4. 2. Методи програмованого навчання

Програмоване навчання з його специфічними методами іродилося в 50-х роках у США (Б.Ф.Скіннер) і відповідало піп підвищення ефективності керування процесом навчання при (їмкористанні для цього сучасних досягнень експериментальної

ПСИХОЛОГІЇ.

Програмування ґрунтується на теорії навчання, що може інцповідати таким вимогам:

а) чітко вказується, ким керують, тобто на об'єкт і ' рунаиня, а також у який спосіб проходить процес засвоєння і присвоєння", за А. Н. Леонтьєвим) різних видів діяльності, > т;ршу чергу пізнавальної;

б) визначають набір незалежних характеристик (змінних) мигкта керування для визначення змісту інформації, як/ їй родають у процесі навчання;

в) вказують основні етапи, тобто перехідні стани (чи проміжні результати) засвоєння, щоб забезпечити керування під час переходу процесу з одного якісного стану в інший.

Отже, для розвитку програмованого навчання необхідна теорія навчання, яка розглядає процес навчання як формування пізнавальної діяльності учнів, грунтується на системі незалежних характеристик цієї діяльності і знаннях основних етапів її становлення як переходу від плану суспільного досвіду до плану індивідуального досвіду. Цим вимогам відповідає теорія поетапного формування розумових дій, висунута на початку 50-х років нашого сторіччя П.Я.Гальперіним.

Під знаннями автори програмованого навчання розуміють різні образи, що формуються в студента: образи сприймання, пам'яті, мислення і т.д. Ці образи можуть бути (відповідно до предмета і мети навчання) образами предметів і явищ об'єктивного світу чи різноманітних дій людини. Під уміннями розуміють систему дій студента, пов'язаних між собою логікою діяльності і спрямованих на розв'язання поставлених задач (досягнення мети навчальної діяльності). А навички — цс автоматизована дія чи вміння діяти у певній діяльності.

Отже, основними методичними засобами програмованого навчання, організованого відповідно до теорії поетапного формування розумових дій, є:

1. схема зорієнтованої основи дій (ЗОД), що дозволяє студенту безпомилково (правильно, й у потрібній послідовності) виконувати освоювані дії (і діяльність у цілому);

2. набір навчальних задач, що моделюють найрізноманітніші ситуації, які формуються під час виконання діяльності.

Студент, розв'язує ці задачі, опираючись на схему ЗОД. При такій організації діяльності студенту, неважка безпомилково проробити всі дії й операції в раніше незнайомій діяльності, оскільки усі вони розписані і наочно представлені ш про і рам і — схемі ЗОД в наборі навчальних задач, так що і помилитися в принципі неможливо.

Усі навчальні задачі можна розділити умовно на три типи: предметні, логічні та психологічні, котрі можуть бути розділені і m групи, що розрізняються механізмом викликуваних ними розумових дій.

Предметні типи задач. При їхньому розв'язанні студенту іреба орієнтуватися в предметному полі, у якому можуть .розміщатися" не тільки предмети (речі), але і люди, живі організми, а також їхні моделі у вигляді фотографій, малюнків, Креслень, схем, макетів, комп'ютерних зображень та ін. і »рісптування в предметному полі — це розумові дії, коли людина за визначеними, відомими їй ознаками знаходить оіі'скти, робить їхню уявну класифікацію, щоб оперувати тільки имічущими об'єктами, що дозволяють розв'язати задачу. І Іішриклад, стільці, столи, шафи - меблі.

В навчальних задачах предметного типу для навчання психології можуть моделюватися ситуації, що зустрічаються в м шіі,пості практичного психолога, як, наприклад, визначення психічного стану людей за їхньою поведінкою, діями, репліками і о що, класифікація порушень психіки відповідно до типу ініціальної поведінки. Усі задачі, які розв'язуються на основі іиіпонків, креслень, схем тощо, теж відносяться до предметних німів задач.

Логічні типи задач. Це такі задачі, що вимагають для їх pi ів'язання міркувань за законами логіки, тобто дій у розумі, без мирапня на зовнішні матеріальні об'єкти-орієнтири. Ііркування, спрямовані на виявлення умов задачі, тобто на місуиання того, які дані справді потрібні для розв'язання задачі, і нш зайві, а які дані, необхідні для успішного розв'язання • чіачі, відсутні в її формулюванні. їх треба запитати у викладача мі імайти самому.

Логічні типи задач можна для початку проілюструвати на нікому прикладі: «Є 20 коней і три стайні, кожна з який може мчи-піти до 12 коней. Потрібно розмістити тварин так, щоб у «і іди їй зі стаєнь не було їх парна кількість. Як це зробити?»

Психологічні типи задач. Вони відрізняються від попередніх типів тим, що можуть провокувати помилкові дії студента, тому що суттєві моменти, які мають пряме відношенго до розв'язування задачі, можуть бути приховані за несуттєвими Від суб'єкта вимагаються розум і воля, щоб не піддатися спокус йти легким шляхом, не йти за помилковою підказкок надуманого орієнтира, що збиває з правильного шляху розв'язання. Від студента вимагається вдумливість у діях, спокійна розважливість при аналізі умов задачі.

Психологічні типи задач можна розрізняти за такими ознаками:

а) ознаки вказаного в задачі явища нагадують ті, які характеризують шукане явище, але насправді це щось інше (схоже, але не те);

б) ознаки, що спостерігаються, нагадують шукане явище, що насправді так і є (і схоже, і те);

в) ознаки, що спостерігаються, начебто не стосуються явно шуканого явища, проте, виявляється, що це саме його ознаки (не схоже, а те);

г) за наочними ознаками явища, що не зовсім нагадує шукане, можна визначити, що вони належать не йому (не схоже і не те).

Уміння розв'язувати задачі психологічного типу свідчить про те, що студент досить повно і всебічно оволодів уміннями, усі його дії осмислені, мають високий ступінь свідомості.