3.7 Корисні копалини

На території району є родовища корисних копалин (вапняку):

Тягинське родовище - запаси  22474 тис. м³

Дар’ївське родовище – запаси  920 тис. м³

Інгулецьке родовище – запаси 828 тис. м³

Чорнобаївське родовище – запаси 780 тис. м³

Микільське родовище – запаси 408 тис. м³

Федорівське родовище – запаси  3537 тис. м³

На території Токарівської сільської ради розміщений діючий кар’єр ЗАТ «Таврійська будівельна компанія», який проводить видобуток корисних копалин місцевого значення – вапняку.

Вапня́к (рос. известняк, англ. limestone, нім. Kalkstein) — осадова гірська порода, що складається головним чином з кальциту з домішками глинистого матеріалу, кремнезему, оксидівзаліза та інших. Найпоширеніший різновид карбонату кальцію. Вапняк утворюється на дні морів внаслідок нагромадження органічних решток (переважно черепашок) та осадження СаСО₃ з морської води. За походженням розрізняють біоґенні, хемоґенні, перекристалізовані, уламкові та змішаного генезису. Назви вапнякам звичайно надаються в залежності від особливостей компонентів або структур, що входять до їх складу (оолітові, уламкові, черепашкові, рифові тощо). Хімічний склад чистих вапняків близький до кальциту, де СаО — 56 % і СО₂ — 44 %. Вапняк в ряді випадків включає домішки глинистих мінералів, доломіту, кварцу, рідше — гіпсу, піриту і органічних залишків, які визначають назву вапняку. Доломітизовані вапняки містять 4-17 % MgO, мергелисті — 6-21 % SiO₂⁺R₂O₃. Піщанистий і кременистий мають домішки кварцу, опалу та халцедону. Колір переважно білий, світло-сірий, жовтуватий; присутність органічних, залізистих, марганцевих та інших домішок зумовлює темно-сіре, чорне, буре, червонувате та зеленувате забарвлення. Фізико-механічні властивості дуже неоднорідні, але прямо залежать від його структури і текстури. Густина вапняку 2,7-2,9. Межа міцності при стисненні коливається в межах 0,4-300 МПа. Морозостійкість вапняку досягає 300—400 циклів. Він має універсальне застосування в промисловості, сільському господарстві та будівництві.

Інші корисні копалини району: щебінь, пісок, мінеральні води.

Під терміном «щебінь» розуміють:

• Пухка великоуламкова (псефітова) гірська порода, що складається з майже необкатаних гострокутних зерен твердих порід розміром 10-100 мм. За переважною крупністю уламків виділяють крупний Щ. (70-150 мм), середній (20-70 мм) і дрібний (10-20 мм).

• Продукт механічного дроблення природних кам'яних матеріалів з частинками звичайно гострокутної форми розміром від (3-5)-150 мм. Технологічний процес включає дроблення і подальше розсівання або розсівання без дроблення г.п., металургійних шлаків тощо. При цьому виділяють такі класи крупності Щ. (мм): 3(5)-10, 10-20, 20-40, 40-70 та понад 70 мм (на вимогу споживачів).

Щебінь у вигляді однієї або суміші двох суміжних фракцій — фракціонований, у вигляді суміші більше двох суміжних фракцій — рядовий. За формою зерен розрізняють лещатий і кубовидний щебінь.

Мінеральні води — це зазвичай підземні води з підвищеним вмістом хімічних елементів і сполук, а також газів. Мінеральні води поділяються на вуглекислі, сірководневі і залізисті. Води з температурою +37°С і вище називаються термальними.

Сірководнева вода містить сірководень у кількості від 10 до 25-30 мг/л. Вона приурочена до осадових гірських порід. Цими якостями відрізняється Станіславська мінеральна вода.

Пісо́к — осадова уламкова гірська порода і штучний матеріал, що складається із зерен гірських порід. Часто зерна піску представлені майже винятково кварцом. За умовами утворення піски поділяють на річкові, озерні, морські,кар’єрні, водно-льодовикові та інші. За розміром зерен піски класифікують на тонкозернисті (0,05—0,1 мм), дрібнозернисті (0,1—0,25 мм), середньозернисті (0,25—0,5 мм), крупнозернисті (0,5—1,00 мм), грубозернисті (1—2(3)мм). За речовинним складом розрізнюють піски мономінеральні, що складаються із зерен головним чином одного мінералу, олігоміктні, складені зернами 2—3 мінералів з переважанням одного, і полімінтні, що складаються із зерен мінералів і гірських порід різного складу. Найчастіше зустрічаються піски кварцові, аркозові (кварц-полевошпатові), глауконіт-кварцові, слюдисті і інші. Домішки — слюда, карбонати, гіпс, магнетит, ільменіт, циркон тощо. Зерна піску за формою округлі, округло-кутасті і кутасті, за ступенем обкатаності — обкатані, напівобкатані і гострокутні.

На території району добувають піски будівельні. В районі для цілей будівництва розробляються піски сарматського ярусу і четвертинного віку. Сарматські піски залягають на глибині 10 м і більше при потужності до 10 м.

Піски четвертинного віку представлені наступними типами родовищ: алювіальними, утворюючими тераси рік, пляжі, пересипі та береги лиманів.

РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ І РЕЗУЛЬТАТИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ТЕРИТОРІЮ

4.1 Сучасний стан та розподіл земель по категоріям у районі

Всі землі, що знаходяться в межах території району складають єдиний земельний фонд Білозерського району. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд району, як і земельний фонд України, підрозділяють на девять категорій земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. Перелік категорій земель України визначений у ст. 19 ЗК України. Відповідно до цієї статті землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення; 

е) землі лісового фонду; 

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна з категорій земель являє собою узагальнене цільове призначення земельних ділянок, що входять тієї чи іншої категорії. Однак земельні ділянки, віднесені до однієї категорії земель, також використовуються за різним цільовим призначенням. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватись як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції. Своєю чергою, земельні ділянки, що надаються громадянам для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можуть використовуватися, приміром, для садівництва, ведення особистого підсобного (особистого селянського) господарства, для городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Земельний фонд Білозерського району складає 153408,8 га, або 5,3% площі Херсонської області. Відповідно до цільового використання у структурі земельного фонду сільськогосподарські угіддя займають 108422,2363 га (70,7% до загальної площі території), у тому числі 98948,6049 га (64,5%) – рілля, 4367,4862 га (2,8%) – ліси та інші лісовкриті площі.

Сільськогосподарська освоєність території району складає 70,7%. Розораність території – 91,3%, що є вище середнього показника по Україні (59,3%) і свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння.

Ґрунтовий покрив району представлений темно-каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями, що займають біля 70 % ріллі. Ґрунти характеризуються розвиненим гумусованим профілем з середньо- і важкосуглинистим механічним складом, дефляційно небезпечні. Вміст гумусу в основних ґрунтах становить 0,8 – 3,7%.

На території району ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, стародавні й сучасні алювіальні та морські відклади, елювій карбонатних порід і червоно-бурі глини. З них найпоширеніші – леси та лесовидні суглинки різного механічного складу (від супіщаних до легкоглинистих). Ґрунти характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.

У районі висока природна родючість землі. У грошовому вираженні в цінах 1995 року 1 га ріллі в середньому оцінюється в 4080,0 грн, багаторічні насадження – 11960,0 грн (найвище значення), сіножаті – 660,0 грн, пасовища – 660,0 грн. Згідно з бонітетною та грошовою оцінками найбільш ефективно в районі культивувати зернові, кормові, овоче-баштанні культури, займатися садівництвом і виноградарством.

У Білозерському районі роздержавлення земель сільськогосподарського призначення проведено у 23 господарствах. Таким чином 18661 громадян набули право на земельну частку (пай), з них 18461 отримали сертифікати. Оформлено та видано державних актів взамін сертифікатів 17505,3, що становить 94,8 %.

Із 18229 земельних часток (паїв) площею 74296,4358 га, переданих у приватну власність громадянам, використовується різними агроформуванням 13364 паїв площею 52738,6599 га. Самостійно власниками земельних часток (паїв) використовується 21557,7759 га.

На території району на площі 30530,7349 га функціонує 54 сільськогосподарських підприємства, у тому числі 3 сільськогосподарських кооперативи, 29 сільськогосподарських товариств, 17 інших недержавних сільськогосподарських підприємств, 1 радгосп, 2 сільськогосподарські науково-дослідні установи, 1 підсобне сільське господарство державного підприємства, 1 інше державне сільськогосподарське підприємство.

У районі функціонує 192 фермерських господарств, які використовують 26120,4442 га, з них сільськогосподарські угіддя – 25768,7404 га, в т.ч. ріллі – 24861,3805 га. В середньому на одне фермерське господарство припадає 134,0 га сільськогосподарських угідь.

Громадянами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовується 34170,1884 га, у тому числі на земельних частках (паях) - 25360,3211 га.

9183 громадянина використовують 776,805 га земель для садівництва, 636 громадян отримали 1576,2164 га землі для городництва. На сьогодні своїм правом на безкоштовну приватизацію садових ділянок скористались 5884 громадян, приватизувавши 471,4358 га землі.

Сільське населення району для задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції використовує 5517 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на загальній площі 5289,5545 га.

Для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності 363 користувача використовує земельні ділянки загальною площею 251,4238 га.

Закладами, установами, організаціями використовується 630,9528 га; промисловими та іншими підприємствами – 846,6606 га; підприємствами та організаціями транспорту, зв’язку – 1250,7853 га; частинами, підприємствами, організаціями та установами оборони – 128,8602 га.

За організаціями, підприємствами і установами рекреаційного та історико-культурного призначення обліковується 16,1715 га земель.

За лісогосподарськими підприємствами закріплено 7703,2818 га, водогосподарськими підприємствами – 384,9001 га.

Загальна площа земель запасу складає 21626,131 га, з них 19376,0 га сільськогосподарських угідь, при цьому 7850,0257 га залишились вільними, з них придатних для сільськогосподарського використання – 6969,764 га, з них ріллі – 3444,634 га. Переважно це малопродуктивні землі (землі низької якості, землі розташовані на схилах, віддалені від населених пунктів, еродовані землі та ін.).

З початку продажу на території району продано 58 земельні ділянки несільськогосподарського призначення на загальну площу 29,95155 га. У 2014 році продано 4 земельні ділянки загальною площею 0,818 га на суму 324,895 тис грн.

У сучасних умовах стан використання земельних ресурсів району не завжди відповідає вимогам їх охорони, оскільки в результаті антропогенної діяльності порушено екологічно-безпечне природокористування, в першу чергу порушено допустиме співвідношення площ угідь, зокрема ріллі, пасовищ, сінокосів, земель водного та лісового фондів.

Надмірне розширення площі ріллі призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь: ріллі, природних кормових угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і обумовило значну техногенну ураженість екосфери. Особливу тривогу викликає зниження родючості ґрунтів району. Характерними процесами в ґрунтах є щорічний від’ємний баланс гумусу, зниження вмісту поживних елементів, декальцинація ґрунтів, підвищення кислотності, погіршення фізичних, фізико-хімічних показників.

Одна з головних проблем землекористування в районі – деградація ґрунтів. Дуже високий рівень сільськогосподарського освоєння території, посушливий клімат з частими суховійними вітрами призводять до вітрової ерозії, а в місцях із вираженим рельєфом має місце інтенсивна водна ерозія ґрунтів.

Дефляційно небезпечною є значна територія району. Серед сільськогосподарських угідь впливу ерозії, внаслідок високої розораності – 91,3%, найбільшою мірою зазнають орні землі.

Ерозія і дефляція обумовлюють втрату гумусу, азоту, фосфору, калію й інших живильних речовин, знижуючи їхній вміст у ґрунті та негативно впливаючи на їх баланс, особливо гумусу. Середньорічні втрати гумусу в ґрунтах становлять 0,3 тонн/га, що обумовлено недосконалою культурою землеробства.

На якісному стані земельних ресурсів позначаються й інші негативні чинники, такі як засоленість, солонцюватість тощо.

Крім того, на стан земельних ресурсів і цілого ряду об’єктів галузей економіки істотно впливають гідрометеорологічні та небезпечні екзогенні геологічні процеси і явища (руйнування узбережжя Дніпровсько-Бузького лиману, берегів річок та водосховищ тощо).

На фоні глибокого порушення екологічної рівноваги між природними та зміненими господарською діяльністю угіддями, інтенсивного прояву ерозії найбільшу небезпеку для ґрунтового покриву Херсонської області становить агрохімічна деградація, тобто прискорене збіднення ґрунтів на елементи родючості, погіршення реакції ґрунтового середовища, гумусового стану ґрунтів і поживного режиму.

У сучасному землеробстві створені вкрай несприятливі умови, коли агрохімічний стан ґрунтів погіршується не в результаті перевантаження агросистеми надмірно високими дозами агрохімікатів, а внаслідок глибокого порушення основного екологічного закону агрохімії, за яким винос поживних речовин з ґрунту необхідно компенсувати внесенням екологічно доцільних норм добрив.

Від увібраного натрію солонцюваті ґрунти мають негативну в агрономічному відношенні структуру, незадовільні фізичні властивості. Все це зумовлює їх високий опір до обробітку. На таких ґрунтах у посушливі роки рослини страждають від нестачі вологи, а при значному зволоженні - від нестачі повітря. Загальна продуктивність сільськогосподарських культур за таких умов знижується на 10 - 25%.

У зв’язку з відсутністю науковообґрунтованих сівозмін та необхідної кількості органічних і мінеральних добрив, вирощування сільськогосподарських культур проводиться без дотримання ґрунтозахисної технології, що призводить до деградації земель.

Деградаційні процеси не обмежуються лише ерозією. Поширеним є явище падіння вмісту гумусу в ґрунтах, спричинене не тільки ерозією, а й незбалансованістю між надходженням органічної речовини в ґрунт та її виносом врожаєм, що призводить до погіршення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів і падіння урожайності.

Всі річки та водні об’єкти району не мають винесених в натуру прибережних захисних смуг, наявність яких передбачена вимогами Водного кодексу України, що порушує сприятливий режим водних об’єктів, призводить до їх забруднення і засмічення.

Проблема зі створенням водоохоронних зон та прибережних захисних смуг поглиблюється у зв’язку із загальним погіршенням стану річок та водойм, обмеженням коштів на їх утримання. Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.

Таким чином, стан використання та охорони земельних ресурсів у районі характеризується як незадовільний і має тенденцію до погіршення, зокрема:

- надзвичайно високий, економічно та екологічно необґрунтований рівень господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території;

- значна землеємність основних галузей економіки;

- нерівномірне сільськогосподарське освоєння території, унаслідок чого розораність земель досягла надмірних розмірів;

- стихійне формування нових землекористувань ринкового типу шляхом оренди земельних часток (паїв), які характеризуються нестабільністю, дрібноконтурністю, черезсмужжям;

- інтенсивний розвиток процесів та наявність значних площ деградованих земель;

- відсутність програм комплексного вирішення питань щодо використання та охорони земель;

- незадовільне нормативно-правове та нормативно-технічне забезпечення, що регулює використання й охорону земель.

4.2 Перерозподіл земель по категоріям за останні 10 -15 років

До 1991 року земля перебувала виключно у власності держави. У ході земельної реформи відбувається перерозподіл земель за формами власності. Кількість землевласників та землекористувачів у районі постійно зростає і на сьогодні становить 48275 осіб, з них 28066 – в межах населених пунктів.

Площа земель приватної власності збільшилася з 74656,0 га (48,7% загальної площі землі) у 2001 році до 87208,1224 га, або 56,84% від усієї площі, у 2014 році. Таке зростання відбулося за рахунок оформлення прав на землю громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, будівництва й обслуговування житлових будинків.

Оптимізація співвідношення ріллі, сіножатей і пасовищ має велике значення, тому що це найдешевший спосіб регулювання еколого-економічних взаємозв’язків у природно-антропогенних відносинах, порушення яких веде до того, що водна і вітрова ерозії руйнують не тільки родючий шар ґрунту, але й завдають шкоди навколишньому середовищу.

Протягом 2009 – 2014 років відбулося зменшення площі ріллі на 249,85 га внаслідок посадки багаторічних насаджень, зміни складу угідь земель, що перебували в стадії меліоративного будівництва, та переведення земель в інші категорії, площа пасовищ зменшилася на 54,72 га. Водночас площа багаторічних насаджень має стійку тенденцію до збільшення: протягом 2009 - 2014 - на 318,18 га.

За 2009 - 2014 роки площа населених пунктів збільшилась на 5,9 га і складає 9279,2 га станом на 01 липня 2014 року, у тому числі сільських населених пунктів – 8567,9 га, селищ міського типу – 711,3 га.

Загальна площа зрошуваних земель на 01 січня 2014 року  становить 27176,72 га. За останні 5 років простежувалася тенденція до збільшення площ зазначених земель у зв’язку із введенням в дію крапельного зрошення. Так, за період 2009 - 2013 років площа зрошуваних земель у районі збільшилась на 471,72 га.

4.3 Пропозиції до можливого перерозподілу земель

Віднесення земель до категорій, переведення їх з однієї категорії в іншу є функцією державного управління щодо встановлення належності земельної ділянки до однієї з категорій земель.

Ця функція не вичерпується одноразовим віднесенням земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель, так як зміна соціальних, економічних, природних умов може вимагати зміни встановленої раніше категорії земельної ділянки. У таких випадках здійснюється перерозподіл земель з однієї категорії в іншу.

Загальна площа сільгоспугідь земель запасу району складає 19376,0 га, при цьому 6657,8803 га сільгоспугідь земель запасу (34,4%) залишаються вільними. Це переважно малопродуктивні землі (низької якості, які розташовані на схилах, віддалені від населених пунктів, еродовані землі та інші). Існує необхідність переведення цих земель у землі нижчої якості або ж взагалі вилучення їх із земель сільськогосподарського призначення.

Надмірне розширення площі ріллі на схилових землях призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення ріллі, природних кормових угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екосферу. Згідно з розробленою програмою « Стратегії економічного та соціального розвитку Білозерського району» з метою зниження розораності земель рекомендується частину орної землі перевести у природні кормові угіддя.

Щоб здійснити перерозподіл земель Білозерського району між категоріями відповідно з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, рекомендується: установити відповідність фактичного використання земель їх цільовому призначенню; виявити резерви земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; визначити і обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен розрахунковий період.

РОЗДІЛ 5

АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЙ З ОСОБЛИВИМ ПРИРОДООХОРОННИМИ, РЕКРЕАЦІЙНИМИ І ЗАПОВІДНИМИ РЕЖИМАМИ

Згідно Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) «Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об’єктів, що визначаються законодавством України». Вони охороняються як національне надбання й одночасно як складова частина світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною. Серед типів територій та об’єктів особливої правової охорони центральне місце посідає природно-заповідний фонд України. До природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово- паркового мистецтва

Функції кожного з перелічених об’єктів ПЗФ України, мета створення й поставлені завдання чітко регламентовані національним законодавством, зокрема Законом України «Про природно - заповідний фонд України». Законодавством України для кожної категорії територій та об’єктів ПЗФ установлено спеціальний правовий режим. Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. Конкретні вимоги до режиму окремих заповідних територій та об’єктів у межах, визначених законодавством, можуть встановлюватися положеннями про ці території чи об’єкти. Рівень охоронного режиму, що, у свою чергу, визначається екологічною, науковою, історико-культурною цінністю об’єктів, є ознакою, що розмежовує території ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення. При цьому ряд категорій ПЗФ можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища є категоріями ПЗФ місцевого значення, а природні заповідники, біосферні заповідники і національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні. Біосферні заповідники є категорією ПЗФ міжнародного значення. Їх створення і функціонування вимагає дотримання не лише національних, а й міжнародних процедур. Усі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Правовий режим окремих категорій ПЗФ є уніфікованим, тобто єдиним для всієї території чи об’єкта, або диференційованим залежно від функціонального зонування територій. Так, уніфікованим є правовий режим природних заповідників, заповідних урочищ, пам’яток природи, заказників. Диференційований режим, відповідно до функціонального зонування територій, встановлено для біосферних заповідників (з виділенням зон: заповідної, буферної, антропогенних ландшафтів та регульованого заповідного режиму), національних природних парків (з виділенням заповідної зони, зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони), зоологічних парків (експозиційна, наукова, рекреаційна та господарська зони). Зонування може проводитися також на територіях ботанічних садів, дендрологічних парків, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва

Територія Білозерського району розташована в сприятливих природно-географічних умовах, має потужний природно-ресурсний потенціал та багатий природно-заповідний фонд, який виступає важливою основою життєдіяльності населення.

Природно-заповідний фонд Білозерсьеого району представлений 11 об’єктами, які в залежності від їх екологічної, історико- культурної та наукової цінності, мають загальнодержавне або місцеве значення і має загальну площу 4124,5 га, а саме:

Три заказника загальнодержавного значення:

- ландшафтний заказник «Олександрівський», розташований в с.Олександрівка, загальною площею 996,0 га;

- ландшафтний заказник «Станіславський», розташований в межах с.Станіслав, загальною площею 659,0 га;

- лісовий заказник «Бакайський», розташований в межах кв. кв. 60,61 Білозерського лісництва Херсонського ДЛМГ, загальною площею 420,0 га, (Кізомиська с/р).

Чотири заказника місцевого значення:

- ботанічний заказник «Інгулецький лиман», розташований в межах Токарівського лісництва Херсонського ДЛМГ, загальною площею 50,0 га, (Микільська с/р);

- загальнозоологічний заказник «Бакайський жолоб», знаходиться в межах кв. кв. 44-46, 52-54, 57-59 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ», загальною площею 1680,0 га, (Кізомиська с/р);

- ботанічний заказник «Софіївський», розташований в межах Широкобалківської сільської ради Білозерського району, загальною площею 194,0 га;

- ботанічний заказник «Широка балка» знаходиться в межах Широкобалківської сільської ради Білозерського району, загальною площею 116,0 га.

Чотири пам’ятки природи:

- Білозерські джерела розміщені на березі оз. Біле по вул. Михайлевського смт. Білозерка Білозерського району;

- «Федорівська печера» розміщена на правому березі р. Інгулець біля с. Федорівка Білозерського району, загальною площею 0,5 га;

- «Микільське поселення змій» в межах вид. 17, кв. 22 Токарівського лісництва ДП «Херсонського ЛМГ», загальною площею 4,0 га, (Микільська с/р);

- «Понятівське поселення змій» знаходиться в межах вид. 9, кв. 23, вид. 10, кв. 22 Токарівського лісництва ДП «Херсонського ЛМГ», загальною площею 5,0 га, (Микільська с/р).

Білозерський район, який територіально знаходяться близько до обласного центру, лежить на річці Дніпро, що і сприяло розвитку тут рекреації та туризму.

Сьогодні у районі діють три комфортабельні заклади, які надають комплексні види відпочинку – комплекс рибалки і відпочинку «Дельта Дніпра» у Дніпровському, садиба зеленого туризму «Рибальський стан» у Велетенському, риболовля та еко-клуб «Саваж» у Кізомисі та функціонує 5 сільських садиб (с.Новотягінка, с.Олександрівка), власники яких пропонують туристам послуги нічліжного, гастрономічного, екскурсійного й відпочинково-розважального обслуговування. На території району є 2 сквери, 1 пляжта та 98 майданчиків цільового призначення.

Стосовно рекреаційного природокористування Білозерського району слід зазначити, що воно виконує загальновідомі функції: соціальну, економічну і природоохоронну.

РОЗДІЛ 6

РОЗРАХУНОК СТАЛОСТІ ЛАНДШАФТІВ І АГРОСИСТЕМ

6.1 Коефіцієнт екологічної стабільності

Таблиця 6.1.1 -Екологічні властивості земельних угіддь

Угіддя	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя K1	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя на прилеглій землі K2
Забудована територія і дороги Рілля Виноградники Лісосмуги Фруктові сади, чагарники Городи Сіножаті Пасовища Ставки і болота природного походження Ліси природного походження	0 0,14 0,29 0,38 0,43 0,50 0,62 0,68 0,79 1,00	1,27 0,87 1,47 2,29 1,47 1,59 1,71 1,71 2,93 2,29

При різному складі угідь коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування розраховують за формулою:

(6.1)

де - коефіцієнт екологічної стабільності угідь i-го виду;

- площа угідь i-го виду;

- коефіцієнт морфологічної стабільності рельєфу.

Тоді

Територя є екологічно нестабільна.

РОЗДІЛ 7

РОЗРОБКА ЗАХОДІВ

Сучасне землеробство спрямоване на раціональне та екологічно безпечне використання землі, відтворення її родючості, створення оптимальних умов для формування великого і сталого урожаю.

З метою припинення деградації й підвищення родючості сільськогосподарських земель, а також забезпечення їх відтворення, слід використовувати комплекс агротехнічних заходів, зокрема впроваджувати сучасні технології, відновити систему застосування мінеральних і органічних добрив, систему правильних сівозмін, використовувати засоби захисту рослин, проведення меліоративних заходів. Значним резервом підвищення ефективності використання земельних ресурсів є розробка й упровадження досконалішої структури посівних площ. Також слід провести заходи з рекультивації порушених земель, захисту їх від ерозії, підтоплення, висушування, зрушень, вторинного засолення й заболочування, забруднення промисловими відходами й хімічними речовинами та іншими видами деградації.

Проведення робіт з охорони земель потребує визначення і здійснення першочергових заходів та значних матеріальних витрат. Тому Білозерська районна рада у відповідності з п.16 ч.1 статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та на підставі пропозицій районної державної адміністрації від 01.12.2014р.№01-19/1365, затвердила Програму розвитку земельних відносин та охорони земель у Білозерському районі на 2015 – 2020 роки.

Даною Програмою передбачені заходи щодо освоєння, поліпшення сільськогосподарських угідь та охорони земель на загальну суму 2270,55 тис. грн, а саме:

1. Розробка схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель на території району.

На підставі вказаних схем здійснюватиметься розробка місцевої планувальної документації, робочих проектів із землеустрою та охорони земель, лісовпорядкування, формування екологічної мережі, рекультивації порушених земель, захисту земель від ерозії, консервації деградованих і малопродуктивних земель тощо. Всього по району необхідно розробити 22 (за кількістю відповідних рад) схеми землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель. Фінансування робіт по розробці схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель в розмірі 770 тис.грн. передбачається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

2. Розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Складання проектів землеустрою  захід спрямований на організацію ефективного сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, раціональне використання та охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Розробка проектів у кількості 19 шт на сумму760,0 тис. грн. передбачається за рахунок коштів землевласників (землекористувачів).

3. Рекультивація порушених земель на площі 31,21 га на території Посад-Покровської сільської ради.

Приведення цих земельних ділянок до придатного для використання стану і повернення їх у сільськогосподарське виробництво є одним з основних заходів цієї Програми. Фінансування робіт з рекультивації порушених земель передбачається за рахунок державного бюджету – 559,65 тис. грн.

4. Захист ґрунтів від деградації, а саме:

- для боротьби із заболочуванням застосовувати різні осушні меліорації для пониження рівня ґрунтових вод;

- для боротьби з водною ерозією  відведення поверхневого потоку за допомогою спеціальних канав, влаштованих у верхів'ї схилу; закріплення ґрунту кореневою системою рослинності, створення замкнутого рослинного покриву, чергування багато- і однорічній рослинності на схилах; орання упоперек схилу; терасування схилів, створення на них валиків, борозенок, дрен;

- для боротьби з вітровою ерозією  проводити висадку захисних лісових смуг, мінімальну обробку ґрунту (орання без перевертання ґрунту), смугове чергування культур, залишення стерні на полях і інше, закріплення ґрунту рослинністю або спеціальними полімерами;

- для поліпшення засолених земель застосовувати різні методи меліорації: проводити глибоку оранку на глибину 60-90 см і піскування на ґрунтах важкого механічного складу,вирощувати люцерну і буркун; застосовувати гіпс ( СаSO4), вапно (СаСО3) і кислотні сірковмісні речовини - сірчану кислоту (Н2SO4), сірку (S), сульфат заліза (FeSO4); прводити промивання засолених ґрунтів на фоні дренажної мережі та інше.

- Для запобігання забрудненню ґрунтів пестицидами застосовують природні методи боротьби з шкідниками.

5. Консервація малопродуктивних, деградованих та не придатних для сільськогосподарського використання земель.

Загальна площа сільгоспугідь земель запасу району складає 19376,0 га, при цьому 6657,8803 га сільгоспугідь земель запасу (34,4%) залишаються вільними. Це переважно малопродуктивні землі. По Білозерському району розроблена схема консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель державної власності. Загальна площа земель району, що потребують консервації, складає 201,0 га. Дані землі підлягають консервації шляхом залуження. Фінансування робіт становить 180,9 тис. грн.

Заповідний фонд Білозерського району складають такі ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, і мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення спостережень за навколишнім природним середовищем.

Оскільки на даних територіях немає можливості контролювати дії кожного, хто їх відвідує, необхідно приймати комплекс заходів, здатних попередити негативний вплив людської діяльності на природу, а саме:

1) інформування відвідувачів про правила користування даними територіями, про природоохоронний режим, про зони, на які розповсюджуються ті чи інші заборони та про дозволені для деяких дій місця;

2) відстеження та покарання порушників;

3) ліквідація наслідків порушень;

4) виготовлення проектної документації щодо встановлення прибережних захисних смуг водойм;

5) розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

6) визначення перспективних територій та об’єктів природо-заповідного фонду місцевого значення та розроблення наукових обґрунтувань щодо доцільності їх створення.

ВИСНОВКИ

Розробка проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень є необхідною складовою повноцінного їх функціонування та розвитку, забезпечення ефективного використання їх земельноресурсного потенціалу, територіального планування, створення сприятливих умов для раціонального використання, охорони та збереженням природних ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини тощо.

В даній розрахунково-графічній роботі провели аналіз даної території, провели аналіз антропогенного впливу на дану територію, провели аналіз території з особливим природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами, зробили розрахунок сталості ландшафтів та агросистем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алифанов А.Ф. Геологические памятники Херсонщины. – Херсон: Айлант, 2001. – 88 с.

2. Бойко М. Ф. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. / М. Ф. Бойко. – Київ: Фітосоціоцентр, 1998. – 120 с.

3. Василевська Я.В. Особливості рекреаційного природокористування в межах приморських районів Херсонської області / Я.В. Василевська // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 4. Географія і сучасність. – 2009. - №20. – С.81-85. 

4. Географія Херсонщини / [І. О. Пилипенко, Д. С. Мальчикова, С. Л. Єрмакова, М. М. Руденко та ін.]. – Херсон: ПП Вишемирський В. С 2009. – 221 с.

5. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=40790

6. Зінченко О. І. Кормовиробництво: Навчальне видання. — 2-евид., доп. і перероб. — К.: Вища освіта, 2005. — 448 с.: іл.

7. Комплексний аналіз агроекологічного стану ґрунтів Херсонської області / Грищук Є.М., Безуглий О.П., Шукайло С.П., Морозов О.В. та ін. – Херсон: Изд-во «Агропром», 2008. – 31 с.

8. Мойсієнко І., Солоцька Т. Рідкісні види судинних рослин степів та лесових оголень прибережжя Дніпровського лиману (Херсонська обл.: смт. Станіслав, с. Широка балка) // Зб. наук. праць „Природничі науки”, вип. Метода, 2005. – С.12-16

9. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Херсонській області у 2009 році. – Херсон: Изд-во «Агропром», 2010. – 188 с.

10. Третяк А. М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: Навч. посібник – К.: Вища освіта, 2006 – 528с. іл..

11. Фоменко Н.В. Рекреационные ресурсы и курортология: Учебник. – Ивано-Франкив.: ИМЕ, 2001. – 240 с. 

12. Аналіз гідрохімічного стану води пониззя Дніпра області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dbuwr.com.ua/1424-analiz-gidrokhimichnogo-stanu-vodi-ponizzya-dnipra.html

13. Дослідження продуктивності пшениці озимої селекції СГІ залежно від сортового складу в незрошуваних умовах ПОК «Зоря» Білозерського району Херсонської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.allbest.ru/

14. Загальна характеристика р. Інгулець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.novaecologia.org/voecos-1908-1.html

15. Захист ґрунтів від ерозії, засолення, механічного руйнування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://4exam.info/book_249_glava_29_8.4._Zakhist_%D2%91runt%D1%96v_v%D1%96d_eroz%D1%96%D1%97,_zasolennja,_mekhan%D1%96chnogorujjnuvannja..html

16. Геологічна будова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eco.ks.ua/plants.htm 

17. Головне управління статистики у Херсонській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ks.ukrstat.gov.ua/content/view/139/238/

18. Екологія Херсонщини рослинний світ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eco.ks.ua/plants.htm

19. Ефективність використання сіножатей і пасовищ та перспективи трансформації земельних ресурсів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://77.121.11.9/bitstream/PoltNTU/834/1/24%20Зось_Киор.pdf

20. Інвестиційний розвиток району [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bilozerka-rda.gov.ua/node/29

21. Місцеві ради Білозерського района [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://khoda.gov.ua/miscevi-radi-bilozersogo-rajona

22. Морфогенетичний аналіз території Саніславського геологічного пам’ятника [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/123456789/3014/1/

23. Нова екологія. Рельєф [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.novaecologia.org/voeco-2485.html

24. Офіційний сайт Херсонської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oda.kherson.ua 

25. Поділ земельного фонду на категорії земель [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/igroupteamsite/zep/podil-zemelnogo-fondu-na-kategoriie-zemel

26. Про природно-заповідний фонд України Верховна Рада України; Закон від 16.06.1992 № 2456-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-12. 

27. Природно-рекреаційні ресурси Херсонської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://knowledge.allbest.ru/sport/2c0a65625 b2ad68b4c53b88421216c26_0.html

28. Рельеф Херсонской области [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mycity.kherson.ua/pryroda/relief.html

29. Соціально-економічний аналіз Херсонської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hgi.org.ua/strat_1.pdf

30. Стан навколишнього природного середовища Херсонської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecology.ks.ua/files/N_DOP_2004.pdf

31. Шляхи підвищення родючості грунтів та здійснення протиерозійних заходів на землях сільськогосподарського призначення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecology.donoda.gov.ua/shlyaxi-pidvishhennya-rodyuchosti-%D2%91runtiv-ta-zdijsnennya-protierozijnix-zaxodiv-na-zemlyax-silskogospodarskogo-priznachennya-oblasti/

ДОДАТОК 1