- •1. Виникнення психологи вищої школи як нової галузі психологічних знань
- •2. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •4.Принципи пвш
- •5.Фукції
- •7. Психологія вихованн у вш
- •8. Завдання психології вищої школи
- •9. Криза освіти. Основні напрями реформування
- •10.Психологія педагогічної діяльності у вш
- •12.Пвш і практика педагогічної діяльності
- •13. Етика наукового дослідження
- •14. Моделі навчання
- •1. Загальні положення
- •18.Методи розвивального навчання
- •19.Теорія поетапного формування Гальперін
- •22.Вимоги до організації сам. Роб.
- •23. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •24. Структура педагогічної діяльності вчителя.
- •25.Структура педагогічних здібностей
- •27. Типологічні особливості сучасних студентів
- •30. Адаптація студента до навчання у вищій школі,
- •31.Ідеальна модель студента внз
- •32. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •33. Типи учіння та орієнтувальна основа діяльності
- •34. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •37. Відмінності між студентами як предмет навчального впливу
- •38.Мотивація навчання у студентів
- •Агальна характеристика мотивації навчання. Її системна організація
- •Характеристика мотиваційної сфери студента
- •40. Кмсонп як глобальна навчальна технологія
- •41. Процедурні елементи кмсонп
- •42. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання
- •43. Варіанти соціально-психологічної структури студентської групи:
- •44. Стадії розвитку студентської групи
- •47. Основні барєри в міжособистісних взаємини
- •48.Механізми взаєморозуміння в студентській групі
- •49. Провідна діяльність у студентському періоді
- •50. Структура авторитетності викладача
- •52. Вимоги студентів (магістрантів) до викладача:
- •53.Психологічна характеристика викладача-дослідника:
- •54. Психологічна готовність викладачів до пед.. Діяльності у вш
- •55.Психологічні умови імпровізації в науково-педагогічній діяльність
- •56. Структура педагогічних здібностей
- •57. Формування педагогічної етики
- •58. Психолоічна готовність до пед.. Праці
- •59. Рівні моральної вихованості студентів
- •60. Можливі професійні та особистісні суперечності в викладацькому середовищі
- •61. Психологічні особливості пед. Майстерності викладачів
- •63.Ідеальна модель викладача внз
- •64.Психологічний зміст фахової кваліфікаційної характеристики Магістр
23. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
Організований навчальний процес потребує контролю, а саме:
Своєчасно фіксувати недоліки, оперативно їх усувати, виявляти помилки, їх причини й на основі цього коригувати діяльність і стимулювати активність студентів загалом.
Контроль дає викладачеві можливість аналізувати якість засвоєння студентами навчального матеріалу, критично оцінювати його, вносити корективи, які спрямовані на покращення стану справи. Це досягається подальшою корекційною роботою викладача.
Що ми розуміємо під корекційною роботою?
Посилення мотивації на засвоєння матеріалу, що вимагає повторення, роз'яснення його суті і значення.
Необхідність пояснення помилок і їх причин, дати рекомендації щодо їх усунення.
Схвалення за виконання конкретних завдань, які були спрямовані на засвоєння знань, за набуття відповідних умінь і виправлення або усунення недоліків.
Ефективність корекційної роботи викладача і студента залежить від форми контролю (це питання розглядається в курсі «Педагогіка вищої школи»).
Оцінка - встановлення відповідності кількісно-якісних характеристик роботи студента щодо певних вимог. Оцінка може бути моральною (схвалення або осуд роботи студента відповідно до етичних норм). Педагогічна оцінка - це визначення рівня засвоєння студентом знань, умінь і навичок відповідно до вимог навчальної програми.
Дієвість оцінки залежить від авторитетності суб'єкта оцінювання, тобто викладача, якості оцінки (її обґрунтованість, диференційованість), а також від ставлення студента до всіх елементів оцінювальної ситуації. Педагогічна оцінка тоді буде обґрунтована й об'єктивна, коли оцінне судження стосується мотивів діяльності студента, всієї системи його роботи.
Оцінка в балах - відмітка - це числовий аналог оцінки. Чотирьохбальна система оцінювання у вищі школі має позитивну сторону, бо проста при застосуванні. Проте є і негативний аспект: важко уникнути суб'єктивності при оцінюванні, складно диференціювати рівень підготовки студентів.
Функції контролю та оцінки:
діагностична (контрольно-враховуюча оцінка якості навчально-професійної діяльності, виявлення сильних і слабких її сторін);
прогностична (виявлення професійних настанов студентів, здатності їх виходу в практичну діяльність);
нормативна (на основі узагальнення результатів визначаються змістовні та рівневі орієнтири для професійної моделі фахівця);
навчальна (для активізації роботи студентів із засвоєння навчального матеріалу, для ліквідації помилок і прогалин у знаннях);
виховна (контроль і оцінка організовує, дисциплінує, спрямовує діяльність студента на ліквідацію помилок, формує творче ставлення до навчального предмету, викликає бажання розвивати свої професійні здібності.
Завдання щодо вдосконалення педагогічного контролю:
Підвищувати контроль за виконанням студентами самостійної роботи протягом усього навчального року.
Сприяти розвиткові в студентів відповідальності за якість професійної підготовки, розвивати в них рефлексію, здатність до самоконтролю і самооцінки, підвищувати вимогливість до себе як до майбутнього фахівця. (Важко це зробити навіть у магістратурі, якщо не робили цього в студентські роки).
Основні вимоги до педагогічного контролю та оцінки:
об'єктивність;
систематичність;
всебічність.
Ці вимоги не викликають ні в кого ніяких заперечень, але є такі нюанси, над якими потрібно замислюватися, зокрема:
Що ми перевіряємо в кожному конкретному випадку - знання, вміння, творчість? Наприклад, на Кубі 100-бальна система оцінювання студентів, до того ж перевіряються не тільки знання, а й почерк студентів (це ж викладачі!), культура оформлення роботи тощо.
Якщо перевіряємо знання, то які вимоги висуваємо до самого рівня засвоєння (репродуктивний, самостійність мислення, вміння пояснювати та ін.)? Чи враховуємо такі якості знань як конкретність і абстрактність, системність, узагальнення, гнучкість і дивергентність мислення?
Як співвіднести критерії оцінок (див. практичне завдання) з необхідністю враховувати індивідуальні особливості студента?
Як усунути при оцінюванні студента такі помилки сприймання як «ефект ореолу», логічні помилки («навчався погано, а відповідає на «відмінно»), поблажливість, тенденційність тощо? Зараз широко застосовуються тестові перевірки. Вважається, що так ми можемо уникнути суб'єктивності в оцінюванні. Але чи всі тести перевіряють знання та рівень їх засвоєння? Наприклад, американський учений А. Левітов виступає з критикою тестів для перевірки знань відповідно до сучасних вимог. Для прикладу можна розглянути підручник «Психологія і педагогіка» для студентів, які навчаються за спеціальністю «Соціальна робота» (М., 2002 р.), в якому вміщено багато тестів для перевірки знань студентів із психології. Можна погодитися, що за їх допомогою можна перевірити засвоєння студентами понятійного апарату. Але чи достатньо цього?
Система контролю та оцінки повинна сприяти розвиткові в студентів самоконтролю і самооцінки. Але чи має сучасний студент у цьому потребу? («Я вчив...», «Я двічі прочитав...»). А якщо дати можливість самому студенту оцінити свої знання, свою відповідь? Адже завтра це вчителі! Проте не всі можуть себе об'єктивно оцінити. Навіть бувають не згодні з об'єктивною оцінкою викладача.
Оцінка студента досить делікатна справа. Є цікаві роботи Б. Г. Ананьєва «Психологія педагогічної оцінки», Ш. О. Амонашвілі «Виховна і освітня функція оцінки учіння школяра» та ін.
Традиційний підхід до реалізації функції контролю та оцінки не дає можливості характеризувати рівень особистісного зростання майбутнього фахівця, який визначається лише гіпотетично на основі стану розвитку когнітивної сфери (переважно знання, частково вміння і навички їх практичного застосування). Але ж є для прикладу такі факти, коли студент - відмінник, а працювати з класом, знайти індивідуальний підхід до учня не може, не користується у вихованців авторитетом і, навпаки, навіть із оцінками «добре» і «задовільно» в дипломі може стати хорошим педагогом, вихователем, мати авторитет у дітей.