17. Психологічна просвіта. Форми та методи просвітницької роботи.

Просвітницька робота практичного психолога пов’язана з повідомленням необхідних психологічних знань тим, хто в першу чергу їх потребує – батькам, вчителям, учням, працівникам соціальних служб та іншим з метою того, щоб люди усвідомлювали цілі, завдання і можливості соціально-психологічної служби, дізнавались, які проблеми вони можуть розв’язати за допомогою психолога, уявляли, до кого саме їм слід звернутися.

Основний зміст просвітницької роботи практичного психолога в закладах освіти полягає в тому, щоб:

1) знайомити вихователів, вчителів та батьків з основними закономірностями та умовами сприятливого розвитку дитини;

2) популяризувати та роз'яснювати результати новітніх психологічних досліджень;

3) формувати потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах розвитку власної особистості;

4) знайомити учнів з основами самопізнання, самовиховання;

5) домагатися розуміння необхідності практичної психології й роботи психолога в освітньому закладі .

Робота по психологічній просвіті залежить від потреб конкретної освітньої установи. За ступенем активності психолога освітньої установи варіанти психологічної просвіти можуть бути активними, коли активним суб'єктом освіти (пропаганди психологічного знання, агітації впровадження й використання наукових психологічних знань і роз'яснення необхідності психологічної допомоги тощо) виступає сам психолог або формальними, що передбачає лише інформування по запиту клієнта. Останній варіант може одночасно розглядатися і як консультативна робота. До форм психологічної просвіти умовно можна віднести наочні та вербально-наочні. До наочних відносяться: інформаційні буклети, листівки, плакати, пам’ятки. Інформаційні листівки та буклети використовуються частіше як елементи оформлення кабінету психолога та виконують інформаційну функцію. Плакат, як і попередні форми, теж виконує інформаційну функцію. Більш дієвими формами психологічної просвіти є безпосереднє спілкування та переважно усні вербальні форми інформування: бесіда, лекція, виступ на методичній нараді (семінарі), публіцистична стаття

17. Статус психолога у педагогічному колективі. Допомога психолога в професійному та особистісному зростанні педагога.

Діяльність практичного психолога в школі здійснюється у співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Професійна взаємодія з вчителем – важлива складова цієї діяльності, оскільки від неї залежить ефективність навчально-виховного процесу в цілому. Скоординованість дій психолога і вчителя забезпечує єдність, цілісність психолого-педагогічного впливу як на особистість учня, так і на його батьків, що зрештою сприяє підвищенню рейтингу закладу шкільної освіти.

Психолог відіграє важливу роль в професійному та особистісному розвитку педагога. Широкий спектр роботи з педагогічним колективом , наявність альтернативних методів та прийомів, використання особливих підходів допомагають не лише підвищити результативність, а й забезпечити індивідуальний підхід до кожної особистості.

Відповідальність педагога за особистісно-професійне зростання виявляється у відкритості почуттів, підвищеній сприйнятливості, визначенні проблем, наявності зворотного зв'язку(за К. Роджерса та А. Маслоу). Виходячи з основних вимог до дослідження психічних явищ, основними методами роботи психолога з педагогами визначаємо динамічний моніторинг, екзистенційну бесіду, коучинг, ділові ігри, аналіз продуктів творчої діяльності, аргументоване пояснення, інтервізію, психічну релаксацію, групові дискусії.

Динамічний моніторинг передбачає наявність даних про динаміку особистісно-професійного зростання педагога. Отримана інформація має оперативний характер, що сприяє прийняттю оптимальних організаційних та управлінських рішень щодо створення умов з удосконалення досліджуваного процесу

Екзистенційна бесіда як метод роботи психолога з педагогом використовується, коли піднімаються проблеми життя і смерті, свободи і відповідальності, любові та відчуження, сенсу і безглуздя, людини та соціуму, автентичності особистості. Під час проведення бесіди психолог повинен узгодити цілі з педагогом, концентруватися на емоційних аспектах стосунків.

Під час реалізації особистісно-професійного зростання педагога вважаємо важливим використання коучингу - нової системи роботи психолога, де відсутні директивні вказівки, алгоритм дій, готові схеми для вирішення поставлених проблем. Основна мета коучингу полягає у створенні умов для самонавчання, особистісно-професійного зростання педагогів, підвищення продуктивності діяльності, поліпшення якості особистісного та професійного життя. Головний зміст коучингу полягає у твердженні: педагог знає, як вирішити свої завдання, однак потребує допомоги в актуалізації власних творчих ресурсів.

Ділові ігри - метод активного навчання, який моделює діяльність у спеціально створеній проблемній ситуації, сприяє вирішенню поставлених завдань, формуванню умінь і навичок. Метод має жорстку структуру, правила. 

Аналіз продуктів творчої діяльності - метод для визначення міри новизни й оригінальності в роботі педагога. Використовується психологом за наявності матеріальних наслідків діяльності особистості (щоденникові записи, нотатки, есе, малюнки тощо), де виявлено психічний образ для системно-діяльнісного аналізу психіки.

Аргументовані пояснення як метод психологічного впливу на особистість використовується з метою свідомого впливу на іншого педагога (педагогічний колектив) з метою зміни його (їх) суджень, ставлень, намірів, рішень. Аргументовані пояснення будуються за схемою: теза - аргументи (три-чотири) - висновки. 

Інтервізія - психологічна робота серед колег, рівних за досвідом, статусом, яка не передбачає навчання, а також вирішує питання професійного зростання, підтримки. Крім того, доречними під час інтервізії є як особистісні, так і теоретичні, методичні питання. 

Психічна релаксація - стан спокою, розслаблення, що виникає у педагога внаслідок зняття напруження м'язів після сильних переживань. Релаксація допомагає зберегти психічне здоров'я, навчитися сприймати негативні впливи як факт, раціоналізуючи їх, змінюючи астенічні емоції на стенічні.

Групова дискусія - дослідження, яке полягає у колективному обговоренні інформації, ідей, думок, передбачень, питань. Основні властивості даного методу роботи полягають, по-перше, у наявності двох протилежних позицій, можливості побачити різні сторони проблеми, зменшити спротив новій інформації, а по-друге, якщо проблема ініційована групою, то це логічний висновок із дискусії, оскільки перетворюється на групову норму.

Психологічні впливи на педагогів бувають безпосередні за допомогою групової дискусії, екзистенційної бесіди, інтервізії, коучингу та опосередковані під час психічної релаксації, аналізу продуктів діяльності, тощо.