, що засвідчує безпе­ку їх використання, виданий у встановленому порядку.

Новостворені підприємства починають свою діяльність після отримання на це дозволу в органах державного пожежного нагляду.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на поча­ток роботи підприємства здійснюється органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів, що діють в Україні.

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Проектування, реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюється іноземними фірмами, повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам з питань пожежної безпеки.

З метою забезпечення належного рівня пожежної безпеки на підприєм­ствах, в установах, організаціях і населених пунктах, нагляду за дотриман­ням вимог пожежної безпеки, гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха Закон передбачає створення системи пожежної охорони, визначає її види, функції, структуру, обов'язки і права працівників формувань пожежної охорони

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожеж­ної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки відповідно до Закону можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод в діяльності посадових осіб органів державного пожеж­ного нагляду, та невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а підприємства, установи та організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу. При цьому максимальний розмір штрафу юридичної особи не може перевищувати двох процентів місячного фонду заробітної плати підприємства, установи та організації. Розміри та порядок накладання штрафів визначаються чинним законодавством України. Кошти, одержані від застосування цих штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету і використовуються для розвитку пожежної охорони та пропаганди протипожежних заходів.

Рішення про накладання штрафу оскаржуються у судовому порядку в місячний термін. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирі­шення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі двох процентів за кожний день прострочення.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодува­ти збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, від­повідно до чинного законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи та організації понесли витрати, пов'язані з відшкодуванням завданих збитків, несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством.

Громадський контроль за дотриманням вимог актів. законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружи­нами (командами) та протипожежними об'єднаннями громадян у межах їх компетенції.

2. В чому полягає значення науково-дослідних робіт з питань ОП. Має дуже вагоме значення, нові наукові розробки в галузі управління в-вом, упр-ня с-мою ОП в галузі чи на п-ві, впровадження нових прогресивних технологій дасть змогу забезпечити нові, більш кращі умови праці працівників, щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і вир. середовища, забезпечити охорону їхнього життя та здоров’я.

Серед осн. напрямків науково-дослідних робіт з питань охорони праці можна виділити наступні: Зниження ризику виникнення НС; Розробка заходів попередження надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру, пов’язаних з забрудненням; Зниження ризику виникнення НС техногенного характеру; Підвищення еф-сті ліквідації НС за доп. моніторингу.

Науково-практична значущість роботи полягає в тому, що ці дослідження спрямовані на розвиток науки трудового права за умов ринкових відносин, реалізацію конституційного права громадян на здорові і безпечні умови праці; отримані результати можуть бути використані для наповнення відповідним змістом нормативно-правових актів України, що регулюють відносини в сфері охорони праці на сучасному етапі. Положення, і висновки, зроблені на їхній основі, можуть бути використані: у науково-практичних цілях – для подальших розробок теорії відповідальності з трудового права; теоретичних досліджень у сфері охорони праці; розробки прогресивних правових норм, що регулюють ОП за суч. умов; зд-ня імплементації міжн.-прав. норм у трудове зак-во України; у законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для законодавчих актів, що регулюють охорону праці на сучасному етапі; у правозастосовчій практиці – для вдосконалення форм і методів управління охороною праці за умов ринкових відносин

3. Обґрунтуйте значення виробничого навчання з ОП та охарактеризуйте види інструктажів з ОП. Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці — один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.

На п-вах на основі цього Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, розроблюються і затверджуються наказами керівників відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках: при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії; на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках: при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха; при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами; в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

+17 варіант. 1 пит. Як співвідносяться вир. та невир. травматизм в Укр.? В Укр. внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина, а кожні 8 хвилин – одна травмується. Впродовж останніх 3 років виробничий травматизм, як заг., так і зі смертельним наслідком, в Укр. знижується. Це відбувається за зростаючих обсягів виробництва та активізації підприємницької діяльності. Незважаючи на зниження в Україні рівня як загального, так і смертельного вир. травматизму, він залишається неприпустимо високим і перевищує показники європейських країн.

Проблема вир. травматизму є дуже гострою - щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що їх ми маємо за умов систематичного спаду виробництва. За статистичними даними, протягом останніх років в народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам, працюють понад 3 млн. чоловік, з них-близько 1 млн. - жінок. Практично кожний третій, а в окремих виробництвах (вугільна, металургійна, легка промисловість, сільське господарство) - кожний другий працює у шкідливих умовах. Зайнято майже 22 тис. неповнолітніх та жінок на заборонених для них роботах. Близько 800 тис. машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки і гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними. Аналіз факторів, які призводять до професійних захворювань, свідчить, що найбільша небезпека від впливу фізичних факторів (вібрація і шум) - 32%; забруднення повітря пилом та іншими шкідливостями - 22; біологічних факторів - 11,7; від не ергономічності обладнання - 11,2%. Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100-2200 тис. грн. Через травми потерпілих за рік втрачається 19 000-20 000 людино-днів робочого часу.

Насамперед, це порушення виробничої і трудової дисципліни, вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, механізмів, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, відсутність або недосконалість системи управління охороною праці, незадовільна організація виробництва, низький рівень відповідальності за безпеку праці, як керівництва підприємств, так і працюючих. Іншими словами виробничий травматизм є наслідком недоліків і упущень у роботі керівників підприємств та фахівців із охорони праці.

Розглядаючи співвідношення виробничого та невиробничого травматизму, на частку першого при­падає близько 20 %, тобто кількісно різко переважає невиробничий травма­тизм.

Травматизм невиробничого характеру за масштабами, збитками, складністю та непередбачуваністю, за соціальною значущістю виявляється значно об’ємнішим і не менш складним порівняно з виробничим травматизмом. Високий рівень невиробничого травматизму обумовлений в першу чергу незадовільним соціально-економічним становищем, низьким прожитковим рівнем, недостатньою роботою відповідних органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, господарських керівників щодо його профілактики.

2 питання. В чому полягає сутність управління охороною праці як обов'язків роботодавця? Згідно із ст.13 ЗУ «Про ОП» сутність упр-ня ОП як обов'язків роботодавця полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до н.-п. актів, а також забезпечити додержання вимог зак-ва щодо прав працівників у галузі ОП.

З цією метою роботодавець забезпечує функт-ня с-ми упр-ня ОП, а саме:

1) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

2) розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

3) забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

4) впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

5) забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

6) забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

7) організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

8) розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

9) здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

10) організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

11) вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

В-к доробити! Отже, роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

3 питання. Охарактеризуйте осн. заходи з ОП на суч. етапі розвитку ек-ки. Вступ!!!

До основних соц..-ек. заходів з охорони праці відносяться: обов’язкове соціальне страхування працівників; збереження середнього заробітку за працюючими на період простою, якщо створюється ситуація небезпечних для здоров’я самого працівника, людей, що його оточують, умов; виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням у випадку, якщо роботодавець не виконує умов трудового договору; безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці; безоплатна видача працівникам спецодягу, спецвзуття, змиваючих і знешкоджуючих засобів на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах, що здійснюються в несприятливих температурних умовах; відшкодування шкоди в зв’язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров’я працівника та його сім’ї.

Організаційно-технічні заходи: правильна навченість працівників; чітке і своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці; правильне планування робочих місць; правильне утримання проходів і проїздів; дотримання правил проведення робіт і допуску до роботи; правильний нагляд за працівниками; правильний режим праці і відпочинку працівника; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

Технічні (інженерні) заходи з охорони праці: застосування технічного досконалого і справного обладнання інструментів і пристроїв, транспортних засобів, засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв); використання за призначенням засобів індивідуального захисту (ізолюючих костюмів, спецодягу, спецвзуття).

Санітарно-гігієнічні заходи: дослідження впливу виробничих факторів на робочих місцях; визначення фактичних значень конкретних параметрів, відповідності чи невідповідності вимог на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Лікувально-профілактичні: попередні та періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу; створення кабінетів профілактики впливу шкідливих і небезпечних факторів впливу на працівника; створення профілакторіїв при великих підприємствах та установах; безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах зі шкідливими умовами; відшкодування працівнику витрат на лікування; особливі вимоги до охорони праці жінок, інвалідів і неповнолітніх.

варіант 19. 1. Обґрунтувати значення НТП для ОП. НТП вносить принципові нововведення в усі сфери мат. в-ва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація й електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.

У більшості галузей ек-ки НТП викликає поліпшення умов праці, впровадження нових еф. засобів захисту на п-ві, ліквідацію на багатьох п-вах важкої ручної праці і заміною її працею машин з дистанційним управлінням. Впровадження дистанційного управління внесло новий елемент у взаємовідносини людини і техніки, який полягає в можливості винесення управління виробництвом за межі технологічного процесу та заміні безпосереднього нагляду за виробничим процесом, контролем за станом сигнальних систем на пульті управління. А при застосуванні ЕОМ взагалі відпадає необхідність у спостереженні за сигнальними пристроями, оскільки вона сама аналізує сигнали надходження і дає вказівки виконавчим органам. Такий поділ оператора і реального стану технол. процесу, заміна його с-мою кодів привели до того, що оператор, на думку психологів, діє в реальному і водночас віртуальному світі - світі знаків, кодів, моделей, символів. Він позбавлений можливості реально сприймати керовані об’єкти, оскільки вони віддалені від нього або небезпечні для безпосереднього нагляду. Оператор несе реальну відповідальність, у нього виникають реальні емоційні хвилювання, але джерелом цих хвилювань є не реальний світ, що впливає безпосередньо на нього, а деяка інформаційна модель даного світу.

Звичайно, нові види техніки полегшують працю людини та захищають її від фізичного впливу небезпечних процесів, але така праця здійснюється в умовах обмеженої рухомості, пов’язаної з тривалою м’язовою напругою, а це викликає сильну втому. Праця в умовах надзвичайно нервово-емоційного напруження й тривалого статичного навантаження з обмеженою рухомістю людини призводить до виникнення неврозу, нервово-психічних і серцево-судинних захворювань.

У період переходу від часткової до комплексної механізації, значного поширення набула конвеєрно-поточна організація праці, пов’язана з монотонністю, що призводить до втоми, зниження уваги, а отже, до зростання травматизму і захворюваності. Науково-технічному прогресу притаманне також збільшення видів і числа небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Це пов’язано з використанням токсичних речовин, велика кількість яких (до 500 і більше) щорічно синтезується, та пристроїв, що генерують електромагнітні поля.

Людство не може відмовитися від досягнень цивілізації, але воно при здійсненні наступних науково-технічних відкриттів повинно не лише орієнтуватися на підвищення механізації та автоматизації виробничих процесів, але й розробляти матеріали, пристрої, методи, норми, правила, що дозволять знизити вплив небезпечних та шкідливих факторів та дозволять зменшити нервово-психічне навантаження людини.

2. Дати х-ку ОП, техніки безпеки і пожежної безпеки при роботі з комп’ютером. Широке промислове та побутове викор-ня персон. комп’ютерів (дала–ПК) актуалізувало питання ОП їхніх користувачів. Нормат. документами щодо забезпечення охорони праці кор-чів ПК є: «Держ. саніт. норми і правила роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ» ДСанПіН 3.3.2.007-98 та «Інструкція з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки при роботі з персональним комп'ютером» Мін-ва Укр. у справах науки і технологій. Осн. вимогами до кор-чів ПК з ОП, техніки безпеки, пожежної безпеки є: при експлуатації ПК необхідно пам'ятати, що первинні мережі електроживлення під час роботи знаходяться під напругою, яка є небезпечною для життя людини, тому необхідно користуватися справними розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та ін. електроприладами; при виявленні в обладнанні ПК ознак несправності необхідно негайно припинити роботи, відключити усе обл-ня від електромережі і терміново повідомити про це відповідальних посадових осіб, спеціалістів.

Робоче місце кор-ча ПК необхідно розташовувати так. чин., щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Відео термінали повинні встановлюватися під кутом 90-105 градусів до вікон та на відстані не меншій 2,5-3 м від стіни з вікнами. Відстань між робочими місцями з ПК повинна бути не меншою 1,5 м у ряду та не меншою 1 м між рядами. ПК повинні розміщуватися не ближче 1 м від джерела тепла. Відстань від очей користувача до екрану повинна становити 500-700 мм, кут зору - 10-20 градусів, але не більше 40 градусів, кут між верхнім краєм відеотерміналу та рівнем очей користувача повинен бути меншим 10 градусів. Найбільш вигідним є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору користувача.

Техніка безпеки та пожежної безпеки вимагає перед початком роботи з ПК користувача пересвідчитись у цілості обладнання ПК, перевірити наявність заземлення, справність і цілість кабелів живлення, місця їх підключення. Забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявлених несправностях. Під час роботи, пересвідчившись у справності обладнання, увімкнути електроживлення ПК, розпочати роботу, дотримуючись умов інструкції з його експлуатації.

Забороняється: замінювати знімні елементи або вузли та проводити перемонтаж при ввімкненому ПК; з'єднувати і роз'єднувати вилки та розетки первинних мереж електроживлення, які знаходяться під напругою; знімати кришки, які закривають доступ до струмопровідних частин мережі первинного електроживлення при ввімкненому обладнанні; користуватися паяльником з незаземленим корпусом; замінювати запобіжники під напругою; залишати ПК у ввімкненому стані без нагляду. По закінченні робочого дня кнопкою "ВИМК" відключити живлення ПК згідно з інструкцією по експлуатації, вийнявши вилку кабелю живлення із розетки. Впорядкувати робоче місце користувача ПК, прибрати використане обладнання та матеріали у відведені місця.

Залишаючи приміщення після закінчення робочого дня необхідно: зачинити вікна, кватирки; перевірити приміщення та переконатися у відсутності тліючих предметів; відключити від електромережі всі електроприлади; зачинити вхідні двері приміщення на замок і ключ здати черговому охорони.

3. Розкрити суть вібрації як небезпечного фізичного фактору. Вібрація - складний коливальний процес, що виникає при періодичному зміщенні центру ваги тіла від положення рівноваги, а також при періодичній зміні форми тіла, яку воно мало в статичному стані.

Вібрацію за способом передачі на людину умовно поділяють на: місцеву (локальну), що передається на руки працюючого, і загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини у становищі сидячи чи стоячи. У виробничих умовах нерідко має місце поєднання дії місцевої вібрації й загальної вібрації.

Виробнича вібрація за своїми фізичними характеристикам має досить складну класифікацію. За характером спектра вібрація підрозділяється на вузькосмугову і широкосмугову; за частотою коливань - на низькочастотну з переважанням максимальних рівнів в октавних шкалах 8 і 16 гц, середньочастоту - 31,5 і 63 гц, високочастотну - 125, 250, 500, 1000 гц.

По тимчасовим х-кам розглядають вібрацію: постійну, для якої величина віброшвидкості змін-ся лише двічі (на 6 дБ) за 1 хв; мінливу, на яку величина віброшвидкості змінюється більше двох разів (на 6 дБ) за 1 хв. Вир. дж-ми вібрації є ручні механізовані машини ударного, ударно-обертальної та обертальної дії з пневматичним чи електричним приводом. До інструментів ударної дії відносять: клепальні, відбійні молотки, пневмотрамбовки. До машин ударно-обертальної дії відносять пневматичні і електричні перфоратори. Ручні механізовані машини обертальної дії включають: шліфувальні, свердлильні машини, електро- і бензомоторні пили.

Основними нормативно-правовими актами, які регламентують параметри виробничих вібрацій, є: «ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»; «СН 3044-84 (ДНАОП 0.03-3.12-84) Санітарні норми вібрації робочих місць»; «Санітарні норми вібрації робочих місць» №3044-84.

Довготривалий вплив на людину загальної вібрації призводить до розладу вестибулярного апарату, центральної та вегетативної нервових систем, захворювання органів травлення, а також серцево-судинної системи. Місцева вібрація викликає порушення периферійного кровообігу і нервової системи та м'язово-суглобного апарату. Тривала дія локальних вібрацій часто призводить до вібраційної хвороби; незворотними змінами в цих системах.

Найдієвішим засобом захисту людини від вібрації є усунення безпосередньо його контакту з вібруючим устаткуванням. Здійснюється це шляхом застосування дистанційного управління, промислових роботів, автоматизації технологічних операцій. Зниження несприятливої дії вібрації ручних механізованих інструментів досягається шляхом технічних рішень: зменшенням інтенсивності вібрації у джерелі; засобами зовнішнього віброзахисту, які представляють собою пружні матеріали та внутрішнього облаштування, розміщені між джерелом вібрації і руками оператора.

У комплексі заходів важлива роль відводиться розробці та впровадженні науково-обгрунтованих режимів праці та відпочинку. Наприклад, сумарне час контакту з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочої зміни; рекомендується встановлювати 2 регламетовані перерви для активного відпочинку, проведення фізикопрофілактичних процедур, виробничої гімнастики зі спеціального комплексу. Крім того працівники повинні використовувати індивідуальні засоби захисту: рукавиці та спецвзуття.

+Варіант 18. 1. В чому полягає значення невідкладних заходів по поліпшенню умов і безпеки праці за результатами атестації робочих місць? Роб. місце з умов працi оцін-ся з урах. впливу всіх ф-рів вир. середовища i труд. процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i орг.. рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до трьох видів умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi, зі шкiдливими та важкими умовами працi, зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами.

За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених Списками , не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами.

За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти).

За результатами атестацiї складається перелік: роб. місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно статтею із ЗУ "Про пенсійне забезпечення"; роб. мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку.

Матеріали атестації робочих мiсць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

2.Вкажіть на наслідки забезпечення функціонування СУОП. В умовах переходу до ринку командні методи адм.. системи упр-ня ОП з боку вищих органів поступово замінюються на ринкові механізми. Основним чинником поліпшення стану охорони праці на сучасних приватних і державних підприємствах відповідно до вимог нормативних актів дедалі рішучіше виступає економічна заінтересованість самих підприємств. Наслідки нещасних випадків і порушень нормативних актів стали настільки відчутні, що підприємства самі заінтересовані в додержанні всіх вимог охорони праці.

Метою упр-ня ОП є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета упр-ня може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління. Функція упр-ня — це комплекс взаємозв’язаних видів д-сті, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт управління. Упр-ня ОП забезпечує виконання таких ф-й:організацію й координацію робіт з охорони праці; контроль стану охорони праці; облік, аналіз та оцінку показників стану умов і безпеки праці; планування та фінансування робіт з охорони праці; стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці.

Упр-ня ОП має включати виконання таких основних завдань: навчання працівників безпеці праці та пропаганду питань ОП; забезпечення безпеки вир. обладнання; забезпечення безпеки вир. процесів; забезпечення безпеки будівель і споруд; нормалізацію сан.-гігієн. умов праці; забезпечення працівників засобами інд.захисту; забезпечення оптим. режимів праці та відпочинку працівників; організацію лікув.-профіл. обслуг-ня працівників; саніт.-побут. обслуговування працівників; професійний відбір працівників за певними спеціальностями.

З методологічних позицій системного підходу визначається перелік і склад спеціальних функцій (завдань) управління охороною праці в їх безпосередньому зв’язку з функціональними підсистемами управління підприємством зі встановленням локальних цілей роботи, органів та критеріїв ефективності управління за кожною спеціальною функцією.

Система управління охороною праці конкретного підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління виступають відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

Функціональна повнота СУОП підприємства досягається реалізацією таких видів забезпечення безпеки та охорони праці : нормат.-метод. забезп-ня, тобто ств-ня на п-ві нормат.-прав. бази з ОП; орг., що передбачає таку орг-цію процесу виробництва, контролю за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці, контролю за технічним станом і експлуатацією устаткування й інструментів, будівель, споруд, яка виключала б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також усувала б або знижувала до допустимого рівня вплив на працівників шкідливих виробничих факторів; технічного — сук-сті техн. засобів і техн. заходів, які забезпечували б безпечну експлуатацію устаткування й технологічних процесів, безпечні та нешкідливі умови праці; санітарно-гігієнічного — проведення аналізу впливу виробничих факторів на здоров’я працівників, визначення фактичних значень конкретних параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів; лікувально-профілактичного — періодичного контролю за станом здоров’я працівників, наданням мед. допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві, організацією лікув.-профіл. харчування працівників; соціально-економічного забезпечення — дотримання прав і соціальних гарантій працюючих, надання пільг та компенсацій особам, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, створення умов для економічної заінтересованості власника та працівників у поліпшенні умов і безпеки праці.

Аналіз ефективності функціонування СУОП на підприємствах проводиться за такою методикою:

за наявністю цільових програм щодо запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

цілеспрямованістю щорічних комплексних заходів та інших планів роботи щодо зменшення рівня виробничого травматизму і профзахворювань, підвищення рівня охорони праці, виконанням планів, заходів, приписів, пропозицій з охорони праці;

наявністю посадових інструкцій з охорони праці та врахуванням у них усіх завдань і функцій управління охороною праці;

створенням мотивації роботи з охорони праці на підприємстві;

контролем, обліком і аналізом роботи з охорони праці;

за виконанням завдань з охорони праці. За результатами перевірки визначається середній коефіцієнт виконання завдань і функцій управління охороною праці на підприємстві та надаються пропозиції щодо поліпшення функціонування СУОП.

З метою систематизації роботи з охорони праці необхідно розробити технологічну схему управління цією діяльністю на підприємствах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства (підрозділу, служби охорони праці) послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.

3. Дайте х-ку заходів та засобів захисту від негат. впливу іонізуючого випромінювання. Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на тер-рії Укр., має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання. Це право забезп-ся зд-ням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання.

До повноважень ВРУ щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання належать: визначення основ державної політики у сфері захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; визначення правових засад регулювання відносин у сфері захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; затвердження основної дозової межі індивідуального опромінення населення та персоналу об'єктів, на яких зд-ся практична д-сть; затвердження меж та правового режиму радіоактивно забруднених територій; затвердження розміру компенсації за перевищення річної основної дозової межі індивідуального опромінення; затвердження Положення та персон. складу Нац. комісії з радіац. захисту населення Укр.

Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання здійснюється з метою планування і проведення заходів захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу ефективності цих заходів місцевими органами виконавчої влади.

Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання проводиться згідно з такими основними показниками: х-ка радіоактивного забруднення довкілля; вірогідність радіаційних аварій, їх розмір та можливий вплив на людину; ступінь готовності до ефективної ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків; аналіз доз опромінення окремих груп населення від усіх джерел іонізуючого випромінювання; число осіб, які зазнали опромінення вище допустимих дозових меж; аналіз забезпечення заходів захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та додержання стандартів, норм і правил у цій сфері на відповідній території.

Результати оцінки щорічно заносяться в радіаційно-екологічний паспорт території.

Регіональна програма захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання розробляється згідно з щорічною оцінкою стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання на відповідній території і повинна включати такі заходи: пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив іонізуючого випромінювання на людину;реалізація заходів щодо знешкодження джерел і шляхів, що спричиняють вплив іонізуючого випромінювання на людину, та (або) захисту від цього впливу людини; впровадження пунктів радіаційного контролю продуктів харчування на ринках і в інших місцях їх масової реалізації; організація постів індивідуальних дозиметричних вимірювань згідно з нормативами, визначеними відповідними центральними органами виконавчої влади; надання населенню безоплатних консультацій з питань захисту від впливу іонізуючого випромінювання, радіаційного контролю, дезактивації предметів побуту.

Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, зобов'язані: здійснювати систематичний контроль за радіаційним станом робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захисних зонах та зонах спостережень, а також за викидами і скидами радіоактивних речовин;розробляти обгрунтування додержання норм радіаційної безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і речовин, технологічних процесів і виробництв; планувати і проводити заходи щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромінення персоналу; організовувати проведення періодичних медичних оглядів персоналу; регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого випромінювання на робочих місцях та значення отриманих ним доз опромінення; своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створюють загрозу для безпеки людини; забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання.

Система контролю та обліку доз опромінення населення спрямована на визначення критичних груп людей залежно від умов та місця проживання чи розташування робочих місць та реєстрацію індивідуальних доз опромінення осіб, віднесених до критичної групи.

Щодо осіб з критичної групи людей здійснюється обов'язковий контроль та облік індивідуальних доз опромінення за умови, що величина ефективної дози опромінення будь-якої людини з критичної групи перевищує дозову межу, яка встановлена відповідними нормативами.

Облік інд. доз опромінення людей, віднесених до критичної групи, ведеться в районному (міському) дозовому реєстрі опромінення, організацію ведення якого здійснюють місцеві органи виконавчої влади.

Особи, винні у порушенні зак-ва щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Варіант №20. 1. Освітлення – це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому, на стан вищих психічних функцій та на фізіологічні процеси в організмі людини. Відомо, що нормальне освітлення тонізуюче діє, викликає гарний настрій, покращує діяльність вищої нервової системи людини.

При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків, втрати від яких становлять досить значні суми, а, головне, людина може загинути або стати інвалідом. Згідно з статистичними даними до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких, як робоча міопія (короткозорість), спазм акомодації. Порушення нормативів освітленості робочих місць негативно впливає на працівників, знижує ефективність та безпеку праці, підвищує втому та травматизм, забезпечує низьку працездатність.

Недостатня освітленість, або її надмірна кількість, знижує рівень збудженості центральної нервової системи і, природно, активність усіх життєвих процесів.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього – до швидкого втомлення органів зору.

Таким чином, освітлення повинно бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі, та створювати відблиски на робочі поверхні. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.

2. Ергономіка вивчає функт. стан, д-сть людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо. Це прикладна наука, котра з’ясовує закони впливу матеріально-предметного оточення на людину, взаємодію її тіла з різним сучасним побутовим обладнанням та вир. технікою для забезпечення ефективності, безпеки та комфортності життєдіяльності.

Осн. об’єктами дослідження ергономіки є системи «людина — виріб — середовище». Можна сказати, що ергономіка вивчає взаємодію між людиною та технікою. Вона має однаково враховувати як технічні, так і антропологічні складові. Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень продуктивності праці є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Предмет ергономіки – конкретна трудова діяльність людини, яка використовує машини.

Під ергономічністю розуміють властивість техніки змінювати ефективність праці залежно від рівня її відповідності фізичним, біологічним і психічним властивостями людини

Одной з найважливіших завдань ергономіки є оптимізація умов праці, для чого вивчаються можливості й особливо різних категорій індивідів з метою обліку отриманих результатів під час проектування устаткування робочих місць.

Виявлення напрямів досліджень, і кола розв'язуваних завдань дозволяє сформулювати спільну мету чи головне завдання ергономіки. Головна мета ергономіки формулюється як єдність трьох аспектів дослідження та проектування: 1) підвищення ефективності роботи і відповідно функціонування людино-машинних систем; 2) охорони здоров'я людей; 3) розвитку особистості людей, що у трудовому процесі. Отже, ергономіка дозволяє створити належні умови праці, які сприятимуть підвищенню продуктивності праці, збереженню життя і здоров’я людей в процесі їх трудової діяльності.

3. Перша допомога - це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше, якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге, оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ушкоджені ділянки. Потім необхідно іммобілізувати переломи і запобігти травматичному шокові.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: правильність і доцільність; швидкість; продуманість, рішучість, спокій.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти: оцінити стан потерпілого і визначити, яку допомогу в першу чергу той потребує; забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; .виконати штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс", зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки, пальцевим притискуванням судин; накласти пов'язку, надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспортуванні потерпілого.

Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити палаючий одяг, дістати із води), оцінити стан потерпілого; визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння; виконати необхідні дії до спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку іт.д.); підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника; викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчу медичну установу. Зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Варіант №22. 1. В чому полягає значення Типового положення про навчання з питань ОП.

Основним нормат. актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці». Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яка проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, студентами та вихованцями закладів освіти.

Згідно з даним положенням усі працівники, що приймаються на роботу, та в процесі роботи проходять на підприємстві навчання, інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки під час аварій.

Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в термін, встановлений галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на рік.

На промислових підприємствах України для працівників, що виконують роботи по обслуговуванню обладнання підвищеної небезпеки, обов'язкове курсове навчання по безпечним методам праці з обов'язковим іспитом, що проходить безпосередньо на виробництві по затвердженим роботодавцем і погодженим з органами Держнаглядохоронпраці програмам. Це роботи по обслуговуванню парових та водонагрівальних котлів, виробничих печей та інших теплових установок, устаткування, що працює під тиском, компресорів, холодильних установок, газового обладнання, електричного устаткування, підйомників, підіймальних механізмів, тракторних лопат, буртоукладачів, буртоукривальних машин, автонавантажувачів, електрокарів, тракторів та іншого внутрішнього заводського механізованого транспорту, газоелектрозварювального обладнання, апаратів дифузії, центрифуг, кислотних та лужних установок, безтарного зберігання сировини, миття харчової сировини, такелажних, монтажних, ремонтних, навантажувально-розвантажувальних й інших робіт. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Контролює виконання цих завдань відділ охорони праці.

Саме таке навчання забезпечить основу безпечних умов праці, які будуть дотримуватися самі працівники даного виробництва шляхом надійної експлуатації машин та устаткування, недопущення непередбачуваних ситуацій та забезпечення відсутності паніки в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

2.Дайте х-ку клас-ї речовин за х-ром впливу на організм людини і заг. вимог безпеки. Зал. від х-ру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.