Топографія серця

Серце (cor) розташоване в грудній порожнині (cavitas thoracis; cavitas thoracica) в середньому середостінні (mediastinum medium), яке є відділом нижнього середостіння (mediastini inferioris). Дві третини серця розташовані зліва від серединної лінії і одна третина – справа.

З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilagines costales).

Верхня межа серця проходить по лінії, яка з’єднує верхні краї правого і лівого третіх ребрових хрящів.

Права межа серця проходить вертикально вниз від рівня верхнього краю ІІІ правого ребрового хряща (на 1-2 см вправо від краю груднини) до V правого ребрового хряща.

Нижня межа серця проходить по лінії, яка іде від V правого ребрового хряща до верхівки серця.

Верхівка серця проектується в лівому V міжребер’ї на 1–1,5 см присередніше від лівої середньоключичної лінії.

Ліва межа серця проходить вниз від верхнього краю ІІІ лівого ребрового хряща на рівні пригруднинної лінії до верхівки серця.

Лівий передсердно–шлуночковий клапан; мітральний клапан (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis) вислуховується в ділянці верхівки серця.

Клапан аорти (valva aortae) вислуховується в другому міжребер’ї справа від груднини.

Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) вислуховується в ІІ міжребер’ї зліва від груднини.

Правий передсердно–шлуночковий клапан; тристулковий клапан (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis) вислуховується біля основи мечоподібного відростка груднини справа (з’єднання VІ правого ребрового хряща з грудниною) – точка Боткіна. 

Розвиток серця в ембріогенезі. Аномалії і варіанти розвитку серця.

У кишковопорожнинних організмів постачання поживних речовин забезпечується травною системою, яка має багато чисельні відгалуження, що досягає усіх частин їхнього тіла.

Вперше спеціальна транспортна система організму у вигляді кровоносних судин з’явилась у кільчастих хробаків.

В ході еволюції, у хребтових від кровоносної ситеми відокремилась лімфатична система, а в їхній кровоносній системі з’являється пульсуючий м’язовий орган – серце.

Серце риб двокамерне, складається з передсердя та шлуночка.

У амфібій, з появою легенів та легеневого кола кровообігу, серце поділяється перегородкою на праве та ліве і стає трикамерним. При цьому у правому передсерді тече венозна кров, у лівому – артеріальна, а у шлуночках – мішана кров.

У плазунів шлуночки починають ділитись на два відділи.

У птахів та ссавців, в тому числі людини, передсердя та шлуночки повністю розділені перегородкою, тому венозна кров правої половини серця не змішується з артеріальною кров’ю лівої половини серця.

Серце людини, як і всіх амніот, розвивається під глоткою з двох парних епітеліальних зачатків, незалежних від судин ще в той період, коли ектодермальний шар зародка представляє частину стінки жовточного пухирця (наприкінці 3-го тижня ембріонального розвитку).

Перетворення зародкового тришарового щитка в циліндричне тіло зародка й утворення кишкової трубки сприяли злиттю парних закладок серця в пряму трубку, заповнену кров'ю.

Спочатку трубка складається з ендокарду і міокарду, тому з раннього ембріонального періоду вона починає пульсувати і по будові подібна пульсуючим судинам аннелід чи немертін.

Яйцеклітина людини має мало жовтка й ембріон позбавлений запасу живильних речовин, що визначає ранній розвиток серцево-судинної системи ембріона, і встановлює зв'язок зі слизовою оболонкою матки.

З вентральної сторони від серця мезодермальні листки стінок тіла також зближаються і навколо серцевої трубки замикаються в перикардіальну порожнину.

Серцева трубка зв'язана з кишковою трубкою дорзальним мезокардієм, що потім зникне і передній кінець серцевої трубки буде підтримуватися гілками аорти, а задній — венами.

Середня частина серцевої трубки вільно розташовується в перикардіальній порожнині, відповідаючи її довжині.

Серцева трубка росте швидко і не уміщається в перикардіальній порожнині, що приводить до її S-подібного скривлення.

Вигнута серцева трубка розширена так, що венозний відділ (куди вливаються венозні судини) знаходиться ліворуч і знизу, а артеріальний відділ— праворуч і зверху.

При подальшому подовженні серцевої трубки венозний відділ піднімається вище і розташовується за артеріальним. Стінка венозного відділу трубки більш тонка, чим стінка артеріального відділу, що спускається нижче і лягає уперед венозного відділу.

У цей період розвитку серця відзначається первинна диференційовка його частин на венозну пазуху, передсердя з двома вушками, шлуночок і артеріальний стовбур. Подібне серце нагадує двокамерне серце риб.

Утворення чотирокамерного серця завершується на 5-й тижнь ембріонального розвитку після формування серцевих перегородок.

Перша перегородка виникає на внутрішній поверхні загального передсердя у вигляді серпоподібного виступу, що ніколи цілком не ізолює передсердя одне від другого.

Овальний отвір, що залишився, важливе для кровотоку у внутрішньоутробному періоді, і закривається тільки після народження.

Порожнина правого і лівого передсердь з’єднується із загальним шлуночком атріовентрикулярним каналом.

Серце з двома передсердями й одним шлуночком по будові нагадує трикамерне серце  амфібій чи рептилій

Перегородка в загальному шлуночку серця утворюється протягом 5-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Вона у вигляді складки росте від верхівки серця вгору і зустрічається з перегородкою передсердь в ділянці атріовентрикулярного каналу, що у цьому випадку розділяється на правий (венозний) і лівий (артеріальний) канали. Разом з ростом перегородок з виростів ендокарду утворяться стулки серцевих клапанів

В артеріальному конусі між коренями IV і VI дуг аорти виникає перегородка, що з'єднується з перегородкою шлуночків і передсердь.

З цього стику формується перетинчаста частина межшлуночкової перегородки. В міру росту перегородки артеріального конуса відокремлюється канал аорти, з'єднаний з IV зябровою дугою, а канал легеневого стовбура продовжується в VI дугу аорти, що є похідним судин малого кола кровообігу.