47. Проаналізуйте суспільно-політичне вчення т. Гоббса

Томас Гоббс – представник матеріалізму й номіналізму. Він вважав, що реально існують тільки одиничні речі, а загальні поняття-це лише назви речей. Тому будь-яке знання має своїм джерелом досвід, він є двох типів: перший як результат сприйняття, другий як знання про назви речей. Джерелом дургого досвіду є розум. На перший план Гоббс висував механічне тлумачення реальності, жива чуттєвість перетворювалась в нього на абстрактну чуттєвість геометра, світ-це геометричне місце точок, площин і тіл. Людина – це машина з природними властивостями, держава – це „Левіафан” – міфічне біблійне чудовисько, яке керує людськими долями, підпорядковує собі людей, народ; свобода – це передусім відсутність опору, а не „сутісна сила”. Держава, на думку філософа, має земне (природне), а не божественне походження, її необхідність зумовлена природою людини, потребою жити суспільно за наявності різноспрямованих егоїстичним інтересів, потреб, пристрастей, властивостей та сил кожного окремого індивіда. Людина посідає проміжне місце між природою та суспільством. Усі люди від природи є рівними. Проте різниця у вихованні та «тілесній будові» породжує в них неоднакові прагнення. Це, у свою чергу, викликає суперництво, ворожість. Громадянську війну Гоббс розглядав як «хворобу держави», за якою слідують шаленство, розклад, занепад. Філософ звеличував цінність громадянського миру й засуджував революції та бунтівні заколоти як руйнівні чинники соціальності. Гоббс був переконаний, що вся влада в державі має належати правителю – і законодавча, і виконавча, і судова, і зовнішньополітична. Будь-який поділ влади, на думку філософа, неминуче призводить до непорозумінь, суперечок та громадянської війни.намагаючись поєднати елементи емпіризму і раціоналізму в єдинуметодологічну систему, послідовник Бекона Томас Гоббс вдається доаналізу, що дозволяє в емпіричному досвіді виявити загальне, і до синтезу,забезпечує осягнення досліджуваного об'єкта в цілому. Хоча аналіз ісинтез взаємопов'язані, але в цьому взаємозв'язку домінує аналіз, бо, на Гоббсом, ціле і сукупність всіх частин його ідентичні. Тим самим граничноспрощується завдання синтезу, і відверто проявляється механізм методології Гоббса. Методологія Гоббса орієнтована на пізнання природи і суспільства, тобтона те, що має свої витоки і свій розвиток. Вона виключає теологію,тому що про її об'єкті не можна нічого сказати, вона виключає явища, немають тілесності, бо до них не застосовується наукове міркування; вонавиключає будь-які форми одкровення, пророцтва, астрологію, тобто все те, щостановить предмет віри, а не науки. Але методологія Гоббса орієнтованалише на пасивне сприйняття предметної реальності на рівні феномену,сутність якої зберігає свою таємницю. Емпіризм позиції Гоббса проявився і в його соціально-філософськихпоглядах. Він запропонував теорію «суспільного договору», яка до цих піррозглядається як методологічне підгрунтя у розумінні права ідержави.