• Здатність до самовідтворення шляхом розмноження.

Жива речовина існує у формі конкретних живих одиниць — організмів (індивідів), які, своєю чергою, групуються в більш або менш дискретні одиниці існування матерії — види. Кожен організм має свою програму розвитку й діяльності, записану у вигляді певної сукупності генів — генотип. Ця програма реалізується в характерних, притаманних лише даному організмові зовнішньому вигляді, фізіологічних і біохімічних властивостях, у поведінці. Сукупність усіх ознак та властивостей, що визначаються генотипом, називається фенотипом. За рахунок фенотипу організм оптимальною мірою пристосовується до зовнішнього середовища, перебуває з ним у найбільш гармонійних відносинах. Організми одного виду мають досить схожі, хоча й не ідентичні генотипи й фенотипи. Сукупність генотипів усіх видів нашої планети становить її генофонд (це майже синонім терміна «видова різноманітність»). Отже, втрата будь-якого виду призводить до зменшення видової різноманітності й порушує гармонію у взаємовідносинах живої та неживої речовин.

2. Роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери.Склад і функціонування глобальні процеси у біосфері

Біосфера – це єдина планетарна система. Цілісність біосфери забезпечується багатьма механізмами. Її структура підтримує наявність різноманітних живих організмів, що постійно взаємодіють між собою.

Основна маса живої речовини, наявність якої відрізняє біосферу від інших геосфер, зосереджена в порівняно невеликому прошарку – біостромі.

Біострома лежить на поверхні суходолу та охоплює верхні шари водойм. У цій зоні знаходиться 98% всієї живої речовини планети.

Біосфера сформована з різних речовин. За В.І.Вернадським виділяють шість головних типів речовин біосфери:

1. Жива речовина, що представлена організмами різних видів.

2. Біогенна речовина, що є продуктом життєдіяльності організмів (наприклад кам'яне вугілля, торф).

3. Нежива (косна) речовина, в утворенні якої живі організми не брали участі. Це, наприклад, гірські породи та мінерали.

4. Біокосна речовина, що сформована за рахунок взаємодії живої та косної речовин. Основним видом біокосної речовини є грунт.

5. Радіоактивна речовина.

6. Космічна речовина (наприклад метеорити).

Склад і функціонування біосфери

На Землі розрізняють кілька геосфер: літосферу – зовнішню тверду оболонку земної кулі, що складається з двох шарів: верхнього шару осадових порід із гранітом і нижнього – базальтового; гідросферу (океани, моря, озера, ріки), що займає 70,8% земної поверхні; атмосферу, яка сягає вгору до 100 км: у ній розрізняють тропосферу, висотою 15 км, а над нею – стратосферу, висотою до 100 км.

На межі стратосфери виникають північні сяйва. На висоті 45 км замість кисню знаходиться озон, що утворюється і вільного кисню під впливом сонячних променів. Озоновий екран відбиває згубні для живих організмів космічні промені і частково – ультрафіолетові.

Біосфера охоплює поверхню Землі, верхню частину літосфери, усю гідросферу, тропосферу і нижню частину стратосфери. Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів. Верхня її межа визначається інтенсивним ультрафіолетовим випромінюванням; нижня – високою температурою земних надр. Крайніх меж біосфери сягають тільки бактерії (спори бактерій потрапляють на висоту 20 км, а анаеробні бактерії виявлені на глибині понад 3 км у водах нафтових родовищ). Найбільшою є концентрація життя на поверхні суходолу й океану, на межі зіткнення літосфери й атмосфери, гідросфери і атмосфери, гідросфери і літосфери, тобто на межі фаз. Усі живі організми в сумі складають живу речовину планети. Живі організми можуть існувати у тропосфері і нижніх шарах стратосфери, а в гідросфері проникають до найбільших глибин Світового океану – до 10-11 км, у літосфері – іноді до глибини 7,5 км. Величина біомаси всієї планети складає 3*10¹² т, причому понад 95% цієї величини припадає на рослинні організми і тільки близько 5% - на тварин.