Механізм дії

Пеніциліни (і всі інші β-лактами) спричиняють бактерицидний ефект. Мішень їх дії – пеніциліноз’вязуючі білки бактерій, які виконують роль ферментів на завершальному етапі синтезу пептидогликану – біополімеру, який є основним компонентом клітинної стінки бактерій. Блокування синтезу пептидоглікану призводить до загибелі бактерій.

Для подолання широко розповсюдженої серед мікроорганізмів набутої стійкості, пов’язаної з продукцією особливих ферментів – β-лактамаз, що руйнують β-лактами, – були розроблені сполуки, здатні незворотно пригнічувати активність цих ферментів, так звані інгібітори β-лактамаз – клавуланова кислота (клавуланат), сульбактам і тазобактам. Вони використовуються при створенні комбінованих (інгібіторозахищених) пеніцилінів.

Оскільки пептидогликан і пеніциліноз’вязуючі білки відсутні у ссавців, специфічна токсичність у відношенні макроорганізму для β-лактамів нехарактерна.

Таблиця 2

Класифікація пеніцилінів

Природні	Бензиленіцилін (пеніцилін)
	Бензиленіцилін прокаїн
	Бензатин бензилпеніцилін
	Феноксиметилпеніцилін
	Бензатин феноксиметилпеніцилін
Напівсинтетичні
Антистафілококові	Оксацилін
Розширеного спектру (амінопеніциліни)	Ампіцилін
	Амоксицилін
Антисиньогнійні - карбоксипеніциліни - уреїдопеніциліни	Карбеніцилін Тикарцилін Азлоцилін Піперацилін
Інгібіторозахищені	Амоксицилін/клавуланат
	Ампіцилін/сульбактам
	Тикарцилін/клавуланат
	Піперацилін/тазобактам
Комбіновані	Ампіцилін/оксацилін

ПРИРОДНІ ПЕНІЦИЛІНИ

До природних пеніцилінів належить, по суті, тільки бензилпеніцилін. Однак, виходячи із спектру активності, пролонговані (бензилпеніцилін прокаїн, бензатин бензилпеніцилін) і пероральні (феноксиметилпеніцилін, бензатин феноксиметилпеніцилін) похідні також можна віднести до цієї групи. Всі вони руйнуються β-лактамазами, тому їх не можна використовувати для терапії стафілококових інфекцій, оскільки у більшості випадків стафілококи виробляють β-лактамази.

Бензиленіцилін (пеніцилін)

Є першим природним антибіотиком. Незважаючи на те, що майже за 60 років, які пройшли з початку його застосування, впроваджено багато інших антибіотиків, пеніцилін продовжує залишатися одним з важливих препаратів.

Переваги

Потужна бактерицидна дію відносно ряду клінічно значущих збудників (стрептококи, менінгококи та ін.).

Низька токсичність.

Низька вартість.

Недоліки

Набута резистентність стафілококів, пневмококів, гонококів, бактероїдів.

Висока алергенність, перехресна з усіма пеніцилінами.

Спектр активності:

Грам (+) коки: стрептококи (особливо БГСА), включаючи пневмококи; ентерококи (стійкі до низьких концентрацій); стафілококи, однак більшість штамів (S. aureus, S. epidermidis) стійкі, оскільки продукують β-лактамази.

Грам (-) коки: менінгококи; гонококи (у більшості випадків стійкі).

Грам (+) палички: лістерії, збудники дифтерії, сибірської виразки.

Спірохети: бліда трепонема, лептоспіри, боррелії.

Анаероби: спороутворюючі – клострідії; неспороутворюючі – пептококи, пептострептококи, фузобактеріі (основний представник неспороутворюючих анаеробів кишечника В. fragilis стійкий); актиноміцети.

Показання Інфекції, викликані БГСА: тонзилофарингіт, бешиха, скарлатина, гостра ревматична лихоманка. Позалікарняна пневмококова пневмонія. Менінгіт у дітей старше 2 років і у дорослих. Бактеріальний ендокардит – обов'язково в поєднанні з гентаміцином або стрептоміцином. Сифіліс. Лептоспіроз. Бореліоз (хвороба Лайма). Сибірська виразка. Анаеробні інфекції: клострідіальні – газова гангрена, правець; неклострідіальні (викликані неспороутворюючі анаеробами) при локалізації процесу вище діафрагми. Актиномікоз.

Феноксиметилпеніцилін

Мегацилін

За спектром активності не відрізняється від пеніциліну, але більш стабільний при прийомі всередину. Всмоктується в ШКТ на 60 %, причому їжа мало впливає на біодоступність. Високих концентрацій препарату в крові не створюється; прийом 0,5 г феноксиметилпеніциліну всередину приблизно відповідає введенню 300 тис ОД пеніциліну.

Показання Стрептококові (БГСА) інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості: тонзилофарингіти; інфекції шкіри і м'яких тканин. Цілорічна профілактика ревматичної лихоманки. Профілактика пневмококових інфекцій у осіб після спленектомії.

Бензатин феноксиметилпеніцилін

Оспен

Є похідним феноксиметилпеніциліну. В порівнянні з ним більш стабільний у шлунково-кишковому тракті, швидше всмоктується. Біодоступність не залежить від їжі.

Показання Стрептококові (БГСА) інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості: тонзилофарингіт; інфекції шкіри і м'яких тканин.

ПРОЛОНГОВАНІ ПРЕПАРАТИ ПЕНІЦИЛІНУ

До пролонгованих препаратів пеніциліну (депо-пеніцилінів) відносяться бензилпеніцилін прокаїн (новокаїнова сіль бензилпеніциліну), який має середню тривалість дії (близько 24 год), бензатин бензилпеніцилін, що має тривалу дію (до 3-4 тижнів), а також їх комбіновані препарати. Ці препарати повільно всмоктуються при внутрішньом'язовому введенні та не створюють високих концентрацій в крові.

Показання Інфекції, викликані високочутливими до пеніциліну мікроорганізмами: стрептококовий (БГСА) тонзилофарингіт; сифіліс, профілактика сибірської виразки після контакту зі спорами (бензилпеніцилін прокаїн), цілорічна профілактика ревматичної лихоманки, рецидивуючої бешихи.

Пеніцилін прокаїн

При внутрішньом'язовому введенні терапевтична концентрація в крові підтримується протягом 12-24 год, однак концентрації нижче, ніж при введенні еквівалентної дози бензилпеніциліну натрієвої або калієвої солі.

Застосовується при неважкій пневмококовій пневмонії, стрептококовому тонзилофарингіті (альтернатива бензилпеніциліну при неможливості виконання частих ін'єкцій). Проявляє місцевоанестезуючу дію, протипоказаний при алергії на прокаїн (новокаїн).

Бензатин бензилпеніцилін

Біцилін-1, Екстенціллін, Ретарпен

Діє більш тривало, ніж бензилпеніцилін прокаїн, до 3-4 тижнів. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація відзначається через 24 год у дітей та через 48 год у дорослих.

В останні роки були проведені фармакокінетичні дослідження вітчизняних препаратів, що містять бензатин бензилпеніцилін (Біцилін-3, Біцилін-5). Показано, що при їх застосуванні терапевтична концентрація в сироватці крові триває не більше 14 днів, що вимагає їх більш частого введення, ніж, наприклад, екстенцілліна.

Показання Сифіліс, профілактика ревматичної лихоманки та рецидивуючої бешихи.

Біцилін-3

Склад: бензилпеніциліну калієва сіль, бензилпеніцилін прокаїн і бензатин бензилпеніцилін у рівних кількостях. Не має переваг перед бензатин бензилпеніциліном.

Біцилін-5

Склад: 1 частина бензилпеніцилін прокаїну, 4 частини бензатин бензилпеніциліну. Не має переваг перед бензатин бензилпеніциліном.