24. Робота психолога з проблемними дитячими колективами.

Дитячий колектив – це об'єднання дітей на основі спільної корисної діяльності (наприклад, навчання громадської діяльності, спорту, туризму).

Найважливіші ознаки, властиві будь-якому колективу — єдність мети, певна організація спільної діяльності — характерні також і для дитячого колективу і відрізняють його від дружної компанії. На відміну від колективу дорослих, дитячий колектив перебуває під керівництвом педагогів.

В сучасній педагогічній літературі дається таке означення дитячого виховного колективу: "виховний колектив – це таке об'єднання учнів, життя і діяльність якого мотивується здоровими соціальними прагненнями, в якому ефективно функціонують органи самоврядування, а міжособистісні стосунки характеризуються високою організованістю, відповідною залежністю, прагненням до загального успіху, багатством духовних взаємовідносин та інтересів, що забезпечує свободу і захищеність кожної особистості.

Разом з тим, окрім виховного впливу досить часто виникає велика кількість проблем що провокують негативний вплив колективу на особистість. Досить часто робота психолога зорієнтована на профілактику негативних звичок в дитячих колективах; проблема згуртованості; робота з утилізації соціальних ярликів; робота з подолання БУЛІНГУ; соціометрія колективів і т.д.

Робота психолога з проблемними колективами, відіграє важливу роль в життєдіяльності кожного учасника виховного процесу.

Рання діагностика , профілактика та подолання проблем наявних в колективі, стають запорукою гармонійного, позитивного, виховного функціонування дитячого колективу зі збереженням повноцінного психічного здоров’я дітей.

24. Допомога психолога в діагностиці та подоланні синдрому емоційного вигорання.

Емоційне вигорання – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи.

Синдром емоційного вигорання виникає поетапно і ділиться на три фази:

Фаза «Тривожна напруга» - передвісник і «пусковий механізм» у формуванні емоційного вигорання. Нервова напруга- цей пусковий механізм.

Фаза «Резистенція»(опір наростаючому стресу).Формування захисту на даній фазі, проявляється такими симптомами вигорання:

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування;

2. Емоційно-етична дезорієнтація;

3. Розширення сфери економії емоцій.

4. Редукція професійних обов’язків

Фаза «Виснаження ». Характеризується більш або менш вираженим падінням загального тонусу і ослабленням нервової системи.

Діагностика синдрому вигорання

Провести діагностику синдрому вигорання, встановити його вираженість та наявність окремих його симптомів можливо за допомогою тестових методик, їх в психологічній літературі існує велика різноманітність.Також можна використовувати «додаткові опитувальники, що встановлюють рівень спресованості особистості, рівень задоволеності життям, рівень тривоги , тощо.

Але перд тим як використовувати опитувальники та тести , можливо проаналізувати або свій стан, або стан свого колеги відповідно до переліку симптомів , наявність яких може свідчити про розвиток синдрому вигорання.

Способи подолання синдрому вигорання.

Алгоритм подолання синдрому вигорання:

1. Визначення групи симптомів , що можуть свідчити про вигорання.

2. За допомогою тестових методик підтвердити наявність синдрому вигорання та ступінь його прояву.

3. Проаналізувати найбільш вірогідні чинники синдрому вгорання.

4. Проаналізувати, які з правил психологічної безпеки на роботі порушуються.

5. Розробити план дій, який включав би в себе способи уникнення чинників синдрому вигорання та способи дотримання правил психологічної безпеки.

6. Використовувати способи психологічної допомоги при синдромі вигорання.

Способи психологічної допомоги при синдромі винорання:

1. Дихальна та вправи з глибоким диханням.

2. Зняття напруги та релаксація.

3. Трансформація негативних думок та переконань.

4. Регуляція емоційного стану.

5. Допомога собі при стресі.

6. Пошук і накопичення внутрішніх ресурсів.

7. Фізичні навантаження.

8. Режим харчування.

9. Підвищення рівня професійної майстерності.

50