85.Основи бюджетного устрою.

Бюджетний устрій являє собою організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій базується на державному устрої та адмін-територ поділі.

Бюджетний устрій містить такі складові: бюджетна система, бюджетні повноваження органів влади відповідного рівня, розмежування доходів та видатків між видами бюджетів (фіскальний федералізм).

Основами бюджетного устрою є:

1. Виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни. Це дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті й спрощує управління ним;

б) створення окремих регіональних бюджетів. Загальнодержавні видатки можуть фінансуватися за рахунок відрахувань на централізовані потреби. Але це викликає ризик втрати контролю за бюджетними коштами та вимагає посилення бюджетної дисципліни;

в) створення кількох рівнів бюджету на основі поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Він ураховує загальнодержавні й місцеві потреби.

Це передбачає поділ бюджетів на:

• центральні бюджети – централізований бюджет країни (Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (Республіканський бюджет АР Крим);

• місцеві бюджети – централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські) та децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах – бюджети місцевого самоврядування).

2. Встановлення принципу побудови бюджетної системи.

а) принцип єдності – усі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле;

б) принцип автономності – кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується не­залежно від інших бюджетів.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на принципах:

• відомчої підпорядкованості – фінансування здійснюється з бюджету органу управління (відомства), якому підпорядковується суб'єкт бюджетного фінансування;

• територіального розташування – фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт бюджетного фінансування.

4. Організація відносин між бюджетами.

У процесі виконання бюджетів бюджетні потоки поділяються на:

♦ зовнішні бюджетні потоки: вхідні (податкові та неподаткові доходи) і вихідні (видатки виконання державних функцій).

♦ внутрішні бюджетні потоки, які відображають взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи у вигляді перерозподілу доходів і видатків.

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи за своїм характером можуть бути договірними (бюджетне субсидіювання та бюджетні позички) чи обов'язковими (вилучення коштів і взаємні розрахунки).

86.Основи бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм – сучасна форма бюджетного устрою, що забезпечує поєднання територіальної єдності держави та автономності кожної територіальної одиниці.

Головне завдання БФ полягає у вирівнюванні рівнів соціально-економічного розвитку територій.

Поняття бюджетного федералізму охоплює широке коло політичних, економічних і фінансових питань. Важливим призначенням бюджетного федералізму стає забезпечення витрачання завжди обмежених бюджетних коштів на тому рівні державної влади, де вони дають максимальний ефект за умови адекватних пропорцій розподілу зібраних податків.

Бюджетний федералізм не обмежується лише територіальним перерозподілом ресурсів у вигляді фінансової допомоги, його метою також є забезпечення самодостатності територіальних формувань, стимулювання власних зусиль громад до нарощування економічного потенціалу. Бюджетний федералізм виконує важливу політичну і соціальну функції. Рух бюджетних ресурсів у напрямку від територій до центру об'єднує регіони з різним фінансово-економічним потенціалом у єдиний державний організм і тим згуртовує націю.

Бюджетний федералізм передбачає проведення бюджетної децентралізації, основною метою якої є покращення якості суспільних послуг, що надаються громадянам за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Причому відповідальність за надання таких послуг несуть загальнодержавні або місцеві органи влади. За змістом бюджетна децентралізація становить передачу повноважень, функцій і компетентності від центрального уряду до органів місцевого самоврядування, що супроводжується передачею відповідних фінансових ресурсів.

Головне завадання ф.ф. – вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку територій.

Кожна федеративна держава має індивідуальну, властиву тільки їй модель бюджетного федералізму, що сформувалася в певних історичних і політичних умовах.

Принципами федералізму вважаються:

— цілісність суверенітету держави і брак цього в її складових;

— єдність економічної та соціальної систем держави;

— єдність системи державних органів влади;

— територіальний підхід до побудови держави.

Бюджетний федералізм характеризує багаторівневість бюджетної системи будь-якої держави, при якій кожний з рівнів державної влади має в своєму розпорядженні власний бюджет і діє в межах закріплених за ним бюджетних повноважень