- •22. Визначити види технологій мотивації учнів на навчально-пізнавальну діяльність та охарактеризувати їх.
- •23. Охарактеризувати процес становлення дидактики.
- •1. Принцип науковості.
- •2. Принцип систематичності й послідовності навчання.
- •3. Принцип доступності навчання.
- •4. Принцип зв'язку навчання з життям.
- •5. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні.
- •6.Принцип наочності в навчанні.
- •7. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •8. Принцип індивідуального підходу до учнів.
- •9. Принцип емоційності навчання.
- •26. Визначити та охарактеризувати компоненти, структурні елементи та функції навчання.
- •27. Охарактеризувати викладання і учіння як важливі складові дидактики.
- •Прийом навчання - елемент методу, що становить сукупність навчальних ситуацій, спрямованих на досягнення його проміжної мети.
- •29. Охарактеризувати сутність поняття «методи навчання», їх функції та принципи реалізації.
- •30. Визначити і охарактеризувати класифікацію методів навчання за перцептивними ознаками.
- •32. Дати загальну характеристику активних методів навчання.
- •37. Охарактеризувати метод кейсів як активний метод навчання.
- •38. Дати сутнісну характеристику та визначити основні аспекти поняття «педагогічна технологія».
- •39. Охарактеризувати особливості технологічного підходу до навчання.
- •40. Дати класифікацію основних і допоміжних технологій навчання.
- •42. Дати характеристику технології програмованого навчання.
- •43. Дати характеристику технології проблемного навчання.
- •44. Дати характеристику технології особистісно орієнтованого навчання.
- •47. Визначити типи уроків та описати структуру уроку засвоєння нових знань.
- •55. Визначити функції контролю та охарактеризувати їх.
- •56. Визначити та охарактеризувати принципи педагогічного контролю.
- •59. Визначити типи і форми тестових завдань та охарактеризувати їх.
- •61. Визначити ознаки процесу виховання та сутність його двобічності.
- •64. Визначити та охарактеризувати закономірності виховання особистості учня.
- •67. Визначити класифікацію виховання за обсягом та охарактеризувати кожну складову.
- •Методи виховання
- •68. Визначити класифікацію виховання за інстутиційною ознакою та охарактеризувати кожну складову.
- •70. Дати сутнісно-змістовну характеристику класифікації методів виховання за ю.К. Бабанським.
- •73. Навести класифікацію форм виховання по організованості учнів та за кількістю учасників.
- •74. Визначити загальну технологію підготовки виховного заходу.
- •76. Визначити структуру діяльності учителя.
40. Дати класифікацію основних і допоміжних технологій навчання.
Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.
Традиційна класифікація методів навчання, що започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. Загальною ознакою методів в ній є джерело знань. Таких джерел здавна відомо три: практика, наочність, слово. З розвитком культурного прогресу до них приєдналося ще одне - книга, а в останні десятиліття все більше заявляє про себе не паперове джерело інформації – відео у поєднанні з найновішими комп'ютерними системами. В даній класифікації виділяється п'ять методів: практичний, наочний, словесний, робота з книгою, відео-метод. Кожен з них має модифікацію (способи вираження).
Функціональний підхід є основою для створення системи методів, в якій вони проявляються як відносно самостійні шляхи і засоби досягнення дидактичних завдань. Метод визначається як самостійний, якщо він має суттєві ознаки, що відрізняють його від інших методів. Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.
Традиційна класифікація методів навчання, що започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. Загальною ознакою методів в ній є джерело знань. Таких джерел здавна відомо три: практика, наочність, слово. З розвитком культурного прогресу до них приєдналося ще одне - книга, а в останні десятиліття все більше заявляє про себе не паперове джерело інформації – відео у поєднанні з найновішими комп'ютерними системами. В даній класифікації виділяється п'ять методів: практичний, наочний, словесний, робота з книгою, відео-метод. Кожен з них має модифікацію (способи вираження).
Функціональний підхід є основою для створення системи методів, в якій вони проявляються як відносно самостійні шляхи і засоби досягнення дидактичних завдань. Метод визначається як самостійний, якщо він має суттєві ознаки, що відрізняють його від інших методів.
41. Визначити структуру та алгоритм діяльності вчителя при розробці технологій навчання.
Підготовка до уроку складається із: 1) алгоритму підготовки та 2) планування.
1)Алгоритм – Сукупність та послідовність правил для підготовки до уроку.
Загальна та Конкретна Підготовка. До конкретної відноситься: підбір матеріалу, формулюв. тими й мети, запас завдань, розподіл години, перевірка підготовки до уроку як вчителя то й учнів.
2) Планування – завершальна стадія підготовки
Планування є:
календарне – на півріччя тематичне – до певної тими поурочне – на кожен урок
У підготовці вчителя до уроку виділяють два етапи: Попередня підготовка - Полягає у вивченні вчителем суспільно-політичної, спеціальної, педагогічної І методичної літератури, ознайомлення з змістом програми, пояснювальної записки до неї, із підручниками й посібниками, досвідом роботи інших учителів; Безпосередня підготовка - Конкретизація тематичного планування стосовно шкірного уроку, складання планів окремих уроків.
План уроку є обов'язковим для шкірного вчителя незалежно від його досвіду й ерудиції.
Структура плану: назва тими уроку, клас; позначка (освітня, виховна, розвиваюча); учбове обладнання, структура (коротка викладка змісту матеріалу, що вивчається на уроці, виділення основних розділів); домашнє заподіяння.
При підготовці до уроку вчитель аналізує уроки, проведені в цьому класі раніше, звертає увагу на степінь реалізації поставлених завдань, враховує труднощі, недоліки. Визначення структури уроку проводитися із урахуванням його типу, місця в системі уроків.
Завдання: встановити оптимальні методи, прийоми, засоби навчання для шкірного етапу уроку, характер пізнавальної діяльності, поєднання фронтальної, групової й Індивідуальної роботи на уроці, відібрати й підготовити дидактичний матеріал, експерименти, наочність, ТЗН.
Календарний план роботи - розподіл в часі вивчення тим програми, встановлюються відповідні календарні рядки із урахуванням кількості часів, що відводяться на задану тему по програмі із урахуванням розкладу зайняти. Календарний план дозволяє контролювати рядки проходження окремих розділів програми, щоб не допустити зайвої спішки чи відставання.
Тематичне планування - послідовність уроків, основні розділи, види робіт, міжпредметні зв'язки, необхідне обладнання.