Тема4: Основи антикризового фінансового управління підприємствами

1. Система фундаментальної діагностики фінансової кризи.

Експрес-діагностика банкрутства – представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи.

Для проведення експрес-діагностики банкрутства останнім часом широко використовують спеціально розроблені автоматизовані інтелектуальні системи експрес-діагностики, які дають можливість швидко визначити стан підприємства, зробити попередні висновки та визначити загальні рекомендації щодо подальших дій.

Об”єктами дослідження в процесі експрес-діагностики банкрутства є:

• Наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу;

• Наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін;

• Обсяги сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості щодо якої не було вчинено дій визначених законодавством;

• Наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом;

• Негативна динаміка показників фінансового стану підприємства;

• Тривалість операційного циклу та причини його продовження;

• Кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, що отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних індексів тв моделей.

Розглянимо етапи проведення експрес-діагностики банкрутства, які були запропоновані проф. І.О.Бланком.

І. Визначення об'єктів спостереження “кризового поля”, що реалізують загрозу банкрутства.

В нинішніх ринкових умовах майже всі напірямки фінансової діяльності підприємства можуть викликати загрозу банкрутства. Отже, система нагляду “кризового поля” повинна будуватися з урахуванням ступеню можливості виникнення закрози банкрутства шляхом виділення найбільш вагомих об”єктів. Тоді система нагляду “кризового поля ” повиння включати наступні об”єкти:

• Чистий грошовий потік підприємства;

• Ринкова вартість підприємства;

• Структура капіталу;

• Склад фінансових зобов'язань за строками погашення;

• Структура активів підприємства;

• Структура поточних затрат;

• Рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику.

ІІ. Формування системи показників-індикаторів оцінки закрози банкрутства.

Якість діагностики загрози банкрутства залежить від набору оціночних показників, що використовуються для отримання експертного висновку. Система таких показників повиння розроблятися по кожному об”єк ту спостереження “кризового поля”. Система показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства повинна відповідати наступним принципам:

• Адекватність системи показників завданням діагностики;

• Наявність інформаційного забезпечення для розрахунку значення показників, проведення порівняльного аналізу;

• Можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи;

• Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників;

• Охоплення показниками найважливіших частин оцінки фінансового стану підприємства;

• Оптимальна чисельність показників з кожного напрямку дослідження;

• Можливість чіткого визначення негативного значення або динаміки.

Виходячи з приведених вище принципів можна поділити всі показники на дві групи - показники експрес-діагностики банкрутства та показники фундаментальної діагностики банкрутства. Показники експрес-діагностики включають оціночні показники, які розраховуються лише на підставі офіційної звітності підприємства, вони можуть бути розрахованя будь-яким стороннім дослідником.

Друга група індекаторів оцінки загрози банкрутства підприємства (показники фундаментальної діагностики банкрутства) будуть розглянути нижче.

ІІІ. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, який здійснюється стандартними методами.

Основою такого аналізу є порівняння фактичних показників-індикаторів з нормативними та визначення розмірів негативних відхилень в динаміці. Зростання розміру негативних відхилень в динаміці характеризує наростання кризових явищ в фінансовій діяльності підприємства, які можуть викликати банкрутство.

В процесі цього аналіза використовуються наступні стандартні методи:

• Горизонтальний фінансовий аналіз;

• Вертикальний фінансовий аналіз;

• Порівняльний фінансовий аналіз;

• Аналіз фінансових коефіцієнтів;

• Аналіз фінансових ризиків.

4. Попередня оцінка маштабів кризового фінансового стану підприємства.

Така оцінка проводиться на основі поперднього етапу експрес-діагностики банкрутства. При визначення маштабів фінансової кризи використовують три характеристики, які визначаються для кожного елемента “кризового поля”:

• Легка яінансова криза;

• Глибока фінансова криза;

• Фінансова катастрофа.

Система експрес-діагностики забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі. Іі ефект найбільше видно на стадії легкої кризи. Якщо при проведенні експрес-діагностики банкрутства було виявлено негативні явища та проблеми в діяльності підприємства потрібно переходити до наступного етапу діагностики банкрутства, у перебігу якого проводиться поглиблена діагностика банкрутства. Якщо ж ситуація визнана нормальною, процес діагностики банкрутства на даному підприємстві можна вважати закінчиним.

Поглиблена діагностика банкрутства представляє собою систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яке здійснюється на основі методів фкаторного аналізу та прогнозування.

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється силами самого підприємства або за його дозволу відповідними фахівцями. Для проведення цієї роботи використовується спеціальний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових потоків підприємства, моделювання руху грошових коштів та виникнення їх дефіциту, розробка прогнозів та сценаріїв розвитку підприємства.

Основними завданнями поглибленої діагностики банкрутства є:

• Поглиблення результатів оцінки кризового фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики банкрутства ;

• Підтвердження отриманої попередньої оцінки маштабів кризової ситуації на підприємстві;

• Прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства підприємства, та їх негативні наслідки.

• Оцінка тп рогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

Фундаментальна діагностика банкрутства проводиться за наступними етапами:

І. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

Факторний аналіз та прогнозування становлять основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, які намічені до дослідження, повинно приділятися першочергове місце.

ІІ. Проведення комплексного фундаментального аналізуз використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих фактрів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

2. Оперативний механізм фінансової стабілізації, спрямований на усунення неплатоспроможності, його методи та інструменти.

Основна роль в системі антикризового управління відводиться широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов´язано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, але й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами:

1) усунення неплатоспроможності;

2) відновлення фінансової стійкості;

3) зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні механізми, які в практиці фінансового менеджменту поділяють на оперативний, тактичний і стратегічний (табл. 1).

Таблиця 1. Основні механізми фінансової стабілізації підприємства, які відповідають основним етапам її здійснення

Етапи фінансової стабілізації	Механізми фінансової стабілізації
	Оперативний	Тактичний	Стратегічний
1. Усунення неплатоспроможності	Система заходів, заснована на використанні принципу "Відсікання зайвого"
2. Відновлення фінансової стійкості		Система заходів, заснована на виконанні моделей фінансової рівноваги
3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання			Система заходів, заснована на використанні моделей фінансової підтримки прискорення зростання

 

Розглянемо детальніше зміст кожного з механізмів, котрі використовуються на окремих етапах фінансової стабілізації промислового підприємства.

Оперативний механізм фінансової стабілізації — система заходів, направлених, з одного боку, на зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов´язань підприємства, а з іншого — на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов´язання. Принцип «відсікання зайвого», що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб, що викликають відповідні фінансові зобов´язання, так і окремих ліквідних активів з метою їх термінової конвертації в грошову форму.

Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов´язань підприємства досягається за рахунок наступних основних заходів:

а) скорочення суми постійних витрат шляхом скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт тощо;

б) скорочення рівня змінних витрат шляхом скорочення виробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів, зниження обсягу виробництва продукції, що не користується попитом, відповідне скорочення обсягу фінансових ресурсів тощо;

в) продовження термінів кредиторської заборгованості по товарних операціях шляхом збільшення та продовження комерційного кредиту;

г) пролонгації короткострокових банківських кредитів;

д) відстрочки виплати нарахованих дивідендів, відсотків на паї та інших.

Збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок наступних основних заходів:

а) ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень;

б) реалізації окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень;

в) рефінансування дебіторської заборгованості з використанням всіх форм цього рефінансування з метою зменшення загального її розміру;

г) прискорення обороту дебіторської заборгованості (особливо по товарних операціях) за рахунок скорочення термінів комерційного та споживчого кредиту, що надається;

д) нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

е) скорочення розміру страхових та сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність, тобто значення коефіцієнту абсолютної платоспроможності перевищило одиницю. Це означає, що загроза банкрутства в поточному періоді ліквідована.