Рекомендована література

Аяексеев В. П. Краткий очерк истории науки ■//. Исто-рическая антропология. Москва, 1979. Бунак В. В. Сучасний стан і чергові завдання антропо­логічного вивчення Української РСР //Матеріали з антропології України. Київ, 1960. Вип. 1.

Вовк Хв. Антропометричні досліди українського насе­лення Галичини, Буковини й Угорщини //Матеріали до української етнології. Львів, 1908.

Вовк Хв. Антропологічні особливості українського наро­ду //Студії з української етнографії та антропології. Київ, 1995.

Вишневский Б. Н. Естественная история человека (Очерк истории развития антропологии) //Вселеннаяи человечество. Ленинград, 1928. Кн.6. Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського на­роду. Київ, 1965.

Зиневич Г. П. Человек изучает человека. Київ, 1988. Єндик Р. Вступ до расової будови України //Наук. тов. ім. Шевченка. Бібліотека українознавства. Мюнхен, 1949. Я. 1.

І

І

Програма й методика

антропологічних досліджень

Б.

Н'

₄₅

Напрями та методи історичної антропології

ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО НАПРЯМИ ТА МЕТОЛИ ІСТОРИЧНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

У процесі антропометричних досліджень найчастіше використо­вуються такі інструменти: антропометр, антропометрична стрічка, різні типи циркулів, штатив Моллісона, гоніометр, мандибулометр та остеометрична дошка.

Антропометр, що застосовується здебільшого для вимірів зросту (довжини тіла) та довжини кінцівок живої людини, складається з чотирьох металевих трубок, які після збірки утворюють штатив за­вдовжки 2 м. Він містить дві міліметрові шкали, нульові позначки котрих знаходяться на протилежних кінцях штатива — нижньому та верхньому. По штативу вільно переміщується поперечна ніжка-лінійка, що може обертатися навколо власної осі. На верхівці антро­пометра можна закріпити ще одну ніжку: це дає змогу використати його верхній сегмент для вимірювання широтних розмірів людського тіла (наприклад, ширини таза, плечей тощо).

^{Антропометрія}

Основу антропологічної методики складає антропо­метрія, тобто виміри тіла або скелета людини. За традицією, вона включає також антропоскопію — візуальне визначення так званих якісних, або описових, ознак, які не піддаються вимірюванню. Для оцінки величини (ступеня вираженості) якісних ознак їх умовно відносять до певних категорій (наприклад, відтінок кольору волосся: світле, змішане, темне та ін.). Розрізняють такі розділи антропо­метрії:

• краніометрію та краніоскопію — вивчення вимірних та описових ознак черепа;

• остеометрію та остеоскопію — дослідження розмірів та візуальних характеристик кісток посткраніального скелета;

• соматометрію та соматоскопію — визначення розмірів та якісних ознак тіла живої людини, включаючи голову.

• Антропометричні обстеження останньої називають кефа-\ лометрією та кефалоскопією.

Традиційна антропологічна методика з роками поповнилася новими розділами: одонтологією, котра вивчає будову зубів; дермато­гліфікою, завданням якої є дослідження папілярних ліній та візерун­ків долоні; гематологією, або серологією, — вивченням груп крові, та ін.

Антропометр у розібраному стані:

/ — штати»; 2 — сегмент для ішміріопашія широтних розмірі»

_м

_и

\ І і-з

ИІІ

Ковзний циркуль