3. Характеристика змісту вітчизняної шкільної історичної освіти.

Зміст шкільної історичної освіти складають систематичні курси побудовані за хронологічно-лінійним принципом, з поєднанням елементарного курсу у 5-му класі. Елементарний курс «Вступ до історії», що вивчається є підготовчим (пропедевтичним) до успішного засвоєння систематичних курсів у наступних класах. Головні завдання курсу: • Викликати захоплення минулим України, прищепити інтерес до його вивчення. • Сформувати у дітей початкові уявлення про історію як науку та про історію України як її складову. • Сформувати у дітей лелментарні предметно-історичні вміння та навички. • Поглиблювати загально дидактичні вміння, потрібні для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому. Курс історії України у 6-му класі розпочинає систематичне хронологічно-лінійне послідовне вивчення історії України. Хронологічні межі курсу – від появи людини на території України, до виникнення перших державних утворень східних слов’ян – предкув українців. Курс вивчається паралельно синхронно з курсом історії стародавнього світу. Обсяг навчальних годин – 1 година на тиждень, всього 35. Курс історії України у 7-му класі продовжує систематичне, хронологічно послідовне вивчення історії України. Хронологічні межі курсу – від виникнення держави Київська Русь (ІХ ст.) до середини XVI ст. У 7-му класі учні вивчають історію середніх віків – період V-ХV ст., яка є складовою частиною шкільного курсу всесвітньої історії, логічним продовженням історії стародавнього світу, закономірним етапом розвитку історичних знань та досягнень учнів. Курс історії України у 8-му класі продовжує вивчення історії України від другої половини ХVІ століття до кінця ХVШ століття. У 8-му класі діти знайомляться з історією нового часу, навчальний матеріал якої є логічним продовженням історії середніх віків. Хронологічні рамки курсу – кінець ХV – кінець ХVІІІ ст., від Великих географічних відкриттів до визнання незалежності США. Хронологічні межі курсу історії України у 9 класі охоплюють ХІХ ст. Курс вивчається паралельно і синхронно з курсом всесвітньої історії (нові часи кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Учні знайомляться з подіями і процесами, які складають суть цього періоду: процеси формування індустріального суспільства, демократизації. Важливі економічні питання розглядаються у контексті розвитку науково-технічної революції, досягнень суспільної думки, особливостей розвитку кожної країни. Висновки. Зміст шкільної історичної освіти в Україні представлено курсами історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складені відповідно до хронологічного лінійного принципу викладання історії. У ньому поєднуються два основні його компоненти: фактичний і теоретичний. Теоретичні знання відіграють важливу роль у формуванні особистісного підходу учнів до оцінки минулого і сучасності, розвитку самостійного і критичного мислення школярів тощо. З іншого боку, теоретичний матеріал можливо засвоїти тільки у зв’язку і на основі фактологічного. Тому проблема відбору оптимальної кількості й співвідношення фактів і теорії у навчальному історичному матеріалі є однією з найактуальніших і найскладніших у методиці історії.

НЕ. 1.6. ПІЗНАВАЛЬНІ ВМІННЯ ЯК КОМПОНЕНТ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

ВСТУП 1. ПОНЯТТЯ ПРО ВМІННЯ В ІСТОРИЧНІЙ ДИДАКТИЦІ. 2. ВИДИ ТА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ВМІНЬ У ШКІЛЬНІЙ ІСТОРИЧНІЙ ОСВІТІ.

ВИСНОВКИ.

Ключові слова і терміни: пізнавальні вміння, методика формування, прийом, вміння, навичка, ставлення, формування пізнавальних вмінь, цінность, ступінь оволодіння. Вступ. У змісті історичної освіти, окрім фактологічного і теоретичного матеріалу, входять знання про способи діяльності й досвід її здійснення, втілений пізнавальних вміннях. Пізнавальні вміння в історичній дидактиці визначають як «підготовленість до свідомих і точних дій (розумових і практичних)» і «здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність навчальних і розумових дій при вивченні нового матеріалу». Ці два визначення доповнюють одне одного і дають можливість виділити основні відмінності пізнавальних умінь від близьких їм понять «прийомів пізнавальної діяльності» та «навичок».  Пізнавальні вміння у сучасній історичній освіті відіграють важливу та багатогранну роль. Водночас, варто відзначити, що утвердження і формування вітчизняної історичної освіти у 1990-х рр., супроводжувалось суттєвим зменшенням уваги до цього важливого компоненту. Відтак на сьогоднішній день, його «повернення» в теорію і практику навчання історії є однією з нагальних проблем методики навчання.