3.2 Геологічна будова

Тектонічна будова району як і всієї Херсонської області - платформенна. Це південна частина докембрійської Східноєвропейської платформи з крайовим прогином в сторону Криму. В рельєфі цей прогин виражений як Причорноморська низовина, яка нахилена з півночі на південь. Середній ухил поверхні – 0,6 - 0,8 м/км.

Докембрійський фундамент залягає тут на глибинах 600—3200 м, вище нагромадились палеозойські, мезозойські і кайнозойські відклади.

Кристалічний фундамент складений плагіоклазовими гнейсами і гранітами пізньопротерозойського віку. Осадовий чохол включає в себе мезозойські та кайнозойські відклади. Мезозойські представлені: верхньокрейдовими пісковиками і вапняками. Кайнозойські відклади представлені палеогеновими, неогеновими і четвертинними відкладами. Палеогенові відклади включають в себе карбонатні породи палеоцена, нижнього і середнього еоцена і глинисто-карбонатні породи верхнього еоцена. Неогенові відклади представлені міоценовими глинами, пісками, мергелями, вапняками, пісковиками та пліоценовими глинами і пісками. Четвертинні відклади розповсюджені майже на всій території району.

Еолово-делювіальні глини, суглинки важкі, середні і легкі покривають правий берег р. Дніпро. Алювіально-делювіальні кварцові, вапнякові, мулисті піски розповсюджені в днищах крупних балок. Алювіальні мули, кварцеві, дрібно- і тонкозернисті мулисті піски, темно-сірі глини, торф розповсюджені в заплаві р. Дніпро. Оглеєні суглинки покривають територію подів.

3.3 Гідрогеологічна будова

У геоморфологічному відношенні територія, згідно з гідрогеологічним районуванням, в основному, приурочена до Північно- Причорноморського артезіанського басейну пластових вод ІІ порядку. Гідрогеологічні умови цього басейну можна охарактеризувати як складні. Розповсюдження водоносних горизонтів і слабопроникних шарів є невитриманим, літологічний склад водовміщуючих порід фаціально мінливий.

Основна частина ресурсів прісних підземних вод зосереджена в основному неогеновому водоносному комплексі – потужній товщі водонасичених тріщинуватих вапняків з прошарками пісків, глин, мергелів сарматського, меотичного та понтичного ярусів. Основні водоносні горизонти, придатні для водопостачання населення району – плейстоцен-пліоценовий алювіальний, понт-меотис-верхньо-, середньосарматський, середньоміоценовий, палеогеновий. Водоносний комплекс повсюдно поширений на території району і забезпечує 98 % видобутку підземних вод. Потужність водовміщуючих порід збільшується з півночі на південь з 5-10 до 50-60 м. В цьому ж напрямку зростає і глибина залягання водоносного комплексу від метра до 120- 140 м. Щодо гідродинамічних особливостей комплексу, то на півночі він подекуди є безнапірним, з просуванням на південь – напірний. . У покрівлі неогенового водоносного комплексу залягають верхньо-середньопліоценові, нижньочетвертинні та понтичні глини, що в цілому є позитивним фактором з точки зору його захищеності, однак глини по площі не мають повсюдного поширення та характеризуються різною потужністю по вертикалі. Вище по розрізу залягають підземні води у верхньо- середньопліоценових та четвертинних відкладах. Під впливом антропогенних факторів (гідротехнічне будів- ництво, зрошувальні меліорації та ін.) рівень першого від поверхні водоносного горизонту значно підвищився, тому вертикальний градієнт напору направлений зверху вниз, до водоносного комплексу, що експлуатується.

Експлуатуються лише експлуатаційні запаси основного неогенового водоносного горизонту. Для підйому води експлуатують артезіанські свердловини глибиною до 100 м (108 артезіанських свердловин).

Загальний видобуток питних та технічних підземних вод із працюючих свердловин по Білозерському району за 2016 рік склав 74,641тис.м³ /добу

За результатами обробки інформації більша частина відібраних підземних вод припадає на господарськопитні потреби – 72%; решта – зрошення 14%; виробничо-технічні – 12%; сільськогосподарські – 2% і менше відсотка – це промисловий розлив.

Поверхневі води Білозерського району представлені водами 12 річок (найбільші - р. Дніпро та р. Інгульця, водами Дніпровсько- Бузького лиману та озерами Біле, Безмен, Інгулецький лиман, Понятівський лиман. По території району протікають

Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. 

Від Херсона річка ділиться на рукави й утворює велику дельту (350 км²) з безліччю острівців та озер. Близько 2/3 дельти займають плавні, 1/3 — вода.

За рівнем хімічного і бактеріального забруднення вода басейну Дніпра класифікується як забруднена та брудна Мінералізація води (р.Дніпро, с Іванівка та 1 км.вище м.Херсона ) - 290,0 мг/дм³, вміст хлоридів відповідно 33,1 - 39,1 мг/дм³, жорсткість – 3,6 мг-екв/дм³.

Дніпровсько-Бузький лиман — відкритий олігогалинний лиман в північній части Чорного моря на теренах Херсонської і Миколаївської областей України. Складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровського лиману (довжина 55 км, завширшки до 17 км), а також вузького (завширшки від 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого в субмеридіональному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина 6—7 м, найбільша — 12 м (т. зв. Станіславська яма). Середня солоність води Дніпровсько-Бузького лиману становить 3,6 ‰ Узбережжя має здебільшого, високі (до 20—35 м) обривисті береги, складені з глинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси. Дно біля кіс піщане, на глибині вкрите суглинисто-піщаними мулами. Дніпровсько-Бузький лиман має важливе транспортне та рибопромислове значення; його узбережжя — рекреаційний район.

Інгуле́ць(Малий Інгул) — річка на півдні України, права притока Дніпра У нижній течії протікає по Причорноморській низовині в межах Миколаївської и Херсонській областей. Нижче с. Тарасовки (Херсонської області) Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро декількома рукавами в 45 км від гирла останнього, біля с. Садове. Площа басейну річки 13700 км ². Живлення ріки переважно за рахунок снігу та дощу. У нижній течії долина терасована( 3 – 4 чітко виражені тераси), шириною до 5 км, заплави шириною до 1,5 км. Зустрічаються заболочені ділянки, солончаки. У нижній течії р. Інгулець на території Херсонської області під час скиду в міжвегетаційний період (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України) мінералізація складає 2500-5000 мг/дм³, але іноді сягає 8400 мг/дм³ при гранично допустимій концентрації (ГДК) 1000 мг/ дм³. Склад води тут хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий.

Озера Білозерського району мають здебільшого овальну, подовжену чи округлу форму основи, розлогі низькі береги. Дно їх покрите шаром сапропелевого чорного чи темно-сірого мулу з домішкою детриту. Майже всі озера стічні. Режим їх пов'язаний з режимом річок, в плавнях яких вони знаходяться. Температура води влітку сягає 24-26°С. Зимою озера замерзають. Береги їх покриті типовою прибережною рослинністю. В межах літоралі розвиваеться водна рослинність. Ці озера є районами рекреації.

Біле озеро — лиманового походження, знаходиться біля смт Білозерка. Розміри приблизно 4x2 км, площа до 5 км², глибина до 2 м. Береги переважно круті, до 5 м заввишки, південні і південно-східні — низовинні, заболочені. Мінералізація води незначна, прозорість 0,2-0,6 м. Дно піщане, в центральній частині покрито шаром мулу.

Безмен — плавневе озеро в дельті Дніпра. Протоками сполучається з Білим озером. Розміри 2,4x1,5 км, площа 2,5 км². Середня глибина 2,2 м. Мінералізація незначна — від 200 до 400 міліграмів/л. Прозорість 0,6 м.

Інгулецький лиман — озеро в Білозерському районі на відстані 3 км від гирла р. Інгулець, з яким сполучається протоками. Розміри 3,1x0,8 км, площа 2,2 км², глибина 1-3 м. Живлеться за рахунок водообміну з Інгульцом.

Понятовський лиман — озеро в Білозірському районі на правому березі Дніпра. Протоками сполучається з рукавом Дніпра — Інгулкою. Розміри 0,8x0,6 км, площа 0,5 км², глибина до 2 м. Прозорість води 1,2 м. Мінералізація 180—200 мг/л.

На території району розташовані штучні водойми: ставки,зрошувальні канали, та болота

Більшість ставків— це водойми, які наповнюються виключно поверхневими водами,— талими і стічними. В період весняної повені їх розміри збільшуються. До кінця літа через значну втрату води в процесі випаровування площа малих водойм дуже зменшується, деякі з них пересихають. У великих ставках вода частково або повністю використовується в господарстві залежно від умов експлуатації.

У ставках Білозерського району спостерігаються значні сезонні зміни складу води. Мінералізація різко збільшується з весни до осені. У ставках атмосферного живлення мінералізація води навесні становить 150—300 міліграм/л, влітку вона збільшується в нових ставках до 400—500 міліграма/л, а в старих, непроточних — до 700—800 міліграма/л. У ставках з живленням ґрунтовими водами мінералізація навесні становить 500—600 міліграм/л, а влітку і в маловодні роки збільшується до 1000—1500 міліграма/л.

Торф'яні болота району утворилися в результаті заболочування водоймищ в низов'ї Дніпра, а також плавнів його численних рукавів та деяких приток. Це виключно низовинні болота. Зольність торфу до 50%.

Заболочені ділянки в плавнях нижнього Дніпра характеризуються чагарниками очерету за участю інших водно-болотяних рослин на ілових- і торф'яно-болотяних відкладеннях. Потужність їх невелика (не більше 1 м), зольність значна.