3. Групування фінансових операцій підприємства за зонами ризику, за критерієм можливих фінансових втрат.

Можна зробити наступне групування господарських операцій за зонами ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикової події:

1) Безризикова зона – фінансові операції здійснюються без прогнозованих

фінансових втрат.

2) Зона допустимого ризику – можливість втрат по фінансовій операції в

розмірі розрахункової суми прибутку.

3) Зона критичного ризику - можливість втрат по фінансовій операції в

розмірі розрахункової суми доходу в цьому випадку збиток підприємства

буде вираховуватись сумою понесених ним витрат.

4) Зона катастрофічного ризику – можливість втрат по фінансовій операції

в розмірі всього власного капіталу або значної його частини, що

частини, що

призводить до банкрутства.

Результати проведеного групування дозволяють оцінити рівень концентрації

господарських операцій в різних зонах ризику за розміром можливих

фінансових втрат. Для цього визначається яку питому вагу займають окремі

фінансові операції в кожній з відповідних зрон ризику. Виділення

операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах

ризику (зонах критичного та катострофічного ризику) дозволяє розглядати

їх як об’єкт підвищеної уваги в процесі зниження ризиків підприємства.

Для узагальненої характеристики рівня ризику господарської діяльності

підприємства в цілому використовується показник – коефіцієнт

концентрації капіталу в зоні відповідного ризику

8. 4. Оцінка можливостей зниження попередньо визначеного рівня фінансових ризиків.

Фінансовий ризик по своїй природі передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Любий метод оцінки ризику, хоч і спрямований на максимальне наближення до реального результату не дає можливості повністю уникнути помилок.

Якісна оцінка може бути порівняно простою. Її головне завдання - визначити можливі види фінансового ризику. А так само фактори, які впливають на його рівень при здійсненні різних операцій. У досягненнях, присвячених проблемам ризику, розглядаються різні підходи визначення критеріїв кількісної оцінки ризику.

Розглянемо методи оцінки фінансових ризиків:

• аналогові методи;

• розрахунково – аналітичні

• рейтинговий метод;

• метод математичної статистики.

Іноді як критерій оцінки ризику використовують абсолютну величину, що визначається як результат очікуваного збитку на ймовірність того , що цей збиток буде мати місце:

R=З Р (З), де

R- рівень ризику;

З- очікуваний збиток;

Р(З)- ймовірність збитку.

Аналогові методи оцінки дозволяють визначити рівень фінансового ризику по окремих операціях на підставі порівняння з аналогічними вже декілька раз здійснюваними операціями. Для порівняння може бути використаний як власний, так і зовнішній досвід проведення аналогічних фінансових операцій. Широке поширення ці методи одержали при оцінці інвестиційного й кредитного ризику підприємств.

При оцінці рівня інвестиційних ризиків звичайно розглядається фактичний рівень неплатежів (або затримки платежів) по комерційних або споживчих кредитах, які видаються самим підприємством ( якщо воно здійснює такі операції) або аналогічними підприємствами тієї ж галузі. Рівень неплатежів ( затримки платежів) стосовно обсягу кредитного обороту у цілому й буде характеризувати рівень кредитного ризику.[ 3 ]

Розрахунково - аналітичні методи оцінки дозволяють одержати відносно точне кількісне подання про рівень фінансових ризиків. Вони широко використовуються в практиці й ґрунтуються, як правило, на внутрішній інформаційній базі самого підприємства, Ці методи найбільш ефективні при оцінці двох основних видів фінансових ризиків - ризику зниження рівня фінансової стійкості й ризику неплатоспроможності підприємства (хоча вони можуть бути засновані й при оцінці деяких інших видів фінансових ризиків).

У зв’язку з тим, що виникнення ризику фінансової стійкості пов’язане з використанням високої частини позикового капіталу, при його оцінці може також бути проведене порівняння між розрахованими на наступний період показником фінансової структури капіталу і його критичним значенням. Рівень перевищення питомої ваги позикового капіталу в наступному періоді над критичним значенням цього показника й буде характеризувати ступінь ризику зниження фінансової стійкості.[ 5 ]

При оцінці ризику неплатоспроможності використовуються показники співвідношення ліквідних активів і поточних зобов’язань у наступному періоді. У зв’язку з тим. Що сума зобов’язань підприємства в плановому періоді. Що визначається на підставі розрахунків структури капіталу й співвідношення позикових коштів, які залучаються на коротко - і довгостроковій основі, розрахована раніше й носить характер постійної величини, для виміру рівня загального ризику неплатоспроможності може бути використаний показник відносної суми необоротних активів до оборотного. Збільшення цього показника буде характеризувати збільшення ризику неплатоспроможності ( зниження ліквідності активів ).

Рейтинговий метод оцінки фінансових ризиків дозволяє значною мірою врахувати індивідуальність кожної конкретної ситуації. Він ґрунтується на можливості підбора фінансових коефіцієнтів виходячи з мети аналізу. Система рейтингової оцінки включає такі елементи:

• комплекс фінансових коефіцієнтів;

• шкалу ваги цих коефіцієнтів;

• шкалу оцінки значень отриманих показників.

• формули розрахунку кінцевого рейтингу.

Однією із проблем, пов’язаних з розробкою життєздатності системи рейтингової оцінки, є проблема вибору еталону для порівняння. Можливий як порівняння й вибір еталонного підприємства, але вибір подібного еталона вимагає уточнення для кожного виду фінансового ризику. Не обов’язково вибирати серед більшості підприємств краще. Зрозуміло, що реально жоден господарський суб’єкт не може мати кращі фінансові показники із усього переліку. Зручніше просто вибирати з кола підприємств, які аналізуються, кращі показники й сформувати з них такий еталон для порівняння.[ 6 ]

Існує кількісна оцінка ризику за допомогою методів математичної статистики. Тому що, ризик категорія імовірнісна, тому в процесі оцінки невизначеності й кількісного визначення ступеня ризику використовують ймовірнісні розрахунки.

Особливий інтерес представляє кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Головні інструменти цього методу оцінки:

• ймовірність появи випадкової величини ( Pi );

• математичне очікування (М) або середнє значення (Х) досліджуваної випадкової величини;

• дисперсія;

• коефіцієнт варіації;

• розподіл ймовірності досліджуваної випадкової величини.