2.3. Метод fifo

Цей метод побудовано на припущені, що витрати поточного місяця пов’язані насамперед із завершенням тієї продукції, що на початок місяця залишилась остаточно необробленою. Разом з тим, незавершене виробництво на початок місяця віднімають при визначені кількості еквівалентних одиниць готової продукції, оскільки цю частину продукції було оброблено у попередньому місяці.

Варто також розглянути податкову сторону обліку матеріалів за даним методом. Спочатку 2003 року (з дати набрання чинності Законом України від 24.12.2002 р. № 349-IV «Про внесення змін у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») у податковому обліку підприємств із метою коригування суми валових витрат по п.5.9 ст.5 Закону «Про прибуток» дозволено застосовувати тільки два методи обліку балансової вартості запасів - ідентифікованої собівартості й ФІФО.

Метод ідентифікованої собівартості можуть застосовувати лише деякі платники податків. Більшість же використовують метод ФІФО, хоча в спеціалізованих виданнях неодноразово писалося про трудомісткість застосування цього методу. Особливо це стосується бухгалтерів виробничих підприємств і підприємств роздрібної торгівлі.

Облік по методу ФІФО: відповідно до п.19 П(с)БО-9: оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Фактично це означає, що залишки запасів оцінюються за собівартістю останніх за часом придбання (оприбуткування) запасів.

Таким чином, застосування методу ФІФО (наприклад, для підприємств роздрібної торгівлі) вимагає проведення на кінець кожного звітного періоду повної інвентаризації товарів (і інших запасів) з наступним розрахунком їхньої сумарної вартості виходячи з вартості останніх покупок. А це значить, що бухгалтерам необхідно зробити додаткову роботу.

Виходячи з того що застосування методу ФІФО досить трудомістке, виникає така думка: а чи потрібно підприємству завжди його дотримуватися? Бухгалтерський (і, тим більше, податковий) облік вимагає креативного підходу. І якщо елемент бухгалтерської «творчості» приводить до поліпшення економічних показників підприємства, він має право на існування,а також «впровадження у виробництво». [8,с.159].

Розглянемо на прикладі, якої ефективності можна досягти, у випадку якщо метод ФІФО застосовувати не завжди. [8,с.159].

Метод ФІФО попроцесної калькуляції витрат передбачає, що в першу чергу повинна бути оброблена і закінчена в поточному періоді продукція незавершеного виробництва, яка була на початку звітного періоду. Вартість незавершеного виробництва, яка була на початку періоду, відноситься на готову продукцію окремо, і собівартість одиниці продукції створюється на основі затрат поточного періоду і на випуску виробів за поточний період. Вважається, що запаси незавершеного виробництва на кінець періоду утворюються при виробництві нової продукції, виготовлення якої почато в звітний період. На прикладі 1 покажемо як працює метод ФІФО в процесах А (табл. 2.1.) та В (табл. 2.2). [8,с.159].

Таблиця 2.1. Процес А – метод ФІФО[8,с.159].

Складові собівартості	Витрати звітного періоду грн.	Од. завершеної продукції мінус еквівалентні од. незавершеного виробництва на початок періоду	Еквівалентні од. незавершеного виробництва на кінець періоду	Загальна к-сть еквівалентних одиниць за звітний період	Собівартість одиниці продукції, грн.
Матеріали	192000	12000=(18000-6000)	4000	16000	12,00
Конверсійні витрати	225000	14400=(18000-3600)	3000	17400	12,93
Разом	417000				24,93
Продовження таблиці 2.1.
Вартість завершеного виробництва: Незавершене виробництво на початок звітного періоду				117900
Продовження таблиці 2.1
Матеріали (12000 од. по 12 грн.)				144000
Конверсійні витрати (14400 од. по 12,93 грн.)				186207	448107
Собівартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду:
Матеріали (4000од. по 12 грн.)				48000
Конверсійні витрати (3000 од. по 12,93 грн.)				38793	86793
					534900

Як бачимо з цих розрахунків, собівартість одиниці продукції ґрунтується на величинах витрат поточного (звітного) періоду, розділених на еквівалентні одиниці незавершеного виробництва на початок періоду, так як вони були включені в попередній період. Особлива увага приділяється тому, що собівартість незавершеного виробництва на кінець періоду множиться на величину середньої собівартості одиниці продукції за поточний період. До вартості незавершеного виробництва включаються тільки поточні витрати и не включається вартість незавершеного виробництва на початок періоду, перенесені з попереднього періоду. Це робиться для того, щоб вартість незавершеного виробництва на початок періоду була виділена окремою складовою собівартості готової продукції. Отже, собівартість незавершеного виробництва на початок періоду (117900 грн.) не включається в розрахунки собівартості одиниці продукції, а безпосередньо додається до собівартості готової продукції. [8,с.159].

Розрахунок собівартості одиниці продукції процесу В в таблиці 2.2. [8,с.159].

Таблиця 2.2. Процес В- метод ФІФО[8,с.159].

Складові собівартості	Витрати звітного періоду грн.	Од. завершеної продукції мінус еквівалентні од. незавершеного виробництва на початок періоду	Еквівалентні од. незавершеного виробництва на кінець періоду	Загальна к-сть еквівалентних одиниць за звітний період	Собівартість одиниці продукції, грн.
Продовження таблиці 2.2.
Собівартість попереднього процесу	448107	10000=(12000-2000)	8000	18000	24,8948
Матеріали	60000	10000=(12-2000)	---------	10000	6,00
Продовження таблиці 2.2.
Конверсійні витрати	259200	10400=(12000-1600)	4000	14400	18,00
Разом	767307				48,8948

Вартість завершеного виробництва: Незавершене виробництво на початок звітного періоду	142200
Собівартість попереднього процесу (10000од. по 24,8948 грн.)	24848
Матеріали (10000 од. по 6 грн.)	60000
Конверсійні затрати (10400од. по 18 грн.)	187200	638348
Собівартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду: Собівартість попереднього процесу (8000од. по 24,8948 грн.)	199159
матеріали	-
Конверсійні затрати (4000од. по 18 грн.)	72000	271159
		909507

В даних розрахунках ступінь готовності незавершеного виробництва на початок періоду складає 80%, вартість матеріалів додана, коли процес був завершений на 70%. Таким чином, витрати на матеріали повністю враховані. Тому в третій колонці наведеного вище звіту за двома складовими із повних 12000 од., завершених в процесі обробки продукції, віднімаються по 2000 од. незавершеного виробництва, наявних на початку звітного періоду. Конверсійні витрати понесені в розмірі 80%, і тому із загального числа завершеної продукції віднімається 1600 еквівалентних одиниць. Все це робиться для того, щоб отримати в третій колонці число еквівалентних одиниць завершеної продукції, обробка якої почалась тільки за звітний період. Також потрібно звернути увагу на те, що собівартість попереднього процесу в розмірі 44807 грн. являє собою собівартість продукції, завершеної в процесі А і перенесеної на процес В.

Отже, можна спостерігати, що, вигоди від «нерегулярного» застосування методу ФІФО можуть бути дуже істотними [8,с.159].