3.5 Ґрунти
Ґрунтовий покрив району представлений темно-каштановими ґрунтами на лесових породах, а темно-каштановими залишково-солонцюватими грунтами, що займають біля 70% ріллі. Ґрунти характеризуються розвиненим гумусованим профілем з середньо- і важко-суглинистим механічним складом, дефляційно небезпечні. У зв'язку з широким поширенням різних форм мікрорельєфу, в першу чергу, плоскодонних замкнутих западин - подів, темно-каштанові ґрунти зустрічаються в комплексі з іншими ґрунтами. На півночі зони - з чорноземами південними остаточно солонцюватими, на півдні - з солонцями і каштановими ґрунтами. За гранулометричним складом переважають важко-, і середньо суглинкові зразки. Загальна глибина гумусових горизонтів темно-каштановихважко суглинистихґрунтів 45-50см, забарвлення ґрунту – темно-сірий з коричневим відтінком. Закипання спостерігається з 50-60см. Белесость знаходиться на глибині 60-100 см, з глибини 100-200 см залягає гіпсовий горизонт. В ґрунтах легкого гранулометричного складу (середньо-, легкосуглинистих і супіщаних) збільшується глибина гумусових горизонтів, глибше відзначається лінія закипання і білявий горизонт. Що стосується вмісту гумусу в темно-каштанових ґрунтах, то залежно від гранулометричного складу його величини коливаються в межахвід 0,5% до 2,5%. Реакція ґрунтового розчину у верхніх горизонтах близька до нейтральної (рН = 7,0), а вниз по профілю збільшується до лужної (рН = 7,5-8,0). Гідролітична кислотність в орному шарі становить 0,30-1,80 мг-екв/100г ґрунту, а вниз по профілю цей показник зменшується до 0,10 мг-екв/100г ґрунту. Кількість розчиненого натрію в темно-каштанових ґрунтах невелика: в супіщаних - 0,25 мг-екв/100г ґрунту, в важко суглинистих – до 2,20мг-екв/100г ґрунту. Зміст валових запасів поживних речовин та їх рухомих форм у цих ґрунтах залежить від гранулометричного складу. В орному шарі легко суглинистих темно-каштанових ґрунтів міститься найменша кількість рухомого фосфору (до 5 мг на 100 гґрунту) і азоту, який легко гідролізується (до 4 мг на 100 гґрунту). У важко суглинистихґрунтах ці показники помітно збільшуються. Це ж стосується і кількості рухомого калію: в супіщаних ґрунтах його зміст не перевищує 40 мг на 100 гґрунту, в середньо суглинистих досягає 100 мг на 100 гґрунту. Темно-каштанові ґрунти характеризуються мало прийнятними для сільськогосподарських рослин водно-фізичними властивостями: високою щільністю будови ілювіального горизонту 1,31 – 1,50г/м 3, відносно низькою загальною пористістю (важко суглинисті - 44-50%),слабкою структурністю (кількість водостійких агрегатів >0,25 мм менше або близько 40%) і розпиленістю орного шару. Бонітет цих ґрунтів становить 45 балів.
Основна ґрунтотворна порода на територія району − лес. Горизонт видимих карбонатів в лесах у формі «білозірки» відмічається на глибині 59 – 120 см. За механічним складом леси відносяться до важкосуглинкових різновидів з перевагою фракції крупного пилу (40,35%). Ґрунти району переважно темно-каштанові, залишково солонцюваті, пиловидно-середньосуглинкові. Щільність їх складення 1,38г/см3. Сумарна шпаруватість становить 50%. Найменша вологоємність ґрунту – 21%, вологість в’янення – 9% від маси сухого ґрунту. Нижній поріг оптимальної вологості складає 70% від НВ. Ґрунтові води залягають на глибині більше 3 м. Вміст гумусу в орному (0 – 30 см) шарі ґрунту становить близько 2,5%. Реакція ґрунтового розчину (рН) становить 7,5 (слабко лужна). Для ґрунтів характерний високий ступінь насичення основами – 98 – 100. Профіль цих ґрунтів характеризується наявністю гумусово-елювіального, гумусово-ілювіального, карбонатно-ілювіального і гіпсового горизонтів. Фізико-хімічні властивості ґрунтів характеризуються вузьким співвідношенням поглиненого кальцію і магнію та невеликим вмістом поглиненого натрію у верхніх горизонтах. Ґрунти в орному шарі містять достатню кількість загального азоту, що є наслідком низької рухливості гумусу, відсутності вимивання нітратів через малу кількість опадів, поглинання аміачного азоту мінеральною частиною ґрунту. Крім того, в ґрунт постійно вноситься аміачний азот у вигляді аміачної селітри. Вміст фосфору в орному шарі ґрунту становить 134,1 мг/100 г ґрунту. Згідно градації, запропонованої Чіріковим, за вмістом рухомих фосфатів ґрунти можна віднести до добре забезпечених, з високим вмістом фосфатів, що переходять в оцтовокислу витяжку і є доступними для рослин (14,9 мг/100 г ґрунту). Великим резервом у живленні рослин є група органічних фосфатів, на долю яких приходиться близько 30% валового вмісту фосфору. Щодо калію, то в орному шарі ґрунту міститься від 600 до 770 мг/кг обмінного калію і приблизно 2,5 мг/100 г ґрунту водорозчинного калію. Отже, забезпеченість ґрунтів калієм є достатньою. Важливими проблемами з точки зору ґрунту в районі є боротьба з солонцюватістю ґрунтів, надмірним їх ущільненням та засміченням насінням бур’янів. У той же час ґрунти мають середній рівень родючості, і завдяки впровадженню науково обґрунтованої системи землеробства на них створюються досить сприятливі умови для вирощування озимої пшениці та ярого ячміня .
В 2017 році аграріями Білозерського району було зібрано 160тис. тон зерна. Середній показник урожайності по району становить 31.6ц/га.
Таким чином, можна сказати, що ґрунти Білозерського району характеризуються оптимальними умовами за агрофізичними, фізико-хімічними та метеорологічними показниками, які можуть спричинити одержання високих врожаїв.