- •Міністерство освіти і науки україни
- •Т.Г.Удалов
- •Конкурентне
- •Навчальний юпосібник
- •Передмова
- •Глава 1 Поняття, система та завдання конкурентного права
- •§ 1. Поняття та зміст конкурентного права
- •§ 2. Принципи конкурентного права
- •§ 3. Конкурентне право | як наука та навчальна дисципліна
- •Глава 2
- •§ 1. Конкуренція
- •§ 2. Монополізм та монополії іц
- •§ 3. Регулювання конкуренції як діяльність держави
- •§ 4. Законодавство про захист економічної конкуренції
- •1) Законодавство про захист економічної конкуренції;
- •§ 5. Загальна характеристика Закону України «Про захист економічної конкуренції»
- •§ 1. Загальні аспекти регулювання монополій і
- •§ 2. Демонополізація економіки
- •§ 3. Природні монополії
- •§ 4. Ціноутворення в умовах ринку
- •Глава 4 Ринок та його дослідження
- •§ 1. Сутність ринку
- •§ 2. Аналіз ринку
- •§ 3. Визначення ринкової влади, оцінка стану конкурентного середовища на ринку і висновки стосовно доцільності запровадження заходів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції
- •Глава 5 | Держава як інститут, що забезпечує і захист та розвиток конкуренції і
- •§ 3. Система органів Антимонопольного комітету України
- •§ 4. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України
- •§ 5. Завдання, компетенція, повноваження
- •§ 6. Проведення органами Антимонопольного комітету перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 7. Міждержавний орган з антимонопольної політики країн снд
- •Глава 6
- •§ 1. Сутність та склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 2. Особи, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Докази і доказування у справі
- •§ 3. Компетенція органів Антимонопольного комітету щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 4. Процедура розгляду справ • про порушення законодавства я про захист економічної конкуренції
- •Глава 7
- •§ 1. Загальна характеристика основних порушень законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •§ 3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
- •§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю
- •§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій
- •§ 1. Загальні засади поняття ян недобросовісна конкуренція «•яяі
- •§ 2. Отримання переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації
- •§ 3. Дезорганізація виробничого процесу конкурента, створення перешкод та досягнення неправомірних переваг у конкуренції
- •§ 5. Можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції та санкції за її вчинення
- •Глава 9 Узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •§ 1. Сутність узгоджених дій
- •§ 2. Узгоджені дії, що не потребують одержання дозволу органів Антимонопольноп комітету України
- •§ 3. Загальні засади щодо одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій
- •§ 4. Заява про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання та її подання
- •§ 6. Відповідальність за вчинення узгоджених дій без дозволу органів Антимонопольного комітету України
- •§ 1. Сутність економічної концентрації щ
- •§ 2. Економічна концентрація в Україні
- •§ 3. Глобалізація економіки
- •Глава 11
- •§ 1. Застосування спеціальних захисних заходів
- •§ 2. Захист національного товаровиробника яя від демпінгового імпорту і
- •§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •§ 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України
- •Тема 1. Предмет, система та джерела конкурентного права України
- •Тема 2. Наука конкурентного права, його теоретичні та методологічні основи
- •Тема 3. Законодавство, що забезпечує і захист конкуренції та регулює монополії |
- •Тема 4. Ринок: поняття, структура та основні елементи
- •Тема 5. Дослідження ринку і та суб’єктів господарювання, що діють на ньому
- •Тема 6. Антимонопольні органи
- •Тема 7. Порушення конкурентного законодавства. Розгляд справ про порушення конкурентного законодавства
- •Тема 8. Узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •Тема 9. Антиконкурентні узгоджені дії
- •Тема 10. Монопольна діяльність суб’єктів господарювання на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем
- •Тема 11. Антиконкурентні дії органів влади, иц місцевого самоврядування, адміністративне- й господарського управління та контролю й
- •Тема 12. Контроль за процесами створення, «й реорганізації, ліквідації суб’єктів господарювання, • приватизацією, орендою • та набуттям у власність майна н
- •Тема 13. Недобросовісна конкуренція
- •Тема 14. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
- •Тема 16. Міжнародне конкурентне право
- •16. Система органів Антимонопольного комітету України.
- •Тема 6. Антимонопольніоргани
- •Тема 7. Порушення конкурентного законодавства. Розгляд справ про порушення конкурентного законодавства
- •Тема 14. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
- •17. Демонополізація економіки.
- •Глава III. Статус Державного уповноваженого та голови територіального відділення Антимонопольного комітету України
- •Глава IV. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України
- •Глава 1 загальні положення
- •Глава 4
- •Глава 5 відповідальність за недобросовісну конкуренцію
- •Глава 6
§ 1. Сутність економічної концентрації щ
Здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання зумовлює процеси їх економічної концентрації, яка відбувається у вигляді створення, злиття, ліквідації підприємств, переходу прав власності, управління або користування майном, набуттям одними підприємцями прямого або опосередкованого контролю над іншими. Таким чином, з юридичної точки зору економічну концентрацію можна визначити як дії, спрямовані на створення, ліквідацію, реорганізацію суб’єктів господарювання, придбання, передачу в оренду майна. З економічної точки зору концентрація — це дії, спрямовані на набуття контролю над ринком товару. Внаслідок економічної концентрації відбувається перехід ресурсів від однієї особи до іншої, окремі суб’єкти господарювання можуть набувати значної ринкової влади, що у свою чергу дає їм змогу самостійно або разом з іншими впливати на ринкову конкуренцію.
Державний контроль за економічною концентрацією — ефективний засіб конкурентної політики, що застосовується у багатьох зарубіжних країнах, зокрема у Німеччині, Словаччині та Росії. Він здійснюється з метою запобігання появі монопольних утворень, монополізації товарних ринків, набуття або посилення свого монопольного становища окремими суб’єктами господарювання, а також унеможливлення спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку. Отже, значно легше запобігти появі нових монопольних утворень, ніж потім боротися з їх зловживаннями та чинити примусовий поділ.
Відповідно до правил, прийнятих Європейською спільнотою, про всі випадки концентрації, показники яких перевищують певні визначені величини, їх учасники мають повідо-
мити Європейську Комісію. У разі неподання відповідної інформації передбачено відповідальність у вигляді штрафів. Якщо Комісія дійде висновку, що така концентрація створює або посилює домінуюче становище і через це ефективна конкуренція може бути істотно обмежена на спільному ринку або в його значній частині, вона оголошує її несумісною зі спільним ринком. При цьому, якщо така концентрація вже •відбулася. Комісія може вимагати від ініціаторів концентрації її скасування.
У Федеративній Республіці Німеччині про кожне злиття, в якому задіяно підприємство із сукупним річним оборотом, що перевищує визначену законом суму, в обов’язковому порядку повідомляється Федеральне картельне відомство. Якщо очікується, що через злиття виникне або буде посилене домінуюче становище на ринку, Федеральне картельне відомство забороняє злиття. При цьому може бути заборонено як злиття, що вже відбулося, так і заплановане злиття.
Згідно із законодавством Франції будь-який проект концентрації або заходи з концентрації, які здатні погіршити конкуренцію, можуть бути піддані за запитом міністра економіки експертизі Ради з конкуренції. На підставі висновку Ради міністр економіки або міністр, що відає відповідною галуззю, може видати постанову про скасування проекту концентрації, відновлення попереднього становища або вжиття заходів щодо забезпечення або поновлення достатньої конкуренції.
Аналогічні правові інститути є у законодавстві країн з перехідною економікою. Відповідно до законодавства Російської Федерації у визначених законом випадках злиття й приєднання комерційних організацій, створення, злиття й приєднання їх об’єднань, ліквідація й розділ (виділення) державних і муніципальних унітарних підприємств здійснюється за попередньою згодою федерального антимонопольного органу. За попередньою згодою федерального антимонопольного органу за певних умов здійснюється також придбання акцій (часток) із правом голосу у статутному капіталі господарського товариства, набуття у власність або користування одним господарюючим суб’єктом основних виробничих засобів або нематеріальних активів іншого господарюючого суб’» єкта. Федеральний антимонопольний орган має право відхилити відповідні клопотання, якщо їх задоволення може призвести до посилення домінуючого становища господарюючо-
;; го суб’єкта та (або) обмеження конкуренції. Якщо вищезазначені дії можуть призвести до виникнення або посилення домінуючого становища господарюючого суб’єкта та (або) обмеження конкуренції, особи, які їх здійснюють, зобов’язані на вимогу федерального антимонопольного органу у ви-- значені ним строки вжити заходів щодо поновлення необхідних умов конкуренції*.
Вплив процесу економічної концентрації на конкуренцію є неоднозначним. З одного боку, економічна концентрація зовсім необов’язково призводить до негативних економічних наслідків і навіть навпаки сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню виробничих витрат суб’єктів господарювання та скороченню дублюючих ланок виробництва, відкриває нові ринки. Велику заінтересованість у поширенні процесу економічної концентрації виявляють, зокрема, ті країни, де є великі холдингові компанії, оскільки йдеться не стільки про концентрацію виробництв, скільки про концентрацію капіталів, на базі яких розвиваються ці виробництва. Споживачі також отримують певний виграш від економічної концентрації у вигляді ширшого вибору товарів, пропонованих за доступнішими й вигіднішими цінами.
З іншого боку, в економічній концентрації суб’єктів господарювання може критися небезпека для конкуренції, оскільки лідерство на ринку за змістом дуже близьке до домінування на ньому. Як для світової економіки, так і для економіки України, можуть мати місце й негативні наслідки від процесу економічної концентрації. Вони полягають, зокрема, у створенні сприятливих передумов для утворення монополій та олігополій, зловживання ринковою владою великими компаніями у ключових галузях економіки.
Тому процеси економічної концентрації суб’єктів господарювання потребують контролю з боку відповідних конкурентних відомств. В Україні згідно з законодавством такий контроль здійснюють органи Антимонопольного комітету України.