- •Допущено Міністерством освіти і науки України
- •Рекомендована література
- •Рекомендована література
- •Антропометричний інструментарій
- •16 Рокіб 2оГрокіб
- •4 41 Рокіб 4-18 рокіб Нобонародн. Рокіб
- •Строки прорізування молочних і постійних зубів
- •Середня довжина, мінімальні та максимальні розміри (в мм) епіфізів довгих кісток (за м. Стоукалом та X. Ханаковою)
- •Вимірні та описові ознаки черепа
- •Реконструкція обличчя за черепом
- •(За л. Манувріє)
- •Остеологічний бланк
- •Пігментація шкіри (за р. Мартіном)
- •Рекомендована література
- •Періодизація кайнозойської ери
- •145 Формування людини сучасного фізичного типу
Вимірні та описові ознаки черепа
Система краніометричних точок дає змогу визначити діаметри та їхні співвідношення — індекси, які створюють уявлення про пропорції черепа. Крім того, до програми краніометричних досліджень входять кути та деякі описові ознаки, здобуті візуальним шляхом.
Наведемо основні діаметри (тут і далі для їх позначення застосовується загальноприйнята цифрова символіка, запропонована Р. Мар-тіном), кути, індекси й описові ознаки мозкового відділу черепа.
/. Поздовжній діаметр — відстань між глабелою та опістокра-ніоном.
8. Поперечний діаметр — відстань між еуріонами.
17. Висотний діаметр — відстань між базіоном і брегмою.
20. Вушна висота — проекційна відстань від брегми до середини лінії, яка з'єднує поріони.
Оскільки більшість палеоантропологічних знахідок, котрі належать до віддалених історичних епох, представлені лише черепними кришками, Г. Швальбе ввів у практику ще один висотний діаметр: відстань між найвищою точкою черепного склепіння та лінією, проведеною між глабелою та ініоном.
9. Найменша ширина лоба — відстань між фронтотемпоральними точками.
10. Найбільша ширина лоба — найбільша ширина луски лобової кістки.
12. Ширина потилиці — відстань між астеріонами.
5. Довжина основи черепа — відстань від назіона до базіона.
32. Кут профілю лоба від назіона, або кут нахилу лінії назіон— метопіон у франкфуртській горизонталі.
Кут профілю лоба від глабели, що не має цифрової символіки, фіксує нахил лінії глабела— метопіон у франкфуртській горизонталі (як правило, на кілька градусів менший, ніж попередній).
Ступінь розвитку надперенісся описується візуально за наведеною шестибальною схемою.
Величина соскоподібних відростків оцінюється за трибальною шкалою, а саме: 1 — слабкий розвиток (висота — 8—12 мм); 2 — середній (від 8— 12 до 20 мм); 3 — сильний (більше 20 мм).
8:1. Черепний показник вираховується за формулою: поперечний Діаметр х 100 : поздовжній діаметр. Рубрикація: до 74,9 — доліхокранія; від 75 до 79,9 — мезокранія; 80 і вище — брахікранія.
Форма черепної коробки при погляді згори значною мірою залежить ВШ черепного показника. Розрізняють сім типів її будови: еліпсоїдний, овоїдний, пентагоноїдний, ромбоїдний, сфеноїдний, сфероїд-ний, бірзоїдний. Доліхокранні череґти здебільшого мають еліпсоїдну,
72
Програма й методика антропологічних досліджень
73
Краніометрія та краніоскопія
пентагоноїдну і овоїдну, брахікранні — ■ сфеноїдну і сфероїдну форми.
Ступінь вираженості надперенісся (бали 1—6)
Для характеристики відносної висоти черепа застосовують висотно-поздовжній та висотно-поперечний показники.
17 : 7. Висотно-поздовжній показник визначається за формулою: висотний діаметр х 100 : поздовжній діаметр.
17 : 8. Висотно-поперечний показник визначається таким чином: висотний діаметр х 100 : поперечний діаметр.
Прийнята така рубрикація даних ознак:
Висотно-поздовжній показник
до 69,9 — хаменокранія 70— 74,9 — ортокранія 75 і вище — гіпсікранія
Висотно-поперечний показник
до 91,9 — тапейнокранія 92—97 — метріокранія 98 і вище — акрокранія
/ — доліхокранна; 2— мсзокранна; З — брахікрапна
Форма черепа (вигляд згори):
еліпсоїдна; 2— овоїдна; З — іісіпагопоїдпа; 4— ромбоїдна;
5— ефспоїдпа; 6— сфероїдиа; 7— бірзоїдпа
Хаменокранія й тапейнокранія властиві відносно низьким, гіпсікранія — високим черепам.
23. Горизонтальна окружність через глабелу — найбільший периметр черепа через глабелу та опістокраніон. Вимірюється антропометричною стрічкою.
23а. Горизонтальна окружність через офріон — найбільший периметр черепа через офріон та опістокраніон. Вимірюється антропометричною стрічкою.
Різниця цих окружностей вказує на ступінь розвитку надбрів'я.
38. Місткість мозкової коробки, виражену в кубічних сантиметрах, можна визначити емпірично, якщо її порожнину заповнити якоюсь сипкою речовиною або водою. Крім того, її вираховують за формулами К. Пірсона, Л. Манувріє та ін.
Формула Пірсона: М = 524,6 -0,0002666 Д х Ш х В (для чоловіків) та М = 812 - 0,000156 Д х Ш х В (для жінок), де М -місткість, Д — поздовжній діаметр, Ш — поперечний діаметр, В — висотний діаметр базіон — брегма.
Формула Манувріє: М = Д х Ш х В : 2,28 (для чоловіків) та М = Д х Ш х В : 2,16 (для жінок).
Переходимо до діаметрів, кутів, показників та описових ознак лицевого відділу черепа.
47. Повна висота обличчя — відстань між точками гнатіон — назіон.
48. Верхня висота обличчя, або висота без нижньої щелепи, — відстань між назіоном та альвеолярною точкою.
49. Довжина основи — відстань між точками базіон— простіон. 45. Виличний діаметр — відстань між зовнішніми поверхнями
виличних дуг.
48 : 45. Верхньолицевий показник вираховується за формулою: верхня висота обличчя х 100 : виличний діаметр. Для цієї ознаки прийнята така рубрикація: до 49,4 — еурієн (від гр. еигу$ — широкий); від 50 до 54,9 — мезен (те$о$ — середній); 55 і вище — лептен (Іеріоз — тонкий).
Програма й методика антропологічних досліджень
75
Краніометрія та краніоскопія
Однією з найважливіших краніологічних характеристик є вертикальне профілювання обличчя, тобто його виступання вперед відносно вертикалі, що проходить через назіон. Розрізняють три ступені вертикального профілювання: сильне, або прогнатизм, помірне, або мезогнатизм, і слабке, або ортогнатизм. Виступання може охоплювати як увесь лицевий скелет, так і його окремі частини.
Важливе значення надається також визначенню горизонтального профілювання, або ступеня сплощення обличчя. Ця ознака фіксується у верхній (на рівні очних орбіт) і середній (на рівні виличних дуг) частинах обличчя.
77. Назомалярний кут, або верхній кут горизонтального профілювання, — це кут, вершина якого міститься в точці назіон, а сторони проходять через фронто-малярно-орбітальні точки. Вимірюється координатним циркулем. Величину кута на підставі лінійних розмірів знаходять на номограмі.
Спосіб вимірювання кутів вертикального профілювання обличчя та виступання носових кісток:
/ — пропіатпий профіль; 2 — ортошатний профіль
Спосіб вимірювання кутів горизонтального профілювання обличчя
координатним циркулем
72. Загальний кут лицевого профілю, що є мірилом ступеня висту пання всього лицевого скелета, — це кут лінії назіон — простіон відносно франкфуртської горизонтальної площини. Вимірюється гоніометром на ковзному циркулі.
73. Середній кут лицевого профілю, що вказує на виступання вперед носової ділянки, — кут лінії назіон — назоспінальна точка стосовно франкфуртської горизонтальної площини. Вимірюється гоніометром на ковзному циркулі.
74. Кут альвеолярної частини обличчя, який засвідчує виступання вперед альвеолярного відростка верхньої щелепи, — це кут лінії назоспінальна точка — простіон відносно франкфуртської горизон тальної площини. Вимірюється гоніометром на ковзному циркулі.
Для загального кута лицевого профілю прийнята така рубрикація: до 79,9° — обличчя прогнатне; 80— 84,9° — мезогнатне; 85° і вище — ортогнатне. Кут середньої частини обличчя зазвичай вищий, а альвеолярної — нижчий, ніж загальний кут лицевого профілю. Альвеолярний прогнатизм, тобто сильне виступання вперед альвеолярного відростка верхньої щелепи, часто супроводжується помірним чи навіть слабким виступанням носової ділянки.
Якщо назомалярний кут менший 135°, обличчя вважається сильно профільованим, якщо більший 140° — дещо сплощеним.
Зигомаксилярний кут, або нижній кут горизонтального профілювання, — це кут, вершина якого міститься в субспінальній точці, а сторони проходять через передні зигомаксилярні точки. Для вимірювання застосовують координатний циркуль та номограму. " Про сплощеність о.бличчя свідчить величина кута, більша 130°.
Спосіб вимірювання кутів горизонтального профілювання див. на мал.
Чимало важливих краніологічних ознак визначають у носовій ділянці.
55. Висота носа — відстань між точками назіон і назоспінале.
54. Ширина носа — найбільша відстань між зовнішніми краями грушоподібного отвору.
54 : 55. Носовий показник, що вказує на відносну ширину носа, вираховується за формулою: ширина носа х 100 : висоту носа. Для Цієї ознаки прийнята така рубрикація: 46,9 — лепторинія, або вузько-носість; 47— 50,9 — мезоринія, або середній за шириною ніс, вище 51 — хамеринія чи платиринія, тобто широконосість.
Г
76
Програма й методика антропологічних досліджень
Висота перенісся оцінюється за допомогою двох показників: дакріального та симотичного.
08 : ОС Дакріальний показник визначається за формулою: дакріальна висота х 100 : дакріальну ширину, де:
ИС (дакріальна ширина) — відстань між дакріонами;
В5 (дакріальна висота) ■■— найменша проекційна відстань від спинки носа між дакріонами в медіальній площині.
Рубрикація дакріального показника: 44,9 — малий; 45— 53,9 — середній; вище 54 — великий.
160
155 150
145 140 135
± 130 125
105
75 80 85 90 95 100 105 110 115 120 125
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н« з а —* вав ■*- ч-. НІ •ч. * г- |
айв ■Чв ІНМ вві Чв -ча> ■в. «■ ■Я •ч, на» Ча, вв_ •ви, —«Ч ч-в. -»аі |
аав ""ВИ аааі за на вві ЯЯ "—а |
•Н) ча. чи —, в. ЧВ, = Чі |
—в -5 вав чаа -чч а |
Є ввв. -ч* а «в. є: —. Ша> ■а*. На —■ |
■ВВ ч. -—- -Ч їжа ■*■■ -—- вав ■ач ан *—ч > |
в г •■в. а» — в Ч-В, -аа ■а. 83 а. |
аа *—в НИ ■—н аав. на ■"•—І ■з -4-і -"Я —в, ■—И —*1 в |
Щ —а авв Чвв г —_ вам «в аав -V Ч—, Ні •ав. а" |
ВВМ нв —а. —* •*. На На чв. ■Н чав ■М Ни< ■н •Ван —ч ча» |
вввв Нві г —щаі ЧВ -НІ С ввв. -Ні -р-ч |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• |
ни ав вв. авв, ни На. На, —ча Чв нв Н-і ■*■ -чв ■вві |
-Я) ■в» чм г= -аа ваН ч. = — ■аш |
-н ■ач —і. а-в, ■— а —< вава "-Ч Ь*м *-^ч |
— -чаа —! != не —-— Мав |
їм ■ ■ іа «а. ач, Мвц ——( —н «Н| |
ан -чв. =ч- ч— ч^ Ні Чв. ■вві ——1 |
•ав ■ч, вав ч. ч, -с чи вва ачв. аМ -а» а_ |
НЯ ■ні ■Ьвч ЯК ■вві навм ■НІ |
■аш ■чв. аш ■— аа— ■ав, Нкі ~*« -—. ■ас на, ч-Х |
К <-ч_ = чч на ■ва, чвв •чвв -« ч*. |
нм Зв» •ч -с ■ВВІ ■НІ Ча| ва_Н 4-а, |
ня Каа, їм авв> -— ■Чв авв |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
вам -вв ІВВВі а> чаа. вав ■•- ЧЧ, ■с ва, ■■а ч-: ч-в. Ч« ав> —, «■І —. -в, ч-. Ввч ч_ ка. -ч, -НІ ч. чаа •а-, ■«= Ч Не -в, ІНаС ■-, |
на НІ ■— Ні •~- •н —ч Ваі •тт Ні вац ■■■ К«а Гі ■*а а ■ч» 5а -ч -- н. |
авв аав. яае ч— —_ Вам чан ■вв. -а. -—, ч—, Вам Ча, а» Чаї. Н —а Вам «а, •Н ■ч, 1і -ав чча, —« ■ч^ чащ •аа, -4 чв, ■ь; --. |
-я аш Вам вам Чан" •ав, •чї ч—™ ня ■■а —ВИ -а* ■ч — не: ■аа» ааі Чв ваіа Чв-, •Ч чвв =с -ч, ^С ЇЙ. ХВн -чв. |
«в —-1 Ваві ч-_ Яка, -— в« ~» 1 ч] ■-• ч. -~ ч« —- Ч! |
вн —Ча —Чі авв ■ав, ВВВ ч> Ча аш Чвв в_ чвв. •вв. ■а. Вав, чвв, ам ■ч_ ■Н ■чв. —ч «Ч ч, =; ^> ~^ |
•М МІ вві ВМ) ваа ■аа тт вМ іава; •К НІ ая Чв ва ■ч, а» Нвв •ав, ■ва Чв_ |
■ВІ ■ча. ■а. —. —ч -аа ■НІ г І вЗ =В ■^ ч- ■5 45 За "■^ |
аа ааа ав чв. ■VI в-, •^. тт ч— ЧС ВВа -чв Ч-в Каа, ■Ч-. «Н Ча ■.« -ч. —. чв-. •ах __а -чв, Чч»а. |
аВШ МН •ВВ. ваа =1 авв ■им ввві вава -ва ЧВв, ьс ■аа на Ч-. »£_* 3» Чан. -—а Чвв, ■чва |
внв Вв_ ч. -аа ча ■НІ ч_ вав —вв НВ а-. НІ -вв Св. ■Ч-. не 2: чвв а> :»■ ■■м ■^ Чі ■=; чч |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
10 |
«вв -*а •Чв. ■Б. -— ■с — —а -чаї ■в. •а, ави ■ча. чч^ зн *»а в— ---—ва -ч^ >«а -4-а -чаї Чвв, ■с аа ■ч-в ■^ Чва. ■ач _*| |
маї ■а = •— ■в, — на =а ■«■ ■Вв ™*. ■в» •аа НВ -ч, «с —ч ■*ч, ■н "а. Са-" ^ |
■в :-= *вв. аММ чва, ВМ —в1 чвв. -в! в-Ч «ви; ааа «-, вЯС ■аа, за Є в. Ча-а мав, —в. ■= Ч^ н. •чв. |
Нв, ■ і ч| ■В) ■ааа; ав_ чв. Зааі Чвв ■вві — ВИ -ч. ■ми |
М •ч —в, ВВІ ааа аааі —в. -чн вві -—а ві чв. на, чвв Вві |
ШВ чвв -х: Ча^ =: мва «ч. ЧВІ а, Чаа ча •ч^ —вЧ чв. чаї =31 |
н чан —™_ =9 -в. ■н Вв, Чв. с- =1 чвв ■в- ■ч, ч^: |
на чв, Вв в». ВВВ чв, На ч, -- ваа ч^ ~ч. |
ааі Вві вві в—^ ааа -в. ВВ. Чв. вві ва, ч. ■а. |
ав в> Нв Чва -с —н -■і —я вШ -ч. *™^ -— -Є 1-а |
-в Вві ч. = ч-і -в. -«: -ЧВ ас авв, ч. -в. гз чв, ва, |
к—в н. ■аі :_« -ч_ 3-1 ■-» в*Я чв» в» ЧВ. ■ВИ Г^яв ВВ, *н ■■■ Зв* ^чв. **н **ч. *-** |
ам в= ваа. <в вв вва ■ВВ = ■ач ч, чаї ча-. -«- ■ч. -—а -—, •«а г =>■ ■Б |
ааа —ві |
вШ- —В -ч ч ■>= |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
15 |
1 "ч. ? |
Ччч І ■в. |
-*, ■Ча. 2а «ч, ваш. Чан, "—■І Нв< гаї ■—ч |
|
в* 1 |
■5 г. -ч, *- -а ■чаа ■ч, І |
—н -■- |
в і |
ї" ■а. —- |
■-в К. —в а^ •Чч. «ч, -*, -в. ч. |
Є" ■ч, На -ча •** ■•4 ■-чі В-Я ■*ч 15 |
— ^ ■чв.; чааі ■*чч -а-Ц ■—ч. |
в= вам -ч-і ч\ *-ч •ні ■** ■н в: |
|
нв -ан -ч. * —« •—. Ча ач |
-. 1— =: 1 |
•—. —- в, 1-—, ВВІ ч-^_ |
чаї — ав -~. -« ^-. 41 -~ ■ч ■—. |
=5 -аа «С -ч. ЧВа, На, чваа, 3: |
•ва. чц, тт **ч ■аа ■на чв. |
-НІ —- ■— ■-- "ав ■**■ і |
-н =: ч. -*-. Вх -- В. —. |
В! ■ч, -•» Чв- аав ча, на ■ч-в, «=; ч НЕ —» "В -ч ч: д, |
—■ ч-и ■ан —а ■-а —- "ч. ■«*. •*• Нв, **. .?•_. -*■ **• ■ав, н- —* ■*-- |
ач -в, "Ч -ч- чв. —аі ■ч«. =ч: —в —аі Чан чаї і> *ч |
■а: ааа =- ч, ч. -а —в |
||||||||||||||||||||||||
|
Чв. ■і ВМ |
аш —■ ■■ч |
—а На |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
20 |
■в Ч, |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ЧВ* •*» ■ч— --ч =.« |
Сч- -5. -ч, ■ча Ч, |
=а чва. ■а, ч, вв. Чч, ■ч =а —а* •Н |
ч. Ні •чв, •"Є ч, ■ч, ■ав, *ч> ■4-а. |
■н =»• ■ви -м •ч, Вв ч. &н ч. |
с: -х, —Ч ■чв. -н ^а *«аі **• Ч, |
=.* -— •=; ■«а» ВВІ **• -с |
ва, -в -в _*. ■Чв, -в. ч-ч, ■с; =кв ■ч |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ч ■Ча| |
чи в. |
**—< ч. |
|
1 |
*Ч —• ■Ч, |
Ч. |
■ч* |
|
|
чі ^* ч -^ |
|
ч. |
і |
|
|
■ч *-> |
= |
■•« чі •ч. «с -», |
■Ч! ■а. Ча. Ввч ча. Лі •*. ■а. *^» |
|
"ча вв. ■-. Чв, ч-: в. Ч-в |
||||||||||||||||||||||||||||
25 |
І |
|
|
1 |
|
*Ч ™Ч "-Ч |
■ч 1 |
і |
І |
-». ■а |
■ч« ■> Чі ■*« "ч. |
|
~~ Чі ч» ■ч ч. |
|
■ч. |
■—в =; -*- |
■ч-; Мв. ЧВа. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ч, ■^ |
-ч |
*-- |
і: |
■ч |
Ч* |
|
|
|
|
*ч |
—, |
-■«■ |
|
|
|
ч* |
ч. |
^ч •а, |
*Ч |
|
|
|
ч |
ч» |
|
■І-1 ■ПЛв |
•*■ |
■*** Чв |
ч. |
Ча |
-^ |
|
—■ |
і |
|
~ч. |
^ч« |
■*»- |
Ч] |
|
ч. |
ч |
^ч. |
|
|
■—- |
■■— |
|
Чі |
|
|
"Ч, |
"Ч, |
|
|
-Ч |
І; |
-ч |
"Ч, |
■і |
Ч, |
ч. |
|
вГ |
|
|
|
|
|
чї |
|
^*-Ва |
|
^ч, "•ч |
■** |
V. |
|
"ч |
^. |
Ча |
■ч, |
•ЧВВ |
|
|
|
•ч |
*** |
-«■ |
ч |
*»> ч |
|
|
|
-ч. |
|
|||||
|
ч |
|
Ч» |
|
■«V, |
^Ч, |
ч |
|
*Ч, |
■** |
|
|
|
|
|
■в. |
ч: |
|
~- |
|
І-ч» |
|
Ча, |
К |
Чв |
|
~ч. |
і—. |
|
■-* ~ч |
ч, |
-ч. |
кч |
Ч£ |
•"в. |
■**. |
і—ч. |
**- |
Ч |
|
ч |
|
-а-, |
|
^^ |
|||||
ЗО |
|
|
|
|
*^ |
|
■ч, |
|
|
•ч. |
|
|
•ча, |
ч, |
|
|
— |
|
|
Ч» |
4<в, "ч- |
-~> |
|
Ч, |
^Чв, |
—ч. |
■ч» |
-*> |
Гаї |
"ав. |
'—■? |
ч |
|
•ч> |
|
■чв^ |
-*- |
|
ч. |
-ч. |
|
•-Чч, |
Г |
"ча. |
|
|
||||
|
|
|
|
•• |
|
^» |
*Чч |
"Ч, |
|
|
|
"ч |
ч |
*ч». |
|
|
|
|
|
ч. |
Ьм |
|
^ч, ■**в |
•ч. |
'Ч1в. |
|
|
|
■^ |
*ч |
|
**- |
|
|
|
ч |
к-ч |
*~-ч, |
|
■^ |
|
Ч. |
^ч-ч |
|
|
СЗ-а |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
Ч |
-і |
|
|
|
|
|
■Ч, |
|
ч |
|
|
■*ч. |
|
|
■*-^ |
|
■^ |
|
Чц-, |
|
|
|
-^. |
|
|
|
|
Ча |
'"*■ ^а. |
ч. |
**»■ |
-*ч, |
|
ч |
її* |
|
^ч |
|
•__ |
ч, |
ч |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
"Чц, |
^"Ч |
|
ч, |
*Ч |
■»ч |
|
|
■^ ■~ч |
|
|
-Чв, |
|
-ч, |
■ч», |
|
|
Ч,. |
? |
■-Ч. |
>^' |
|
|
•ч |
^ч* |
^** |
|
^~ |
|
Б-в |
ч, |
Ч-. |
|
ч |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ч^ |
|
'Ча, |
ч. |
|
*** |
"ч. |
Чч |
ч |
|
|
■^. |
|
ч |
|
|
|
ч. |
|
ч |
|
Ча, |
**■ |
■-ч |
|
|
|
|
"-чв. |
||||||||
?<: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1ч^ч, |
|
|
~ЧчЛ "^ |
^чГ |
•ч, |
|
ч^ |
|
|
|
|
|
|
|
ч^. |
|
|
|
|
"-^ |
|
|
■— |
■*« |
|
ч |
|
115
ПО
120
Номограма для вимірювання кутів горизонтального профілювання
обличчя
51У: ЗС. Симотичний показник вираховується за формулою: симо-тична висота х 100 : симотичну ширину, де:
5С (симотична ширина, або найменша ширина носових кісток) — найменша пряма відстань між щелепно-носовими швами;
&У (симотична висота) — найменша проекційна відстань у медіальній площині над лінією найменшої ширини носових кісток.
Рубрикація симотичного показника: до 28,9 — малий; 29—39,9 — середній; вище 40 — великий. Чим вище перенісся, тим вищі дакріальний та симотичний показники.
75 (1). Кут виступання носа, утворюється нахилом лінії носових кісток (назіон — рініон) відносно лінії обличчя (назіон — про-стіон). Величина кута залежить не лише від нахилу носових кісток, а й від вертикального профілювання обличчя: на прогнатних черепах
і
77 Краніометрія та краніоскопія
він нижчий, ніж на ортогнатних.' Рубрикація: до 23° — малий; 24—28° — середній; 29° і вище — великий.
Нижній край грушоподібного отвору — описова ознака, яка має такі форми: інфантильну — отвір невеликий, його нижній край притуплений, що властиве дитячим черепам; антропінну, коли бічні краї- отвору переходять безпосередньо в гострий нижній край; передньоносові ямки, коли бічні краї сходяться нижче переднього краю; передньоносовий жолоб - бічні краї грушоподібного отвору спускаються донизу, утворюючи довгасте заглиблення.
1
Форма нижнього краю грушоподібного отвору:
/— інфантильна; 2— антроігіппа; 3 — передньої юсові ямки; 4— передньо-
носоиий жолоб
Передньоносовий шип — описова ознака, що певною мірою характеризує ступінь виступання носа. Оцінюється за п'ятибальною схемою.
Важливі ознаки містить очна ділянка черепа.
51. Ширина очної орбіти (максилофронтальна) — відстань від максилофронтальної точки до зовнішнього краю лівої орбіти по
лінії, що ділить її навпіл.
51а. Ширина орбіти (дакріальна) — відстань від дакріальної точки до зовнішнього краю лівої орбіти по лінії, що ділить її навпіл.
52. Висота орбіти — відстань від середини верхнього до середини
нижнього краю орбіти.
52 : 51. Орбітний показник (максилофронтальнии) вираховується за формулою: висота орбіти х 100 : ширину орбіти (від тї).
52 : 51а. Орбітний показник (дакріальний) вираховується за формулою: висота орбіти х 100 : ширину орбіти (від <3).
Прийнята така рубрикація орбітного показника:
Ширина орбіти від
до 75,9 76- 84,9 85 і вище
Ширина орбіти від <І
до 82,9 83,0-88,9 83 і вище
Низькі орбіти (хамеконхія) Середні орбіти (мезоконхія) Високі орбіти (гіпсіконхія)
Г
78
Програма й методика антропологічних досліджень
79
Краніометрія та краніоскопія
; Наведемо деякі основні виміри нижньої щелепи.
65. Ширина суглобових відростків — відстань між зовнішніми краями суглобових відростків. Вимірюється ковзним циркулем.
-
Висота гілки — відстань від гоніона до верхньої точки сугло бового відростка паралельно задньому краю гілки. Вимірюється мандибулометром.
-
Найменша ширина гілки — найменша відстань між передніми і задніми краями гілки. Вимірюється ковзним циркулем.
79. Кут гілки, утворений площиною, що проходить через задній край гілки. Вимірюється мандибулометром.
69 (1). Висота тіла — відстань від нижнього краю щелепи до зовнішнього альвеолярного краю на рівні лівого підборідного отвору. Вимірюється ковзним циркулем.
69 (3). Товщина тіла — відстань між зовнішньою та внутрішньою поверхнями тіла на рівні підборідного отвору. Вимірюється ковзним циркулем.
Штучна деформація черепа
Штучна деформація, тобто навмисна зміна форми голови, — звичай, поширений серед багатьох давніх народів. На теренах України штучно деформовані черепи віднайдені у похованнях катакомбної культури доби бронзи, сарматських племен (III ст. до н. є. — III ст. н. є.), ранніх кочовиків другої половини І тис. н. є.
Відомо кілька різновидів штучної деформації. Найпоширеніша з них — циркулярна, або "баштоподібна", коли череп набував форми, витягнутої у двох напрямках — догори і назад. Цього добивалися за допомогою кругового перев'язування голови дитини. Для підсилення дії пов'язки на лоб і на потилицю іноді клали спеціальні дощечки.
Уперше спосіб штучної деформації голови описав Гіппократ. Розповідаючи про "макроцефалів", він зауважував: "...Тільки-но народжується дитина і кістки її м'які, незатверділу її голівку виправляють руками і змушують рости в довжину за допомогою бандажів та інших доречних пристроїв, унаслідок дії яких сферична форма голови псується, а довжина її збільшується". За спостереженнями сімферопольського лікаря й антрополога В. Бобіна, баштоподібний тип черепа в людини формується вже протягом перших років життя. При. цьому так звані тім'ячка — залишки щільної волокнистої сполучної тканини в місцях стикання кількох кісток черепа новонародженої дитини — довго не заростають. В багатьох випадках у дорослих фіксується наявність метопічного шва і численних вставних кісточок.
Штучна деформація черепа
Своєрідна форма деформації зазначена в інків Перу: внаслідок спеціального закріплення немовляти в колисці і перев'язування голови як у поперечному, так і в поздовжньому напрямку, на черепі утворювалися дві опуклості з перетяжкою посередині.
Ще в середині нинішнього століття на Кавказі і в Центральній Азії були поширені різні варіанти сплощення потилиці ("бекшиш" та ін.), спричиненого тривалим лежачим положенням дитини, прив'язаної до колиски. Ці ненавмисні деформації зменшували поздовжній діаметр голови і збільшували її ширину. Наприклад, обстеження гірських таджиків дало такі результати: головний показник осіб без слідів штучної деформації складав 82,7; зі слабими слідами — 83,3; із середніми та яскраво вираженими — 86,5 (В. Гінзбург).