Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді до іспиту з дисципліни «Психологічна служба» для студентів спеціальності « Психологія»..docx
Скачиваний:
212
Добавлен:
17.01.2019
Размер:
216.85 Кб
Скачать
  1. Проблеми розвитку та навчання дошкільників.

Список основних проблем психологічного розвитку дітей дошкільного віку:

  1. Інтелектуальні проблеми – порушення уваги, концентрації, труднощі зі сприйняттям, запам’ятовуванням інформації.

  2. Ускладнення емоційного, особистісного характеру – збудливість, пригніченість, дратівливість, занепокоєння, страх.

  3. Поведінкові проблеми – брехня, агресивний настрій, хамство.

  4. Неврологічні ускладнення – порушення сну, слабкість, підвищена стомлюваність, нервові тики.

  5. Соціальні труднощі – образливість, безпідставне прагнення домінувати.

Кожна проблема за списком суттєва, вимагає глибокого аналізу, пошуку причин і можливостей усунення.

Завищена самооцінка, невпевненість виникають на ґрунті культури взаємовідносин у сім’ї. Зазвичай це буває за умови постійної критики з боку батьків, порівняння малюка з іншими дітьми та навпаки, перебільшенні особистісних, інтелектуальних якостей дитини.

Тривожність, як властивість характеру, теж формується в процесі виховання. Занадто великі очікування дорослих змушують малюка турбуватися з приводу кожної невдачі. У результаті – низька самооцінка на тлі великих амбіцій.

Зрозуміти причини виникнення проблеми психічного розвитку дітей у дошкільному віці допоможе знання основних потреб дитини. Це рух, спрага нових вражень, спілкування. Тому для формування цілісної особистості маляті потрібно жити в любові, обов’язково проводити час з однолітками, грати, мати можливість всебічно розвиватися.

  1. Розвивальна робота з дітьми дошкільного віку,її принципи та завдання.

Сучасна дидактика вимагає, щоб навчальний процес у дошкільних закладах вибудовувався на основі таких прин­ципів:

Принцип наочності навчання. Обґрунтований він Я.-А. Коменським. Суть його полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, процесів, моделей, щоб вони не тільки чули, а й бачили і завдяки цьому включали різноманітні психологічні механізми освоєння дійсності.

Принцип свідомості й активності. Він орієнтує на використання таких методів навчання, які відкривають дитині можливості бути реальними суб'єктами процесу пізнання.

Іг­норування цього принципу породжує явище «навченої безпорадності» — нездатності використати знання і вмін­ня, коли навіть незначна зміна навчального завдання створює для дитини нездоланні труднощі, зумовлює не­обхідність нового його пояснення.

Принцип систематичності й послідовності. Суть його полягає у раціональному плануванні пізнавального матеріалу, дотриманні логічної послідовності під час по­дання його дітям, у повтореннях того, що вивчається, з ме­тою глибшого його засвоєння.

Принцип індивідуального підходу до дітей. Обґрун­тований він Я.А.Коменським як одна з провідних вимог до навчання дітей. Дотримання цього принципу в навчан­ні зобов'язує до вивчення і врахування індивідуальних, вікових особливостей кожної дитини з метою її всебічного розвитку. Головним засобом вивчення індивідуальних особливостей дітей є систематичні спостереження, індиві­дуальні й групові бесіди, тестові завдання.

Психолого-педагогічні дослідження висувають важливе завдання, починати підготовку до навчальної діяльності з формування умінь контролювати та оцінювати свої дії. Молодші дошкільнята, як відомо, мають початковий рівень розвитку навчальної діяльності. їхня розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, оскільки, використовуючи знання, вміння, навички, вони не відчувають потреби в них.